Біологія птахів відкритих просторів

Для проведення своїх досліджень використали  також метод 
спостереження, який включає: назву птаха; до якої категорії належить (осілий, 
кочовий, перелітний, пролітний); дати весняного перельоту; як летить 
(поодинці чи зграями); коли займає гніздову територію; характеристика 
(ландшафти) гніздової території; характеристика місця, де будується гніздо; з 
якого матеріалу будується гніздо; коли з’являється вся кладка. Скільки яєць у 
кладці, їх забарвлення; коли починається насиджування, хто з птахів насиджує 
(самець, самка чи обоє птахів по черзі); коли з’являються пташенята; коли 
вилітають пташенята з гнізда; якщо є друга кладка, то в якому гнізді, скільки в 
ній яєць, коли починається і закінчується відкладання яєць, коли з’являються 
пташенята другого виводку; коли починається осінній відліт чи переліт птаг.ів, 
коли відбувається найінтенсивніше і коли закінчується; як летять (зграями чи 
поодинці) [19].

При проведенні обліків птахів ми користувалися стандартним маршрутним 
методом та методичними рекомендаціями О.Ю. Микитюка (Микитюк, 1997).

 

23

Облік проводився в ранковий час - з 6 по 10 годину із середини квітня до 
середини або кінця червня в залежності від ходу гніздового періоду птахів.

При визначенні птахів нами використані  визначники різних авторів 
(Воїнственський і ін., 1962; Иванов и др., 1978; Марисова і ін., 1984). Визначення 
гнізд і кладок проводили за допомогою “Определителя птичьих гнезд” (Михеев, 
1975). Кладки визначали користуючись описами М.В. Шарлемана (1938) та М.А. 
Воїнственського (1984). Видові назви птахів та їх систематичне положення 
узгоджені із систематичними списками птахів фауни СРСР (Степанян, 1983) [ ], 
українські назви - з книгою Г.В. Фесенка та А.А. Бокотея “Птахи України” 
(2002).

Вивчення успішності гніздування  окремих видів птахів проводили  шляхом 
безпосередніх спостережень за кладками і виводками.

Всього за період досліджень проаналізовано 12 випадків гніздування 4 видів 
птахів, які за способом гніздування належать до різних груп, а саме: 
кроногніздники (сорокопуд), дуплогніздники (сова болотяна), наземногніздуючі 
(жайворонок польовий, перепел).

При розподілі птахів на групи за осілістю, біотопічною приналежністю, 
характером гніздування та живлення були використані монографії та інші праці 
М.А. Воїнственського, О.Б. Кістяківського, В.М. Зубаровського, Л.О. 
Смогоржевського, Ф.І. Страутмана та власні спостереження.

Для аналізу розподілу птахів за чисельністю була використана наступна 
шкала, яка найбільш часто зустрічається у працях орнітологів: домінуючі види 
(д) - більше 5%, звичайні (зв) - від 1 до 5%, малочисельні (мч) - менше 1% від 
загальної чисельності орнітокомплексу.

Обліки птахів проводили у гніздовий  та зимовий періоди, бо вони є 
найбільш показовими у житті птахів і найповніше відображають стан 
орнітонаселення досліджуваного регіону.

У гніздовий  сезон обліки проводилися з 15 квітня по 30 червня (2007 - 2008

РР)-

 

24

Кількість проходження маршруту у кожному  біотопі в гніздовий період - З—

4. рази. Відвідування біотопів у під час обліків розподілялися так, щоб охопити 
   гніздові періоди птахів, які в різний час приступають до гніздування.

Обліки птахів у зимовий період проводилися з 20 листопада по 20 лютого. 
Достатнім ми вважали проведення 2 обліків на кожному маршруті протягом 
сезону. У зимовий період птахів реєстрували маршрутним методом у фіксованій 
смузі обліку (без обмеження смуги обліку з наступним роздільним розрахунком 
показників щільності по інтервалах дальності).

