Экспертиза в уголовном процессе

Слід перевірити,  чи запитував  експерт додаткові  відомості, матеріали  і  чи був задоволений його запит (тобто,  чи достатньо йому було надано предметів і документів,  що є  об'єктами  дослідження);  чи не збиралися  вихідні дані самим експертом; чи не пропущенні які-небудь об'єкти в  одному з порівняльних переліків. Потрібно порівняти   формулювання  питань,  які  поставлені слідчим (судом), з  формулюваннями тих же питань у вступній частині і висновками. Якщо між ними є істотні протиріччя, необхідно спробувати з'ясувати можливі причини цього.

Перевіряється наукова    обгрунтованість    висновку, правильність застосування конкретної методики  та  дозволеності  її використання (якою  установою  чи науковцем розроблено та рекомендовано  методику,  літературне джерело, в якому її опубліковано). Оціночна стадія висновку експерта є його заключною стадією. На основі внутрішнього переконання, використовуючи прийоми логічного узагальнення, абстрактного мислення, експерт оцінює всі виявлені в процесі дослідження ознаки, що співпадають і розрізняються, та формулює свій висновок. О. О. Ейсман розрізняє оцінку висновку внутрішню (експертом) і зовнішню (правоохоронними органами, що призначили експертизу).

Висновок експерта, який є одним  із джерел доказів, не має наперед встановленої сили, а тому підлягає обов'язковій оцінці суб'єктами доказування. Межею оцінки є встановлення можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і самих фактів як доказів.

Оцінюється не тільки наукова обґрунтованість  методів і засобів, що входять до методики дослідження, але й проміжні та заключні висновки експерта. Висновки повинні бути оцінені з погляду їхньої правильності, логічної послідовності ходу і результатів дослідження, встановлення об'єктивної істини.

Під правильностю висновків експерта слід розуміти правильну оцінку останнім виявлених ознак, їх відповідності сформульованим проміжним висновкам і на цій підставі прийняття логічно обґрунтованого загального висновку.

Логічна послідовність оцінюється вивченням всього ходу проведеного дослідження, логічним обґрунтуванням його і заключних висновків проміжними результатами на основі законів формальної логіки, її прийомів і методів.

Об'єктивна істина — це активне відображення експертом результатів проведеного дослідження і проміжних висновків, які повністю відповідають предмету пізнання. Критерієм істини, як відомо, є практика. Експертна практика характеризується пізнавальною і мисленою діяльністю, наявністю досвіду і його впливу на формування внутрішніх установок експерта. Саме практика дає змогу експерту під час оцінки висновків визначити кореляцію і достатність ознак, які характеризують досліджуваний об'єкт і зміст, що його відображує.

Оцінюються будь-які висновки, незалежно  від того, чи є вони категоричними, ймовірними, або експерт констатує  неможливість відповіді на поставлені перед ним питання. Така оцінка необхідна  для виключення можливих експертних помилок, які можуть стати результатом тих чи інших висновків. Слідчим і судом оцінюються формальна і змістовна сторони висновку експерта у своїй сукупності.

Формальна оцінка зводиться до перевірки достатності представленого на дослідження матеріалу (у тому числі зразків для порівняльного дослідження), вихідних даних (фактів, встановлених слідчим шляхом), а також відповідності висновків кількості поставлених перед експертом питань тощо.

Змістовна сторона оцінки включає наукову обґрунтованість методів, засобів, методик, що застосовувалися, правильність та правомірність їх використання, логічність висновків експерта, повноту проведеного дослідження в цілому, правильність виявлених експертом ознак і як результат — обґрунтованість зроблених ним висновків, відповідність останніх проміжним результатам і проведеному дослідженню.

На це вказував P. С. Бєлкін, який писав, що «критично аналізуючи висновок експерта, слідчий повинен: а) перевірити дотримання процесуального порядку підготовки, призначення і проведення експертизи та оцінити наслідки його порушення, якщо таке допущено; б) перевірити відповідність кваліфікації досвіду експерта предмету експертиз; в) переконатися в повноті висновку, в тому числі і перехідних положень; г) оцінити докази, які містяться у висновку експерта, з погляду їх допустимості і місця в системі інших доказів».

Такого самого погляду дотримується Л. Н. Головченко, яка вважає, що «найбільш складною для слідчого і суду є оцінка наукової обґрунтованості висновку експерта, під якою слід розуміти достатність матеріалу для зроблених висновків, ефективність методів дослідження, які застосовував експерт; відповідність висновків експерта проведеному дослідженню».

