Лікувальний масаж. Вплив на системи організму

Крім того, масажні прийоми  допомагають зменшити болючу чутливість, поліпшити збудливість нервів і  провідність нервових імпульсів  по нерву.

Серед існуючих прийомів масажу найбільш вираженою рефлекторною дією володіє вібрація (особливо механічна).

2.6  Дія масажу на дихальну систему. Різні види масажу грудної клітини (розтирання й розминання м'язів спини, шийних і міжреберних м'язів, області прикріплення діафрагми до ребер) поліпшують дихальну функцію й знімають стомлення дихальної мускулатури.

Регулярний масаж, проведений протягом певного проміжку часу, впливає  благотворно на гладку легеневу мускулатуру, сприяючи утворенню умовних рефлексів.

Основна дія прийомів масажу, проведеного на грудній клітині (поколачування, рублення, розтирання міжреберних проміжків), виражається в рефлекторному поглибленні подиху.

2.7  Дія масажу на обмін речовин  і функцію виділення. Науці давно відомий той факт, що масаж підсилює сечовиділення. Причому посилене сечовиділення й зростаюча кількість виділюваного з організму азоту: продовжується на протязі доби після сеансу масажу.

Якщо провести масаж безпосередньо  після фізичного навантаження, то виділення азотистих речовин  підвищиться на 15%. Крім того, проведений після м'язової роботи масаж прискорює виділення молочної кислоти з організму.

Масаж, проведений до фізичного  навантаження, підвищує газообмін на 10-20%, а після фізичного навантаження - на 96-135%.

Наведені приклади свідчать про те, що масаж, проведений після  фізичного навантаження, сприяє більш  швидкому протіканню відбудовних процесів в організмі. Процес відновлення здійснюється ще швидше, якщо перед масажем провести теплові процедури (застосування парафіну, грязьові або гарячі ванни). Порозумівається це тим, що в процесі масажу утворюються продукти розпаду білків, які, всмоктуючись у кров, створюють ефект, подібний з дією протеінотерапії. Крім того, масаж, на відміну від фізичних вправ, не веде до надлишку молочної кислоти в організмі, а виходить, кислотно-лужна рівновага в крові не порушується.

У людей, що не займаються фізичною працею, після важкої м'язової роботи виникає біль у м'язах, викликана  більшим скупченням у них молочної кислоти. Проведений масаж допоможе вивести з організму зайву рідину й усунути хворобливі явища.

2.8  Дія масажу на функціональний  стан організму. Роблячи висновок з вищесказаного, можна із упевненістю сказати, що за допомогою масажу можна цілеспрямовано змінювати функціональний стан організму.

Існує п'ять основних типів  впливу масажу на функціональний стан організму: тонізуючий, заспокійливий, трофічний, енерготропний, нормалізації функцій.

Тонізуюча дія масажу виражається в посиленні процесів збудження в центральній нервовій системі. Вона порозумівається, з одного боку, збільшенням потоку нервових імпульсів від пропріорецепторів масажуємих м'язів у кору великих півкуль головного мозку, а з іншого боку - підвищенням функціональної активності ретикулярної формації головного мозку. Тонізуюча дія масажу використовується для усунення негативних явищ при гіподинамії, викликаної змушеним малорухомим способом життя або різними патологіями (травми, психічні розлади й т.п.).

Серед масажних прийомів, що роблять гарний тонізуючий ефект, можна  виділити наступні: енергійне глибоке  розминання, струшування, потряхування й всі ударні прийоми (рублення, поколачування, поплескування). Для того щоб тонізуючий ефект був максимальним, масаж необхідно проводити у швидкому темпі протягом короткого проміжку часу.

Заспокійлива дія масажу проявляється в гальмуванні діяльності центральної нервової системи, викликаного помірним, ритмічним і тривалим подразненням екстеро- і пропріорецепторів. Швидше всього заспокійливий ефект досягається такими масажними прийомами, як ритмічне поглажування всієї поверхні тіла й розтирання. Проводити їх треба в повільному темпі протягом досить тривалого проміжку часу.

