Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства - ВАТ “Інгулецький хлібзавод”

- відстрочки погашення  заборгованості;

- зниження процентної ставки по заборгованості;

- визначення більш вигідної  для підприємства схеми погашення  заборгованості;

- заміни частки заборгованості  на акції;

- анулювання частки або всієї  заборгованості;

- отримання від кредиторів нових  позик або гарантій.

Реструктуризація власності  стосується зміни власника на підприємстві та зміни власності через зміну  участі в капіталі.

Оперативна реструктуризація розрахована  на декілька місяців, і підприємство вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у :

- створенні або виділенні  нових структурних підрозділів  підприємства;

- зменшенні величини оборотних  фондів через виявлення і реалізацію  зайвих запасів;

- скороченні обсягів основних  фондів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо.

Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому  періоді, базується на результатах  оперативної реструктуризації і  передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктуризації. Вона може передбачати такі дії, як:

- диверсифікація виробництва;      

- завоювання нових ринків збуту;     

- придбання нового устаткування;

- впровадження новітніх технологій;

- реструктуризація організаційної структури підприємства;

- сертифікація виробництва;

- підвищення кваліфікації персоналу;

- реструктуризація власності;

- купівля-продаж бізнесу.

За формальними ознаками розрізняють три види реорганізації (рис. 1.2)  

[14, с.294]: 
1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання). 
2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства ( поділ, виокремлення). 
3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

 

 

Рисунок 1.2 - Види реорганізації  підприємства

 

Етапи процесу реструктуризації:

1. Усвідомлення необхідності  змін.

2. Формування команди.

3. Діагностика стану  підприємства, виявлення існуючих  проблем.

4. Визначення цілей.

5. Розробка бізнес-плану реструктуризації.

6. Реалізація бізнес-плану  реструктуризації.

7. Моніторинг реалізації  бізнес-плану.

8. Коригуючі дії.

Найважливішим етапом є  розробка бізнес-плану реструктуризації – це трансформація обраного з  декількох альтернатив варіанту досягнення встановлених цілей реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за їх реалізацію.

Бізнес-план реструктуризації повинен задовольняти таким вимогам:

- забезпечувати комплексне  прогнозування до оптимізації цілісного організму підприємства;

- бути підпорядкованим  інтересам підприємства, привабливим  для керівництва і переконливим  для зовнішніх інвесторів;

- висвітлювати існуючі  проблеми підприємства та загрози  для його існування;

- встановлювати цілі, які контролюються та вимірюються;

- містити рішення,  які усувають проблеми та загрози;

- пропонувати заходи, які реально можна виконати;

- конкретизувати завдання  в розрізі підрозділів;

- представляти фінансові  та кількісні і якісні наслідки  запропонованих дій.

Виходячи з цих вимог  і зважаючи на те, що загальноприйнятої  форми бізнес-плану реструктуризації не існує, може бути запропонований такий варіант цього документа:

1. Резюме.

2. Програма реструктуризації.

3. План реструктуризації  в розрізі головних напрямків або підрозділів.

Резюме – відображає основний зміст документа:

- причини, які спонукали  підприємство запровадити реструктуризацію;

- основні цілі реструктуризації;

- головні напрямки  реструктуризації;

- кількісні та якісні  результати, що очікуються після проведення реструктуризації.

Програма реструктуризації – це перелік заходів у межах  основних напрямків, що дозволяють досягти поставленої мети – підвищення прибутковості діяльності підприємства.

Програма реструктуризації, розроблена для всього підприємства, може мати доволі масштабний характер із зазначенням відповідних служб і підрозділів, задіяних в її виконанні, та орієнтованих строків реалізації; може передбачати поетапність впровадження тих чи інших заходів.

План реструктуризації за напрямками розробляється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій щодо кожного заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.

У разі реорганізації  підприємства слід ураховувати низку  законодавчих умов та вимог, а саме:

- порядок державної  реєстрації (перереєстрації) та ліквідації  суб'єктів господарювання; 
- вимоги антимонопольного законодавства; 
- вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників,      персоналу тощо; 
- порядок емісії акцій (у разі реорганізації акціонерного товариства); 
- можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема: 
а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; 
б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником; 
в) запорука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника; 
г) переуступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі [10, с.425].

Реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог  антимонопольного законодавства, за рішенням власників, а у деяких випадках — за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду.

Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які  покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

Ключовим документом, який складається під час реорганізації  підприємств, є передавальний або розподільний баланс (передавальний складається у разі злиття чи приєднання підприємств, розподільний — при поділі чи виділенні).

Таким чином, в даному підрозділі було розглянуто поняття реструктуризації, як комплексу заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств. Основними факторами, що  визначають  становище підприємства є внутрішні, що мають місце всередині підприємства  і пов`язані з помилками керівництва і персоналу,  недосконалої структури та системи управління підприємством, і зовнішні, що виникають за межами підприємства і звичайно практично не можуть бути змінені підприємством.

Отже, метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

 

1.2 Реорганізація  підприємства, спрямована на укрупнення 

підприємства

 

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також їх взаємне поглинання [7, с.32].

Із санаційною метою  зазначені форми реорганізації  часто                                                                                                                                                                                                                              застосовують, коли підприємство-боржник не в змозі розрахуватися зі своїми боргами і змушене в досудовому чи судовому порядку шукати санатора, який погасив би або перейняв на себе заборгованість. Санатор переймає на себе, як правило, не лише зобов’язання зі сплати заборгованості, а й контроль над боржником, який втрачає свій юридичний статус у результаті приєднання, поглинання чи злиття із санатором.

До основних мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, можна віднести такі:

1. Ефект синергізму. Синергізм — це умова, за якої загальний результат є більшим за суму часток. При реорганізації, спрямованій на використання ефекту синергізму, вартість підприємства після реорганізації перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації. Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:

а) економія на витратах, яка проявляється при збільшенні масштабів виробництва;

б) економія фінансових ресурсів;

в) збільшення влади на ринку.

2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні підприємства, що перебуває в кризі [14, с.223].

3. Отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чи комплектуючих).

4. Зменшення ризику при виході на нові ринки збуту та збільшення їх кількості.

5. Зменшення кількості конкурентів.

6. Податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.

7. Придбання активів за ціною, яка нижча за вартість заміщення, передачі технологічних і управлінських знань і навичок (технологічні трансферти) тощо.

8. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків і підвищення потенціалу прибутковості.

9. Попередження захоплення компанії крупними корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

10. Особисті мотиви вищої ланки менеджерів, авторитет і престиж яких підвищуються зі збільшенням розмірів компанії, якою вони керують.

Порядок відображення у  фінансовому обліку та звітності  придбання інших підприємств, гудвілу, який виник при придбанні, злиття підприємств, а також розкриття інформації про об’єднання підприємств встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 „Об’єднання підприємств”. Згідно з ним результатом об’єднання підприємств може бути:

- придбання одним підприємством  частки капіталу іншого підприємства або активів в обмін на грошові кошти;

- отримання інших активів  або зобов’язань;

- створення нової юридичної  особи;

- отримання контрольного  пакета акцій;

- передача активів  об’єднуваних підприємств іншому  підприємству i ліквідація одного  з підприємств, що об’єднуються.

В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють  горизонтальне злиття (приєднання, поглинання), вертикальне.

Горизонтальне укрупнення — це об’єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги.

Вертикальне укрупнення — це об’єднання одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.

Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизонтальні  злиття, оскільки в результаті їх підприємства дістають змогу перешкоджати доступу до ринку своїх конкурентів, встановлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит на ринку певного товару та ін., що призводить до послаблення конкуренції. Вертикальні злиття істотно не впливають на рівень конкуренції.

Злиття кількох підприємств в одне. Під злиттям слід розуміти об’єднання підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. Бухгалтерські баланси підприємств консолідуються. Під час такої реорганізації активи і пасиви підприємств, що реорганізуються, у повному обсязі передаються підприємству-правонаступнику; підприємства, які злилися, припиняють господарську діяльність і втрачають свій юридичний статус. Загальну схему реорганізації підприємства злиттям наведено на рис. 1.3 [14, с.303] .