Терористичний акт

Неважко переконатись, що існуючі визначення міжнародного тероризму не дають можливості для повного і чіткого уявлення про нього як про злочинну дію особи (групи осіб), що зачіпають міжнародні відносини. Отже, питання залишається відкритим.

Національний тероризм

В чисто національній іпостасі тероризм у наші часи існує рідко. Як правило, у тій чи іншій формі тероризм виходить за межі держави , нації. Підтвердженням цьому може стати класифікація тероризму, запропонована сучасним дослідником А.Політі (1997).

Базуючись на вихідному понятті виявлення тероризму в національному вимірі, він пропонує розглянути сім форм тероризму:

-(1) національний тероризм, місцевий тероризм і громадянська війна;

-(2) міжнародний відгук місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(3) міжнародні виходи місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(4) міжнародна підтримка місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(5) міжнародне фінансування (ін. державами) місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(6) власне міжнародний тероризм, у цьому випадку вихідці з певної країни скоюють свої акти в інших країнах, а не в тих, де має місце громадянська сутичка, або проти громадян, які не знаходяться ні на згаданому театрі, ні в якійсь суміжній країні;

-(7) таємні операції, до цієї категорії входять замовлені державами вбивства тих осіб, чия політична діяльність або військові дослідження вважаються небезпечними, або які є об'єктом для репресій. [6,с.37]

Національне законодавство України не розділяє поняття національного та міжнародного тероризму. Відповідальність за вчинення цих видів тероризму передбачається однією статтею, а саме ст.258 ККУ (терористичний акт):

1 .Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадянської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою

Виходячи з даного визначення терористичного акту, можна визначити міжнародний тероризм, як вчинення, або погроза вчинення насильницьких дій з метою провокації воєнного конфлікту чи міжнародного ускладнення. Всі ж насильницькі дії в зазначенiй ч.1. ст.258 ККУ можна віднести як до міжнародного , так і до національного тероризму.

Ознаки національного тероризму можна визначити з загального поняття тероризму. Теракт кваліфікується як національний тероризм у випадку, коли:

-злочинець і потерпілий являються громадянами України, чи різних країн, але злочин скоєно на території України;

-теракт направлений проти осіб, які є громадянами України, чи осіб, які знаходяться на її території і не користуються міжнародним захистом;

-підготовка до злочину ведеться в іншій державі, а скоюється на території України.

Державний тероризм

В міжнародному праві характеристика цього поняття відсутня. Юридичний відділ Української федерації робітників недержавних служб безпеки визначає державний тероризм як акт агресії.

Державний тероризм, як акт агресії, можна визначити як вчинення державними органами однієї держави насильницьких дій по відношенню до іншої держави, її органів чи організацій, або окремих громадян з метою прийняття певного рішення чи утримання від його в інтересах цих органів.

Доцілбно вказати, що при ООН створений Спеціальний комітет по міжнародному тероризму, який координує діяльність держав в вивченні і усуненні причин тероризму і боротьбу з ним. За ініціативою Комітету Генеральна Асамблея ООН багато раз засуджувала акти державного терору, вказуючи на недопустимість його розширеного тлумачення, а в 1984 році прийняла спеціальну резолюцію "Про недопущення державного терору і будь-яких дій держав, направлених на підрив суспільно-політичного устрою в інших суверенних державах". В ній рішуче засуджуються всі концепції, що оправдовують державний тероризм. До державного тероризму входять також таємні операції, до категорії яких входять замовлені державами вбивства тих осіб, чия політична діяльність або військові дослідження вважаються небезпечними, або які є об'єктом для репресій.

Отже, найбільш поширеною класифікацією видів тероризму є його поділ на : міжнародний, національний і державний тероризм. Існує також класифікація, яка поділяє тероризм на політичний (державний) і суто кримінальний(терористичний акт).

РОЗДIЛ III

Відповідальність за терористичний акт

Тероризм як крайня форма прояву екстримізму перетворився в одну з найбільших по масштабах й наслідкам суспільно-політичних проблем. Сьогодні тероризм-це не тільки диверсанти, шахіди-камікадзе. Сучасний тероризм налічує в світі понад 500 нелегальних організацій.

Приклади Афганістану, Ірану, Такжикістану, Косово, Чечні свідчать про те, що тероризм на сучасному етапі здатен вести диверсійні війни, брати участь в збройних конфліктах, являє собою добре розгалужену систему з організацій які займаються торгівлею зброєю, наркобізнесом. Дії, які вчинюються під час терористичних актів ,посягають на відносини, які охороняються кримінальним законом багатьох країн світу.

Терористичні дії розглядаються як злочини, тому що відповідають обов’язковим ознакам злочину, а саме:

1) діяння; 2) винне; 3) суспільно-небезпечне; 4) кримінально-каране. За вчинення таких діянь передбачена кримінальна відповідальність як реакція держави на суспільно-небезпечні вчинки.

«Розплата» за терор особливо жорстока в тих країнах, де в основах кримінального права лежить ісламське право, тобто іслам. Наприклад в Саудівській Аравії тероризм карається відсіченням голови, як і вбивство, і торгівля наркотиками. В Йорданії за вбивство американця в терористичних цілях 8 бійців терористичної організації «Аль-Каїда» були засуджені до смертельної кари, а 3 йорданців – до тюремного ув’язнення від 6 до 15 років за таємну змову. В ізраїльській тюрмі 4 тис.осіб сидять за обвинуваченням в тероризмі. Серед них 477 відбувають разом 1694 довічних засуджень: чоловіки мають 40 довічних ув’язнень, 1 жінка вироком суду засуджена до 16 термінів довічного позбавлення волі. В Європі засудження носить більш м’яку форму. Наприклад, у Франції за керівництво терористичною спілкою алжирський ісламіст був приговорений до 4 років тюрми. В багатьох випадках підозрюваних в тероризмі іноземців депортують за межі держави. Це відбувається і тоді, коли немає достовірних доказів участі підозрюваного в терористичних структурах, але є побічні докази. В такій ситуації суд використовує юридичні норми, які дозволяють звинуватити в менш серйозних порушеннях закону.