Проте на практиці, на відміну від  теорії, оцінка висновку експерта в більшості випадків зводиться до перевірки того, чи на всі поставлені питання експерт дав відповідь, а це нерівноцінно навіть перевірці повноти висновку, тобто всіх обставин проведеного дослідження, а не тільки збігу кількості відповідей і питань. Навіть оцінка компетентності експерта за тими даними, які містяться про його особу в висновку, дуже умовна і відносна.

До цього часу можливість оцінки наукової обґрунтованості висновку експерта слідчим і судом є спірною, бо для того, щоб це зробити, необхідно мати певний комплекс знань, близький за рівнем до знань самого експерта або проводити оцінку за участі спеціаліста необхідного профілю. Збільшення обсягу знань, які належать до спеціальних, розширення їх обсягу, а також застосування нових методів і приладів з метою дослідження об'єктів експертизи.

Тому зрозуміло, що ні слідчий, ні суддя, ні інші члени судового засідання  не можуть мати такі навички і знання, щоб оцінити висновок експерта. Особливих труднощів не викликає оцінка висновку експерта, коли мова йде про ототожнення зброї за вистріленими кулями (гільзами) або людини за відбитками папілярних візерунків. Ці висновки як правило, наочно ілюструються відмітками ознак, що збігаються і розрізняються, на фототаблицях. Інша справа — висновок складної, зокрема комплексної, експертизи, у процесі якої застосовувалися сучасні хімічні і фізико-хімічні методи дослідження. Такий висновок практично може оцінити лише спеціаліст того ж профілю, що й експерти, тобто особа, яка має спеціальні знання.

4.2. Елементи оцінки висновку експерта

Під час оцінки висновку експертом  враховуються такі елементи оцінки: а) положения формального характеру, дотримання встановленого процесуальним законом порядку призначення і проведення експертизи, правильності оформлення висновку, з'ясування питання, чи не підлягає експерт відводу; б) положення, що стосуються сутності висновку експерта: допустимість досліджуваних об'єктів, достовірність висновків, їх правильність і визначення доказового значення.

До елементів формального характеру  належить дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи. Він складається з винесення постанови про призначення експертизи за порушеною кримінальною справою, ознайомлення з нею обвинуваченого, якому слід роз'яснити його права під час проведення експертизи, ознайомлення обвинуваченого з висновком експерта (ст. 43 КПК України).

Під час судового розгляду при проведенні експертизи повинні бути поставлені питання експерту (ст. 310 КПК України) всіма учасниками судового розгляду в письмовому вигляді. Заслуховується думка учасників судового розгляду і висновок прокурора, після чого суд виносить ухвалу, в якій формуються питання експерту.

Недотримання встановленого порядку  призначення експертизи в судовому засіданні може бути однією з підстав  скасування вироку.

Відбувається також перевірка правильності оформлення висновку, наявності у ньому всіх необхідних реквізитів, зазначених у законі (ст. 200 КПК України). Висновок повинен бути підписаний тією особою, яка вказана у вступній його частині. У висновку комплексної експертизи слід зазначати, який експерт які дослідження проводив. Кожний експерт підписує ту частину дослідження, яку він виконував.

Під час вирішення питання про  відвід експерта оцінюється його компетентність і відношення до кримінальної справи (у вступній частині висновку вказується стаж експертної роботи, освіта, спеціалізація  експерта або наявність ліцензії на право проведення експертизи).

Відношення експерта до кримінальної справи оцінюється за його заінтересованістю або заінтересованістю у результатах справи.

Сутності висновку експерта стосується допустимість об'єктів дослідження. Перевіряється їх процесуальна якість: чи був законним процесуальний порядок отримання їх слідчим.

Законність отримання об'єктів  визначається дотриманням слідчим  відповідних статей кримінально-процесуального закону, які регламентують слідчі дії, з метою отримання таких  об'єктів (слідчий огляд, обшук, виїмка, освідування). Якщо об'єкти надані ким-небудь з учасників процесу або сторонніми особами, перевіряється, чи дотримано процесуальної процедури визнання їх речовими доказами або зразками. Порушення цих правил тягне за собою недопустимість і висновку експерта, який досліджував ці об'єкти.

На допустимість об'єктів експертного  дослідження впливає також належне зберігання їх після вилучення, яке повинно виключати можливість контактної взаємодії (після вилучення предметів одягу злочинця і жертви).

