Терористичний акт

Найважливішою ознакою тероризму є винне створення обставини страху, пригніченості, напруженості. В той же час дослідники звертають увагу на те, що залякування населення для терористів є не самоціллю, а засобом досягнення мети - мети примушення до вчинення або відмови від вчинення якихось дій.

Отже, склад тероризму має конструктивно містити в органічній єдності сукупність таких ознак:

1. Вчинення або погроза вчинення загальнонебезпечних дій

(вибухів, підпалів, отруєнь, затоплень, екологічних катастроф тощо).

2. Спрямованість цих дій на залякування населення.

3. Наявність спеціальної мети.

Відсутність хоча б однієї з зазначених ознак має відсутнюватись як відсутність складу тероризму.

О'бєкт тероризму

У теорії сучасного кримінального права домінуючим підходом є визначення поняття об'єкту злочину як тих суспільних відносин, на які посягає злочин. Конституція України докорінно змінила ціннісні орієнтації відносно елітарної демократії. Зокрема, у ст.З Основного закону найвищою цінністю проголошено людину, а її права, свободи та їх гарантії зумовлюють відповідно напрям діяльності держави[1,с.3]

Чітке визначення об'єкту тероризму допомагає з'язувати суть цього злочину, а також окреслити характер і ступінь його суспільної небезпеки. Слід зважати на те, що існує два основні види тероризму: політичний (державний) та кримінальний тероризм (економічний, екологічний, ядерний, кібернетичний тощо).

Якщо зробити аналіз статті 258 "Терористичний акт" Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, необхідно підкреслити, що не зовсім вдалим є зазначення мети тероризму як "порушення громадської безпеки". Розглядувана кримінально-правова норма міститься в Розділі IX Особливої частини "Злочини проти громадської безпеки". І тому, родовим об'єктом усіх злочинів, що містяться у цій главі, є саме відносини громадської безпеки. Отже, громадська безпека є основним об'єктом тероризму, а не його метою [9 ,c.78] . Ряд фахiвцiв вважають, що тероризм належить до злочинiв проти держави, оскiльки його метою є досягнення полiтичних цiлей.

На цiй основi за пiдслiднiстю (ст.112 КПК) досудове слiдство у справах про тероризм провадиться слiдчими органiв Служби безпеки України. Взагалі , тероризм є багатооб'єктним злочином. Він посягає і на громадську безпеку (основний об'єкт), і на життя, здоров'я права громадян, і на відносини власності (додатковий об'єкт) тощо. Після визначення об'єкта злочину, можна буде стверджувати про політичний, або кримінальний, або інший вид тероризму. Наприклад, родовим об'єктом політичного тероризму буде безпека (внутрішня і зовнішня) держави, в той час як додатковими - життя представника державної влади, або представника іноземної держави, відносини власності тощо.

Родовим об'єктом кримінального тероризму є громадська безпека, в той же час додатковими об'єктами можуть бути життя, здоров'я, честь та гідність громадян, власність тощо.

Найбільш суттєве значення для правозастосовчої діяльності має безпосередній об'єкт, під яким розуміють ті конкретні суспільні відносини, які прийняті під охорону певного кримінального закону і яким завдається шкода злочином, що підпадає під ознаки даного складу. Чинний кримінальний закон відносить терористичний акт до злочинів проти громадської безпеки. Під громадською безпекою слід розуміти стан суспільних відносин , за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки , на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя і здоров’я людей та для збереження матеріальних цінностей. Однак, приймаючи до уваги , що форми вчинення терористичного акту і методи, які використовуються для досягнення поставленої мети, є надзвичайно небезпечними, то даний злочин слід віднести до злочинів проти Основ Національної Безпеки.

В.Ф.Антипенко звертає увагу на таке: "громадська безпека не може бути основним об'єктом тероризму... Залякування в тероризмі виступає не самоціллю, а засобом досягнення мети впливу на основний об'єкт, цим реалізується спонукання відповідних осіб до вигідних для терористів рішень. Основним же об'єктом в тероризмі є національні та наднаціональні інститути (у їх різноманітних варіантах), посягання на які через дію на безпосередній об'єкт винні особи досягають чи прагнуть досягти головної мети - порушення їх недоторканості."

Необхідно врахувати , що сучасний тероризм наносить шкоду державним інтересам, а саме безпеці держави. Державна безпека розглядається в двох аспектах :

зовнішня;

внутрішня( система заходівв суспільно-політичній , економічній сферах), складовою частиною якої є громадська безпека.

Однак державна безпека є об’єктом злочинів , передбачених Розділом I Особливої частини ККУ ”Злочини проти Основ Національної Безпеки”.

Паралель можна провести між ст.258 і ст..113 ККУ (“ Диверсія”). Схожість в об’єктивній стороні (вчинення вибухів, підпалів та ін.) цих злочинів також дає підстави віднести терористичний акт до злочинів проти Основ Національної Безпеки. Розмежування вищеназваних злочинів полягає в суб’єктивній стороні, а саме за спеціальною метою : в терористичному акті – провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення тих чи інших дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи їх службовими особами, привернення уваги до особи певних політичних, релігійних поглядів винного (террориста) , а в диверсії- послаблення держави, зниження її економічного, науково- технічного, військового потенціалу тощо.

Отже, об’єктом терористичного акту виступає не тільки громадська безпека, але й інтереси держави. У зв’язку з цим, доцільно було б терористичний акт до групи злочинів проти Основ Національної безпеки.

