Экспертиза в уголовном процессе

За злісне ухилення від  явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185³ або статтею 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

         Перешкодження явці  експерта  до суду,  органів досудового  слідства чи дізнання,  примушування  його до відмови від дачі  висновку шляхом погрози вбивством,  насильством, знищенням майна  його чи близьких родичів або  розголошення відомостей,  що  його  ганьблять, підкуп експерта  з тією ж метою, а так само  погроза вчинити зазначені вище  дії з помсти за раніше даний  висновок тягнуть кримінальну   відповідальність за ст.386 Кримінального  кодексу України.

Хоча експерт фігура самостійна:  він дає висновок  від  свого  імені і несе за нього особисту відповідальність, сам обирає методи, засоби, обсяги дослідження, однак при  провадженні експертизи він все  ж таки вступає у певні взаємовідносини  зі слідчим, керівником експертної установи, обвинуваченим (підозрюваним).

Слідчий по  відношенню  до  експерта має низку процесуальних  повноважень.  Вони виражаються насамперед у виборі  експерта  або експертної  установи.  Призначення  певного  експерта слідчим для проведення дослідження є обов'язковим і  для керівника  експертної установи.  Незгода  з  цим призначенням можлива  лише за наявністю поважних причин ( хвороба експерта, не його профіль  роботи тощо).

Про  неможливість проведення дослідження вибраним експертом  повинен бути негайно повідомлений  слідчий.  Заміна  іншим  експертом  провадиться лише за його згодою.  Слідчий визначає обсяг завдання експертизи. Цей обсяг для експерта є обов'язковим і він не вправі його  сам звузити.  Але він може за власною ініціативою висвітити деякі питання,  які не були поставлені на вирішення  експертизи, якщо на його думку вони будуть мати значення для справи.  Експерт зобов'язаний дати відповіді по суті на всі питання або обгрунтувати неможливість їх вирішення.

Слідчий після  призначення  експертизи і в ході її проведення може коректувати обсяг завдання експерту.  Він може поставити  на вирішення експертизи нові питання, або зняти частину питань, якщо їх вирішення не потрібно для слідства. До речі, він зберігає право  взагалі  припинити проведення експертизи,  якщо буде наприклад закрита кримінальна  справа, або коли буде визнано, що на час провадження досудового слідства внаслідок зміни обстановки вчинене  особою діяння втратило характер суспільно небезпечного.

Зміна завдання або припинення провадження експертизи оформлюються по різному,  тому що КПК це питання  не врегульовано. На практиці, як правило,  виноситься постанова або висилають  письмове повідомлення.

В деяких  випадках  слідчий  може заявити відвід експертові, допитати його з метою одержання роз'яснення, призначити додаткову або повторну експертизу.

Що стосується експерта, то він також має низку процесуальних  прав. Експерт вправі:  ознайомлюватися  з матеріалами справи, які стосуються  експертизи;  порушувати  клопотання про представлення нових матеріалів,  необхідних для дачі висновку; з  дозволу особи, яка провадить  дізнання, слідчого, прокурора або  суду бути присутнім при провадженні  допитів та інших слідчих дій  і задавати  особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи (ст.77 КПК).  Особиста участь експерта у слідчих діях полегшує його роботу  при  провадженні експертизи,  тому що при їх проведенні він може з'ясувати або уточнити деякі  явища,  які слідчий, не  маючи  спеціальних знань,  може випустити із виду.  До того ж експерт не вправі самостійно збирати додаткові матеріали, необхідні для проведення  експертного  дослідження,  але щоб висновок був повним і обгрунтованим, тому то законодавець і передбачив його звернення з різними клопотаннями до слідчого. На практиці всі ці права досить часто використовуються.

Другим суб'єктом з  яким експерт вступає  у  взаємовідносини, якщо експертиза провадиться в експертній установі, є її керівник.

Керівник експертної установи,  якщо слідчий не вказує  конкретного експерта,  назначає його за власним розсудом, роз'яснює йому його права та обов'язки. Він встановлює та контролює час проведення експертного дослідження.  Керівник може знайомитися з ходом та результатами експертного дослідження та  оцінювати висновок експерта (експертів) по суті.  Якщо він визнає висновок помилковим,  неточним або неповним, то повертає його на доопрацювання. Однак може статися так, що експерт відмовиться виконувати вказівки керівника,  помилково або з інших причин,  вважаючи свій  висновок повним.  Таких випадків дуже мало,  але вони іноді виникають на практиці.  Шляхов А.Р.  бачить уникнення цих сутичок шляхом направлення спеціального письма слідчому з викладенням тих недоліків,  які на його думку,  знаходяться у висновку і які експерт відмовився усунути. Але здається це не дуже вдалий вихід, бо в даній ситуації все що може  зробити  слідчий  це  призначити повторну експертизу,  яка буде доручена іншому експертові. До того ж законодавством не регламентований процесуальний  статус  цього письма.  Не відомо чи повинен слідчий знайомити з ним обвинуваченого (підозрюваного),  підшивати його у справу тощо. Найбільш доцільно було б з нашої точки зору вирішувати всі суперечки з цього приводу в самій експертній установі і  не  відволікати  слідчого.

