Міністерство  освіти і науки України

Одеський  національний університет ім. І. І. Мечникова 
 

Кафедра адміністративного та

господарського  права 
 

Курсова робота

на тему 

«Порядок проходження державної служби, прийняття на державну службу, кар'єра в державних органах, припинення державної служби» 
 
 
 

                                                                                Студентка 2-го курсу, 4-ї групи

                                                                                  Економіко-првового факультету

                                                                                                Янчевої Я. Г. 
 

Науковий  керівник:

к.ю.н., доц. Миколенко О.І. 
 
 
 

Одеса 2009 

Зміст 

Вступ 

    У процесах реформування української  держави після проголошення незалежності важливе місце приділяється реформі правової системи. Головною метою реформи правової системи є більш повне забезпечення конституційних основ організації державної влади. Особливе значення серед гілок державної влади належить виконавчій владі, тому що саме в процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших правових актів держави, практичне застосування державою усіх важелів організуючого впливу на процеси суспільного розвитку. Одночасно через стосунки з органами виконавчої влади, їх посадовими особами громадянам надається можливість на практиці реалізувати більшість із наданих Конституцією та Законами України прав і свобод, виконати покладені обов'язки.

    Одним із головних завдань реформування сучасної української держави є радикальна зміна сучасної системи державного управління. Здійснення економічних та соціальних перетворень, досягнення економічного зростання та надання державою громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямку європейської інтеграції можливі лише за умови створення ефективної системи органів держуправління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціальне орієнтованою ринковою економікою.

    З цією метою в Україні проводиться  широкомасштабна адміністративна  реформа, невід'ємною складовою якої є реформування системи державної служби, що включає в себе і реформування юрисдикційної системи, а саме, вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політичне нейтральної та авторитетної державної служби.

    Важливим  чинником комплексного публічного соціально-правового  інституту державної служби є проходження державної служби, під час якого, власне, й забезпечуються реалізація основних завдань і функцій держави, надання управлінських послуг, зростають її авторитет, стабільність та престижність.

    На  цьому етапі реформи у сфері  державної служби пріоритетним є  завдання покращання роботи з кадрами  органів державної влади, і в  першу чергу, потребує поліпшення кадрова  робота в системі органів виконавчої влади.

    Суспільне призначення державних службовців реалізується в адмініструванні, зміст якого полягає в підготовці й здійсненні управлінських рішень, що забезпечують реалізацію прав та інтересів громадян, виконання Конституції та інших законів України. На виконання державними службовцями своїх функцій істотно впливає адміністративне середовище, під яким розуміється сукупність процесів і відносин, що складаються в адміністративних організаціях, а також соціальне оточення державної служби, яке пов'язане з нею спільністю умов і засобів діяльності.

    На  сучасному етапі реформування державної  служби важливе значення має формування дієздатного кадрового потенціалу. Особливої актуальності набувають  питання, пов'язані з виникненням, зміною та припиненням державної служби. Наукова і практична значущість зазначених питань, недостатня розробленість їх в юридичній науці, а також дискусійний характер проблеми співвідношення адміністративного та трудового права в регулюванні відносин державної служби зумовили вибір теми цього дослідження.

    В умовах складних соціально-економічних  перетворень у суспільстві, пов'язаних з відродженням української державності й переходом до ринкової економіки, відбувається зміна акцентів управлінської діяльності, що потребує формування нового типу керівників усіх рівнів, перш за все нової управлінської еліти в державних органах, на яку громадяни покладають свої надії. Це вимагає зміщення акцентів у роботі з кадрами в бік планування кар'єри, зростання компетентності службовців, управлінської культури, психологічної сталості, уміння працювати за екстремальних і кризових ситуацій.

    Проблема  управління кар'єрою державного службовця  нині набирає надзвичайної ваги та значення у світі. Відбувається формування високопрофесійного корпусу особливостей, що здійснюють професійну діяльність на державній службі.

Вагомий внесок у дослідження проблем  інституту державної служби зробили як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, серед яких Авер'янов В.Б., Артеменко Н., Бахрах Д., Бахрах Д.Н., Битяк Ю.П., Бойков В.3., Візіров Б.Й., Зинченко Г.П., Коваль Л.В, Манохин В.М., Оболонский А.В., Окіс О., Павленчик П., Продаєвич О.С., Романюк Л., Слісаренко О.М., Собовий О.М., Старилов Ю.Н., Цуркан М., Черноног Э.С.

    Метою курсової роботи є здійснення наукового аналізу та визначення поняття і сутності, місця і значення проходження державної служби у комплексному публічно-правовому інституті державної служби, юридичної природи, видів та етапів службової кар'єри, умов прийняття на державну службу, проблема розвитку кар'єра в державних органах, припинення державної служби.

    Згідно  з поставленою метою в роботі передбачено вирішення таких  завдань:

• дослідити сутність інституту проходження державної служби;
• вивчити адміністративне-правове регулювання прийняття на державну службу та розглянути деякі його проблеми;
• визначити поняття та особливості службової кар’єри, дослідити питання планування кар'єрного розвитку державного службовця;
• проаналізувати процес управління кар'єрою як взаємодії інтересів таких партнерів "організація (керівництво) — підлеглий державний службовець";
• проаналізувати адміністративне-правове регулювання припинення державної служби;
• дослідити особливості проходження державної служби особами, які досягли граничного віку перебування на державній службі.

