Поняття „контрабанди” та способи її вчинення. Момент закінчення злочин

У разі, коли вчинення контрабанди  пов’язане з підробленням документів, печаток, штампів та бланків або  з використанням підроблених  документів, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 201 і 358. Якщо службова особа, котра вчинила службове підроблення, передала іншій особі завідомо неправдивий документ, усвідомлюючи, що той використовуватиметься для вчинення контрабанди, дії винного мають кваліфікуватися не лише за ст. 366, а й за ч. 5 ст. 27 і ст. 201 як пособництво контрабанді.

Обманне використання недійсних документів (документів, які втратили свою юридичну силу, наприклад прострочених ліцензій), які не зазнали фальшування і не отримані незаконним шляхом, поняттям «приховування від митного контролю» не охоплюється[11, c.624-625].

Підставою для переміщення предметів  через митний кордон є визначені  нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Зокрема, це можуть бути митна декларація, зовнішньоекономічний договір (контракт), ліцензія, квота, товарно-транспортні документи (коносамент, накладна тощо), дозвіл відповідних державних органів (наприклад, Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, ДСЕК). Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджується КМ.

Питання про те, чи можна було без  того чи іншого документа отримати дозвіл на переміщення предметів  через митний кордон, перешкоджала чи ні його відсутність винесенню митним органом рішення про пропуск через митний кордон, а отже, чи були підстави визнавати відповідний документ підставою для переміщення предметів через митний кордон, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку і залежно від цього давати кримінально-правову оцінку вчиненому. Зазначене стосується, зокрема, таких документів, як: дозволи служби екологічного контролю, сертифікати про походження товарів, у т. ч. лісоматеріалів, фітосанітарні та ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, банківські документи щодо розрахунків за контрактами, довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами або довідки про відсутність за межами України валютних цінностей і майна. Використання сфальсифікованих документів, які не є підставою для переміщення товарів або інших предметів через митний кордон, не утворює коментованого складу злочину і за наявності для цього підстав може кваліфікуватись за ст. 358 або ст. 366.

Під незаконним переміщенням історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї, боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон слід розуміти їх переміщення: 1) поза митним контролем; 2) з приховуванням від митного контролю; 3) поєднане з недекларуванням;

1. за відсутності належного дозволу, якщо його наявність є обов’язковою.

Переміщення товарів визнається злочином лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах. У зв’язку з легальним тлумаченням великих розмірів контрабанди у ситуаціях, коли вартість товарів наближається до встановленого законодавцем показника, відсутні підстави для застосування будь-яких додаткових критеріїв (вага, кількість, об’єм, художня цінність тощо).

Вартість предметів контрабанди  визначається за національною валютою  України за допомогою нормативних актів про ціни та ціноутворення на відповідні товари, а в разі потреби - на підставі висновків експертизи. У разі незаконного переміщення через митний кордон іноземної валюти її вартість визначається за офіційним курсом НБ на час вчинення злочину.

У разі, якщо предмет контрабанди  відсутній (знищений, реалізований, вивезений  за межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно  змінився (пошкоджений тощо), при  визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у митних, товарно-транспортних та інших документах. Вартість може визначатись на підставі цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

Дії особи, яка мала умисел на незаконне  переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але  перемістила їх (у т. ч. за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою за 1000 нмдг, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201.

Контрабанда, якщо метою незаконного  переміщення предметів було ухилення від сплати обов’язкових платежів, які стягуються митницею, входять  у систему оподаткування і безпосередньо пов’язані з переміщенням товарів через митний кордон, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 212. Правова оцінка зазначених дій як ідеальної сукупності зумовлена тим, що здійснюване легально переміщення через митний кордон України товарів пов’язане зі сплатою до чи в момент їх переміщення обов’язкових платежів, переважна більшість яких включена у систему оподаткування. Кваліфікація за сукупністю вважається правильною на тій підставі, що вказані злочини мають різні безпосередні об’єкти посягань, які не перебувають між собою у відносинах підлеглості і жоден з яких не є частиною іншого; ст. 212 не конкретизує спосіб ухилення від сплати податкових платежів (а, отже, ним може бути і недотримання митних процедур). Крім цього, у деяких випадках незаконного переміщення предметів через митний кордон відсутній мотив, притаманний ст. 212,- бажання ухилитись від сплати обов’язкових платежів (наприклад, товари переміщуються з поданням митному органу підроблених документів, але зі сплатою належних сум митних платежів або вчиняється контрабанда предметів, ввезення яких в Україну або вивезення з неї з тих чи інших причин заборонено). Кваліфікація за вказаною сукупністю злочинів, крім всього іншого, враховує те, що у даному разі оподаткуванню підлягають цілком легальні товари, які злочинним (контрабандним) шляхом переміщуються через митний кордон України. Предметом контрабанди є товари, а предметом ухилення від сплати податків - кошти, сплачувані як обов’язкові платежі, що входять у систему оподаткування.

