Лікувальний масаж. Вплив на системи організму

У механізмі дії масажу на організм прийнято виділяти три фактори: нервовий, гуморальний і механічний.

У першу чергу масаж впливає  на центральну й вегетативну нервову  систему. На початковому етапі масажу відбувається подразнення рецепторів, закладених у шкірі, м'язах, сухожиллях, суглобних сумках, зв'язках і стінках  судин. Потім по чутливих шляхах імпульси, викликані цим подразненням, передаються  в центральну нервову систему  й досягають відповідних ділянок  кори великих півкуль головного мозку. Там і виникає загальна складна реакція, що викликає функціональні зрушення в організмі.

Цей механізм був докладно описаний у роботах російського фізіолога

 І. П. Павлова: Це значить, що в той або інший рецепторний нервовий прилад ударяє той або інший агент зовнішнього або внутрішнього світу організму. Цей удар трансформується в нервовий процес, у явище нервового збудження.

Збудження по нервових волокнах передається у центральну нервову систему й відтіля, завдяки встановленим зв'язкам, приноситься до робочого органа, трансформуючись, у свою чергу, у специфічний процес клітин цього органа. Таким чином, той або інший агент закономірно зв'язується з тією або іншою діяльністю організму, як причина з її наслідком.

У процесі масажу поряд з нервовим фактором ураховується й гуморальний (від грецьк. слова humor - рідина). Справа в тому, що під впливом масажу в шкірі утворяться й надходять у кров біологічно активні речовини (тканинні гормони), за допомогою яких відбуваються судинні реакції, передача нервових імпульсів й інші процеси.

Російські вчені Д. Е. Альперн, Н. С. Звоницький й інші у своїх роботах довели, що під впливом масажу відбувається швидке утворення гістамину й гістаминоподібних речовин. Разом із продуктами білкового розпаду (амінокислотами, поліпептидами) вони розносяться крово- та лімфотоком по всьому організмі й впливають позитивно на судини, внутрішні органи й системи.

 Так, гістамін, діючи на наднирники, викликає підвищене виділення адреналіну.

Ацетилхолін виступає в ролі активного  посередника при передачі нервового  збудження з однієї нервової клітини  на іншу, що створює сприятливі умови  для діяльності скелетної мускулатури. Крім того, ацетилхолін сприяє розширенню дрібних артерій і збудженню дихання. Вважається також, що він є місцевим гормоном багатьох тканин.

Третій фактор впливу масажу на організм людини - механічний - проявляється у вигляді розтягування, зсуву, тиску, що приводять до посилення циркуляції лімфи, крові, міжтканинної рідини видаленні клітин й ін. Механічний вплив при масажі усуває застійні явища в організмі, підсилює обмін речовин і шкіряне дихання у масажуємій ділянці тіла.

2.1  Дія масажу  на шкіру. Шкіра становить близько 20% від загальної маси людського тіла. Значення її для нормальної життєдіяльності внутрішніх органів важко переоцінити. Вона захищає організм від несприятливих зовнішніх впливів (механічних, хімічних, мікробних). Процеси, що проходять у шкірі, доповнюють, а іноді й дублюють функції деяких внутрішніх органів.

Вплив масажу на шкіру полягає в  наступному:

1. Через шкіру передається подразнення в центральну нервову систему, що визначає відповідну реакцію організму і його окремих органів.
2. Масаж сприяє видаленню з поверхні шкіри віджилих рогових клітин эпідерміса, що, у свою чергу, поліпшує роботу сальних і потових залоз.
3. У процесі масажу поліпшується постачання шкіри кров'ю й усувається венозний застій.
4. Температура масажуємої ділянки підвищується, а виходить, прискорюються обмінні й ферментативні процеси.

Масажуєма шкіра стає рожева й пружна через посилене кровопостачання. Зростає її опірність механічним і температурним впливам.

При поглажуванні відбувається прискорення руху лімфи в лімфатичних судинах й усуваються застійні явища у венах. Ці процеси відбуваються не тільки в судинах, що перебувають на масажуємій ділянці, але й у розташованих поруч. Така відсмоктуючи дія масажу пояснюється зниженням тиску в масажуємих судинах.

Підвищуючи шкірно-м'язовий тонус, масаж впливає на зовнішній вигляд шкіри, роблячи її гладкою й еластичною.

Прискорення обміну речовин у шкірних  тканинах позитивно впливає на загальний  обмін речовин в організмі.