    Об'єктом  дослідження є державна служба України як комплексний публічний соціально-правовий інститут.

    Предметом дослідження є організаційно-правові  аспекти прийняття на держслужбу, проходження, припинення цивільної державної служби в Україні, та кар’єра держслужбовця.

    Методи дослідження: структурно-логічний, порівняльний аналіз, описовий метод, метод системного аналізу.

Глава1. Загальні положення про державну службу

1.1 Інститут проходження  державної служби

    Реформування  державної служби в контексті  адміністративної реформи та адаптація інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу зумовлюють необхідність переосмислення цілого ряду теоретичних положень та нормативно-правового регулювання державної служби. Насамперед це стосується питання щодо підвищення її авторитету та ефективності як публічно-правового інституту, покликаного забезпечувати насамперед права, свободи та законні інтереси людини й громадянина. Саме державна служба в особі державного службовця є сполучною ланкою між державою в особі державного органу та людиною і громадянином: держава — державний орган — державна служба — державний службовець — громадянин. Реалізація цієї сполучної ланки відбувається саме під час проходження особою державної служби. Отже, проходження державної служби є центральним інститутом державної служби.

    Проходження державної служби — це тривалий процес, який починається з виникнення державно-службових відносин, тобто  з моменту заміщення особою державної  посади, з подальшим переміщенням службовця по службі, проведенням оцінки та атестації державних службовців, і завершується їх припиненням.

    Загалом проходження держслужби — це динаміка службового статусу службової особи, яка обіймає посаду на державній службі, тобто має статус "державного службовця". Це процес перебування особи на державній посаді, під час якого вона здійснює певні владно-розпорядчі, консультативно-дорадчі або керівні функції, виконує покладені на посаду, яку він обіймає, повноваження від імені та за дорученням держави, і таким чином здійснює свою власну службову кар'єру.

    Для розкриття поняття "проходження  державної служби " слід виходити з функціонального змісту службової  діяльності. Така діяльність пов'язана  перш за все із здійсненням владно-розпорядчих, керівних та інших адміністративних дій.

    Досить  чітке визначення державної служби містить чинний Закон України "Про державну службу": "Державна служба — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів".

    Закон не містить конкретизації мети проходження  державної служби. Цією метою є  практичне виконання завдань  і функцій держави на відповідній посаді державної служби. Слід зазначити, що в новій редакції згаданого Закону необхідно зробити відповідне доповнення щодо визначення змісту і мети "проходження державної служби".

    Однією  зі складностей визначення спеціального терміна "проходження державної служби" є те, що українська юридична наука ще не виробила однозначного підходу до визначення поняття "проходження служби".

    Д.М. Бахрах небезпідставно вважає, що проходження  державної служби — це "динаміка службового статусу особи, що обіймає  державну посаду, тобто процес перебування на посаді, його службова кар'єра"[4.с 369]. Своєрідність зазначеного підходу полягає в тому, що автор розглядає не посаду державної служби (як передбачено законодавством України), а державну посаду (як передбачено законодавством Російської Федерації).

    Д.М. Овсянко вважає, що виникнення, зміна  та припинення державно-службових відносин щодо проходження держслужби пов'язуються чинним російським законодавством з певними юридичними фактами. Тому проходження держслужби — це процес, що для держслужбовців, які обіймають посади категорій "А" і "Б", виражається у послідовній зміні цих посад, починаючи з моменту вступу на службу та закінчуючи звільненням з неї. Однак їхнє правове становище характеризується не тільки заміщенням посади, а й такими фактичними даними, як кваліфікаційний розряд (наприклад, військове звання або дипломатичний ранг), учений ступінь, учене звання, почесне звання[21.с 321].

    Поділяючи вказані підходи, необхідно вказати, що змістом проходження держслужби є сам процес проходження певних стадій та здійснення певних процедур перебування на держслужбі — починаючи з прийняття на держслужбу та завершуючи припиненням такої служби, з урахуванням просування та переміщення по службі, обсягу повноважень за конкретною посадою в державному органі чи його апараті.

    Л.В. Коваль виокремлював інститут проходження  держслужби, але зазначав, що "у виконанні управлінських функцій, що досягається через реалізацію компетенції органу виконавчої влади або повноважень якоїсь іншої організації.... практична ж реалізація компетенції — є предмет повсякденних турбот особистого складу органів — професійних службовців: державних службовців, менеджерів, розпорядників, власників, уповноважених ними осіб"[2.с 138].

    В.Л. Романов розглядає проходження  будь-якої служби, в тому числі державної, як механізм кар'єрного процесу. Характер кар'єрного процесу залежить, на думку вченого, багато в чому від "енергетичного живлення", бо стосовно людини, як центрального суб'єкта службової кар'єри, джерела енергії поділяються на "внутрішні" та "зовнішні". Вони безпосередньо залежать від способу діяльності, яким визначаються кар'єрні цілі, прийнятні засоби та дії людей щодо досягнення цих цілей, а також об'єктивними умовами, що опосередковують їх розвиток. До того ж кар'єрні цілі розташовані "в зоні перетинання інтересів індивіда та організації і суспільства"[27.с 38].