Проектування ферми по виробництву яловичини на 700 голів надремонтного молодняку та обробка на м’ясопереробних підприємствах

Технологія виробництва яловичини у спеціалізованих господарствах базується на безперебійному виробництві упродовж року через певні проміжки часу однакової кількості продукції (відгодівельного молодняку). Вона передбачає: формування однорідних груп, розподіл тварин за статевовіковими групами, утримання створених груп у спеціалізованих приміщеннях згідно вимог Відомчих норм технологічного проектування (ВНТП-АПК-01.05).

Промислове виробництво потребує: високої концентрації поголів’я, інтенсивного використання тварин на площі приміщень, ритмічності та послідовності виробництва, потоковості виробництва, високого рівня механізації й автоматизації, повністю використаної площі приміщень, високої організації праці.

Метою ритмічно-потокової системи виробництва є отримання, вирощування та реалізація молодняку великими одновіковими групами через певні проміжки часу, що залежить від ритму виробництва та розвитку поголів’я.

В умовах України районують такі основні породи: українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, червона степова, симентальська та інші.

Знання порід дозволяє підібрати  тварин, які будуть оптимально ефективними  на певній території і дає можливість підібрати оптимальну систему утримання  та спосіб в приміщеннях, що проектують.

 

 

1.4. Основні підходи  до виробництва тваринницької  продукції

 

Серед факторів впливу на м’ясні якості тварин основними є інтенсивність  вирощування та відгодівлі, порода, вік, стать, скороспілість. Кількісні  показники м’ясної продуктивності худоби залежать здебільшого від умов вирощування та годівлі, а якісні, крім цих факторів, зумовлюються породними особливостями, віком і статевим диморфізмом тварин.

Висока інтенсивність росту  – це головне у вирощуванні  худоби на м’ясо. У такому разі високий рівень годівлі перестає бути лімітуючим фактором і швидкість росту обмежується тільки спадковими якостями тварин.

Інтенсивний ріст худоби за високого рівня живлення сприяє досягненню товарної маси тварин у мінімальні строки. Проте  для ефективності перетворення поживних речовин корму на складові тіла худоби інтенсивний ріст не є обов’язково найбільш економічним ростом. Численні дослідження, проведені у господарствах України і за рубежем, показали, що найбільш економічне вирощування худоби на м’ясо можливе в умовах перемінного режиму годівлі тварин, особливо в період їх статевого дозрівання.

Підприємства із заключної інтенсивної  відгодівлі відгодовують молодняк, що надійшов із господарств з дорощування, протягом 3-6 міс на кормах власного виробництва або з використанням відходів переробної промисловості. У районах зі сприятливими кліматичними умовами заключну відгодівлю худоби можна проводити на відкритих площадках (Бусенко О.Т. та ін., 2005).

Є спеціалізовані господарства з вирощування  і відгодівлі худоби м’ясних порід Із закінченим оборотом при максимальному використанні грубих і соковитих кормів У районах з великою площею природних пасовищ. Молодняк тут утримують до 18 міс, а іноді і більше. Ремонтують і поповнюють стадо корів за рахунок власного відтворення. У тваринницьких підприємствах можна організовувати спеціалізовані або змішані ферми. Практика показує, що тільки на спеціалізованих фермах найбільш ефективно використовують засоби виробництва і робочу силу. Розміри (потужність) їх визначають за поголів’ям, зосередженим на одній виробничій дільниці, а також за обсягами виробництва валової продукції в натуральному і вартісному виразі.

Залежно від умов комплектування відгодівельного  поголів’я і стану кормової бази вирощування та заключну відгодівлю м’ясної худоби в різних регіонах здійснюють по-різному. В приміських зонах, наприклад, цим займаються великі підприємства. В усьому циклі вирощування і відгодівлі тварин тут чітко розрізняють 3 фази:

1) до відлучення середньодобовий  приріст телят становить 800-900 г;

2) від відлучення до 13 - 14 міс  – 900;

3) від 13 - 14 до 18 -21 міс – інтенсивна  відгодівля, до кінця якої одна  тварина має важити 550-700 кг за  середньодобових приростів 1100-1200 г. 

Для кожної фази розробляють програму годівлі, яка б забезпечувала запланований приріст тварин.

Переваги інтенсивної відгодівлі тварин на комплексах порівняно із звичайною відгодівлею полягають  у тому, що за витрачання однакової  кількості кормів можна отримати м’яса в 1,5 раза більше за його низької  собівартості і високої рентабельності виробництва. Технологія відгодівлі має забезпечувати відповідність корму (енергії), який згодовують, корму (енергії), якого тварина потребує або який споживає.

