Терористичний акт

Терористична організація- це стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розполіл функцій, встановлено певні правила поведінки , обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною , якщо хоч один з структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома б одного з керівників ( керівних органів) усієї організації.”

Внаслідок цього , з врахуванням даного закону, на нашу думку, законодавцю варто було б запозичити такі терміни з метою уникнення різних колізій при визначенні поняття терористичної групи чи терористичної організації та відповідальності за її створення, керівництво що обґрунтовувало доцільність ч 4. ст.258 ККУ.

По-друге , ми не бачимо в нормі ККУ роз’яснення понять” матеріальне ,організаційне чи інше сприяння створенню чи діяльності терористичної групи чи терористичної організації.” Проте вiдповiдно до ст. 26 Закону “Про боротьбу з тероризмом” вiдповiдальнiсть несуть керівники та посадовi особи пiдприєств, установ, органiзацiй, а також громадяни, якi сприяли терористичнiй дiяльностi., зокрема:

фінансували терористів , терористичні групи( терористичні організації);

надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терорристичної спрямованості;

проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами;

надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб,які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних, які діють від імені чи вказівкою зазначених осіб;

надавали допомогу особам , які брали участь у вчиненні терористичних актів;

6)вербували фізичних осіб для заняття терористичних діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;

7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;

8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів проти інших держав або іноземців

Відповідно до вказаного нормативного акту ми вважаємо, що потрібно прийняти норму, яка б давала чітке тлумачення однієї з форм об’єктивної сторони саме в ККУ.

У теорії кримінального права панує думка, що злочини проти громадської безпеки визнаються закінченими вже з моменту створення загальної небезпеки. З огляду на особливу небезпеку тероризму, даний злочин повинен вважатися завершеним з початку вчинення дій, які посягають на громадську безпеку, або з моменту загрози їх вчинення. Отже, даний склад злочину повинен бути формальним, тобто його наслідки будуть винесені за межі складу злочину, оскільки на його кваліфікацію не впливає: чи досягли винні своїх кінцевої та проміжної мети.

1.2. Суб'єктивні ознаки тероризму

Суб'єкт тероризму

Суб'єкт тероризму - спеціальний, оскільки ним є фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 14 років.Однак законодавець не дає чіткого визначення поняття суб’єкта вказаного злочину – терориста в ККУ, на відмінно від Закону України ”Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. Даний закон вказує , що терористом є особа , яка бере участь у терористичній діяльності [4,ст.1] . Виходячи з роз’яснення ,що включає в себе терористична діяльність, виникає спірне питання про вік , з якого настає кримінальна відповідальність за терористичний акт. На мою думку, вона за вказаний злочин повинна наставати з 16 років.

Суб'єктивна сторона

З суб'єктивної сторони тероризм вчиняється лише з прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваних нею дій, що завдяки посяганню на одну групу соціальних цінностей вона впливає на інші групу соціальних цінностей, передбачає суспільно небезпечний характер наслідків і бажає, щоб її дії стали відомі невизначеному колу осіб, залякати населення, створити загальний стан пригніченості та пригнобленості, досягання загальної мети - виконання чи невиконання вимог злочинців. Щодо інших додаткових об'єктів, на які посягає тероризм, слід наголосити, що форма вини може бути як умисною, так і необережною.

Суб'єктивна сторона тероризму характеризується хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в дизпозиції ч.1. ст.258 ККУ: а) порушення громадської безпеки, залякування населення, б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Отже, важлива роль у тероризмі припадає визначенню мети ,під якою розуміють передбачуваний чи бажаний результат, якого прагне досягти суб'єкт шляхом вчинення злочинних дій.[9, с.80]

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.4. ст.258 ККУ характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1)вчинення його повторно; 2)вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3)заподіяння ним значної майнової шкоди, заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч.2. ст.258 ККУ) , а - загибель людини в ролі наслідку.

Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст.258 ККУ.

Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які зазделегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків має місце при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіяння реальної шкоди, загроза якої передбачена ч.1. ст.258ККУ. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки - тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпіли внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належать і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам. Проте існує спірне питання щодо ч .2 ст.258 ККУ. Виникає сумнів щодо необхідності викладу цієї норми в існуючій редакції, оскільки ч .1 ст.258 передбачає відповідальність за дії, які заподіяли значну матеріальну шкоду чи настання інших тяжких наслідків.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.[З, с. 637]

Ст. 258 ККУ передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе при певній позитивній посткримінальній поведінці. Його умовами згідно з ч.5 ст.258 ККУ є: 1)вчинення дій, передбачених ч.4 ст.258, у формі участі в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності, крім організатора і керівника, 2) добровільне повідомлення правоохоронного органу про вчинене, 3) сприяння: а)припиненню існування або діяльності терористичної групи або терористичної організації або б)розкриттю злочинів вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, 4) відсутність у діях особи складу іншого злочину.