Так, при незгоді між  експертом і керівником стосовно висновку, останній може сформувати комісію  до якої включає цього  експерта  і себе  (але сам не обов'язково повинен входити).  Право підключати інших  експертів  передбачено  законодавством (ст.198 КПК).  Мета цієї комісії - усунути всі недоліки і  розбіжності. Якщо прийти до єдиної думки  не вдається, то кожний експерт дає  окремий висновок, який оцінюється слідчим. Це не буде  повторна експертиза, бо поки експертиза не направлена керівником слідчому,  поки  вона  знаходиться  у провадженні в експертній установі вона вважається не закінченою. Отже при зрівнянні другий варіант здається кращим, тому що строки проведення експертизи в цьому разі будуть коротшими.

Обвинувачений (підозрюваний) може за згодою слідчого бути присутнім  при проведенні експертом окремих  досліджень і давати пояснення (ст. 197 КПК). Цим самим забезпечується право обвинуваченого  (підозрюваного)  на захист і гарантується повнота  експертного дослідження.  На практиці найбільш часто обвинувачений  присутній  при провадженні автотехнічної, судово-бухгалтерської, товарознавчої  експертизи,  тобто там де він  може допомогти експерту  своїми поясненнями. Участь  обвинуваченого (підозрюваного) у експертизах зв'язаних з  лабораторними дослідженнями (наприклад, балістична експертиза),  практично не зустрічаються,  але сама можливість не виключена.

Якщо експертна  установа або експерт,  який не працює в  експертній установі,  визнають,  що при  проведенні  експертизи  необхідна  участь або знання й  іншого спеціаліста (консультанта), вони за згодою особи чи органу, які призначили експертизу, можуть скористатися його допомогою або порадою.  Практика запрошення самим експертом без  постанови слідчого (судді) спеціаліста,  якщо для  вирішення  якогось  питання необхідно використати  спеціальні знання з іншої галузі, не грунтується на законі.

Керівники спеціалізованих  установ та відомчих служб, що проводять  судові  експертизи,  у  необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу, включати до  складу експертних комісій  провідних фахівців інших держав.

Такі спільні експертні  комісії здійснюють  судові  експертизи  за нормами процесуального законодавства  України .

Після того,  як  буде  закінчена  експертиза, всі  матеріали  пред'являються обвинуваченому (ст.202 КПК).  Матеріали експертизи - це висновок експерта,  додатки до нього,  об'єкти  дослідження, порівняльні зразки та інші матеріали, використані експертом, протокол допиту експерта.  В законі не вказано,  коли саме матеріали мають бути пред'явлені обвинуваченому (підозрюваному). Це вирішує слідчий,  однак бажано проводити ознайомлення як найшвидше після надходження матеріалів експертизи до слідчого з тим,  щоб обвинувачений (підозрюваний) могли вчасно скористатися наданими їм  законом правами.  Якщо матеріали експертизи пред'являються неповнолітньому або особі,  яка через свої фізичні або психічні вади  не може сама здійснювати свого права на захист,  запрошується законний представник або захисник. Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів  експертизи  слідчий складає протокол,  в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання.    Зауваження     та заперечення обвинуваченого (підозрюваного) можуть стосуватися як суті висновку, зокрема повноти чи правильності дослідження,  так і компетентності експерта (експертів). Він може заявляти відвід експерту, а також клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи.  Усі клопотання обвинуваченого (підозрюваного) слідчий вирішує за  правилами ст. 129 КПК.

2.3. Проведення  експертизи в суді

Призначення експертизи в стадії віддання до суду законом  не передбачено, воно  можливо лише в стадії судового розгляду кримінальної справи.

