Терористичний акт

КУРСОВА РОБОТА

Терористичний акт

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП 3

Роздiл І. Кримінально-правова та кримінологічна 5

характеристика терористичного акту

Об’єктивні ознаки тероризму 9

1.2 Суб’єктивні ознаки тероризму 18

Роздiл ІІ. Класифікація видів тероризму 21

Роздiл ІІІ. Відповідальність за терористичний акт 26

Висновки 31

Список використаних джерел 33

ВСТУП.

Вступ

У сучасних словниках світу неможливо знайти більш розповсюдженого терміну, ніж “тероризм” та “терористичний акт”. Про тероризм в різних країнах і особливо в Україні зараз говорять і пишуть фахівці в галузі юридичних, суспільних та інших наук. Зі сторінок академічних журналів та інших спеціальних видань дана тематика перейшла на сторінки популярних і непопулярних газет, різних пропагандистських брошур і журналів, а також інших видань, розрахованих на широкого масового читача.

Сьогодні тероризм є однією з найбільших загроз для людства і досі світова спільнота не знайшла ефективних методів боротьби з явищем тероризму, а постійна загроза, що “висить” над кожним із нас і обумовлює актуальність дослідження даної тематики. Об’єктом дослідження у даній праці є поняття терористичного акту та складу даного злочину, як одного з найбільш масштабніших злочинів проти людства.

Варто зауважити, що в авторів, які досліджують це питання немає єдиних поглядів не лише щодо самого трактування термінів “тероризм” та “терористичний акт”, а й щодо визначення шляхів подолання даного явища. Метою автора даної праці було опрацювати нормативно-правові акти, літературні джерела та запропонувати ті визначення, які якнайбільше підходять для полегшення теоретичного осягнення поняття терористичного акту та детального вивчення складу даного злочину.

Значна увага в роботі приділяються її предмету , яким є склад терористичного акту, види цього злочину, визначення ступеня суспільної небезпеки вказаного діяння, чим зумовлена потреба у посиленні відповідальності за даний злочин.

При дослідженні поняття політичної терористичного акту використовувалися такі загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, дедукція та індукція, а також метод теоретичного осмислення. Останній полягає в опрацюванні системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв’язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. Тобто, на основі використаної літератури автор намагається всебічно розглянути поняття даного злочину, його склад та шляхи подолання такого негативного явища як тероризм і, на основі цього, сформулювати власне бачення даної проблематики.

Елементи наукової новизни полягають у тому, що автор на основі опрацьованого нормативно-правового та науково-публіцистичного матеріалу узагальнено виклав шляхи та перспективи вирішення проблеми, суть якої полягає у злочині, що КК України визначений як терористичний акт .

Отже, ця курсова робота направлена на глибоке вивчення кримінально-правової характеристики терористичного акту на сучасному етапі розвитку законодавства.

РОЗДІЛ I КРИМIНАЛЬНО –ПРАВОВА ТА КРИМIНОЛОГIЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

В сучаснiй науцi тероризм розглядається як загальнонебезпечне, полiтико – iдеологiологiчне, аморальне явище, прояви якого рiзними способами посягають на громадську безпеку та суспiльнi вiдносини, що охороняються законом. Сьогоднi в пресi словами “терор”, “тероризм” позначаються будь- якi резонанснi вбивства, захоплення заручникiв, акти насильства та iншi злочини насильницького характеру.

Вказаний злочин має iсторичнi коренi. Праобразом сучасного тероризму можна назвати кровну помсту. Незважаючи на жорстоку сутнiсть , вона виконувала регулюючу функцiю вже на початку формування суспiльства. Елементи терористичного насильства простежуються в iнших iсторичних формах. Наприклад, первинним джерелом сучасних таємних операцiй спецiальних служб постає вбивство давньоримського диктатора Юлiя Цезаря.

З тероризмом Середньовiччя асоцiюється така судово- полiцейська установа католицькоi церкви у боротьбi з єресеями , як iнквiзицiя. Епоха Вiдродження також мала чимало випадкiв вбивств полiтичних дiячiв. Папи “легалiзували “ в своїх едиктах позбавлення життя королiв та iмператорiв , якi не пiдкорялися Святому престолу. Судовий терор в Росiiї був характерний для внутрiшньої полiтики Iвана Грозного в перiод опричини. Позасудовий терор бере свiй початок в данiй державi в перiод “смути “ на початку 18 ст. і слугував для знищення політичних супротивникiв.

Велика Французька революцiя ( 1789- 1794 р.р.) також залишила свiй слiд на нивi тероризму. Саме в перiод якобiнськоi рроризму.алишила свйика Французька революця диктатури пов’язане виникнення поняття террор , незважаючи на латинське походження термiну ( terror-страх, жах).

Для сучасності теоретико-прикладні дослідження тероризму мають важливе значення.За підрахунками спеціалістів існує від 100 до 200 його визначень. Таке становище зумовлено як надзвичайною складністю самого явища тероризму, так і політико-юридичним розмаїттям його оцінок на міжнародному рівні.[7,с.4]

Тероризм являє собою складне, багатопланове явище, що посягає різними способами на різноманітні блага і суспільні інститути, які охороняються законом. Це викликає труднощі у виробленні його загального поняття і відмінних ознак.