2.2  Дія масажу  на суглоби, зв'язки, сухожилля. Суглоби - одна з форм з'єднання кісток.

 Основна частина суглоба,  у якій, власне, і відбувається зчленування двох кісток, називається суглобовою сумкою. За допомогою сполучних тканин вона кріпиться до м'язових сухожиль.

Суглобна сумка має два шари: внутрішній (синовіальний) і зовнішній (фіброзний). Синовіальна рідина, яка виділяється внутрішнім шаром, зменшує тертя й підтримує живлення хрящової тканини, що покриває суглобні поверхні кісток. У глибині зовнішнього шару або біля нього перебувають зв'язки.

Під впливом масажу поліпшується постачання суглоба й прилеглих тканин кров'ю, прискорюється утворення й рух  синовіальної рідини, і в результаті зв'язки стають більш еластичними.

Внаслідок перенесених перевантажень  і мікротравм у суглобах можуть спостерігатися малорухомість, набряклість, зморщування суглобних сумок, зміна складу синовіальної рідини. За допомогою масажу, що веде до поліпшення живлення суглобних тканин, можна не тільки позбутися від цих хворобливих явищ, але й попередити їх. Крім того, вчасно проведений масаж попереджає ушкодження хрящової тканини, що веде до виникнення артрозів.

Під впливом масажу можна збільшити  амплітуду рухів у тазостегновому, плечовому, ліктьовому, міжхребцевих суглобах.

2.3  Дія масажу  на  м'язи. У людини більше 600 скелетних м'язів, вони становлять від 30 до 40% загальної ваги. При цьому вага м'язів кінцівок становить 80% загальної ваги м'язів. Скелетна мускулатура покриває все тіло людини, і говорячи про красу людського тіла, ми насамперед маємо на увазі їхній гармонічний розвиток і розташування.

Всі скелетні м'язи діляться на м'язи тулуба, м'яза голови й м'язи кінцівок, М'язи тулуба, у свою чергу, підрозділяються на задні (м'язи спини й потилиці) і передні (м'язи шиї, грудей і живота).

М'язи складаються з м'язових волокон, основна властивість яких - збудливість і скоротливість.

Скелетний м'яз можна віднести до особливих органів почуттів, що передають сигнали в центральну нервову систему. По дорозі назад нервовий імпульс, проходячи через нервово-м'язове закінчення, сприяє утворенню в ньому ацетилхоліну, що викликає збудження м'язового волокна.

Ми вже говорили про те, що ацетилхолін  передає нервове збудження з  однієї клітини на іншу, тому посилення  його утворення при масажі підвищує загальну працездатність м'язів. По даним  експериментальних досліджень працездатність стомлених м'язів після масажу може зрости в 5-7 разів.

Після сильного фізичного навантаження досить десятихвилинного масажу, щоб не тільки відновити первісну працездатність м'язів, але й збільшити її. Такій реакції м'язових волокон на масаж сприяє й подразнення спеціальних макетних нервових волокон, що втримуються в м'язовому пучку.

Під впливом масажу в м'язах поліпшуються кровообіг й окислювально-відновні процеси: збільшується швидкість доставки кисню й видалення продуктів  обміну. У результаті усуваються відчуття задерев'янілості, хворобливості й  припухлості м'язів.

2.4  Дія масажу  на кровоносну й лімфатичну  системи. Основна функція кровоносної системи - це забезпечення обміну речовин між тканинами й зовнішнім середовищем: постачання тканин киснем й енергетичними речовинами й видалення продуктів обміну.

Кровоносна система складається  з великого й малого кіл кровообігу. У великому колі кровообігу артеріальна  кров з лівого шлуночка серця поступає в аорту, артерії, артеріоли, капіляри, венули, вени. У малому колі кровообігу венозна кров із правого шлуночка серця надходить у легеневу артерію, артеріоли й капіляри легенів, де вона насичується киснем і по легеневих венах надходить до лівого передсердя.

Основна функція лімфатичної системи — це всмоктування із тканин води, колоїдних розчинів білкових речовин, емульсій жирових речовин, сторонніх часток і бактерій. Вона складається з густої мережі лімфатичних судин і лімфатичних вузлів. Загальна кількість лімфатичних судин у багато разів перевищує кількість кровоносних судин. Вони утворюють два лімфатичних стовбури, які впадають у великі вени біля серця.

