Біологія птахів відкритих просторів

Кафедра біології

БІОЛОГІЯ ПТАХІВ ВІДКРИТИХ  ПРОСТОРІВ ЗОЛОТОНІСЬКОГО

РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дипломна робота 
зі спеціальності 7.070402 Біологія

Науковий керівник 
старший викладач 
кафедри біології 

 

2

ЗМІСТ

ВСТУП з

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНА 
ХАРАКТЕРИСТИКА ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ БІОТОПІВ 6

1. Стан вивченості орнітофауни в Україні 6
2. Біолого-екологічна характеристика орнітофауни відкритих біотопів....7 
   РОЗДІЛ 2. УМОВИ, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ 17
1. Природні умови району дослідження 17
1. Природнокліматична та фізико-географічна характеристика

Золотоніського району 17

2. Природна характеристика лучних екосистем 18
3. Загальна характеристика агроценозів 20
2. Програма та методика дослідження 21

РОЗДІЛ 3. ВИДОВИЙ СКЛАД  ТА БІОЛОГІЯ ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ 
ПРОСТОРІВ ЗОЛОТОНІСЬКОГО РАЙОНУ 27

1. Видовий склад та щільність населення птахів відкритих просторів 27
2. Морфометричні параметри деяких видів птахів відкритих просторів..31 
   РОЗДІЛ 4. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗООЛОГІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ 34

ВИСНОВКИ 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

ДОДАТКИ 41

 

з

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із найважливіших завдань сучасної біології є 
встановлення взаємозв’язків між різними представниками природних 
угрупувань та використання їх як для характеристики сучасного стану 
природних екосистем, так і для прогнозування їх розвитку у майбутньому 
Птахи, як найчисельніша група хребетних тварин у фауні України та будучи 
представниками вищих трофічних рівнів, які чутливо реагують на найменші 
зміни у їхньому природному середовищі, можуть слугувати надійними 
індикаторами процесу змін угруповань у екосистемах, - як природних, так і 
змінених у процесі практичної діяльності людини. Всебічне вивчення птахів, 
дає змогу висвітлити питання стосовно структури їх міжвидових зв’язків, 
сегрегації екологічних ніш, оцінити роль різних умов довкілля у формуванні 
орнітофауни, підтриманні біологічного різноманіття та стійкості цих досить 
вразливих екосистем, а також використовувати птахів як об’єкти для 
екологічного моніторингу стану водойм.

Нашою країною ратифіковано кілька міжнародних конвенцій, 
спрямованих на збереження різних складових довкілля. Найбільш охоплюючою 
є Конвенція про біологічне різноманіття, сферою її дії визнається вся Земна 
куля. Збереження біорізноманіття - надзвичайно важлива мета не лише з 
позицій науки, але й з точки зору біологічних та соціальних потреб людини. 
Збіднення довкілля призводить не тільки до зменшення потенційних ресурсів, 
яким могло б скористатися людство у своїй господарській діяльності, збіднення 
довкілля - це шлях до втрати естетичної та психологічної гармонії між 
людиною і природою.

До ратифікованих нашою країною  належить Конвенція про охорону  дикої 
флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, яка ще має назву 
Бернська конвенція. Особливу увагу ця конвенція приділяє зникаючим та 
вразливим видам, охорона яких потребує об’єднання зусиль кількох країн. 
Охороні підлягають також підвиди, різновиди та окремі форми видів живої

 

4

природи. До пріоритетного напрямку віднесено і охорону важливих біотопів - 
як тих, де відбувається розмноження виду, так і тих, що знаходяться на шляхах 
міграцій та в місцях зимівлі.

В нашій країні діє конвенція  про збереження мігруючих видів  диких 
тварин, яку називають Боннською. Об’єктом її захисту є, зокрема, перелітні 
види птахів, які під час сезонних міграцій перетинають кордони багатьох країн. 
Для їх збереження і дбайливого використання важливим є досягнення 
домовленості про охорону відповідних видів між усіма країнами, на території 
яких проходить та чи інша частина життєвого циклу птахів. В конвенції вказані 
мігруючі види тварин, які опинилися під загрозою зникнення, серед них 
кучерявий та рожевий пелікани, орлан-білохвіст, білий журавель, тонкодзьобий 
кульон. До заходів поліпшення стану існування мігруючих тварин входять: 
запобігання деградації місць, де перебувають такі тварини, відновлення 
середовища їхнього існування, обмеження полювання.