Трофічна дія масажу пов'язана із прискоренням току крові й лімфи, виражається в поліпшенні доставки клітинам тканин кисню й інших живильних речовин. Особливо велика роль трофічного впливу масажу у відновленні працездатності м'язів.

Енерготропна дія масажу спрямована, у першу чергу, на підвищення працездатності нервово-м'язового апарата. Конкретно це виражається в наступному:

• активізації біоенергетики м'язів;
• поліпшенні обміну речовин у м'язах;
• підвищенні утворення ацетилхоліну, що веде до прискорення передачі нервового збудження на м'язові волокна;
• підвищенні утворення гістаміну, що розширює судини м'язів;
• підвищенні температури масажуємих тканин, що веде до прискорення ферментативних процесів і підвищенню швидкості скорочення м'язів.

Нормалізація функцій організму під дією масажу проявляється насамперед у регуляції динаміки нервових процесів у корі великих півкуль головного мозку. Ця дія масажу особливо важлива при різкій перевазі процесів збудження або гальмування в нервовій системі. У процесі масажу в зоні рухового аналізатора створюється вогнище збудження, що за законом негативної індукції здатне придушити вогнище застійного, патологічного збудження в корі головного мозку.

Нормалізуюча роль масажу має велике значення при лікуванні травм, тому що вона сприяє якнайшвидшому відновленню тканин й усуненню атрофії.

При нормалізації функцій  різних органів, як правило, застосовується сегментарний масаж певних рефлексогенних зон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Список використаної літератури
1. Белявский В.Л. Восточный массаж. – Донецк: ИКФ Сталкер, 1998.
2. Бирюков А.А. Самомассаж для всех. – М.: Советский спорт, 1998.
3. Бирюков А.Л. Массаж.  – М., 1988.
4. Васичкин В.И. К обоснованию методики восстановительного   массажа//  Сб. материалов Всесоюз. науч.-практ. конф. «Управление процессов     подготовки спортсменов высших разрядов». – Л., 1976.
5. Васичкин В.И. Профилактика спортивного травматизма с помощью восстановительного массажа // Сб. материалов 1-го Всесоюзного съезда по врачебному контролю и ЛФК. – Киев, 1976.
6. Васичкин В.И. Справочник по массажу. – Л., «Медицина», 1990.
7. Васичкин В.И. Лечебный и гигиенический массаж. – Минск, «Беларусь», 1997.
8. Васичкин В.И. Техника массажа. – Тюмень, 1992.
9. Васичкин В.И., Высочин Ю.В. Влияние различных видов восстановительного массажа на функциональное состояние нервно-мышечной системы (по данным полимиографии) // Сб. науч. тр. по материалам мед.-биолог. исслед. «Совершенствование научных основ физического воспитания и спорта». – Л., 1977.
10. Вельховер Е.С., Кушнир Г.В. Экстерорецепторы кожи. – Кишинев, 1984.
11. Вербов А.Ф. Основы лечебного массажа. – М.,1966.
12. Глезер О., Далихо В.А. Сегментарный массаж. – М., 1965, 1982.
13. Дубровский В.И. Применение общего массажа в раннем  послеоперационном периоде с целью профилактики некоторых послеоперационных осложнений. – М., 1971.
14. Дубровский В.И. Основы сегментарно-рефлекторного массажа. – М., 1982.
15. Дубровский В.И. Применение сегментарно-рефлекторного массажа при повреждениях и заболеваниях у спортсменов. – Фрунзе, 1983.
16. Дубровский В.И. Применение массажа при травмах и заболеваниях у спортсменов. – Л., 1986, 1991.
17. Ибрагимова В.С. Точечный массаж. – М., 1984.
18. Ибрагимова В.С. Точка, точка, точка... – М., 1988.
19. Краткий конспект по сегментарному массажу. – Свердловск, 1968.
20. Куничев А.А. Лечебный массаж. – Л.,1985.
21. Тюрин А.М., Васичкин В.И. Техника массажа. – Л., 1986.