В судовому засіданні експертиза може провадитися у випадках, коли вона вже була проведена під час  досудового  розслідування, так і  в тому разі, коли вона призначається  вперше. Розглянемо спочатку процесуальний  порядок  провадження  експертизи в суді, коли експерт дав висновок раніше. Питання про виклик експерта в судове засідання,  в цьому випадку, вирішується в стадії віддання обвинуваченого до суду. Визнав участь експерта у судовому розгляді справи необхідною,  суддя одноособово  або  суд  в  розпорядчому засіданні включають його в список осіб, що підлягають виклику в судове засідання (п.4 ст.253 КПК). Але треба мати на увазі, що у експертних установ дуже велике навантаження і вони не завжди в змозі забезпечити участь у суді всіх експертів,  які давали висновок на досудовому слідстві. Тому в судове засідання бажано викликати  тільки  тих  експертів, чий висновок неповний,  викликає сумніви по суті,  при виникненні додаткових питань або коли висновок активно оспорюється обвинуваченим,  його  захисником чи іншими учасниками процесу.  Має також значення складність справи,  що розглядається і значення висновку експерта у системі доказів. Так, експерт викликається в суд, коли по справі відсутні прямі докази і обвинувачення будується на уліках,  в  зв'язку  з  чим експертний висновок набуває вирішального значення і тому потребує всебічної перевірки і об'єктивної оцінки. У підготовчій частині судового засідання  головуючий  оголошує,  хто  із експертів з'явився.  Якщо не всі викликані експерти з'явилися,  суд вислуховує думку учасників судового розгляду  про можливість розгляду справи і виносить ухвалу, а суддя – постанову про дальший розгляд справи чи про відкладення її,  вживаючи,  при необхідності, щодо експертів заходів, зазначених у ст.77 КПК. Якщо експерта (експертів) було викликано в судове  засідання за клопотанням підсудного,  його захисника, потерпілого чи іншого учасника процесу,  заявленим в стадії віддання до суду,  для провадження додаткової чи повторної експертизи, і цей учасник процесу наполягає на своєму клопотанні, то суд чи суддя одноособово не має права розглядати справу у відсутності експерта,  який не з'явився. Головуючий  роз'яснює учасникам  судового розгляду належне їм право відводу та запитує їх, чи заявляють вони проти будь-кого з експертів відвід.  Питання про відвід вирішується судом за праилами статті 62 КПК. Далі головуючий роз'яснює експертам їх права та обов'язки, передбачені ст.77 КПК, і попереджає про відповідальність  за дачу завідомо неправдивого висновку  або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обв’язків несе відповідальність за статтями 384 чи 385 Кримінального Кодексу України. 

Що ж стосується подальшого процесуального порядку участі експерта у судовому розгляді, то можна звернути увагу  на таку стадію, як допит експерта та на оцінку судом його показань, де слід наголосити, що судді іноді у вироку зсилаються на показання  експерта,  а  не  на  його  висновок.  Це приводить до відміни вироку і  направлення справи на новий судовий  розгляд, тому що,  як зазначалося,  закон не передбачає показань експерта як джерела доказів.

Коли експертиза у стадії  досудового розслідування  проводилася, але суд (суддя) не знайшов потрібним  викликати експерта в судове засідання, висновок експерта, який знаходиться  серед матеріалів кримінальної справи, досліджується як письмовий документ в порядку, передбаченому ст.314 КПК.

Все вище  сказане  в загальних  рисах відноситься до процесуального порядку провадження експертизи в суді по  справах, у яких експерт  на досудовому слідстві дав висновок.

Зазначений порядок  провадження  експертизи має певні особливості, коли вона проводиться вперше. Оскільки експерт в справі не фігурує, то він  може приймати участь в дослідженні  доказів тільки після винесення  рішення про призначення експертизи.  Де вказується,  що йому доручено провести екпертизу в суді.  З цього  моменту експерт може з'являтися до суду і брати участь у дослідженні  всіх обставин  справи,  що  мають  значення  для його висновку.  Після з'ясування обставин, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його  захисникові  та  іншим учасникам  судового розгляду подати у письмовому вигляді питання,  які вони бажають  поставити  експертові.

Суд обмірковує ці питання,  враховуючи при цьому думку учасників  судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта,  а також формулює  ті питання,  які  він  ставить перед експертом  з власної ініціативи. Після цього  суд виносить другу ухвалу (  суддя  -  постанову),  в якій  викладає поставлені на вирішення експертизи питання.  Таким чином, суд виносить два документи: один - про призначення експертизи, яким експерту дозволяється брати участь у справі, і другий - в якому викладаються питання для експертного дослідження. У першому обсяг завдання експерту може ставитися лише в загальних рисах (наприклад,  беручи до уваги, що для встановлення тотожностей двох об'єктів потрібні спеціальні знання ...), оскільки остаточний перелік питань  суд (суддя)  формулює  після обговорення учасниками судового розгляду. Такий порядок слідує із суті закону та постанови Пленуму Верховного Суду України,  який роз'яснив, що призначення експертизи виноситься у випадках, коли в стадії досудового розслідування вона не проводилась або коли для її проведення  у  судове засідання викликано експерта,  який не був таким під час дізнання  та  досудового  слідства,  а  також  при  необхідності проведення додаткової чи повторної експертизи