Україна приєдналася і до Конвенції  про водно-болотяні угіддя, які мають 
міжнародне значення головним чином як місця перебування водоплавних видів 
птахів, відомої як Рамсарська. Згідно цієї конвенції до водно-болотяних угідь 
зараховані практично усі типи внутрішніх водойм та боліт, а також морські 
акваторії, де глибина під час відпливу не перевищує 6 м. конвенцією 
передбачено створення Переліку водно-болотяних угідь міжнародного 
значення і зазначається, що збереження територій, важливих для існування 
водоплавних птахів, досягається через створення природних резерватів у 
відповідних угіддях.

Птахи приміських зелених зон, дендропарків, парків і скверів в Україні 
досить активно вивчаються орнітологами. Однак, дослідження орнітофауни 
відкритих просторів Золотоніського району ще не були предметом спеціальних 
досліджень. Не вивченими в регіоні залишається видова структура та 
чисельність птахів заплавних та суходільних луків, особливості їх екології та 
успішність гніздування домінуючих екологічних груп. Слід враховувати 
географічне положення і близькість відкритих біогеоценозів до населених

 

5

пунктів, ландшафтно-кліматичні зони, в межах яких розміщений той чи інший 
вид біотопу, та інші параметри, що безумовно відбивається і на стані 
орнітофауни.

Таким чином, все вищесказане і  обумовило тему дослідження «біологія 
птахів відкритих просторів Золотоніського району Черкаської області».

Метою дослідження  є аналіз та оцінка біологічних особливостей птахів 
відкритих просторів Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно  до поставленої мети були сформульовані  задачі дослідження:

1. Встановити видовий та кількісний склад птахів відкритих просторів, 
   вивчити і порівняти їх щільність.
2. Провести аналіз досліджуваних орнітокомплексів щодо характеру 
   перебування (осілості), біотопічної приналежності, способу 
   гніздування та трофіки окремих видів птахів.
3. Визначити щільність птахів досліджуваної території.
4. Вивчення особливостей гніздування найбільш типових видів птахіз, 
   зокрема, їх успішності розмноження в умовах досліджуваного 
   біогеоценозу.

Об’єкти дослідження.

Об’єктами дослідження була орнітофауна  відкритих просторів 
Золотоніського району.

Практичне значення. Отримані у результаті роботи дані можуть бути 
використані для інвентаризації нових видів птахів відкритих просторів 
Черкаської області регіонального значення. Результати роботи 
використовуються при читанні спецкурсу “Орнітологія” та проведенні літніх 
навчальних практик студентів навчально-наукового інституту природничих 
наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького з 
зоології хордових.

 

6

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНА 
ХАРАКТЕРИСТИКА ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ БІОТОПІВ

1. Стан вивченості орнітофауни в Україні

Одним із важливих об’єктів біологічних  компонентів ландшафтів кожної 
кліматичної зони є птахи. Вони характеризуються надзвичайною рухливістю і в 
той же час гніздовим консерватизмом, який визначає їх поширення в окремих 
біотопах.

На сучасному етапі значну роль у формуванні орнітофауни біоценозів 
відіграє господарська діяльність людини, що часто призводить до утворення 
відкритих просторів. Вона може зумовлювати різку зміну видового складу, 
чисельності, екології розмноження, характеру живлення птахів. Як насідок 
багато видів птахів зникає. Тому вивчення цієї групи тварин особливо 
актуальна.

Великої уваги заслуговують орнітологічні  дослідження А.А. Браунера, 
який вивчав екологію та біологію птахів України та Молдавії []; В.В. 
Стахівського, який вивчав птахів степових та південних районів України []. 
Орнітофауну Полтавської області досліджував М.І. Гавриленко []. На 
Черкащині дослідження орнітофауни проводили П.П. Орлов [], М.А. 
Воїственський [] та ін.

Орнітофауну лісозахисних смуг вивчали  В.І. Бруховський [], В.В. 
Шевченко [], Н.Г. Селезньов [], М.П. Акімов [], В.В. Груздів [], М.А. Гладков [] 
та ін.

Орнітофауна антропогенних екосистем  є об’єктом дослідження Л.П. 
Кузьменко [], І.В. Сільського [], Л.М. Містрюкової []; екологічні закономірності 
міграції птахів - В.В. Серебрякова []. Біологію та екологію окремих видів 
птахів вивчали І.В. Марисова [], М.Н. Гаврилюк [], В.І. Крижанівський [], Р.Н. 
Черничко [] та інші.