Тероризм необхідно розглядати не тільки як злочин, але й як негативне соціально-правове явище. Це допоможе усвідомити всю складність цього феномену, а також помітити певні шляхи щодо законодавчого визначення цього поняття, яке повинно грунтуватися, на врахуванні його поліаморфності [9, с.77] Як уже зазначалося, єдиного розуміння, щодо визначення тероризму на сьогодні немає. Більше того, деякі дослідники вважають взагалі недоцільною криміналізацію тероризму. Так, наприклад, В.М. Смітієнко аргументує свою позицію тим, що крім встановленої відповідальності за терористичний акт (ст. 258 ККУ) достатньо інших кримінальних важелів впливу у чинному законодавстві.

Інші вчені ототожнюють тероризм лише з політичними злочинами. Тероризм же є поняттям набагато ширшим. Для ілюстрації цього твердження можна навести декілька його визначень,якими користуються відомі організації антизлочинного спрямування.

ЦРУ визначає тероризм як погрозу застосування чи застосування насильства в політичних цілях особами чи групою осіб, які діють за або проти існуючого в країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб нанести удар чи залякати більш чисельну групу або безпосередню жертву, щодо якої було застосовано насильство.[10, с.66]

ФБР використовує у своїй діяльності наступне визначення: “Тероризм-протизаконне застосування сили проти осіб чи власності, щоб залякати чи примусити уряд, цивільне населення або будь-який сегмент для досягнення політичних і соціальних цілей.”

Міністерство оборони США ( директива № 2000.12 від 20.12.83 р.) дає таке визначення: “ тероризм - протиправне застосування чи погроза застосування сили або насильства революційною організацією проти індивідів чи власності з метою справити тиск або залякати уряд у політичних чи ідеологічних цілях. Закон України “ Про боротьбу з тероризмом” передбачає , що тероризм- це суспільно небезпечна діяльність, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур , залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. [4, с.1].

Український дослідник тероризму В.Ф.Антипенко вважає тероризм політичним злочином і з огляду на це пропонує кримінально-правову норму, що визначає відповідальність за цей злочин віднести до розділу "Злочини проти основ національної безпеки України". Він визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних чи наднаціональних інститутів, яке призвало до певних жертв, або настання суспільно-небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання. [6,c.45]. З цією думкою цілком можна погодитись.

В.П.Ємельянов розглядає поняття тероризму ширше і не обмежується розуміннями його як політичного злочину. Він визначив тероризм, як такі загально-небезпечні дії або суспільну небезпеку, якi спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних.

Це визначення вдало відображає сутність тероризму і не переобтяжене зайвими поняттями. Крім того, В.П.Ємельянов пропонує і свій варіант кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за тероризм.

"Вчинення або загроза вчинення загальнонебезпечних дій, що створюють небезпеку для життя або здоров'я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків і спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації чи її представників, а також фізичної чи юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії (тероризм) [15,с.85].

Дане визначення по своїй суті відповідає визначенню терористичного акту даного в ст.258 діючого нині Кримінального кодексу, що має такий вигляд:

1.Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації, воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. [2, с.258]

На мою думку визначення, що подано в Кримінальному кодексі є занадто розширеним і потребує певного звуження, визначення Ємельянова було б більш придатним, але воно також далеке від досконалості.

Крім того, такий український дослідник тероризму, як В.Ліпкан вважає, що в Кримінальному кодексі потрібно подати визначення тероризму, а не терористичного акту, до якого включити також організацію , фінансування, підтримку, створення терористичної групи, а не виділяти це положення в окрему частину (ч.4 ст.258 ККУ)[9, с.77].

Це положення є також спірним, оскільки такий дослідник як Ємельянов, вказує на те, що створення терористичної організації відповідає за ознаками ст.255 ККУ створенню злочинної організації.

С.Гавриш вважає, що тероризм розглядається наукою в

трьох аспектах:

як злочинне діяння;

як терористичні групи (організації);

як терористичні доктрини. [7, с.41]

В першому розумінні тероризм є злочином, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом.

В другому - тероризм визначається як організація, фінансування, підтримка, створення терористичної групи, а так само участь у ній з метою вчинення злочинів терористичного характеру.

В третьому - тероризм ототожнюється з терористичними доктринами, тобто системою знань, установок, переконань, які оправдовують вчинення злочинів терористичного характеру, так як вони спрямовані на досягнення "вищої мети".

В цій роботі детально розглядатиметься поняття тероризму саме як злочину.

З вищевикладеного зрозуміло, що тероризм є надзвичайно складним соціально правовим явищем і тому для більш повного розкриття його суті необхідно розглянути склад злочину - тероризм, тобто зупинитися на його об'єктивних та суб'єктивних ознаках.

1.1. Об'єктивні ознаки тероризму

Метою цього підрозділу є визначення ознак тероризму, тобто уточнення складу злочину тероризм, що дозволить в подальшому відмежувати його від інших злочинів з елементами тероризування (вимагання, погроза щодо судді, працівника правоохоронного органу, угон або захоплення повітряного судна тощо).

Під тероризмом у спеціальній літературі розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів, що полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнення певних політичних цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. [З, с.636]

Насамперед , відмінною рисою тероризму є те, що він породжує загальну небезпеку для невизначеної кількості невинних жертв, яка виникає внаслідок вчинення загальнонебезпечних дій або погрози такими. Небезпека при цьому повинна бути реальною і поставати від діянь, що об'єктивно виразилися у загальнонебезпечних діях, що реально можуть заподіяти шкоду невизначеній кількості осіб або спричинити інші тяжкі наслідки. Ще однією рисою тероризму є публічний характер його виконання. Інші злочини звичайно вчиняються без претензії на розголос, а при інформуванні лише тих осіб, в діях яких є зацікавленість винних. Тероризм же без широкого розголосу не існує.[15, с.83]