Экспертиза в уголовном процессе

4)слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення  експертизи передбачає визначення її місця в системі інших слідчих  дій. Призначення та проведення експертизи обумовлене тактичними міркуваннями. Визначення часу проведення експертизи пов’язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Визначення  предмета судової експертизи. Предмет судової експертизи – це ті обставини, що можуть бути з’ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань та дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом слідчим або судом.

Формулювання  питань експерту. У відповідності із законом перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Питання експерту повинні  відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі  спеціальних знань експерта і  не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними  та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою  та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об’єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ у яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний фахівець, якому доручається проведення експертизи.

Кожна  кримінальна  справа індивідуальна і тому в деяких  з них можуть провадитись кілька експертиз, а в іншіх жодної. Питання  про призначення експертизи вирішується  кожний раз по  різному, в  залежності від конкретних обставин справи.  Але є декілька випадків при настанні яких органи розслідування зобов'язані  обов'язково призначити експертизу.  Цей перелік наведений у ст.76 КПК України:

1) для встановлення  причин смерті;

2) для встановлення  тяжкості і характеру тілесних  ушкоджень;

3) для визначення  психічного стану підозрюваного  або обвинуваченого при наявності  в справі даних, які викликають  сумнів щодо його осудності;

4) для  встановлення  статевої зрілості потерпілої  в справах про злочини, передбачені  ст.155 Кримінального кодексу України;

5) для  встановлення  віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його  кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Непризначення в зазначених випадках експертизи - означає неповноту  проведеного досудового слідства (дізнання) і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.

 В даний час йде  дискусія з приводу доповнення  цього переліку ще одним пунктом,  де б говорилося, що експертиза  повинна обов'язково призначатися  також для з'ясування  здатності   обвинуваченого (підсудного)  здійснювати   своє право на захист,  коли є дані про наявність у нього фізичних або психічних  вад,  що  перешкоджають захистові,  і він не має захисника. Такої практики, як правило, додержуються суди . 

Потреба в  спеціальних  знаннях не завжди є фактичною  підставою для проведення експертизи.  Нерідко один і той же факт,  який має значення для справи, може бути встановлений як шляхом експертизи, так і іншими доказами. Наприклад, в деяких випадках, для того щоб  доказати,  що особа перебувала на місці скоєння злочину достатньо лише показань свідків,  а в інших для цього вимагатиметься експертне дослідження різних об'єктів       (відбитків пальців, слідів взуття,  інших предметів залишених на місці події  і  т.п.).  Тому, якщо є  можливість  безспірного  встановлення одного й того ж факту іншими доказами, експертиза як правило не призначається, бо витрачаються великі кошти на її проведення та зволікаються строки розгляду справи. 

Проте поряд з цим треба мати на увазі, що необгрунтоване призначення  експертизи меньш небезпечне, ніж  не призначення її взагалі при  наявності для цього підстав.  При  вирішенні  питання  про  ризначення експертизи потрібно враховувати  не тільки її значення в данний час,  але й можливість виникнення  по  де-яким  причинам потреби  проведення  експертизи в майбутньому  (наприклад,  через зміну показань свідка,  обвинуваченого),  тим  паче, що зробити це не завжди дається можливим (внаслідок зміни, зіпсування об'єкта і т.п.),  тому,  навіть коли який-небудь факт встановлен іншими зібраними  по справі доказами,  то це не завжди звільняє слідчого від роздумів про необхідність підтверждення  цього  факту висновком експертизи.

Підстави проведення  експертизи можна поділити на: фактичні - потреба в спеціальних знаннях,  та юридичні.

Юридичною підставою  для  проведення  експертизи є постанова або ухвала про призначення експертизи,  яка виноситься компетентною особою.

Відсутність постанови (ухвали) про призначення  експертизи, заміна  цих  документів  іншими,  не передбаченими законодавством (наприклад,  направлення списка питань експерту) або винесення їх зі значними  порушеннями закону (не уповноваженою на те особою; без необхідних реквізитів) звільняє експерта від обов'язку проведення експертизи.  В цих випадках експерт негайно сповіщає про це особу або установу з якої надіслали документ. Якщо після цього не будуть прийняти заходи до усунення названих недоліків,  матеріали через встановлений строк повертаються назад без виконання.

