Стрес його стадії

ПЛАН

1. Поняття стресу, його вплив  на людину

2. Фази і компоненти стрессу

 

3. Характеристика стрессу

 

4. Подолання стрессу

 

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття стресу, його  вплив на людину

На мозок людини безперервно  діють різноманітні за кількістю  і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги  між організмом і навколишнім  середовищем. Наступає неспецифічна реакція  організму у відповідь на цю ситуацію -- стрес.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і  безжалісною школою для людини. Виникаючі  на нашому шляху труднощів (від дрібної  проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного  типу, що супроводжуються цілою гамою  фізіологічних і психологічних  зрушень.

Існують різні наукові підходи  до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована Г.Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий  спосіб.

Усі біологічні організми мають  життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги  і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою  порушення організм намагається  пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і  є станом стресу. Якщо подразник  не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий  ряд особливих змін - організм намагається  захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і  навіть смерті людини.

Екстремальні ситуації впливають  на людину по кілька разів на день, і  в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак  якщо вони досягають визначеного  критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій  активності.

Стрес -- це неспецифічна реакція організму  у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму  і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби, до втечі. стрес  психічний напруга подолання

Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів  і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).

Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна -- зростає  ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко зменшується.

На цьому і побудований психологічний  тиск стресом. Коли в 1812 році французи, що відступали, потрапили в люті російські морози, для багатьох з  них подібна екстремальна ситуація виявилася смертельною. І тут  першорядне значення мало навіть не те, що у французів не було зимового одягу, а те, що в результаті тривалого  стресу "поверхневі" резерви організму  вичерпалися, а "глибокі" не встигли  мобілізуватися.

Звичайно, у повсякденному житті  до цього не доходить, але знизити  працездатність і сприйнятливість  людини можна запросто. А зробити  це можна по-різному. Відомо, що в  кожної людини існує вроджене почуття  небезпеки. А значить якщо впливати на людину голосним звуком, раптовим падінням, предметом що швидко наближається , яскравим спалахом світла або навіть несподіваним дотиком, можна порушити сприйняття і зменшити його чутливість.

Наприклад, при сильному шумовому впливі (120 децибел і вище) можуть з'являтися головні болі, порушуватися рухи, людина буде не здатною аналізувати  ситуацію і приймати рішення. У свою чергу мало інтенсивні звуки, створювані СВЧ-генераторами, можуть приводити  до куди більш серйозних наслідків. Практично не сприймані нашим  слухом вони можуть входити в резонанс із коливаннями внутрішніх органів людини і навіть приводити до серйозних патологічних змін в організмі.

Якщо ж інтенсивність інфразвуку менше коливань людського мозку, то виникає панічний страх, губиться почуття контролю за ситуацією, зникає самообладання.

Під впливом стресу в організмі  відбувається розпад білків, зменшується  кількість вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає стрес, виглядає змарнілою, старшою за свій біологічний вік. В організмі відбувається "окислювальний  стрес". Саме тому лікарі радять вживати  антиоксидантні полівітамінні комплекси.

Серед вітчизняних гарну репутацію  мають "Квадевіт", "Ундевіт", "Декамевіт", харчова домішка - "Спіруліна".

Дієтологи стверджують, що люди, які  снідають регулярно, більш стійкі до стресів. Але чашка кави і бутерброд - не сніданок! Яблука, вівсянка, чай  з ромашки - саме те, що треба. Не подобається - тоді гречка з молоком, два горіхи, напій з шипшини. Знов не до вподоби? Вибирайте салат з моркви та яблук, мюслі та зелений чай. І це не влаштовує? Оберіть свій варіант, але обов'язково включіть до нього свіжі овочі  та фрукти, гарячу кашу, трав'яний або  зелений чай.

Психотерапевти радять під час  стресу збільшити об'єм їжі саме за рахунок капусти, яблук або  моркви, якщо вас заспокоює сам  процес жування. Ви чекаєте на неприємну  розмову? Повільно розсмокчіть банан.