Лімфатичні вузли виконують  дуже важливу для організму функцію  бар'єрну. Вони являють собою своєрідні механічні й біологічні фільтри. Крім того, у лімфатичних вузлах утворяться лімфоцити, що знищують інфекційні бактерії, що попадають у них, і віруси. Лімфатичні вузли - скупчення лімфоїдной тканини. Величина їх буває від 1 до 20 мм. Розташовуються вони групами: на нижніх кінцівках (пахові, стегнові, підколінні), на грудях (пахвові), на верхніх кінцівках (ліктьові), на шиї (шийні), на голові (потиличні й підщелепні).

При масажі рухи рук повинні бути спрямовані по ходу току лімфи, убік прилеглих лімфатичних вузлів:

• при масажі голови й шиї - зверху вниз, до підключичних вузлів;
• при масажі верхніх кінцівок - до ліктьових і пахвових вузлів;
• при масажі грудей-від грудини в сторони, до пахвових вузлів;
• при масажі верхньої й середньої частини спини від хребетного стовпа в сторони, до під пахвинних западин;
• при масажі поперекової й крижової області спини - до пахових вузлів;
• при масажі нижніх кінцівок - до підколінних і пахових вузлів.

Під впливом масажу відбувається прискорення руху всіх рідких середовищ  організму, особливо крові й лімфи, Причому відбувається це не тільки на масажуємій ділянці тіла, але й у віддалених венах й артеріях. Так, масаж ніг може викликати почервоніння шкірних покривів голови.

Особливо слід зазначити  вплив масажу на систему капілярів  шкіри, які здійснюють обмін речовин  між кров'ю й навколишніми її тканинами (лімфою). Під дією масажу капіляри розкриваються, а температура масажуємих і прилеглих ділянок шкіри підвищується від 0,5 до 5 градусів, що сприяє поліпшенню окислювально-відновних процесів і більш інтенсивному постачанню тканин кров'ю.

Виникаючі при масажі розширення капілярної мережі шкіри й поліпшення венозного кровообігу полегшують роботу серця.

Масаж у деяких випадках може викликати невелике підвищення артеріального тиску й збільшення кількості тромбоцитів, лейкоцитів, еритроцитів й гемоглобіну крові. Але через нетривалий час після масажу склад крові приходить у норму, а артеріальний тиск знижується.

Навіть найпростіші й  не потребуючі особливого зусилля прийоми  масажу, такі як поглажування, можуть викликати спорожнювання лімфатичних судин і прискорення току лімфи. А розтирання або ударні прийоми можуть привести до значного розширення лімфатичних судин.

Масаж лімфатичних вузлів не проводиться. Посилення току лімфи при припухлих і хворобливих лімфатичних вузлах може привести до поширення інфекції в організмі.

2.5  Дія масажу на нервову систему. Нервова система виконує найважливішу функцію людського організму-регулюючу. Прийнято розрізняти три відділи нервової системи:

• центральну нервову систему (головний і спинний мозок);
• периферичну (нервові волокна, що з'єднують головний і спинний мозок з усіма органами);
• вегетативну, котра управляє процесами, що відбуваються у внутрішніх органах, що не підкоряються свідомому контролю й керуванню.

У свою чергу, вегетативна  нервова система підрозділяється  на симпатичний  і парасимпатичний відділи.

Масаж впливає на периферичну  й на центральну нервову систему. При масуванні шкіри нервова система перша реагує на механічне подразнення. При цьому в центральну нервову систему направляється цілий потік імпульсів від численних нервово-кінцевих органів, що сприймають тиск, тактильні й різні температурні подразнення.

Під впливом масажу в шкірі, м'язах і суглобах виникають імпульси, що збуджують рухові клітини кори головного мозку й стимулюють діяльність відповідних центрів.

Позитивний вплив масажу на нервово-м'язовий апарат залежить від  виду й характеру масажних прийомів (тиск рук масажиста, тривалість масажу й т.д.) і виражається в збільшенні частоти скорочення й розслаблення м'язів і шкірно-м'язовій чутливості.

Результати експериментальних  досліджень показали, що перерізаний  нерв швидше відновлюється, якщо проводити  регулярний масаж ушкоджених тканин. Під впливом масажу прискорюється ріст аксонів, сповільнюється утворення рубцевої тканини й відбувається розсмоктування продуктів розпаду.