 

7

Основна причина скорочення орнітофауни  полягає у руйнуванні 
природного середовища птахів, їх непристосованості до змінених умов життя. 
Отрутохімікати, якими обробляють поля, садові та паркові насадження, 
забруднення шкідливими речовинами водойм, надмірне осушення боліт, 
вирубування лісів - все це та багато інших факторів зумовлюють актуальність 
даних досліджень на сьогоднішній день. Багато вчених і дослідників 
займаються вивченням різних аспектів даної проблеми. Орнітофауна 
антропогенних екосистем є об’єктом дослідження Л.П. Кузьменко, І.В. 
Скільського, Л.М. Містрюкової; екологічні закономірності міграції птахів -

В.В. Серебрякова. Біологію та екологію окремих видів птахів вивчали  І.В. 
Марисова, М.Н. Гаврилюк, В.І. Крижанівський, Р.Н. Черничко та інші.

Вивчення орнітофауни  різних типів природних ландшафтів, куди 
відноситься і центральна частина України, представляє певний науковий 
інтерес, бо саме птахи є одним з основних біологічних компонентів цих 
територій, служать одним з показників загального екологічного стану.

2. Біолого-екологічна характеристика орнітофауни відкритих 
   біотопів

.

Клас Птахи об'єднує майже 9 000 видів теплокровних хребетних тварин (в 
Україні - понад 400), пристосованих до польоту. Розглянемо саме ті види, які 
характерні для лучних екосистем.

Ряд Гусеподібні (Атегі/огтеь)

Родина Качкові (Апай(іае)

Гуска мала (Атег егуґкгорт) У гуски малої голова, шия, спина та поперек 
темно-бурі; пера спини та крил зі світлою верхівкою; воло, груди і передня 
частина черева сірувато-бурі, на грудях і череві темно-бурі поперечні смуги; 
задня частина черева, підхвістя та надхвістя білі; дзьоб рожевий; ноги 
жовтогарячі; навколоочне кільце жовте. Маса тіла гуски малої 1,6-2,5 кг, 
довжина тіла - 53-66 см.

 

8

Гуска мала - це рідкісний пролітний  та зимуючий птах. Живе на полях, 
луках, великих водоймах. Дуже обережний птах.

Ряд Соколоподібні (Falconiformes)

Родина Яструбові (Accipitridae)

Лунь польовий (Circus cyaneus) Маса тіла 350-600 г; довжина тіла 43-50 
см; розмах крил 100-120 см. У самця голова, шия, воло, спина, поперек і верх 
крил сірі, надхвістя біле, решта тулуба сірувато-біла; пера на верхівці крил 
чорні; хвіст сірий, дзьоб темно-сірий; райдужна оболонка ока, восковиця і ноги 
жовті.

Лунь польовий - це гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Мігрує по всій 
території України, крім гір. Місце проживання - відкриті місцевості - поля, 
луки, долини річок, болота. Літає повільно, низько над землею.

Лунь степовий (Circus macrourus) Маса тіла 310-550 г; довжина тіла 40- 
48 см; розмах крил 98-110 см. Зверху світло-сірий, надхвістя білувате, з сірими 
смугами, низ білуватий; чорні частини махових пер утворюють на верхівці 
крила клиноподібну пляму; знизу на хвості нечіткі не чіткі темні смуги; дзьоб 
темно-бурий, з сірою основою; райдужна оболонка ока, восковиця і ноги жовті.

Лунь степовий - це пролітний, зрідка зимуючий, який інколи гніздиться - 
птах. Мігрує по всій території України. Місце проживання - відкриті місцевості 
степового типу. Літає повільно, низько над землею, дуже обережний птах.

Лунь лучний (Circuspygargus) Маса тіла 330-420 г; довжина тіла 43-50 см; 
розмах крил 98-110 см. У самця верх темно-сірий; надхвістя біле, з сіруватими 
смугами; шия і воло темно-сірі; груди і черево білі з рудими рисками; 
першорядні махові пера чорні; зверху вздовж основи сірих другорядних 
махових пер проходить чорна смуга; на споді сірого хвоста темні смуги; дзьоб 
темно-сірий; райдужна оболонка ока, восковиця і ноги жовті.