Визначається достовірність висновку експерта. З цією метою перевіряється обґрунтованість висновку експерта, його аргументованість, наскільки він підтверджується проведеними дослідженнями. Передусім з'ясовується надійність методики дослідження. Як правило, на практиці експерти використовують апробовані і відомі методи дослідження. Проте трапляються випадки, коли виникає необхідність застосування нетрадиційної або недавно розробленої методики. Експерти (особливо приватні) іноді використовують застарілі або нерекомендовані методики, неправильні дані коефіцієнтів або інших табличних даних, що також слід враховувати під час оцінки достовірності висновку експерта.

В останнє десятиріччя під час  проведення експертних досліджень почали використовувати ЕОМ і математичні  методи. Роль математичних методів  може бути допоміжною при проведенні деяких розрахунків коли програмована методика використовується для вирішення с тєвого питання (наприклад, авто- технічної експертизи). Якщо у висновку експерта використовувалася програма для ЕОМ, необхідно перевірити, чи пройшла вона встановлену процедуру апробації і застосування. Ці дані повинні бути відображені у висновку експерта.

Слід також оцінити наукову  обґрунтованість висновку експерта, тобто відповідність і логічний зв'язок висновків експерта з проведеним дослідженням, використання експертом належних методів і відповідність їх вимогам сучасної науки, а також відповідність висновку експерта загальним положенням теорії криміналістичної ідентифікації і діагностики.

Перевіряється достовірність наданих  експерту матеріалів для проведення експертизи. Іноді експерти формулюють свої висновки на основі недостатньої сукупності матеріалів, не використовують своє право вимагати надання допоміжних матеріалів.

Правильність вихідних даних, які надаються, впливає на обґрунтованість висновку експерта. Сам експерт не має права оцінювати  правильність вихідних даних, тому що вони встановлюються слідчим шляхом проведення оглядів, експериментів, допитів. Якщо в процесі подальшого розслідування або судового розгляду виявиться, що вихідні дані неправильні, то висновок експерта буде визнано недостовірним. Щоб не потрапити в таку ситуацію, досвідчені експерти формулюють умовно-альтернативний висновок, в якому зазначають, що та чи інша ситуація може виникнути за наявності тих чи інших вихідних даних. Повнота дослідження визначається застосуванням усіх доступних експерту прийомів і методів проведення конкретної експертизи. Слідчий, який добре орієнтується в питаннях сучасних можливостей судових експертиз, може дійти висновку, що експерт недостатньо повно провів дослідження.

4.3. Порядок оцінки висновку експерта та його наслідки

Правильність висновку експерта оцінюють зіставленням висновків з іншими доказами, зібраними у справі, з'ясуванням питання про те, чи не суперечить висновок іншим матеріалам справи, у тому числі іншим висновкам експертів у даній справі. Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю.

Висновок експерта повинен бути підтверджений проведеними дослідженнями. Слідчому, який не володіє спеціальними знаннями, важко оцінити цей елемент (наприклад, чи достатня виявлена сукупність ознак, якостей об'єкта для категоричного висновку про тотожність).

Проте це не означає, що єдиним критерієм  достовірності висновку експерта є відповідність його висновків іншим доказам, зібраним у кримінальній справі. Тільки повноцінна оцінка самого висновку експерта, ходу і результатів проведеного дослідження дає право слідчому (суду) визнати цей висновок достовірним. Про це писали P. С. Бєлкін, Ю. Г. Корухов та ін.

Як у процесі дослідження, так  і на стадії формування переконання і його оціночної ролі, як правило, є розумне співвідношення суб'єктивного і об'єктивного. На думку О. Р. Шляхова, до об'єктивних умов слід відносити вирішення питання, яким чином проводити і з чого починати оцінку ознак об'єктів, що вивчаються. Досвід свідчить, що доцільно починати з оцінки розбіжностей об'єктів, що вивчаються, яка дає наукове пояснення їх природи, вивчення причин їх походження, врахування факторів часу і механізму утворення відображень. Під час повторної експертизи, як відомо, вирішуються ті самі питання та досліджуються ті самі об'єкти, що і під час первинної. І хоча експерт, який проводить повторну експертизу і робить відповідні висновки, допомагає слідчому (суду) оцінювати висновок первинної експертизи, оцінка повторної експертизи проходить ті самі етапи, що й оцінка первинної.