Маршрут №1: заплавні луки (берег р. Дніпро, околиці м.Золотоноша) - 
загальна протяжність маршруту 2 км;

Маршрут №2\ суходільні луки (околиці сіл Подільське, Антипівка) - 
загальна протяжність маршруту 2 км;

Маршрут №3\ агробіоценози (околиці с. Новодмитрівка) - загальна 
протяжність маршруту 2 км;

Маршрут №4: болотно-лучна територія (околиці с.Домантове) - 
загальна протяжність маршруту 2 км.

Всього для проведення досліджень у гніздовий період нами було 
закладено 4 маршрути загальною довжиною 8 км. Протягом гніздового періоду 
під час обліків пройдено 16 км. У зимовий період обліки проводили по 
маршруту №2 і №3 загальною довжиною 4 км. За час спостережень пройдено 
взимку 8 км. Загальний кілометраж за весь період досліджень становить 24 км.

Розрахунок  щільності населення проводився за формулою:

Д=20п + Юп + 5п + 2п +0,5п/ Ь 
де Д - щільність населення особин км². 
п - кількість особин того ж виду.

Ь - довжина маршруту виражена в км.

У гніздовий сезон враховувалися  недообліки. Ми усвідомлюємо деякі 
недоліки даної методики при вивчені орнітофауни відкритих біотопів, але за 
мету ставилося порівняння щільності орнітофауни для всіх типів екосистем і 
використовувалася одна єдина методика.

 

25

До складу населення ми включаємо масові, багаточисельні і звичайні види 
птахів відповідно до шкали О.П. Кузякіна (1962р.) з урахуванням доповнення 
М.О.Козлова 1988р.

Гніздова орнітофауна була розподілена  нами на три екологічні групи: 
орнітофауна суходільних луків; орнітофауна заплавних луків; орнітофауна 
болотно-лучних територій та агробіоценозів.

Лінійні параметри пташенят жайворонка польового та ремеза звичайного 
вимірювались за допомогою штангенциркуля з точністю до 0,1 мм. Пташенят 
зважували на аптечних вагах з точністю до 0,1 г. Вимірювання проводились 
через 1-3 доби з часу вилуплення пташенят до 18 діб; в більш пізніші строки 
пташенят не тривожили, щоб не змусити їх вилетіти з гнізда раніше терміну. 
Серед лінійних параметрів ми вибрали наступні:

• довжина дзьоба, beak-length (Lr) - відстань від його кінчика до межі 
  шкіряного покриву лобної області;
• довжина голови, head-length (Lg) - відстань від кінчика дзьобу до потилиці;
• довжина крила, wing-length (La) - відстань від кистьового суглобу до 
  дистального закінчення кисті або вершини найдовшого махового пера, коли 
  з’являється пір’я;
• довжина хвоста, tail-length (Lc) - відстань від основи зовнішніх рульових 
  пер до їх дистального кінця;
• довжина цівки з середнім пальцем, the length of tarsus with midst toe (Lt) - 
  відстань від середини інтертарзального суглобу до кінця найдовшого 
  (третього)пальця з кігтем (при витягнутих пальцях).

Опис розвитку оперення у пташенят проводився візуально. Для 
ідентифікації пташенят їм на цівку на 1-2 добу життя прив’язували 
різнокольорові нитки, а в віці 10-12 діб одягали алюмінієве кільце з 
індивідуальним номером.

Статистична обробка отриманих  даних проводилася за допомогою 
загальноприйнятих методик і включала розрахунок середніх значень (М) та їх 
похибку (т).

 

26

РОЗДІЛ З 
ВИДОВИЙ СКЛАД ТА БІОЛОГІЯ ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ 
ПРОСТОРІВ ЗОЛОТОНІСЬКОГО РАЙОНУ 
3.1. Видовий склад та щільність населення птахів відкритих просторів

Вивчення населення  птахів відкритих екосистем проводилось  протягом 
2007-2009 років на території Золотоніського району Черкаської області. 
Порівнювали орнітонаселення заплавних і суходільних луків, а також 
досліджували орнітофауну агроценозів.