2.2. Провадження експертизи на досудовому слідстві

Після порушення кримінальної  справи,  визнавши  за  необхідне проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову.  Постанова про призначення експертизи,  як вказувалося раніше, є єдиною правовою підставою для її проведення. Якщо у справі призначається кілька експертиз, про кожну з них складається окрема постанова,  навіть у разі проведення їх співробітниками однієї установи.

Порядок складання  постанови  регламентує ст.196 КПК України, але  тільки в загальних рисах. На практиці реквізити постанови про призначення  експертизи  виробленні  більш  детально.  Так в назві постанови  вказується вид експертизи (наприклад  трасологічна, дактилоскопічна) і якщо призначена комісійна, комплексна, додаткова або повторна експертиза,  то про це також вказується  в  назві постанови .

Складається постанова з  трьох частин  -  вступної, описової та резолютивної.

У вступній частині зазначається дата, місце складання постанови,  посада, звання, прізвище та ініціали слідчого, кримінальна справа,  в якій призначається  експертиза.

         У описовій  частині коротко  викладається суть справи та обставини,  які зумовили необхідність проведення експертизи. В необхідних  випадках викладаються деякі особливості, що стосуються об’єкта дослідження, які можуть мати значення для висновку (виконання рукопису в незвичайному стані, зберігання або використання об’єкта після події в умовах, які могли викликати зміну його ознак, тощо). Наприклад, в постанові про призначення автотехнічної експертизи при вирішенні питання про відвернення наїзду  на  даній швидкості повинні вказуватися відомості, які розкривають дорожню обстановку та дії всіх  учасників події. В кінці описової частини формулюються підстави призначення експертизи.

В резолютивній  частині  формулюється рішення про призначення  експертизи, називається її предметний вид за існуючою класифікацією (криміналістична, судово-медична тощо), за процесуальними ознаками (додаткова, повторна, комісійна), вказуються прізвище експерта, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, що передаються  експерту.

Питання з яких експерт  повинен дати висновок, мають бути ясними і чіткими. Взаємопов'язані  питання доцільно групувати в  логічній послідовності з тим,  щоб при  необхідності  відповіді  на перші з них могли використовуватися  при вирішенні наступних. Формулюючи питання і визначаючи матеріали  для  експертизи,  слідчий вправі скористатися допомогою спеціаліста,  або методичними рекомендаціями,  які розробляються для слідчих  та суддів для правильної постановки питань на кожний вид експертизи. Слід також враховувати інструкції та накази Міністерств України  (інструкція  Мінюсту від 30.05.1988 р. N815 та додані до неї рекомендації, а також відомчі  акти Міністерства охорони здоров'я  з питань проведення експертиз, затверджені  наказом Міністра охорони здоров'я  України від 17.01.1995 р. N6).

При призначенні деяких експертиз (наприклад, судово-медичної,  судово-психіатричної) закон вимагає отримання санкції прокурора або його заступника.  Оскільки при перебуванні в медичному закладі для проведення стаціонарної експертизи істотно обмежується свобода  обвинуваченого        (щодо підозрюваного, то закон в цьому випадку не  передбачає  направлення  його  на  таку експертизу).

Санкція  дається в  порядку, аналогічному тому, що існує  при взятті обвинуваченого під варту (ст. 157 КПК). Після складання постанови про призначення експертизи слідчий ознайомлює з нею обвинуваченого (підозрюваного) і роз'яснює йому його права,  передбачені ст.197 КПК:

1) заявляти відвід експертові;

2) просити про призначення  експерта  з  числа  вказаних  ним осіб;

3) просити про постановку  перед експертизою додаткових  питань;

4) давати пояснення експертові;

5) пред'являти  додаткові  документи;

6) ознайомлюватися з матеріалами  експертизи і висновком експерта  після закінчення експертизи;

7) заявляти  клопотання  про призначення нової або  додаткової експертизи;

8) бути  присутнім з  дозволу слідчого при проведенні  експертом окремих досліджень  і давати пояснення.  Виключення  складають випадки призначення  судово-психіатричних експертиз,  коли психічний стан обвинуваченого (підозрюваного) робить неможливим  оголошення йому постанови.

