Проектування ферми по виробництву яловичини на 700 голів надремонтного молодняку та обробка на м’ясопереробних підприємствах

План цеху та схема консервування шкур в залізобетонних чанах наведені на рисунках 4 та 5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.4. Схема цеху посолу шкур з використанням залізобетонних чанів

 

1 – люк подачі шкур з забійного  цеху; 2 – ванна для зволожування  шкур;

3 – стіл доочистки шкур від залишків; 4 – машина для зняття навалу (ММ-4) з тупими ножами; 5 – ванна для миття шкур; 6 – машина для зняття міздри (ММ-4) з гострими ножами; 7 – стіл контурування шкур; 8 – дециметровий стіл визначення розмірів свинячих шкур; 9 – вага для зважування шкур до соління; 10 – залізобетонні чани для посолу шкур; 11 – тельфер;

12 – причіпні рами-площадки до  тельфера; 13 – стелаж для зберігання  шкур; 14 – підвісний шлях для  переміщення тельфера.

Рис.5. План цеху посаду шкур з використанням залізобетонних чанів

1 - залізобетонні чани; 2 - підвісний шлях; 3 - слсктротсльфер; 4 - трос;  
5 - блок; 6 - траверса; 7 - захвати траверси; 8 - стелаж-площадка; 9 - помост для стслажа-площадки; 10 - труба для подачі тузлука; 11 - гумові шланги;  
12 - труба для переливання тузлука; 13 — каналізаційна труба.

 

 

3.12. Продуктовий розрахунок  та характеристика технології  переробки

 

Для того, щоб розрахувати сировину, яка поступає в шкуроконсервувальний цех, потрібно визначити загальну живу масу тварин. Знати потужність підприємства та цеху посолу шкур.

Сировиною шкуроконсервувальних цехів є шкури великої рогатої  худоби та китиці хвостів.

Отже, реалізуємо за рік із господарства 330 голів, середня жива маса  
1 голови 445,6 кг – 146982 кг загальною живою масою та отримуємо – 70551,3 кг м’яса від забійних тварин.

Розрахунок сировини і готової продукції за формулою 1:

3. Середньорічна норма виходу сировини шкуроконсервувального цеху

Найменування продукції	Дані
	вихід, % до живої маси худоби	розрахункова, кг
Шкура(після обрізки)	6,24	9172

 

Вихід сировини розраховують, використовуючи середньорічні норми  виходу свіжих шкур згідно з діючим наказом Міністерства аграрної політики (асоціації Укрм’ясо). Норми виходу свіжих шкур наступні:

4. Середньорічні норми виходу свіжих шкур наступні:

Показник по Вінницькій області	Великої рогатої  худоби, % до маси м’яса
Норма, %	13,3
Розрахунок, кг	9383

 

Вихід законсервованих  шкіряних фабрикатів до маси свіжих шкур після обрядки для шкур, законсервованих становить:

- мокрим посолом –  87 %

- тузлукованих з наступним підсолюванням – 83 %

• сухим посолом – 50 %

А = 87 × 9383 / 100 = 8163 кг – мокрим посолом;

А = 83 × 9383 / 100 = 7788 кг – тузлукуванням з підсолюванням;

А = 50 × 9383 / 100 = 4692 кг – сухим посолом.

Розрахунок допоміжних матеріалів.

Потрібну кількість солі та антисептиків розраховують для кожного виду шкур за формулою:

т                             (2)

де: А – продуктивність цеху по окремих видах шкур, т;

Σg – сумарні витрати  при мокрому посолі солі на соління, підсолювання, тюкування, підкріплення (регенерацію) розсолу, % до маси свіжих шкур.

                 (3)

де g_mузл — кількість солі при тузлукуванні, % до маси свіжих шкур (при рідинному коефіцієнті 1:3 g_mузл.= 30-35 %, при 1:4 g_mузл = 42 %);

g_nідс – витрати солі при підсолюванні, % до маси свіжих шкур (g_nідс = 15-20 %).

g_mюк – витрати солі при тюкуванні, % до маси свіжих шкур (g_mюк = 6-10 %).

 

При необхідності зберігання консервованих шкур тривалий час  або в літній період консервувальну дію кухонної солі підсилюють антисептиками.

При цьому на 1 кг кухонної солі додають кремнійфтористого  натру 2 %, або парадихлорбензолу 2 % або  нафталіну 1 %.

При консервуванні шкур використовується 5160 кг солі × 2 % / 100 % = 103 кг – кремнійфтористого натру.

Отже, за обробки шкур великої рогатої  худоби 9383 кг свіжих шкур отримуємо - 8163 кг – мокрим посолом, 7788 кг – тузлукуванням з підсолюванням, 4692 кг – сухим посолом.

Потреба у солі складе – 5160 кг та 103 кг кремній фтористого натру.