Якщо ви невиправний кавоман, і  сама відмова від кави для вас  є стресом, спробуйте пити каву з  натуральним медом. Згодна, смак дещо специфічний, але можна вмовити  себе, наводячи собі, рідному, такі докази, що ксантин, який сприяє підвищенню холестеролу  в крові, та кофеїн, що збільшує нервову  збудливість, потрапляючи в організм з кавою, нейтралізується медом.

2. Фази і компоненти  стресу

У ході розвитку стресу спостерігають  три стадії:

1. Стадія тривоги. Це найперша  стадія, що виникає з появою  подразника, що викликає стрес.  Наявність такого подразника  викликає ряд фізіологічних змін: у людини учащається подих,  трохи піднімається тиск, підвищується  пульс. Змінюються і психічні  функції: підсилюється порушення,  вся увага концентрується на  подразнику, виявляється підвищений  особистісний контроль ситуації.

Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і  механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів  дозволяється на цій стадії.

2. Стадія опору. Настає у випадку,  якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм  захищається від стресу, витрачаючи "резервний" запас сил, з  максимальним навантаженням на  всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник  продовжує діяти, то відбувається  зменшення можливостей протистояння  стресові, тому що виснажуються  резерви людини. Знижується загальна  опірність організму. Стрес "захоплює" людини і може привести його  до хвороби.

При впливі дратівного фактора в  людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь погрози в  кожного своя, але в будь-якому  випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення погрози і наявність  негативних емоцій "штовхають" людини на подолання шкідливих впливів: він прагне бороти з фактором, що заважає, знищити його або "піти" від нього убік. На це особистість  направляє усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяється, а сили для боротьби кінчаються, можливі невроз і ряд  необоротних порушень в організмі  людини. Наявність усвідомленої погрози - це основний стресовий фактор людини.

Оскільки в тих самих ситуаціях  одні люди бачать погрозу різного  ступеня, а інші в цих же умовах не бачать її зовсім, те і стрес, і  його ступінь у кожного свої.

Виникла погроза викликає у відповідь  захисну діяльність. В особистості  активізуються захисні механізми, минулий досвід, здібності. У залежності від відношення людини до загрозливого фактора, від інтелектуальних можливостей  його оцінки формується мотивація на подолання труднощів. Погроза є  вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина може відчувати погрозу  своєму здоров'ю, життю, матеріальному  благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д.

З психологічній точці зору стан стресу включає специфічну форму  відображення людиною екстремальної  ситуації і модель поводження як відповідну реакцію на це відображення.

Стан стресу може бути гострим або  приймати хронічний характер. Раніш  вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У  цьому випадку ми маємо справу з гострим стресом. Зараз особливості  існування суспільства, зокрема  інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу. У наш час  стрес прийняв характер епідемії.

Афект.

Афект (лат.) - протилежність спокоєві духу, позначає всяким, викликаним почуттям, припинення або утруднення в звичайному, нормальному плині представлень. Таким чином, афект позбавляє  людини спокійної розважливості  мислення і волі. Звичайно приводами  афектів служать сильні і раптові  враження, під впливом яких потрясається і раптово змінюється щиросердечний  стан людини. Враження ці досить різноманітні, як по роду, так і по ступені порушення, що ними виробляється в нашому внутрішньому світі. Стара психологія, зі своєю  теорією окремих щиросердечних  здібностей, відносила афект до області  відчувань, а пристрасті - до області  волі; поділ це тепер залишено разом  із самою теорією) самостійних щиросердечних  здібностей. Однак, варто відрізняти афекти від пристрастей: перші звичайне виникають раптово і, швидко досягши  своєї вищої напруги, настільки  ж швидко зникають, уступивши місце  реакції; другі відрізняються найбільшою тривалістю і сталістю, розвиваються і наростають часто досить повільно, але, раз опанувавши щиросердечним  станом людини, тільки на превелику  силу можуть бути подавлені. Ступеня  афекту досить різні. У вищій напрузі  вони діють приголомшуючи, іноді  навіть заподіюючи смерть, як напр. переляк  з радості або страху. Почуття, викликувані афектом, можуть бути як приємними, так і неприємними  або навіть одночасно і радісними  і сумними, як, наприклад, при подиві. Стосовно способу потрясіння щиросердечного спокою, афекти можуть бути розділені  на збудливі, як гнів, помста, радість  у гнітючі, як скорбота, сум і т.д. При близькому зв'язку, що існує  між духовними і тілесними  станами, потрясіння, що виявляється  в афекті, переходить і на тіло, що доводиться випробовуваним у цих  випадках почуттям полегшення або стиснення, рум'янцем від сорому, блідістю при  гніві і т.д.; тіло ж навпаки  протидіє тривалості афекту. При вищих  ступенях афекту, сама природа подбала  про засоби дозволу афекту, напр. сльозами або сміхом. Немає ніякої підстави затверджувати, що тільки людина піддається афектам, тому що й у тварин виявляються подібні явища; однак, тільки людина, у силу свого вищого духовного розвитку, здатний придушувати  в собі і приборкувати афект.

