Приюдиція в кримінальному праві

    – Відстрочки виконання покарання (КК Іспанії) і умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання (КК Болгарії);

    – Спеціальних видів покарання (соціально-судовий нагляд за КК Франції);

    – Інших, крім покарання, запобіжних заходів (приміщення в установу для небезпечних рецидивістів за КК Австрії), -

    – А також на терміни зняття (погашення) судимості (КК Швейцарії).

    Слід  також зазначити те, що законодавством європейських країн, в яких виділяється кримінальний проступок як вид злочинного діяння, передбачено, що вчинення кримінального проступку не тягне за собою судимості. Виходячи з цього, саме поняття рецидиву там, де воно існує, не стосується кримінальних проступків. Іншими словами, не може бути визнано рецидивістом особа: а) раніше засуджена за кримінальний проступок і знову вчинила такий же чи іншій кримінальний проступок; б) має судимість за злочин і вчинила такий же чи іншій кримінальний проступок; в) раніше засуджена за кримінальний проступок і вчинила таке ж або інший злочин. Це так само нелогічно, як в наших умовах говорити про рецидив адміністративних проступків і передбачати посилення адміністративної відповідальності у випадках такого рецидиву. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3.Значення преюдиції в кримінальному праві 

    3.1.Одиночний та множинний злочин. 

    Одиничний злочин передбачений кримінальним законом  як одиничний самостійний склад  злочину. Преюдиція виступає в ролі множинності злочинів (повторність, сукупність та рецидив) припускають вчинення особою або групою осіб двох або більше окремих самостійних злочинів.

    В якості конструктивних ознак окремих  складів злочинів виступають різноманітні види повторності:

    а) повторність в широкому розумінні  слова (повторність провини, правопорушення, злочину незалежно від того, чи притягався винний до відповідальності за їхнє скоєння або ні);

    б) видова повторність правопорушення (неодноразовість, систематичність, промисел);

    в) адміністративна або інша преюдиція (обов'язковість притягнення до відповідальності за аналогічні правопорушення, які тягнуть кримінальну відповідальність) [18].

    Повторність в однакових випадках встановлюється законодавцем в якості необхідної умови  кримінальної відповідальності за дії  одиничний факт якої не представляє великої суспільної небезпеки.

    Одиничний злочин – це одне з декількох діянь, що вчинене до того як винний був притягнений до кримінальної відповідальності, яке

    характеризуется внутрішнім зв'язком і яке містить  ознаки одного складу злочину. Одиничний злочин – складовий елемент множинності злочинів. Одиничні злочини бувають прості, складні, продовжувані та триваючі.

    Простим одиночним злочином називають такі злочини, які кваліфікуються за однією статтею Особливої частини КК. В таких випадках одному діянню відповідає один наслідок або декілька наслідків, якщо вони передбачені диспозицією однієї статті. Інколи диспозиція описує об'єктивну сторону злочину переліком альтернативних дій і тоді для складу злочину достатньо вчинення хоча б однієї (наприклад, ст.204 КК "Незаконне виготовлення, вироблення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів").

    Складний  злочин утворюється двома взаємозв'язаними  діями, кожне з яких за чинним законодавством можна розглядати як самостій-ний злочин. Такі діяння об'єднуються законодавцем в один злочин, який тягне як правило, підвищену небезпеку лише в тих випадках, коли вони складають один взаємозв'язаний комплекс, що отримав в практиці порівняно широке розповсюдження. Прикладом складеного злочину може бути розбій (ст.І87 КК) – злочин немов би складається з двох посягань, одне з яких направлене проти особистості, а інше – проти власності.

    Продовжуваним називається такий злочин, який складається  з ряду тотожних злочинів, що охоплюються единим умислом і спрямо-вані до загальної мети. Таким чином, не зважаючи на кількість епізо-дів, триваючий злочин є одиничним, а тому кваліфікується за однією статтею (частиною статті КК). За загальним правилом продовжуваний злочин розпочинається вчиненням першого з тотожних діянь і вважається закінченим з моменту скоєння останнього з задуманих винним епізодів, тобто досягнення мети, якої прагнув винний.

    Триваючим називають такий злочин, який почався  з якогось сус-пільно-небезпечного діяння або бездіяльності, здійснюється після цьо-го безупинно в формі бездіяльності на протязі деякого, інколи досить тривалого часу. Триваючий злочин – це діяння, пов'язане з наступним тривалим невиконанням обов'язків покладених на винного законом в силу скоєння їм безперервного протиправного акту. Триваючий злочин – одиничний, і тому він кваліфікується за однією статтею КК.

    Під множинністю злочинів необхідно розуміти скоєння суб'єктом одного або декількох діянь, які складаються з двох або більш самостійних злочинів.

    Множинності злочинів притаманні наступні ознаки:

    а) кожен зі злочинів, що входить в  преюдицію, повинен бути самостійним злочином, а не адміністративним, дисциплінарним або іншим деліктом;

    б) вчинки, що складають множинність, повинні  мати ознаки двох або більш самостійних  складів злочину (множинність утворюють також випадки приготування, замахи і співучасті в злочині);

    в) кожне з діянь, які утворюють  множинність, повинно тягти за собою  кримінально-правові наслідки в виді можливості притягання до кримінальної відповідальності або їх слід враховувати при призначенні покарання [18].

    Кримінальним  законом передбачені такі види множинності: по-вторність, сукупність та рецидив  злочинів.