США як одна з країн, яка постраждали внаслідок терористичних актів, виробила ефективні закони боротьби з тероризмом, в тому числі і правові. Терористичні діяння, в результаті яких загинули люди, входять в список 40 злочинів, які можуть каратись смертною карою. В цей список входять терористичне вбивство громадян США, яке відбулось за межами США, знищення літаків, поїздів чи інших транспортних засобів, яке б потягнуло за собою людські жертви, відправка поштою небезпечних матеріалів, використання хімічної чи біологічної зброї, здійснене під час взяття заручників і т. д. Тільки за зберігання хімічної чи біологічної зброї громадянин США може бути засуджений до довічного ув’язнення.

В 1996 р. Конгрес США прийняв особливий закон, який дозволяє застосовувати до терористів смертну кару .[16, с.13]

В 2001 р. до довічного ув’язнення був засуджений терорист , відповідальний за організацію вибуху американського посольства в Кенії. Цей злочин був вчинений в 1999 р., тоді загинуло 213 американців і кенійців. В жовтні 2003 р. жюрi присяжних штату Вiрджiнiя пiдготувало обвинувальний висновок проти Абдурахмана Аламудi за нелегальнi фiнансовi контакти з Лiвiєю I фiнансування терористичної дiяльностi. Якщо його вина буде доведена, то Аламудi може бути засуджений до тюремного ув’ язнення строком на 105 рокiв. В жовтнi 2001 р. Конгрес США прийняв нове антитерористичне законодавство, відповідно до якого надання допомоги чи приховування терориста є кримiнальним злочином, який карається тюремним ув’язненням. Нове законодавство надало право правоохоронним органам тримання пiд вартою пiдозрюваного в терористичнiй дiяльностi протягом 7 днiв без пред’явлення обвинувачення та доказiв вини, а також ненадання доступу до адвоката.

Кримiнальний Кодекс Iталiї, прийнятий 19 жовтня 1930 р., передбачає вiдповiдальнiсть за створення, органiзацiю та фiнансування терористичних груп ( асцоцiацiй) у виглядi ув’язнення строком вiд 7 до 15 рокiв, а за участь в таких групах—з 5 на 10 рокiв. Такою є кримiлiзацiя тероризму в iноземному законодавствi.

Проте, вiдповiдальнiсть у Кримiнальному кодексi України за тероризм диференцiюється залежно вiд наслiдкiв, до яких призвели такi дії. Якщо вони призвели до загибелi людини, то караються позбавленням волi на строк вiд 10 до 15 рокiв або довiчним позбавленням волi.

. Частково криміналізацію тероризму було здійснено 5 квітня 2001р. з прийняттям нового Кримінального Кодексу України, який містить статтю 258 "Терористичний акт “, яка знаходиться в Розділі ІХ "Злочини проти громадської безпеки", а отже громадська безпека є родовим об"єктом даного злочину, а не його метою. Гавриш С. та В. Ємельянов вважають, що в Кримінальному кодексі вже міститься загальна норма - ст.255 ККУ (створення злочинної організації), якою не тільки повністю охоплюються діяння, передбачені ч.4. ст.258ККУ відносно створення терористичної організації, але й диференційована відповідальність залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного. Є також великі сумніви в необхідності криміналізації відповідальності саме за створення терористичної групи, оскільки в ч.2. ст.258 ККУ вже передбачена відповідальність за терористичний акт, вчинеий за попередньою змовою групою осіб.[7,с.41]

Питання вiдповiдальностi за терроризм регулює також Закон України “Про боротьбу з тероризмом” вiд 20 березня 2003 р. Норми даного Закону носять бланлетний характер. Роздiл шостий цього нормативно-правого акту присвячений вiдповiдальностi за участь у терористичнiй дiяльностi.(ст.ст. 24,25).

Зокрема, якщо органiзацiя, вiдповiдальна за вчинення терористичного акту і визнана за рiшенням суду терористичною, то вона пiдлягає ліквідації, а належне їй майно конфiсковується. [4,ст.24]. У разi визнання судом , в тому числi вiдповiдно до її мiжнародно- правових зобов’язань , дiяльностi організації ( її вiддiлення, фiлiї, представництва), зареєстрованої за межами України, терористичною, дiяльнiсть цієї організації на території України забороняється, її українська фiлiя на пiдставi рiшення суду лiквiдується , а належнi їй майно і майно зазначеної організації , яке знаходиться на території України, конфiскується. Заява про притягнення органiзацiї до вiдповiдальностi за тероритстичну дiяльнiсть подається до суду Генеральним прокурором України, прокурором АРК, областей, мiст Києва i Севастополя у встановленому законом порядку. Вiдповiдно до ст. 26 вказаного Закону вiдповiдальнiсть несуть керівники та посадовi особи пiдприєств, установ, органiзацiй, а також громадяни, якi сприяли терористичнiй дiяльностi., зокрема:

фінансували терористів , терористичні групи( терористичні організації);

надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терорристичної спрямованості;

проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами;

надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб,які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних, які діють від імені чи вказівкою зазначених осіб;

надавали допомогу особам , які брали участь у вчиненні терористичних актів;

вербували фізичних осіб для заняття терористичних діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;

переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;