 

1.5. Інновації виробництва  яловичини

 

Серед факторів, які впливають на трудоємкість виробництва яловичини, можна виділити дві основні групи. Перша група пов’язана з технологією виробництва,  друга – з рівнем організації праці. За даними вчених та дослідників за прив’язного утримання прирости складають560- 
680 г, а при безприв’язному 700-850 г, у той же час, при безприв’язному утриманні на виробництво однакової кількості приросту живої маси витрачається кормів на 29 % більше, а праці – в 4-6 разів менше, ніж при утриманні тварин на прив’язі, що призводить до зниження собівартості на 20-35 % у порівнянні з прив’язним утриманням (Угнівенко А.М. та ін., 2006).

Починаючи з 15-місячного віку, відзначається  невелике запізнення середньодобових  приростів всіх типів тварин, яке  особливо чітко виявляється з 17-18-місячного  віку з живою масою до 600 кг (Рижков В. Г.,2004).

Енергоощадність виробництва яловичини  складається з багатьох факторів: конструкція будівель, технологічних  процесів в приміщеннях, витрати  енергії на підтримку оптимального мікроклімату, витрат енергії корму  на приріст живої маси і підтримку життя тварин та інші.

Тому, виникає потреба використання ефективних методів селекції енергоощадних  тварин для підприємств по виробництву  продуктів скотарства.

Згідно із законом М. П. Чирвинського, А. О. Малігонова, зниження рівня годівлі найбільшою мірою позначається на тих тканинах (м’язовій, кістковій або жировій), які в цей період онтогенезу ростуть найінтенсивніше (Рубан Ю.Д., 2002).

 

2. методика  виконання   курсового  проекту

 

2.1. Методика та формули  виконання курсового проекту

 

Розрахункові формули:

 т/зм.                     (1)

де А – кількість сировини (парні шкури), т;

Аж – продуктивність цеха первинної  переробки свиней (валове виробництво  – 8 т), (вихід м’яса на кістках – 4 т), т;

n – норма виходу сировини  до живої маси або до маси  м’яса, %.

т                             (2)

де: А – продуктивність цеху по окремих видах шкур, т;

Σg – сумарні витрати  при мокрому посолі солі на соління, підсолювання, тюкування, підкріплення (регенерацію) розсолу, % до маси свіжих шкур.

                 (3)

де g_mузл — кількість солі при тузлукуванні, % до маси свіжих шкур (при рідинному коефіцієнті 1:3 g_mузл.= 30-35 %, при 1:4 g_mузл = 42 %);

g_nідс – витрати солі при підсолюванні, % до маси свіжих шкур (g_nідс = 15-20 %).

g_mюк – витрати солі при тюкуванні, % до маси свіжих шкур (g_mюк = 6-10 %).

 

Дані розрахунки виконувалися за методиками (Клименко М.М., 2005, Польовий Л.В. та ін., 2006, Польовий Л.В., 2010)

 

2.2. Вихідні дані на курсовий  проект

 

1. Виробництво яловичини на фермі 700 голів та її обробка у шкуроконсервувальному цеху  (варіант – 44)

Характеристика будівлі	Виробництво		Обробка
	Валове виробництво	Схеми	Розрахунки переробки	Схеми
Телятник – 12×24 м (рамна)	Порода лімузини. Вирощування до 15 міс. віку. Маса при народженні – 35,9 кг. Середньодобові прирости – 910 г. Реалізація за рік 330 голів.  Розрахувати абсолютний приріст, реалізаційну живу масу та забійний вихід.	Генеральний план ферми. Схема плану  будівлі. Розріз приміщення на 30 місць. На схемі передбачити приміщення для обслуговуючого персоналу, реманенту, приміщення для кормів, приміщення для підстилки, 3 секції по 10 голів (до 6 міс., 6-12 міс., 12-18 міс), утримання у групових клітках по 5 голів. Довжина клітки до 6 міс. - 3м, до 12міс. – 4м, до 18 міс. – 5м.	Продуктивний розрахунок у шкуроконсервувальному цеху сировини і продукції з урахуванням живої маси забитої тварини.  Визначити кількість виробленої продукції. Розрахунок допоміжних матеріалів. Розрахунок потреби у робочих ресурсах	Схема цеху посолу шкур з використанням  залізобетонних чанів.
Прив’язка – нульова
Підлога – дерев’яна
Утримання – безприв’язне
Напування – автонапувалка
Годівля – ручні візки
Видалення гною – транспортером
Вентиляція – природна
Вікна, двері, ворота – дерев’яні
Стіни – цегляні
Годівниці – дерев’яні

 

 

 

3. Оцінка  технології  виробництва ЯЛОВИЧИНИ

 

3.1. Загальні положення  та вимоги

 

