Лікувальний масаж. Вплив на системи організму

Міністерство  Освіти та Науки України

Університет розвитку людини «Україна»

 

 

Інститут соціальних технологій

кафедра реабілітації

 

 

Контрольна робота

з дисципліни: «Масаж»

на тему: «Лікувальний масаж. Вплив на системи організму»

  

 

 

 

Виконав: ст.3 курсу гр. ЗФР 72

Круковський С.П.

                                                           Викладач:к.п.н. Лазуренко С.І.

 

 

Київ – 2010

 

 

План

1. Види масажу

1.1 Лікувальний масаж

1.2 Сегментарний  масаж

1.3 Спортивний  масаж

1.4 Гігієнічний  масаж

1.5 Сполучнотканинний  масаж

1.6 Періостальний  масаж

1.7 Рефлексотерапія

1.8 Самомасаж

2.Вплив масажу  на організм

2.1 Дія масажу на шкіру

2.2 Дія масажу на суглоби, зв'язки, сухожилля

2.3 Дія масажу  на  м'язи

2.4 Дія масажу на кровоносну й лімфатичну системи

2.5 Дія масажу на нервову систему

2.6 Дія масажу на дихальну систему

2.7 Дія масажу на обмін речовин і функцію виділення

2.8 Дія масажу на функціональний стан організму

      3. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Види масажу

У світі існує дуже багато  видів  масажу.  Іноді  один  вид  масажу  називається декількома термінами. Наприклад: класичний і  шведський  -  це один вид масажу. Терміном лікувальний  можна  назвати  практично  будь-який  вид масажу,  а між гігієнічним і профілактичним  масажем існують скоріше теоретичні, чим практичні розходження.  Тому  тут зібрані всі можливі терміни,  які зустрічаються в літературі, статтях, газетах. 

1.1  Лікувальний масаж  До лікувального масажу можна віднести практично всі відомі види  масажу, тому що вони мають ті або інші лікувальні властивості.   Лікувальний  масаж  -  ефективний  метод   лікування   різних   травм   та захворювань.  На практиці до лікувального масажу відносять:

класичний масаж (шведський масаж) - у ньому використають 4 основних прийоми:

1. поглажування
2. розтирання
3. розминання
4. вібрацію

Він не враховує рефлекторний вплив, і проводиться над хворим місцем або поруч із ним. Відмінно допомагає при великій кількості  захворювань та больових синдромів.

Методика лікувального масажу при різних захворюваннях і травмах:                 

Рефлекторний  масаж: впливає на рефлексогенні зони й точки людини, викликаючи позитивні функціональні зміни внутрішніх органів, пов'язаних із цими зонами.

До рефлекторного масажу відносяться:

1. сегментарний масаж,
2. масаж ступнів і кистей,
3. масаж вушних раковин.

Точковий  масаж (акупресура): спосіб впливу на біологічно активні точки -  натиснення  на  точки пальцем (або пальцями). Використовують розслаблюючий та стимулюючий методи. У наш час відомо близько  700 точок, активно використаються не більше 150. Голковколювання й точковий  масаж використовують ті самі точки, але точковий  масаж більш древніший  з цих двох методів.

1.2  Сегментарний  масаж. Тому що сегментарний масаж відновлює нормальний стан організму, його можна вважати різновидом лікувального масажу.

Сегментарна будова тіла:

У процесі розвитку кожен  сегмент тіла здобуває відповідний  спинномозковий нерв. Таким чином, кожен спинномозковий нерв пов'язаний з тією або іншою ділянкою шкіри.

Сегментами називаються  ділянки шкіри у вигляді смуг, що охоплюють тіло від середньої  лінії попереду до середньої лінії  позаду (мал. 1 а, б).

Розрізняють наступні сегменти спинного мозку:

• 8 шийних (С1-С8.);
• 12 грудних (D1-D12);
• 5 поперекових (L1-L5);
• 5 крижових (S1-S5).

В XIX ст. англієць Гед і росіянин клініцист Г. А. Захар'їн звернули увагу на те, що захворювання якого-небудь внутрішнього органа викликає підвищення чутливості на окремих ділянках шкіри. Згодом ці ділянки стали називатися зонами Захар'їна-Геда. Крім підвищеної чутливості в цих зонах може спостерігатися напруга й підвищена хворобливість м'язів.

Буває, що при деяких захворюваннях  різних внутрішніх органів вони збігаються. Так, наприклад, збігаються зони при  захворюваннях серця й легенів, дванадцятипалої кишки й печінки  й ін.