 

3.13. Техніко-економічне  обґрунтування

 

Техніко-економічне обґрунтування  включає широке коло економічних  та технічних питань і містить  наступні розділи:

• вихідні дані та положення – дані про потужність існуючих підприємств галузі в зоні збуту продукції, рішення стосовно проектування є підставою для розробки ТЕО;
• потужність (продуктивність) – об’єм продукції, що виробляється;
• забезпеченість підприємництва, що проектується, сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією, пальним, водою, інженерними спорудами та каналізацією, трудовими ресурсами;
• основні технічні та технологічні рішення – склад підприємства, організація виробництва та управління;
• вибір району будівництва та його характеристика – коротка характеристика географічного положення району, транспортні мережі, чисельність населення та його структура, транспортні зв’язки району стосовно постачання сировини та збуту готової продукції тощо;
• основні будівельні рішення та організація виробництва;
• заходи з охорони довкілля – розміри санітарно-захисних зон, пропозиції щодо використання або утилізації відходів та нечистот;
• розрахункова вартість будівництва – рекомендації, висновки, пропозиції.

Розміри споживання м’ясної продукції  в середньому на душу населення по Україні, згідно з “Нормами фізіологічних  потреб в основних харчових речовинах та енергії населення України”, розроблених Науково дослідним інститутом (НДІ) харчування, погоджених Президією вченої ради Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України складають в кг/рік:

Всього при перерахунку на м’ясо  – 85 кг.

За умов виробництва ми маємо  змогу виробляти  70551,3 кг м’яса від забійних тварин за рік.

Для розрахунку ми використовуємо норму  для одного споживача –  
20 кг на рік.

Отже, проводимо розрахунок кількості  потенційних споживачів, що отримає річну норму – 70551,3 кг / 20 = 3528 чоловіка отримає свою річну норму яловичини.

 

 

3.14. Заходи з охорони  навколишнього середовища Рекомендовані заходи щодо покращення навколишнього середовища і умов утримання тварин: покращити умови утримання тварин, покращити умови зберігання отрутохімікатів, відремонтувати приміщення, зробити спеціальні місця для приготування робочих сумішей, а також проводити дезінфекцію приміщень та знезараження гною.

Ступінь забрудненості повітряного  басейну в зоні діяльності підприємств  залежить від кількості приміщень. Які знаходяться на одній території, та концентрації у них тварин.

Спеціальні заходи включають своєчасне  виконання зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі тварин; безперебійну роботу систем вентиляції, дезінфекція  приміщень, знезараження відходів тваринництва.

При прив’язному утриманні худоби твердий підстилковий гній з тваринницьких  приміщень видаляють стаціонарними  або мобільними засобами з подальшим  транспортуванням в секційні карантинні ємності, де він зберігається на протязі 6 діб і досліджується на наявність в ньому збудників хвороб, а потім направляється в гноєсховища.

Гній транспортується в секційні гідроізольовані гноєсховища (майданчики), де вкладається в бурти висотою  до 2,5 м без обмеження їх довжини. При цьому слід суворо дотримуватися правил організації буртів.

В будівлях з безприв’язним утриманням тварин без підстилки гній з каналів  тваринницьких приміщень видаляють  скреперними установками і транспортують  в карантинні ємності, а потім  у секційні сховища, де здійснюється його карантинування, а в разі епізоотії - біологічне або хімічне знезаражування та зберігання в строки, що визначаються ветеринарною службою.

Основними джерелами забруднення  повітряного басейну скотарських  підприємств і житлової зони, що до них прилягає, є вентиляційні викиди з приміщень для утримання тварин, викиди від теплових установок, спород для накопичення та обробки гною, вигульних майданчиків.

Охорона повітряного басейну забезпечується комплексом заходів, в тому числі за рахунок впровадження сучасних технологій виробництва, підвищення екологічної чистоти процесів, очищення та розсіювання шкідливих викидів в атмосфері до безпечних концентрацій, а також недопущення неорганізованих викидів.

Очищення та знешкодження вентиляційних та технологічних викидів слід передбачати у випадках, коли наявне перевищення граничне допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, а також у разі вимог місцевих органів санепіднагляду, ветеринарної інспекції та охорони природи.

Розміщення будівель і споруд повинно  відповідати наскрізному провітрюванню  території підприємства та виключати  можливість попадання шкідливих  речовин в атмосфері із зони з  більшою інтенсивністю викидів  у зону меншого забруднення.

Під час накопичення тварин на обмежених територіях скотарських комплексів при впровадженні водоємних технологій виробництва і значній кількості біогенних елементів, патогенної мікрофлори та інших шкідливих хімічних речовин, які містяться в гнойових стоках цих підприємств, слід розробляти та здійснювати заходи щодо попередження забруднення водних джерел, в тому числі і підземних, як під час їх накопичення, так і використання (ВНТП-АПК-01.05; ВНТП-АПК-23.06).