Про ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) з постановою складається  протокол,  в якому фіксуються його клопотання та заяви, якщо вони надійшли. Усі клопотання слідчий зобов'язаний  розглянути не більш як в трьох  добовий строк.  Якщо цього строку не буде додержано, особа, яка їх заявила, може звернутися  зі скаргою до прокурора  з приводу несвоєчасного вирішення  питання.  Обставини,  які мають  значення для справи, про встановлення  яких було зроблено клопотання слідчий  зобов'язан задовольнити. Про повну  або часткову відмову в клопотанні складається мотивована постанова.  Про всі результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка їх заявила, їй також роз'яснюється її право  оскаржити постанову про залишення  клопотання без задоволення прокурору. Обвинуваченому за його клопотанням  слідчий може дозволити бути присутнім  при проведенні експертом окремих  досліжень і давати пояснення. Постанова  про призначення судово-психіатричної  експертизи не оголошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний  стан робить це неможливим.

Сенс ознайомлення  обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про  призначення експертизи полягає  в тому,  що цим забеспечується  захист їх законних інтересів,  та максимально  гарантується повнота завдання експерту. Відомо, що експертиза нерідко супроводжується  проведенням складних,  тривалих досліджень (експлуатація техніки,  витрачання дослідницьких матеріалів тощо).  Тому дублювання її в разі неякісної підготовки завжди  небажано. Крім того повторне дослідження може бути неможливим внаслідок істотної зміни або знищення об'єктів експертизи.  В зв'язку з цим законодавством передбачається в якості  однієї  з  гарантій  обгрунтованого призначення  експертизи  та  якісної її підготовки активна участь обвинуваченого (підозрюваного) в її провадженні.  Ознайомлення  з постановою та можливість заявляти різні клопотання, робить можливим заздалегідь враховувати обгрунтовані побажання.

Нажаль законодавством  обійдено питання про надання  таких же прав іншим учасникам  процесу, а саме: потерпілому, позивачу, відповідачу та їх представникам.  Можна було б доповнити КПК статтею,  слідуючого змісту:  позивач і відповідач та  їх представники при призначенні і проведенні експертизи користуються правами,  передбаченими ст.197 КПК,  якщо висновки експертизи можуть  мати доказове значення для вирішення позову.  А потерпілого зрівняти у правах, що стосуються призначення і проведення експертизи разом із обвинуваченим (підозрюваним).

Після ознайомлення обвинуваченого ( підозрюваного) з  постановою та вирішення  клопотань в разі їх надходження, слідчий звертає свою постанову  до виконання. Порядок такого звернення розрізняється в залежності від того,  провадиться експертиза в експертній установі чи ні. В нашій країні є розгалужена мережа спеціалізованих  судово-експертних установ та відомчих служб з різних галузей знань.  Як правило, провадження експертизи доручається експертам цих установ. Так слідчий з'ясувавши, що експертне завдання відноситься до компетенції даної установи надсилає постанову  про призначення  експертизи і відповідні матеріали її керівнику.  Керівник експертної установи доручає проведення  експертизи  одному або  декільком  експертам.  Ці  експерти дають висновок від свого імені і несуть за нього особисту відповідальність.

Коли експертиза проводиться  не в експертній установі,  слідчий,  упевнившись  в особі експерта,  вручає йому копію постанови про  призначення експертизи, роз'яснює  обов'язки і права, встановлені статтею 77 КПК, тобто, що за дачу завідомо неправдивого висновку  або за відмову без  поважних причин від виконання покладених на нього обв’язків несе відповідальність за статтями 384 чи 385 Кримінального Кодексу України. Про виконання цих дій слідчий складає протокол,  в якому,  крім даних,  передбачених статтею 85 КПК, зазначає також відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.