Буває, що при захворюванні одного органа зони Захар'їна-Геда розташовуються в різних місцях на значній відстані одна від одної. Так, при коронароспазмі хворобливі ділянки будуть перебувати на передній поверхні лівого надпліччя, на всій внутрішній поверхні лівої руки, на лобово-носовій частині обличчя й на шиї.

Той факт, що деяким внутрішнім органам  відповідає одна зона Захар'їна-Геда, іншим - дві й більше, порозумівається складними зв'язками органів із центральною нервовою системою.

Прийнято всі непарні внутрішні  органи співвідносити із правою і лівою частинами тіла. До правої частини тіла відносяться печінка, жовчний міхур, дванадцятипала кишка й четверта частина шлунка; до лівої частини - серце, підшлункова залоза, селезінка, ³₄ шлунка, тонка, низхідна й сигмовидна кишка.

При гострих захворюваннях, при  вторинних ускладненнях і при  поширенні патологічного процесу  з одного органа на інші правило  сегментації може порушуватися.

Сегментарна іннервація внутрішніх органів (по Гансену-Стаа, Дітмару) 

    

Назва органу	Сегменти спинного мозку
Серце, висхідна частина аорти	С3-4, D1-8
Легені та бронхі	С3-4, D3-9
Шлунок	С3-4, D5-9
Кишечник	С3-4, D9 - L1
Пряма кишка	D11-12, L1-2
Печінка, жовчний міхур	С3-4
Підшлункова залоза	С3-С4, D7-9
Селезінка	С3-4, D8-10
Нирки, мочеточники	C1, D10-12
Сечовий міхур	D11 - L3(S2 - S4)
Передміхурова залоза	D10-12(L5), (S1-3)
Яєчки, придаток яєчка	D12 - L3
Матка	D10 - L3
Яєчник	D12 - L3
Примітка. С - шийні сегменти; D - грудні сегменти; L – поперекові сегменти; S - крижові сегменти

 

 

1.3  Спортивний масаж.   Спортивний масаж, прийнятий, розроблений  і  систематизований М. Саркізовим - Серазіні на основі класичного масажу.

Автор розрізняє відповідно завданням масажу наступні його різновиди:

1. гігієнічний масаж у формі самомасажу, що застосовується щоденно зранку разом з гімнастикою.
2. тренувальний масаж ( використовується для зміцнення м'язів і фізичного вдосконалення спортсмена в період тренування).
3. попередній масаж (застосовується перед спортивними виступами для підвищення спортивної працездатності).
4. Відновний масаж (призначається для більш швидкого відновлення  працездатності м'язів після виступу).

1.4  Гігієнічний масаж. Гігієнічний масаж  є  активним  засобом зміцнення здоров'я, збереження нормальної діяльності  організму,  попередження  захворювань. Гігієнічний масаж застосовується частіше  у  формі  загального  масажу.  Одним  із видів цього масажу є  косметичний  масаж;  ціль  його - догляд  за нормальною й хворою шкірою, попередження її передчасного старіння,  від різноманітних косметичних недоліків (рубцеві зміни шкіри й ін.).

1.5 Сполучнотканинний масаж. Сполучнотканинним масажем     називається  масаж  сполучної  тканини  в рефлексогенних зонах.   

Сполучнотканинний  масаж був розроблений емпірично в 1929  р.,. Елізабет Діке на собі у зв'язку з ангіопатією. В подальшому, вчені Кольрауш, Вольф, Лейбе теоретично  обґрунтували сполучнотканинний  масаж , пояснивши його  ефективність  впливом на  вегетативні нервові закінчення, якими багата сполучна тканина, а також  її багатьох функцій.

Сполучнотканинний масаж приводить до рівноваги симпатичний та парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи.

Сполучнотканинний масаж показаний особам, що мають достатню  кількість підшкірної сполучної тканини й виражені зміни в ній.  Рефлекторні зміни в сполучній тканині можуть бути у вигляді втяжінь  або набрякань. При гострих захворюваннях набрякання м'які й розташовані  ближче  до  шкіри,  при хронічних захворюваннях набрякання  більш  щільні  й  розташовані  ближче  до фасцій. З появою  змін  у сполучній тканині порушується її рухливість і на цьому заснована пальпаторна діагностика зон сполучної тканини. 