Слід суворо дотримуватися норм та правил по охороні територій тваринницьких підприємств, населених пунктів та сільськогосподарських угідь в районах розташування цих об’єктів.

 

Висновки та пропозиції виробництву

 

1. В проектному приміщенні 12 × 24 м рамної конструкції утримується 30 голів відгодівельного молодняку: до 6 місяців розміри клітки – 3 × 3,3 м; до 12 місячного віку – 4 × 3,3 м; до 18 місячного віку – 5 × 3,3 м.

2. За рік реалізується 330 голів - середня жива маса  
1 голови 445,6 кг – 146982 кг загальною живою масою та отримуємо – 70551,3 кг м’яса від забійних тварин.

3. Отже, кількість потенційних споживачів при нормі 20 кг становить – 3528 чоловіка.

4. Довжина по фронту годівлі на одну голову становить 0,5 м для тварин до 6 місячного віку; 0,8 м для молодняку до 12 місячного віку; 1,0 м для тварин до 18 місячного віку. Для 30 голів загальний фронт годівлі складає 6 м + 8 м + 10 м.

5. Площа на одну голову 3-6 місячних тварин становить – 1,9 м², для молодняку до 12 міс. – 2,6 м², для відгодівельного молодняку до 18 міс. – 3,3 м², що значно перевищує норму.

6. Площа приміщення становить 288 м².

7. Необхідна кількість вікон становить – 14.

8. Отже, за обробки шкур великої рогатої худоби 9383 кг свіжих шкур отримуємо - 8163 кг – мокрим посолом, 7788 кг – тузлукуванням з підсолюванням, 4692 кг – сухим посолом.

9. Потреба у солі складе – 5160 кг та 103 кг кремній фтористого натру.

 

Пропоную:

Пропоную вдосконалити роздачу  кормів замінивши ручні візки  на транспортер або механізований  мобільний кормороздавач.

 

Список  використаної  літератури

 

 

1. Бусенко О.Т. Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко та інші; За ред. О.Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.
2. Відомчі норми технологічного проектування. Підприємства по забою худоби, птиці кролів і переробці продуктів забою: ВНТП-АПК-23.06 – К.: Міністерство аграрної політики України, 2006. – 154 с.
3. Відомчі норми технологічного проектування. Скотарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми). ВНТП-АПК-01.05. – К.: Міністерство аграрної політики України, 2005. – 111 с.
4. Власенко В.В., Береза І.Г. та ін. / Технологія продуктів забою тваринн. – Вінниця, РВВ ВАТ Віноблдрукарня, 1999. – 448 с.
5. Гетун Г.В. Основи проектування промислових будівель / Г.В. Гетун: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2009. – 210 с.
6. Клименко М.М. Технологічне проектування м’ясо-жирових виробництв /  
   М.М. Клименко, В.М. Пасічний, М.М. Масліков. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – 384 с.
7. Клименко М.М. Технологія м’яса та м’ясних продуктів: Підручник / М.М. Клименко та інші; За ред.. М.М. Клименка. – К.: Вища освіта, 2006. – 640 с.
8. КостенкоВ.І. та інші Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини.-К.: Урожай,- 1995.-472с.
9. Марченко О.С. Механізація та автоматизація у тваринництві та птахівництві. - К.:  Урожай, 1995. - С. 250-254, 278-298, 350-351.
10. Польовий Л.В. Проектування та будівництво підприємств із виробництва і переробки продукції тваринництва: Практикум / Л.В. Польовий, О.С. Яремчук, М.О. Захаренко. – Вінниця: Видавництво Вінницького державного аграрного університету, 2009. – 320 с.
11. Польовий Л.В. Технології скотарства в реформованих сільськогосподарських підприємствах Вінницького регіону / Л.В. Польовий, О.С. Яремчук. – Вінниця.: ТВП «Книга-Вега» ВАТ «Віноблдрукарня», 2002. – 320 с.
12. Проектирование предприятий мясной промышленности // Справочник. Техника и технология в мясной промышленности / Под ред. В.М. Горбатова. – М.: Пищевая промышленность, 1973. – 272 с.
13. Рыжов С.В. Комплекты оборудования для животноводства: Справочник. - М.: Аропромиздат, 1986. - С. 78-82, 98-121, 195-204.
14. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини / Ю.Д. Рубан: Підручник для студентів вищих аграрних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за напрямком “Зооінженерія”. – Харків.: Еспада, 2002. – 576 с.
15. Угнівенко А.М. Спеціалізоване м’ясне скотарство: Навчальне видання / А.М. Угнівенко, В.І. Костенко, Ю.І. Чернявський. – К.: Вища освіта, 2006. – 303 с.
16. Ходанович Б.В. Проектирование и строительство животноводческих объектов. – М.: Агропромиздат, 1990. – 255 с.