Таблиця 3.1

Видовий склад населення птахів на маршруті №1 
(заплавні луки)

Вид	20 0-25	10 25-50	5 50-100	2 100-250	>250
Грицик великий  Limosa limosa	8		3
Кобилочка річкова  Locustella fluviatilis		6
Нерозень Anas strepera	16	7	g
Чапля сіра Ardea cinerea	4		3
Кулик-сорока  Haematopus ostralegus	5		3
Чайка Vanellus vanellus	2	2		4

Аналіз результатів  дослідження орнітофауни на заплавних  луках свідчить, 
що у цьому відкритому біотопі переважає нерозень, інші види зустрічалися 
менше: грицик великий - 11 особин, чайка - 9, чапля сіра - 7, кулик-сорока - 8. 
Найменша кількість особин кобилочки річкової - 6 особин (табл. 3.1). Близьке 
розташування водного об’єкту обумовлює наявність у орнітофауні заплавних 
луків водних птахів.

Аналіз результатів  дослідження орнітофауни суходільних  луків свідчить, у 
цьому відкритому біотопі за чисельністю переважає жайворонок польовий (15

 

27

особин), що можна  пояснити близьким розташуванням агроценозів, які є 
звичним місцем існування виду (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Видовий склад населення птахів на маршруті №2

(суходільні  луки )

Вид	20 0-25	10 25-50	5 50-100	2 100-250	0.5 >250
Лунь польовий  Circus cyaneus	2	4	6
Лунь лучний  Circus pygargus	2	6
Плиска жовта  Motacilla flava		4
Плиска жовтоголова  Motacilla citreola		3	2
Щеврик лучний  Anthus pratensis		2
Трав’янка чорноголова  Saxicola torquata	1
Жайворонок польовий  Alauda arvensis	5	3	7
Ластівка сільська  Hirundo rustica	3		8
Ремез звичайний  Remiz pendulinus L.		7
Кам’янка звичайна  Oenanthe oenanthe	2	6	3

Менше нараховується  кам’янки звичайної та ластівки сільської (по 11 
особин), луня польового (12 особин). Найменше на маршруті зустрічалася 
трав’янка чорноголова ( 1 особина) та щеврик лучний (2 особини).

Таблиця 3.3

Видовий склад населення  птахів на маршруті №3 
(агроценози)

Вид	20 0-25	10 25-50	5 50-100	2 100-250	0.5 >250
Перепілка  Cotumix coturnix	2		1
Лунь лучний  Circus pygargus	2	6
Плиска жовта  Motacilla flava	1	7
Плиска жовтоголова		5	5

 

28

Motacilla citreola
Щеврик лучний  Anthus pratensis		1
Сорокопуд терновий  Lanius collurio	2	5	1
Жайворонок польовий  Alauda arvensis	4	2	2
Ластівка сільська  Hirundo rustica	6		8
Ластівка міська	2		1
Кам’янка звичайна  Oenanthe oenanthe	5	7	2
Трав’янка лучна  Saxicola rubetra	3		2
Просянка  Emberiza calandra	1	1	2
Вівсянка звичайна  Emberiza citrinella	10	8	12
Ворона сіра  Corvus cornix	3	7	3	1

Аналіз результатів дослідження  орнітофауни агроценозів свідчить, у цьому 
відкритому біотопі за чисельністю переважає вівсянка звичайна (ЗО особин), що 
можна пояснити близьким розташуванням природних лісових біотопів та 
лісопосадок, які є звичним місцем існування виду (табл. 3.3). Досить часто 
зустрічалися ластівка сільська, кам’янка звичайна та ворона сіра (по 14 особин), 
які є звичайними видами для агроценозів.

Найменше на маршруті зустрічався  щеврик лучний ( 1 особина).