Приюдиція в кримінальному праві

    2.У  ряді випадків спеціальна повторність  (повторність однорідних і тотожних злочинів) передбачена в якості обтяжуючої обставини в кваліфікованих складах злочинів. Таким чином, вона безпосередньо впливає на кваліфікацію злочинів.

    3.Повторність  злочинів передбачена як одна  з обставин, що обтяжують відповідальність. У такій якості вона може  безпосередньо впливати на призначення покарання, а також обрання інших заходів кримінально-правового впливу.

    4. Повторне вчинення злочину за певних умов перериває перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин.

    Повторність може мати місце у випадках скоєння  злочинів одноосібно або в співучасті: двох і більше злочинів; незалежно  відзакінченості будь-якого з них, а також незалежно від судимості за перший з них.

    Теорія  кримінального права визначає загальну, спеціальну та родову повторність [18]. 

    3.3. Види повторності злочинів. 

      У понятті повторності було  зазначено, що вона має місце  незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Цього цілком достатньо, щоб визнати існування двох видів повторності злочинів:

     1) повторність злочинів, не пов'язана  з засудженням винного за раніше  вчинений ним злочин;

     2) повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин.

      Повторність, пов'язану з засудженням  за раніше вчинений злочин, називають рецидивом. Про рецидив, його кваліфікацію, види йтиметься в § 5 цього розділу. Спочатку розглянемо повторність, не пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, або, як її іноді називають, фактичну повторність. Її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є: повторність тотожних злочинів і повторність однорідних злочинів. Саме в ч. 1 ст. 32 КК сказано про повторність тотожних злочинів, тобто передбачених тією самою статтею або частиною статті КК, а в ч. 3 ст. 32 - про повторність однорідних злочинів, передбачених у різних статтях Особливої частини КК.

      На підтвердження цього положення звернемося також до інших статей КК. У будь-якій статті, де повторність фігурує як кваліфікуюча ознака, сказано, що вона має місце, коли їй передувало вчинення такого ж самого, однакового, тотожного злочину. Наприклад, у ст. 185 КК встановлена відповідальність за крадіжку чужого майна громадян. У частині 1 цієї статті сказано, що таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається, і далі йде санкція. Частина 2 цієї статті передбачає крадіжку, вчинену повторно. Звідси очевидно, що ч. 2 ст. 185 передбачає відповідальність за випадки, коли особа (група осіб) вчинила не менше двох крадіжок, тобто припускає повторність однакових (за складом), тотожних злочинів. Або ще приклад: у ст.149 встановлена відповідальність за різні форми торгівлі людьми, а в ч. 2 цієї статті - за вчинення тих же дій повторно. Це означає, що злочини, які входять до повторності, однакові, тотожні за своїми юридичними ознаками.

      Отже, можна зробити висновок - закон  прямо передбачає такий вид  повторності, як повторність тотожних злочинів.

      Проаналізуємо далі статті закону, що стосуються повторності. Звернемося зокрема до примітки 1 до ст. 185 КК. Відповідно до її змісту шахрайство, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства, привласнення, викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів і вибухових речовин тощо. Отже, виявляється, що шахрайство визнається повторним, якщо йому передували, наприклад, грабіж або навіть розбій. У цьому разі йдеться не про повторність однакових, тотожних, злочинів, а про повторність подібних, близьких між собою низкою ознак злочинів. Наприклад, та сама крадіжка і вимагання - злочини не тотожні, але через їх певну подібність вони можуть утворити повторність, якщо вчинені в цій послідовності.

      Далі, у деяких статтях, які передбачають відповідальність за злочинні дії з наркотичними засобами, зазначено, що вони вважаються повторними, якщо їм передувало вчинення будь-якого із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цих речовин (ч. 2 статей 308 і 309 і ін.). І в цих випадках для повторності не вимагається тотожності вчинених злочинів, достатньо їх подібності, однорідності. Тому таку повторність називають повторністю однорідних злочинів.

      Отже, зробимо другий висновок: повторність  однорідних злочинів також прямо встановлена законом. У частині 3 ст. 32 визначається, що вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Тим самим закріплюється такий вид повторності, як повторність однорідних злочинів.

    Кваліфікація  повторності злочинів багато в чому визначається її видами. У будь-якому  випадку ознака повторності повинна  дістати своє вираження в юридичній  оцінці діяння.