    Повторність злочинів в широкому розумінні (кримінологічному) – це скоєння тотожних, однорідних або різнорідних злочинів в другий, третій раз і більше незалежно від того була особа засуджена за попередні злочини або ні. Покарання винного в повторному скоєні злочину встановлюється в рамках санкції статті КК. Кримінологічна повторність – загальне поняття, а рецидив, повторність, реальна сукупність його окремі випадки. Всі розглянуті форми множинності можуть бути утворені різнорідними, однорідними або тотожними злочинами.

    Різнорідними  треба вважати злочини, які розрізняються  між собою по всім (окрім суб'єкту) юридичним ознакам (наприклад крадіжка, хуліганство).

    Однорідними признаються злочини, які мають  тотожні або схожі безпосередні об'єкти, характеризуються однією формою вини, але ро-зрізняються по засобу скоєння злочину, тобто, по об'єктивній стороні (наприклад крадіжка, розбій).

    Тотожними називаються злочинні діяння, які  співпадають за всіма юридичними ознаками (об'єкту, об'єктивної і суб'єктивної сто-рони, суб'єкту) в рамках простого складу. Наприклад тотожні всі кра-діжки чужого майна незважаючи на те, що одні з них підпадають під ознаки основного складу злочину, а інші, скоєні з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище – під ознаки кваліфікованого складу. Засіб скоєння крадіжок в обох випадках тотожний (таємне викрадення чужого майна) [18].

    Повторність в кримінально-правовму розумінні (ст. 32 КК) – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями Кримінального Кодексу, визнається повторним лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині Кримінального Кодексу.

    В кримінальному праві норми, які  регулюють відповідальність і покарання за повторні і рецидивні злочини, об'єднуються і аналізу-ються як самостійний кримінально-правовий інститут – множинність злочинів. У ст. 35 КК вказані правові наслідки множинності злочинів. Так, повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, при вирішенні Питання про можливість звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

    Всі злочини, що складають сукупність, підлягають самостійній кваліфікації, а наявність  повторності або рецидиву визначаються як обставини, що обтяжують покарання. 

    3.2. Повторність злочинів 

    Неодноразове  вчинення злочинів свідчить про стійкість  антисуспільної установки винної особи, про її підвищену суспільну небезпечність. Поняття повторності злочинів. Повторність злочинів як окрема форма їх множинності характеризується такими специфічними ознаками:

    1)злочини  вчиняються особою кількома окремими  діяннями;

    2)зазначені  діяння вчиняються особою в  різний час. Утворене за цими  ознаками поняття повторності  охоплює як повторність злочинів  у власному розумінні слова (фактичну повторність), так і рецидив злочинів. Оскільки в межах систематизації різних проявів множинності злочинів кожна з цих форм розглядається окремо, для повторності у власному розумінні слова характерною є ще одна ознака - за жоден із вчинених особою злочинів на момент вчинення останнього з них особа не була засуджена.

    Із  урахуванням зазначених ознак повторність  злочинів у власному розумінні слова можна визначити як таку форму їх множинності, яка полягає у вчиненні кількома окремими діяннями в різний час кількох злочинів, за жоден із яких - на момент вчинення останнього злочину - особа не була засуджена.

    Повторність злочинів знаходить своє відображення як у формулі кваліфікації, так і в юридичному формулюванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли повторність передбачена в юридичних складах відповідних злочинів в якості обтяжуючої обставини і саме вона зумовлює остаточну кваліфікацію дій особи за відповідною частиною (пунктом) кримінального закону [18].

    Повторність злочинів не знаходить свого відображення у формулі кваліфікації, але обов'язково зазначається в юридичному формулюванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли вона передбачена в юридичних складах відповідних злочинів як обтяжуюча обставина, а інші обставини - як особливо обтяжуючі, – і саме останні зумовлюють остаточну кваліфікацію дій особи.

    Види  повторності злочинів. Підставою  поділу повторності злочинів на види є співвідношення цих злочинів між  собою за характером суспільної небезпечності. За цією підставою повторність злочинів поділяється: на повторність різних за характером суспільної небезпечності злочинів (повторність різнорідних злочинів), повторність схожих за характером суспільної небезпечності злочинів (повторність однорідних злочинів) і повторність злочинів одного й того самого виду (повторність тотожних злочинів).

    Повторність різнорідних злочинів – це повторність злочинів, які різняться між собою змістом безпосереднього об'єкта, характером і змістом діяння чи формами вини. При цьому відмінність між ними має «якісний» характер, вона, як правило, очевидна навіть тоді, коли окремі із зазначених критеріїв (наприклад, форми вини) збігаються. Такий вид повторності утворюють, наприклад, порушення правил про валютні операції і необережне вбивство; державна зрада і наклеп, крадіжка і блокування транспортних комунікацій.

    Повторність однорідних злочинів – це повторність злочинів, які посягають на однакові чи подібні безпосередні об'єкти і вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини. У більшості випадків повторність однорідних злочинів передбачає законодавець, формулюючи її в якості обтяжуючої обставини при створенні кваліфікованих складів злочину. Прикладом такої повторності є наведені вище випадки повторності щодо розкрадань державного чи колективного майна, корисливих посягань на індивідуальну (приватну) власність.

    Повторність тотожних злочинів – це повторність злочинів одного й того самого виду незалежно від того, чи мають ці злочини один і той самий юридичний склад. Повторність тотожних злочинів утворюють, наприклад, два розбої чи зґвалтування дорослої жінки без обтяжуючих обставин і зґвалтування неповнолітньої.

    Кримінально-правове  значення повторності. Наявність у  поведінці особи повторності злочинів тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

    1.Особа  визнається винною у вчиненні кількох злочинів.