У сфері сексуальних відносин афект  може виникнути як реакція на протиріччя між представленням людини про свої великі сексуальні можливості і неможливість підтвердити завищену самооцінку в  реальному поводженні, на висловлення  в неприйнятній для особистості  формі негативної оцінки партнера по сексуальному спілкуванню. Афективними  спалахами часто супроводжуються  переживання сексуальних невдач і особливо ревнощі. Афект розвивається в критичних умовах при нездатності  людини знайти інший вихід з небезпечної, критичної або несподіваної ситуації. Характерною рисою афекту є його владність, на короткий час підпорядковуючої людини і яка лишає його можливості критично оцінити ситуацію і розумно  керувати своїм поводженням, звуження свідомості, при якому увага людини цілком зосереджено на обставинах, що викликали афект.

Винятково сильні афекти можуть завершитися  утратою свідомості і пам'яті  на минуле. Важлива особливість цього  емоційного стану - бурхливість, яскравість його зовнішнього прояву, дуже виразна  і різка міміка, пантоміміка (виразні  рухи всього тіла), мова, дії. Змістом  афекту можуть бути гнів, збурювання, досада, страх, що доходить до жаху і паніки, горі. Афективні спалахи можуть виникати і при сильних позитивних емоціях ("не пам'ятає себе з радості", "утратив  розум від захвата"). У стані  афекту людина звичайно втрачає над  собою контроль, однак відповідальність особистості за дії в стані  афекту зберігається. Афектам особливо піддані люди, що не звикли до самоконтролю, не вважають за необхідне стримувати себе. Афективність особистості, схильність до бурхливих емоційних проявів  залежить не тільки від темпераменту (холерики в цьому відношенні різко відрізняються від флегматиків), але і рівня її моральної вихованості, що припускає самовладання. У той же час трапляються афекти, викликані безтактністю партнера по спілкуванню.

Тривожність.

В американських авторів можна  знайти зіставлення деяких індивідуальних психічних особливостей зі швидкістю  утворення позитивних і умовних  гальмових рефлексів. Сюди відносяться  дослідження тривожності, або занепокоєння. Тривожність діагностувалося за допомогою дуже різноманітних наборів  іспитів чаші усього за допомогою  так називаної Тейлоровской шкали "відкритої тривожності", що побудована по типу опітника. Склад психологічних  компонентів тривожності не можна  вважати цілком визначеним і встановленим. Найбільш стійкі і постійні компоненти цього комплексу: стан емоційної  напруги (stress), переживання особистої  погрози, підвищена чутливість до невдач і помилок, віднесення невдач і помилок, за рахунок властивостей своєї особистості, заклопотаність, саме помисливість, невдоволення собою. Весь цей симптокомплекс володіє  одним з основних відмітних ознак  темпераменту: від нього залежить динаміка діяльності. Але виявляється  він лише в ситуації небезпеки  і залежить від мотивів і відносин особистості.