РОЗДІЛ II. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ТЕРОРИЗМУ.

Для нашого суспільства і держави проблема тероризму в повній мірі постала лише за останні роки, коли у політичному, економічному та соціальному житті сталися кардинальні зміни. Помічено, що тероризм має тенденцію до зростання саме у перехідні періоди життя суспільства, коли виникає підгрунття для насильства та агресії. В таких умовах та чи інша політична, економічна, соціальна, релігійна або ще якась група, намагаються нав'язати свою волю суспільству, може вдаватись до терористичного насильства.

Однак пов'язувати надії на припинення тероризму тільки з розбудовою економічно сильної демократичної правової держави (що саме по собі є перспективою досить далекою) не слід. Це могло б усунути деякі фактори та причини, у першу чергу соціального характеру, які сприяють виникненню та розвитку тероризму, але не вирішило б проблему в цілому. [6, с. 35]. Тому для ефективної боротьби з тероризмом необхідна ґрунтовна кримінально-правова розробка цього питання. Яка однією з складових частин повинна мати класифікацію видів тероризму. Класифікація такого складного явища як тероризм може відбуватися за різними підставами.

Наприклад, науковці С.Гавриш та В.Ємельянов в статті "Відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації в проекті КК Укрвїни: окремі проблеми (П.У. 2000р. №10 с.41) визначають, що сучасною наукою тероризм розглядається в трьох аспектах:

-як злочинне діяння,

-як терористичні групи (організації),

-як терористичні доктрини.

Так, як метою цієї роботи є дослідження тероризму саме як злочинного діяння, то далі я зупинюся на класифікації тероризму як злочину.

Наприклад, юридичний відділ Української федерації робітників недержавних служб безпеки визначає тероризм, як один з найтяжчих злочинів, що тягне за собою немотивовану загибель людей, знищення майна, ущемлення прав і законних інтересів громадян, дезорганізацію суспільного життя. Вони пропонують виділити такі види тероризму:

-міжнародний,

-національний,

-державний тероризм (він також кваліфікується як акт агресії).

Міжнародний тероризм

Міжнародним злочином теракт кваліфікується в наступних випадках:

-злочинець і потерпілі є громадянами однієї країни чи інших країн, але злочин скоєно за їх межами,

-теракт направлений проти осіб, що користуються міжнародним захистом,

-підготовка до злочину йде в одній державі, а скоюється він в іншій,

-скоївши теракт в одній державі, терорист переховується в іншій, і

постає питання про його видачу. [12, с.172]

В 1934р. на Мадридській конференції по уніфікації кримінального законодавства було прийняте наступне визначення міжнародного тероризму: застосування будь-якого засобу, як здатне тероризуватти населення, з метою знищення всієї соціальної організації.

Незважаючи на те, що існує багато міжнародно-правових актів і органів, що координують боротьбу з міжнародним тероризмом, в міжнародному праві до даного часу немає єдиної універсальної угоди, яка визначала б поняття міжнародного тероризму, його юридичну природу і відповідальність. Також немає вичерпного переліку актів міжнародного тероризму.

В "Трактаті по міжнародному кримінальному праву", що вийшов в 1973 році в США під редакцією американських професорів М.Бассіоні і В.Канді визначено, що тероризм являється міжнародним злочином, який загроджує людському спокою і безпеці, ображає всезагальну совість і наносить шкоду людській гідності.

Річард Клаттербук (Великобританія) в визначенні міжнародного тероризму йде по шляху пошуку конкретних терористичних актів –захоплення заручників, угон літаків та ін. [11, с.206]

ЦРУ визначає міжнародний тероризм як "тероризм, що здійснюється при підтримці зі сторони іноземного уряду чи організації і направлений проти іноземних громадян, організації чи урядів”.

Наведені формулювання, що дані представниками західної науки міжнародного права і практики міжнародних відносин, показують, що акти міжнародного тероризму розуміються більшістю з них , як один з видів насильства (політичного кримінального), що зачіпає в більшій чи меншій мірі міжнародні відносини. Вони розглядають міжнародний тероризм як особливий вид війни, ведення військових дій.

В "Словнику міжнародного права" 1986 рік міжнародний тероризм розглядається як сукупність суспільно небезпечних в міжнародному масштабі діянь, що тягнуть за собою без мотивну загибель людей, порушують нормальну дипломатичну діяльність держав і їх представників і затрудняють здійснення міжнародних контактів і зустрічей, а також транспортний зв'язок між державами.[11,с.205]