Техніка виконання  сполучнотканинного масажу  відрізняється від других видів масажу. Вона полягає в здійсненні подразнення  натягуванням сполучної тканини кінчиками 3 й 4 пальців. При цьому там,  де  виражені сполучнотканинні зони,  виникає   характерне   ріжуче  відчуття: створюється враження, що масаж роблять нігтем. 

Залежно від слоя, що зміщується в ході виконання масажу, розрізняють наступні види техніки:

1. Шкірна - зсув здійснюють між шкірою й підшкірним шаром.
2. Підшкірна - зсув здійснюють між підшкірним шаром і фасцією.
3. Фасціальна - зсув здійснюють у фасціях.

Всі три  форми  поєднуються  наявністю  подразнення  натягом.  Однак  внаслідок неоднакової тривалості робочого процесу,інтенсивності,необхідної  для  натягу  на  поверхні  й  у  глибині,  і  іннервації, технічне виконання їх по-різному.

У лікувальній  практиці  перераховані  вище  три  техніки  виконання  масажу застосовують залежно від клінічної картини захворювання  й результатів досліджень.                                  

1.6  Періостальний масаж. Періостальний масаж, називаний також " масаж, що давить," являється точковим, і застосовується на підходящим для цього кісткових поверхнях. Масаж проводять кінчиками або фалангою пальця, ретельно підбираючи інтенсивність тиску відповідно до індивідуальних особливостей хворого. Дія масажу полягає в місцевому збудженні кровообігу й регенерації клітин, особливо тканин періосту, але головним чином у рефлекторному впливі на органи, зв'язані нервовими шляхами з масажуємою поверхнею періосту. Наряду із цим, викликає болезаспокійливу дія при хворобливих процесах.

У зв'язку з тим, що в основі періостального масажу бачать вплив на функціональний стан органів і систем по нервових шляхах, цей метод відносять до рефлексотерапії. Перші спроби застосування періостального масажу були початі в 1928 р. Vogler.

1.7  Рефлексотерапія. Рефлексотерапія застосовується в домашніх умовах для релаксації, але вона не  може стати заміною професійного лікування й діагностики.  В основі рефлексотерапії лежить уявлення, що організм  людини,  як і  його  особистість у цілому,  -  це  цілісна взаємозалежна система,  і порушення рівноваги в одній з його частин відразу відбивається у всіх  других частинах.

1.8  Самомасаж. Застосування самомасажу  має  давню  історію.  У  древні  часи  люди використовували самомасаж при різних  недугах,  болях,  забитих місцях  і т.д. Згадайте як ми тремо забите місце.   Про   необхідність   застосування   самомасажу   при   різних   недугах, захворюваннях суглобів писали Гіппократ, Герадікос, Авіценна й ін.

Самомасаж  застосовують  у  рамках   спортивного   й   лікувального   масажу. Безсумнівно, що самомасаж  має  обмежені  можливості  при  різних захворюваннях у зв'язку з відсутністю у хворих спеціальних знань і досвіду. 

Не забувайте, що  самомасаж  є  додатковим  фізичним  навантаженням, яке варто брати до уваги, особливо при захворюваннях серцево-судинної системи, у літньому віці, в ослаблених  хворих. Разом із тим, профілактичний самомасаж не вимагає допомоги  асистентів  або других осіб. Всі   процедури   виконуються   самостійно.  Техніка прийомів    відповідає прийомам лікувального, спортивного,  точкового  масажу,  а також апаратний вібромасаж.

Одним з ефективних  методів  самомасажу  являється Ці - самомасаж описаний Мантак Чіа на основі  багаторічного досвіду Даоської системи. 

Самомасаж може широко використовуватися кожною людиною, насамперед, як гігієнічний засіб у повсякденному догляді за своїм тілом.

Особливо ефективний самомасаж, проведений на додаток до ранкової гімнастики, заняттям фізичною культурою - бігом, ритмічною гімнастикою, в тренажерній залі й т.д.     Самомасаж допомагає більш інтенсивно виконувати фізичну роботу в побуті й на виробництві, тому що підвищує функціональні можливості організму, знижує стомлення й сприяє швидкому відновленню сил після фізичних і розумових навантажень, підвищує ефективність активного відпочинку на природі. Встановлено, що 5 - 8-хвилинний сеанс самомасажу заміняє 20 - 30 хв пасивного відпочинку, відновлює сили, повертає бодрість, гарний настрій.

 

2. Влив масажу  на організм