Склад і правовий режим земель рекреаційного призначення

    Оскільки  до земель рекреаційного призначення належать землі, що використовуються для організації відпочинку фізичних осіб, туристами та для зайняття фізичною культурою і (або) спортом, то слід погодитися із тим, що загальний правовий режим земель рекреаційного призначення не обов'язково передбачає їх безперервне використання для рекреаційних цілей. Проте має бути забезпечена можливість такого використання, що передбачає наявність на зазначених землях природних об'єктів і комплексів, що роблять їх придатними для організації відпочинку населення, або створення відповідних штучних об'єктів. Лише землі, призначені для організації відпочинку населення, можуть бути віднесені до категорії земель рекреаційного призначення. Дотримання принципу цільового використання земель рекреаційного призначення гарантується можливістю розташування на них лише зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, територій будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристичних оздоровчих та борів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, об'єктів дачного будівництва та стаціонарної рекреації, що використовуються для рекреаційних цілей.⁷

    Дії, які забороняється вчиняти при використанні земель рекреаційного призначення. До них відносять заборону:

    •       господарської й іншої діяльності, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню земель рекреаційного призначення за цільовим призначенням;

    •       зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню земель рекреаційного призначення за цільовим призначенням;

    •       забудови, земляних робіт, не пов'язаних з освоєнням територій відпочинку, вирубки лісу, знищення зелених насаджень;

    •            шкідливого антропогенного впливу на природні ресурси в межах земель рекреаційного призначення;

    •    будівництва нових і розширення існуючих промислових, комунальних та складських об'єктів, що безпосередньо не пов'язані з експлуатацією об’єктів рекреаційного призначення;

    •   зберігання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин, відходів тощо.

На землях рекреаційного призначення можна:

• вільно перебувати, в рекреаційних зонах, на території курортних і лікувально-оздоровчих зон, відпочивати, розміщувати намети та розводити багаття у спеціально відведених для цього місцях, займатися туризмом, фотозйомкою, знайомитися з тваринним світом, з пам'ятниками природи, необмежено використовувати природні кліматичні лікувальні ресурси, задовольняти інші культурні й естетичні, рекреаційні та оздоровчі потреби (у порядку реалізації права загального землекористування на землях рекреаційного призначення);

• займатися  діяльністю з організації туризму, відпочинку й інших видів рекреаційної діяльності, що передбачає підтримання в належному стані туристсько-рекреаційних об'єктів, облаштування й експлуатацію екологічних стежок, зон відпочинку, оглядових місць, екскурсійну діяльність, екскурсійне обслуговування тощо;

• використовувати  землі рекреаційного призначення для короткострокового та довгострокового відпочинку. При цьому короткостроковий відпочинок організується, як правило, на землях, що не мають спеціально створених умов для довгострокового відпочинку (це легкодоступні окультурені природні рекреаційні ресурси: зелені зони, парки, лісопарки, мальовничі ландшафти тощо), а на землях, призначених для довгострокового відпочинку, розміщуються різні соціально-культурні, туристичні, спортивно-оздоровчі й інші рекреаційні установи, в яких забезпечені умови для тривалого проживання відпочивальників.⁸ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                        Висновки

    Раніше  землі рекреаційного призначення  включалися до єдиної категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. У зв'язку з розвитком рекреаційного законодавства України, значним ускладненням правового режиму в новому ЗК вони виділені в окрему категорію (п. "ґ" ст. 19).

    Склад земель рекреаційного призначення  визначено у ст. 51 ЗК. Відповідно до неї до цих земель належать: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури й спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

    Правовий  режим земель рекреаційного призначення  являє собою порядок поведінки суб'єктів правовідносин з приводу їх використання. Він встановлюється крім земельного законодавства законодавством про рекреаційну діяльність, яке стало активно розвиватися у роки незалежності України. Останнє включає законодавство про рекреаційні зони, туризм, фізичну культуру і спорт, музеї і музейну справу, вільні економічні зони рекреаційного типу, положення лісового і водного законодавства, які стосуються здійснення рекреаційної діяльності. 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури

1. Водний кодекс України //  ВВР України, 1995, №24. – С. 189.
2. Земельний кодекс України // ВВР України, 2002, № 3-4. – С.27.
3. Лісовий кодекс України // ВВР України, 1994, №17. – С.99.
4. ЗУ „Про екологічну мережу” // ВВР України, 2004, №45. – С.502.
5. ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” //  ВВР України, 1999,  №41. – С.546.
6. ЗУ „Про туризм” // ВВР України, 1995, №31. – С.241.
7. ЗУ „Про фізичну культуру і спорт” // ВВР України, 1994, №14. – С.81.
8. М. Скляр Про поняття „Землі рекреаційного призначення” // Підприємництво, Господарство і Право. – 2008. - №1. – 155 с.
9. М. Скляр Про особливості використання земель рекреаційного призначення // Підприємництво, Господарство і Право. – №10.- 184 с.
10. Екологічне право: Підручник. Особлива частина / За ред.  В. І.Андрейцева. – К., 2001. – 761 с.
11. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І. Семчика. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2007. – 896 с.
12. Земельне право України: Підручник  /  За ред. Погрібного О.О., Каракаша І. І. – К.: Істина, 2003. – 448 с.