Тому В.П.Ємельянов вказує на необхідність формування у законі ознак тероризму таким чином, щоб склад тероризму не вступав у протиріччя з іншими складами злочинів і не примушував у правозастосовчій практиці постійно кваліфікувати діяння, що підпадають під його ознаки, за сукупністю з іншими злочинами .Вiн пропонує такi ознаки тероризму:

1) створення суспiльно- небезпечним способом вигiдної для злочинця ситуації ( стану) , як засобу досягнення прямого чи побiчного впливу на органи влади.

2) своїми дiями терористи переслiдують певну полiтичну мету. Для її досягнення вони застовують рiзнi способи : вбивства, вибухи, захоплення заручникiв , транспортних засобiв.[15,c.83].

Об'єктивна сторона

Аналізуючи об'єктивну сторону тероризму, слід зауважити, що акти тероризму можуть бути вчинені різноманітними активними діями, тобто тероризм проявляється в різних формах, таких, як:

1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків;

2)погроза вчинення зазначених дій (ч.1. ст.258 ККУ);

3)створення терористичної групи чи терористичної організації(ч.2 ст.258 ККУ);

4)керівництво такою групою чи організацією ;

5)участь у ній ;

6)матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації (ч.4.ст.258К)

Відмінною рисою цього злочину є те, що акти тероризму вчиняються відкрито, демонстративно. Коло потерпілих осіб є невизначеним. Вони спрямовані на створення певної, вигідної для злочинців, атмосфери як засобу для досягнення прямого чи побічного впливу на органи влади, певні соціальні групи тощо. Тому об'єктивну сторону тероризму становлять дії щодо примушення шляхом створення обстановки страху до прийняття якогось рішення фізичною чи юридичною особою або відмови від нього.[9,с.79]

В.Антипенко також підтримує вищевказану думку і стверджує, що з об'єктивної сторони тероризм учиняється тільки у вигляді дій. Об'єктивна ж сторона полягає у двох альтернативних формах:

вчинення насильницького діяння, яким створюється загроза

загибелі людей, заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання

суспільно небезпечних наслідків (терористичного акту як такого);

погрози вчинення зазначених дій.[5,с. 93]

До насильницьких діянь, якими вчиняються акти тероризму відносяться:

1) застосування зброї - під яким при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням - здійснення прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю;

2)підпал є знищенням чи пошкодженням майна вогнем, у випадках, коли створюється загроза життю та здоров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків;

3)вибух - застосування вибухових речовин в місцях масового знаходження людей, чи в іншому місці, якщо таким діянням створювалася загроза життю та здоров'ю хоча б однієї людини, або заподіяння значних матеріальних збитків;

4) iнші дії, які створювали небезпеку, - це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, відноситься застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо.[З,с.638]

5) під погрозою треба розуміти залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до особи чи її родичів, а так само про знищення чи пошкодження майна особи, а так само вчинення інших дій застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, інших дій, що створюють небезпеку життю чи здоров'ю людей, або спричинення матеріальних збитків.

Ч.4. ст.258 ККУ передбачає відповідальність за створення терористичної організації чи групи. До дій, які відносяться до створення терористичної групи чи організації , належать:

створення - об'єднання зусиль декількох осіб в одній організації

чи групі для вчинення злочинів терористичної спрямованості;

керівництво такою організацією - це направлення дій учасників

для вчинення злочинів;

участь у терористичній організації - це участь у її діяльності, або

участь у злочині, що скоюється організацією за умови, що той , хто скоював знав, що злочин вчиняється терористичною організацією;

метеріальне, організаційне чи інше сприяння терористичній групі

чи організації:*

вербування - запрошення, набір чи залучення шляхом

домовленості тощо добровольців для їх участі у вчиненні злочинів особисто або у формуваннях чи групах.

фінансування - забезпечення грошовими коштами.

матеріальне забезпечення - встановлення грошового чи

майнового заробітку, надання одягу, зброї, харчування, грошової

винагороди сім'ям тощо ;

навчання - це проведення занять з терористами по

оволодінню прийомами, способами, методами та формами ведення бою

чи вчинення інших насильницьких дій та ін.

Ч. 1. ст.258 передбачає обов'язковою ознакою створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, під якими розуміють такі зміни в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.[З, с. 638]

Отже , акти тероризму можуть бути вчинені різними способами, які поєднує насильницька суттєвість щодо їх механізму. "Насильство" у контексті тероризму багатьма дослідниками тлумачиться як загроза використання сили, або використання сили для заподіяння шкоди окремій особі чи групі осіб на відміну від вживання цього терміну в широкому розумінні, як позбавлення волі чи порушення прав людини, що є цілком логічним. Зміст залякування полягає в тому, що під кожний вчинений акт тероризму закладено погрозу вчинити в наступному акт, як правило ще більш жорстокий і руйнівний. [5, с.93]

Проте аналіз форм терористичного акту вказує на недосконалість ст.258 По-перше, ст.258 ККУ не дає визначення терористичної групи чи терористичної організації, посилаючиь на відповідні статті ,що дають тлумачення злочинних організацій і організованої групи, важаючи, щовони є аналогічними за змістом. При цьому виникає питання про те, чи потрібна ч.4ст.258 ККУ, яка передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації,, коли відповідальність з такої позиції законодавця може бути передбачена в ст.ст .27 і 152 ККУ. Тимчасом ЗУ “Про боротьбу з тероризмом” дає чітке визначення терористчної групи і терористичної організації: ”Терористична група- група з двох і більше осіб,які об’єднались з метою вчинення терористичних актів.