Розміщення скотарських підприємств  повинно здійснюватись відповідно до вимог діючих санітарних і будівельних  нормативів:

1. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023 – ХІІ із змінами та доповненнями.
2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264 - ХІІ від 25.06.91.
3. Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 року № 2498 – ХІІ із змінами та доповненнями.
4. Закон України «Про охорону праці» № 2694 – ХІІ від 14.10.92.
5. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707 – ХІІ від 16.10.92.
6. Закон України «Про пожежну безпеку» № 3745 – ХІІ від 17.12.93.
7. Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення № 4005 – ХІІ від 24.02.1994 року
8. Закон України про відходи № 187/98 – ВР від 05.03.1998 року
9. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від  14 січня 2000 року № 1393 – ХІV.
10. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645 – ІІІ.
11. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 06.09.2005 року № 2809 – ІV/.
12. ВНТП-АПК-01.05 Відомчі норми технологічного проектування. Скотарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми). – К.: Міністерство аграрної політики України, 2005. – 111 с.
13. ВНТП-АПК-07.06 Відомчі норми технологічного проектування. Об’єкти ветеринарної медицини.
14. ВНТП-АПК-09.06 Відомчі норми технологічного проектування. Система видалення, обробки, підготовки та використання гною.
15. ВНТП-АПК-23.06 Відомчі норми технологічного проектування. Підприємства по забою худоби, птиці, кролів та переробці продуктів забою. – К.: Міністерство агарної політики України, 2006.–154 с.

Додаткова нормативна база: Постанова Кабінету Міністрів України; Державні будівельні норми України; Державні санітарні норми; Державні гігієнічні нормативи; Строительные нормы и правила; ДСТУ; ГОСТ; ТУ; ДНАОП та інші законопроекти та специфікації.

 

 

3.2. Проектна потужність  підприємства по виробництву сільськогосподарської продукції та характеристика породи

 

Відбір ділянки. Територія під будівництво підприємства повинна бути рівною, ґрунти тверді, стійкі. Територія підприємства повинна мати благоустрій шляхом планування, влаштування ухилів та лотків для відведення поверхневих вод. Підприємство повинне мати огорожу та бути відділеним від житлової зони санітарно-захисною зоною.

По периметру території і  поміж будівлі необхідно створити зелену зону за рахунок дерев, які  повинні бути від приміщень на відстані не менше п’яти метрів.

Мають бути вигульні майданчики. Їх розміщують вздовж повздовжніх стін і ділять на секції залежно від поголів’я.

Виробничі приміщення повинні бути міцними, довговічними, що залежить від  конструкції частин приміщення і  внутрішнього обладнання.

Згідно завдання приміщення 12×24 м рамник, в якому передбачаються наступні допоміжні приміщення: приміщення для обслуговуючого персоналу, реманентна, приміщення для кормів, приміщення для підстилки і 3 секції по 10 голів для утримання відгодівельного молодняку.

Процеси догляду та обслуговування тварин механізовані: напування –  автонапувалкою типу ПА-1А-М, годівля  – ручні візки ТУ-300, видалення  гною – транспортером ТСГ-2,0 Б. Вентиляція передбачається природна.

В приміщені утримується 90 відгодівельних тварин, передбачаються додаткові приміщення: для обслуговуючого персоналу площею – до 12 м², реманентна – 6 м², для кормів та підстилки – до 15 м² та 3 секції по 30 голів з безприв’язним утриманням.

Порода лімузини характеризується тим, що тварини широкотілі з невеликою легкою головою, мають високі відтворні  якості,  пропорційну  будову тіла,  добре розвинену мускулатуру, міцний кістяк, яскраво виражені м’ясні форми, масть світло-полова, часто-густо комолі, добре використовують пасовища. 

Жива  маса  корів  550 – 600  кг,  бугаїв  —  900 – 1200  кг,  новонароджених  телят  —  28 – 35  кг.  У  18-місячному  віці  телиці  досягають маси  410 – 450  кг,  бугайці  —  510 – 550  кг,  середньодобові  прирости яких на вирощуванні сягають 1000 – 1200 кг, маса туші — 330 – 370 кг, забійний вихід — 65 %, вміст білка у м’ясі — 18 – 20 %, кісток у туші —  15 – 16 %,  якість  м’яса  —  4 – 5  балів,  витрати  корму  на  1  кг приросту — 7 – 8 к. од.

Проектне обґрунтування потужності виробництва:

 

1). Розрахунок реалізаційної живої маси 1 тварини:

35,9+0,91*(15*30) = 445,4 кг.

2). Розраховуємо валовий приріст  живої  маси:

445,4 кг * 330 голів = 146982 кг.

3). Розраховуємо абсолютний приріст  по стаду: