Вирощування озимої пшениці на СТОВ «Промінь»

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики .

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. 

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі. Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції..

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.[21, 415c]

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

Підвищення ефективності зернового господарства пов'язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв'язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Труднощі у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної ефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.

Зернопромисловий комплекс являє собою досить складну структуризовану структуру, в яку, крім зернового господарства, входять борошномельна, круп'яна, комбікормова, хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв'язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї.[12, 168c]

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність виробництва зерна визначає його конкурентноздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше. У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства..

З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.[17, 31-34c]

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства

1.3. Показники економічної ефективності виробництва озимої пшениці і методика їх визначення

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва озимої пшениці необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

 В ефективності виробництва  відображається вплив комплексу  взаємопов’язаних факторів, що формують  її рівень і визначають тенденції  розвитку. Для оцінки економічної  ефективності сільськогосподарського  виробництва використовують відповідний  критерій і систему взаємопов’язаних  показників, які відбивають вимоги  економічних законів і характеризують  вплив різних факторів.

 Економічна ефективність  сільськогосподарського виробництва  визначається як народногосподарська  ефективність, економічна ефективність  галузей і виробництва окремих  продуктів, а також господарської  діяльності сільськогосподарських  підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують  різні економічні показники, що  повинні бути органічно взаємопов’язані  і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними  для оцінки рівня народногосподарської  ефективності, окремих галузей і  видів продукції, агротехнічних  і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової  практики.[14, 320c]

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв’язків та господарського розрахунку.

Розвиток зернового господарства відбуваються на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва озимої пшениці характеризується системою таких показників :

1. урожайність;
2. затрати праці на 1 ц пшениці або виробництво пшениці в розрахунку на 1 люд.-год. ;
3. собівартість 1 ц пшениці;
4. ціна реалізації 1 ц пшениці;
5. прибуток в розрахунку на 1 ц пшениці; на 1 люд.-год.; на 1 га посівної площі;
6. рівень рентабельності.

 За кількісним співвідношенням  валового пшениці зерна до  витрат на його виробництво  або урожайність до витрат  на 1 га посіву визначають рівень  економічної ефективності виробництва  зерна. Слід відзначити, що різні  зернові культури потребують  неоднакових матеріально-грошових  і трудових витрат, що в кінцевому  рахунку разом з їх урожайністю  визначає рівень економічної  ефективності виробництва.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках. [30, 63c]

 У сільському господарстві  широко застосовують також і  зворотний показник продуктивності  праці – трудомісткість одиниці  продукції, який характеризує затрати  робочого часу на виробництво  одиниці продукції. Зниження трудомісткості  свідчить про підвищення продуктивності  праці.

Важливим показником економічної ефективності виробництва озимої пшениці є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Ціна – важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

 Прибуток господарств  – це реалізована частина їхнього  чистого доходу. Тому маса прибутку  сільськогосподарських підприємств  не повністю відображає їх  вклад у створення чистого  доходу суспільства. У сільському  господарстві величина прибутку  підприємства залужить вад кількості  і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості  і фактичних цін реалізації. Прибуток  на 1 ц зерна визначається як  різниця виручки реалізації 1 ц  зерна і собівартості 1 ц реалізованої  продукції.

 В умовах ринкової  економіки кожний суб’єкт підприємницької  діяльності намагається максимізувати  прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність — найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом.

 Рентабельний — це  той, що дає прибуток, доход, доцільний  з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному  розумінні цього слова означає  прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності  підприємства мають відшкодувати  свої витрати виручкою від  реалізації продукції й одержати  прибуток. Тому рентабельність являє  собою важливий показник економічної  ефективності сільськогосподарського  виробництва, який свідчить про  те, що підприємство від своєї  діяльності одержує прибуток.

 Характеризуючи рентабельність  виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому  не достатньо визначити величину  прибутку. Необхідно співставити  її з виробничими витратами  за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і  норма прибутку.[3, 624c]

 Рівень рентабельності  визначається відношенням прибутку  до повної собівартості реалізованої  продукції і виражається у  відсотках. Він показує величину  прибутку на 1 грн. витрат виробництва  і характеризує ефективність  їх використання у поточному  році.