      Кваліфікація повторності тотожних  злочинів. Така повторність має місце там, де злочини, що утворюють її, містять ознаки того ж самого складу злочину (наприклад, вчинені послідовно дві крадіжки або два заволодіння транспортними засобами). Обидва злочини, що утворюють таку повторність, охоплює одна стаття КК, в якій встановлена відповідальність за повторне вчинення даного злочину. Тому кваліфікація такої повторності в наших прикладах настає за ч. 2 ст. 185 або, відповідно, за ч. 2 ст. 289; Цієї вимоги суворо дотримується і судова практика. Так, стосовно справ про вбивство було пояснено, що, коли винний у різний час вчинив два замахи на вбивство при кваліфікуючих ознаках і за перше з них особа не була засуджена, вчинене в цілому повинно кваліфікуватися за ч. 1 ст. 15 та п. 13 ч. 2 ст. 115 та іншим її пунктам, якщо мають місце інші, крім повторності, кваліфікуючі ознаки. У справах про зґвалтування практика правильно вважає, що зґвалтування, вчинене особою, яка раніше вчинила такий саме злочин, підлягає кваліфікації за ознакою повторності за ч. 2 ст. 152 і додаткової кваліфікації першого злочину за першою частиною даної статті не потрібно.

      Така кваліфікація має місце  лише у випадках, коли злочини,  що входять до повторності,  всі є закінченими або всі  є замахом на злочин чи готуванням  до нього. В інших випадках при повторності тотожних злочинів настають інші правила її кваліфікації. Ці правила зводяться до того, що у разі, коли один із злочинів є закінченим, а інший – замахом (або навпаки), вчинене потребує кваліфікації кожного злочину окремо, за відповідною частиною застосовуваної тут однієї і тієї ж статті КК. Так, при вчиненні двох або більше зґвалтувань, відповідальність за які передбачена різними частинами ст. 152, а також при вчиненні в одному випадку замаху на зґвалтування, а в іншому - закінченого зґвалтування, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю зазначених злочинів.

    Кваліфікація  повторності однорідних злочинів, тобто  злочинів, які мають тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені з однією формою вини, не викликає якихось ускладнень. Кожний злочин, що утворює повторність, повинен отримати самостійну кваліфікацію за відповідною статтею КК, причому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності. Так, якщо особа вчинила послідовно розбій і крадіжку, вчинене підпадає під ознаки ч. 1 ст. 187 і ч. 2 ст. 185 (за ознакою повторності) [19]. 
 
 

    Висновки 

    Підводячи висновки вище викладеного мною матеріала, можна сформулювати низку концептуальних положень щодо теоретичного і нормативного забезпечення преюдицій в кримінальному праві.

    За  часів СРСР діяли кримінальні кодекси союзних республік, прийняті в 60-х роках ХХ століття, в них була значна кількість норм з адміністративною преюдицією. Вони сприяли посиленню репресивності карного закону, поширюючи сферу кримінальних санкцій на адміністративні проступки і дозволяючи на практиці маніпулювати з переслідуванням людей за такі «злочини-непреступленія».

    В країнах Західної та Центральної  Європи існує чітке розмежування злочинних діянь та адміністративних правопорушень. Але не за критерієм наявності або відсутності суспільної небезпеки. Адміністративні правопорушення відмежовується від злочинів за своєю суттю – вони зазіхають на порядок управління. Лише деякі з правопорушень, що посягають на порядок управління, за ступенем своєї шкідливості можуть бути порівнянні зі злочинами.

    На  основі аналізу положень законодавства  країн Західної та Центральної Європи, щодо адміністративної преюдиції, ми схилилися до таких висновків: повторне вчинення адміністративного чи дисциплінарного проступку не може перетворити його на злочин; для більшості країн Західної та Центральної Європи правилом є виділення такої категорії злочинного діяння, як кримінальний проступок; найкращим способом належного реагуваня на злочинність, є чітке відділення злочинів, правових наслідків їх вчинення, процесуального порядку їх розслідування, розгляду судом і т.д. від кримінальних проступків; адміністративні правопорушення, як правопорушення, що посягають виключно на встановлений порядок управління і стягнення за які можуть накладатися не судом, а адміністративними, повинні бути чітко відокремлені від злочинів і кримінальних проступків; посилювати або послаблювати кримінальну та адміністративну відповідальність за відповідні злочини, кримінальні проступки та адміністративні правопорушення слід не в залежності від політичної кон'юнктури, а на підставі конкретних і достовірних статистичних даних про стан і динаміку за багато років деліктів певних видів, в першу чергу про рецидив злочинів.

    Законодавством  європейських країн, в яких виділяється  кримінальний проступок передбачено, що вчинення кримінального проступку не тягне за собою судимості. Саме поняття рецидиву там, де воно існує, не стосується кримінальних проступків. Тобто не може бути визнано рецидивістом особа: а) раніше засуджена за кримінальний проступок і знову вчинила такий же чи іншій кримінальний проступок; б) має судимість за злочин і вчинила такий же чи іншій кримінальний проступок; в) раніше засуджена за кримінальний проступок і вчинила таке ж або інший злочин. Це так само нелогічно, як в наших умовах говорити про рецидив адміністративних проступків і передбачати посилення адміністративної відповідальності у випадках такого рецидиву.

