R-втрати  тиску на тертя на розрахунковій  ділянці мережі, Па на 1м;

l-довжина  ділянки повітропроводу, м;

z-втрати  тиску на місцеві опори на  розрахунковій ділянці мережі, Па;

Втрати  тиску на тертя  R в повітропроводах  визначаються за формулою:

λ-коефіцієнт опору тертя;

d- діаметрт  повітропроводу;

γ- обємна маса повітря;             

V²γ/2g-швидкісний тиск;

     З табл,12.17[6] вибираємо швидкісний  тиск, діаметр повітропроводу, швидкість  руху повітря, втрати тиску  на тертя.

V=2.3м/с;     d=530 мм;     R=0.11 Па на 1м; V²γ/2g=3.24   ;

    Для повітропроводів прямокутного  перерізу за розрахункову величину d приймається еквівалентний діаметр d_ev, при якому втрати тиску в круглому повітропроводі рівні втратам в прямокутному повітропроводі табл.12.16[6].

d_ev=500 мм;

Втрати тиску z, Па, на місцеві опори визначаються:

z=ξ(V²γ/2g);

ξ-коефіцієнт місцевого опору на розрахунковій ділянці повітропроводу;

ξ=1.2  табл.12.31 [6];

z=1.2·3.24=3.89 Па;

p=0.11·6+3.89=4.55 Па;

Використовуючи  номограму рис.1.42 [6], приймаємо вентилятор ЦП7-40 №8.  

      

      

      7.ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ. 

Калькуляція модернізації щокової дробарки ЩДП .

Таблиця 7.1.

      7.1. Вихідні дані для розрахунку. 

Вихідна таблиця технічної характеристики дробарки до та після модернізації. 
 
 
 
 

Таблиця 7.2.

 
 

      7.2. Основні і допоміжні показники для розрахунку економічної ефективності модернізації щокової дробарки. 

      А) Основні:

1. Продуктивність машини:

            а) технічна годинна, м³/год;

            б) експлуатаційна годинна, м³/год;

            в) експлуатаційна середньо годинна, м³/год;

            г) експлуатаційна річна, м³/год;

2. Капітальні вкладення:

            а) загальні (інвертарно-розрахункова вартість), грн.;

      

            б) питомі, з розрахунку на одиницю роботи, грн/м³;

3. Трудові затрати:

            а) трудоємкість машино-години, чол-год/м-год;

            б) трудоємкість одиниці  роботи, чол-год/м³;

            в) річний економічний  ефект по затратам праці, чол;

            г) наробіток на чол-год, м³/чол-год;

            д) зміна рівня  продуктивності праці, %;

4. Грошові затрати:

            а) собівартість м-год, грн/м-год;

            б) собівартість одиниці  роботи, грн./м³;

5. Порівняльна економічна ефективність:

            а) приведені затрати, грн;

            б) коефіцієнт порівняльної економічної ефективності; 

            в) термін окупності  додаткових капіталовкладень, років;

            г) річний економічний  ефект по затратам засобів, грн.;

        Б) Додаткові:

            1. Питома енергоємкість  к-с/м³; кВт/м³;

            2. Степінь зниження  питомої енергоємкості, %;

            3. Питома металоємкість,  кг/м³;

            4. Степінь зниження  питомої металоємкості, %. 
 

      6.3. Розрахунок продуктивності машини. 

      6.3.1. Визначення експлуатаційної продуктивності.

            

      

        При визначені економічної ефективності  порівнюваних машин користуються  технічною і експлуатаційною продуктивністю. Технічна продуктивність характеризує найвищу продуктивність машини, яка може бути досягнута в умовах найбільш досконалої організації технологічного процесу і будівництва в цілому робітниками, що володіють всіма передовими прийомами управління машиною, догляду за нею і здійснення всіх пов’язаних з машиною операцій за час безперервної роботи. Годинна технічна продуктивність нами вже визначена для обох видів машин до і після модернізації.

             Експлуатаційна  продуктивність - це продуктивність, яка може бути реально досягнута в умовах правильної організації експлуатації і використання машини. Розрізняють наступні види експлуатаційної продуктивності:

            а) годинна експлуатаційна продуктивність.

            Вона характеризує продуктивність машини за час корисного робочого часу з врахуванням перерви тільки  конструктивно-технічних і технологічних причин, але без врахуванням перерв з організаційних і метеорологічних причин. Цю продуктивність називають виробничою нормою виробітку.

            Годинну експлуатаційну продуктивність необхідно визначити по ВНіР чи ЕНіР, конкретно по кожній машині, в залежності від параметрів машини і виробничих умов категорії ґрунтів, перерізів, траншей, каналів.

  В тому випадку, коли у ВНіР чи ЕНіР відсутня годинн експлуатаційна продуктивність чи визначення проводиться для нових машин, тоді годинну експлуатаційну продуктивність визначають виходячи з технічної продуктивності за формулою:

  

      П_е.г.=П_т.г.*К_т.е.; м³/год; 

      де      П_е.г.- годинна експлуатаційна продуктивність, м³/год;

            П_т.г.- технічна годинна продуктивність машин, м³/год;

            К_т.е.- коефіцієнт переходу від технічної продуктивності до експлуатаційної, К_те=0,6;

            б) середньогодинна  експлуатаційна продуктивність.

            Вона характеризує продуктивність машини за час корисного  робочого часу з врахуванням перерв і з організаційних і метеорологічних причин. Ця продуктивність являється основною для визначення кошторисної вартості будівництва.

            Середньогодинну експлуатаційну продуктивність визначають за формулою:

      П_ср.г.е=П_е.г.*К_в.; м³/год;

      де      П_ср.г.е.- середньогодинна експлуатаційна продуктивність, м³/год;

            П_е.г.- годинна експлуатаційна продуктивність, м³/год;

            К_в.- коефіцієнт переходу від виробничих норм виробітки до смітних норм, К_в=0,75;

            в) річна експлуатаційна продуктивність.

            Річна експлуатаційна продуктивність визначається за формулою:

      П_е.річ.=П_е.ср.г.*t_год.; м³/год;

      де      П_е.річ.- річна експлуатаційна продуктивність, м³/год;

            П_е.ср.г.- середньогодинна експлуатаційна продуктивність, м³/год;

            t_год- кількість годин роботи машини в рік, t_год=2058год.

      

                                 

Розрахунок  продуктивності машини

Таблиця 7.3. 

         

      7.3.2. Розрахунок капітальних вкладень.

            Під капітальними вкладеннями  розуміють всі затрати, пов’язані  з придбанням і запуском в експлуатацію даної марки машини. В конкретних виробничих умовах це балансова вартість машини.

            В розрахунках її приймають як інвентарно-розрахункову вартість, яка складається з оптово-відпускної ціни і транспортно-заготівельних  витрат.