    Одиничний злочин передбачений кримінальним законом  як одиничний самостійний склад  злочину. Преюдиція виступає в ролі множинності злочинів (повторність, сукупність та рецидив) припускають вчинення особою або групою осіб двох або більше окремих самостійних злочинів.

    Повторність в однакових випадках встановлюється законодавцем в якості необхідної умови кримінальної відповідальності за дії одиничний факт якої не представляє великої суспільної небезпеки.

    Під множинністю злочинів необхідно  розуміти скоєння суб'єктом одного або декількох діянь, які складаються з двох або більш самостійних злочинів.

    Кримінальну преюдицію не виділяють, натомість її називають множиністю. Кримінальним законом передбачені такі види множинності: повторність, сукупність та рецидив злочинів.

    В кримінальному праві норми, які  регулюють відповідальність і пока-рання  за повторні і рецидивні злочини, об'єднуються і аналізуються як са-мостійний кримінально-правовий інститут - множинність злочинів.

    Всі злочини, що складають сукупність, підлягають самостійній кваліфікації, а наявність повторності або рецидиву визначаються як обставини, що обтяжують покарання.

    Неодноразове  вчинення злочинів свідчить про стійкість  антисуспільної установки винної особи, про її підвищену суспільну небезпечність. Поняття повторності злочинів. Повторність  злочинів як окрема форма їх множинності  характеризується такими специфічними ознаками:

    1)злочини  вчиняються особою кількома окремими  діяннями;

    2)зазначені  діяння вчиняються особою в  різний час. Утворене за цими  ознаками поняття повторності  охоплює як повторність злочинів  у власному розумінні слова  (фактичну повторність), так і рецидив злочинів. Оскільки в межах систематизації різних проявів множинності злочинів кожна з цих форм розглядається окремо, для повторності у власному розумінні слова характерною є ще одна ознака - за жоден із вчинених особою злочинів на момент вчинення останнього з них особа не була засуджена.

    Повторність злочинів не знаходить свого відображення у формулі кваліфікації, але обов'язково зазначається в юридичному формулюванні звинувачення.

    У понятті повторності було зазначено, що вона має місце незалежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин.

    Повторність, пов'язану з засудженням за раніше вчинений злочин, на-зивають рецидивом. Закон прямо передбачає такий вид повторності, як повторність тотожних злочинів. Повторність однорідних злочинів також прямо встановлена законом. Закріплюється такий вид повторності, як повторність однорідних злочинів.

    Кваліфікація  повторності однорідних злочинів, не викликає якихось ускладнень. Кожний злочин, що утворює повторність, повинен отримати самостійну кваліфікацію за відповідною статтею КК, причому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності. Так, якщо особа вчинила послідовно розбій і крадіжку, вчинене підпадає під ознаки ч. 1 ст. 187 і ч. 2 ст. 185 (за ознакою повторності).

    Таким чином преюдицію в кримінальному  праві недостатньо вивчена, натомість багато що описано в якості повторності, сукупності та рецидиву, це все вказує на те що потрібно більш детальніше досліджувати та удосконалювати інститут преюдиції, для цього, на мою думку, потрібно звернути свою увагу на вже існуючий, який знаходиться в адміністративному праві, інститут преюдиції та на його базі удосконалювати кримінальну преюдицію. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури:

    1. Конституція України : Харків «Одисей» – 2011. – 63 с.

    2. Кузнєцова Н.Ф. Цілі та механізм реформи Кримінального кодексу / Кузнєцова Н.Ф.// Радянська держава і право. – 1992. – № 6. – С. 83.

    3. Декрет Совнаркома РСФСР от 3 июля 1925 г. «О нормировании заработной платы служащих в государственных учреждениях» РСФСР. – 1925. – № 5. – Ст. 33.

    4. Борзенкова Г. М. Курс кримінального права. Том 4. Особлива частина / Борзенкова Г. М., Коміссарова В. С. – М.: ІКД "Зерцало-М", 2002 – 672 с.

    5. Грунтів І.О. До питання про сутність адміністративної преюдиція в кримінальному праві / Грунтів І.О., Аніщіка В.М. // Актуальні проблеми суспільних і природних наук: Тез. науч. докл. і повід. респ. наук.-практ. конф., посвящ. 60-річчю ун-ту –  Мн. : Бел. держ. ун-т., 1981. – С. 35-36.