У разі, коли винний спочатку вчинює контрабанду  товарів у великих розмірах, а  згодом здійснює операції з незаконно  переміщеними через митний кордон предметами, які приховує від оподаткування, вчинене утворює реальну сукупність злочинів, передбачених статтями 201,212.

Декларування товарів не своїм  найменуванням, наприклад, декларування під іншим кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення завідомо недостовірних даних під час митного оформлення товарів (зокрема, про походження, митний режим, належність і мету використання товарів) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або кваліфікуватися за ст. 212 (див. також п. 4 коментарю до ст. 222).

Умисне ввезення в Україну під  виглядом транзиту предметів фактично з метою їх реалізації на території  України за наявності підстав  кваліфікується як контрабанда, оскільки у такому випадку до митного органу як підстава для переміщення предметів  подаються документи, які містять  завідомо неправдиві відомості стосовно митного режиму та адресатів товарів. Кваліфікація такого різновиду ухилення від митного оподаткування передбачає звернення не лише до ст. 201, а й (за наявності до цього підстав) до ст. 212. Порушення зобов’язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів або про транзит, якщо вчинене не містить ознак злочину, має тягнути адміністративну відповідальність (статті 348, 349 МК).

Контрабанда є злочином з формальним складом і визнається закінченою з моменту фактичного перетину предметом  злочину митного кордону. До визначення моменту закінчення контрабанди  потрібно підходити диференційовано  і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. Якщо предмети вивозяться за межі митної території України, митний кордон фактично перетинається ними після того, як митний контроль вже пройдено, а тому контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного (успішного) переміщення предметів через митний кордон. Дії, пов’язані зі спробою незаконного вивезення предметів з митної території і не доведені до кінця з причин, що не залежали від волі винного (наприклад, предмети контрабанди виявлено під час огляду речей або особистого огляду), мають розцінюватись як замах на вчинення злочину (ст. 15, ст. 201). Якщо предмети ввозяться на митну територію України, факт закінченої контрабанди встановлюється під час проходження митного контролю, який здійснюється вже після того, як предмети злочину перетнули митний кордон.

Створення умов для контрабанди (придбання  предметів для подальшого незаконного переміщення їх через кордон, підшукування клієнтів, визначення шляхів переміщення предметів, надання їм іншого вигляду тощо) треба розглядати як готування до цього злочину (статті 14, 201).

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення  предметів через митний кордон або  незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення  злочину до кінця, але з власної  ініціативи відмовляється від цього. Наприклад, особа, яка ввозить в  Україну чи вивозить з України  предмети контрабанди поза митним контролем, може добровільно відмовитися від  вчинення контрабанди до моменту  фактичного переміщення цих предметів через митний кордон України, який у даному випадку співпадає з державним кордоном України. У разі вивезення предметів контрабанди з України добровільна відмова від доведення злочину до кінця, що виключає кримінальну відповідальність, може бути здійснена і після вдалого проходження особою митного контролю, тобто на стадії закінченого замаху[10, c. 567].

Добровільною відмовою слід вважати  випадки, коли після заповнення декларації та опитування громадян стосовно наявності  незадекларованих предметів, особи  зізнаються про їхню наявність, дістають предмети із схованок і фактично добровільно відмовляються від вчинення контрабанди.[14, c. 47] Водночас заява про незадекларовані предмети, зроблена на більш пізніх етапах митного контролю, коли митна декларація належним чином оформлена і посвідчена митним інспектором, виключає застосування ст. 17 КК. Відсутня добровільна відмова і у тому разі, коли особа видає предмети контрабанди у зв’язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об’єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.

4. Характеристика суб’єктивних  ознак злочину. Кваліфікуючі ознаки  контрабанди

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у  т. ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Особа, яка  для незаконного переміщення предметів через митний кордон використовує осіб, які не розуміють характер і значення вчинюваних ними дій (так звані невинуваті агенти), є «посереднім виконавцем» контрабанди і повинна притягуватись до відповідальності за ст. 201.

Дії службової особи, яка сприяла  незаконному переміщенню предметів  через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності. Пособником контрабанді слід визнавати і експерта, який дає завідомо неправдивий висновок, усвідомлюючи, що це потрібно для наступного незаконного переміщення культурної цінності через митний кордон України.

Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого  службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці ДПС, капітани суден, дипломатичні працівники), дії  винного потрібно кваліфікувати  за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 364 (423) або 365 (424). Вказана  сукупність злочинів відсутня у разі такого різновиду переміщення предметів через митний кордон поза митним контролем, як їх переміщення з використанням незаконного звільнення від митного контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу. За такого розвитку подій митник, використовуючи своє службове становище, виконує частину об’єктивної сторони злочину (у вигляді незаконного звільнення безпосереднього виконавця від митного контролю), у зв’язку з чим його поведінка має розцінюватись як співвиконавство у контрабанді. У даній ситуації зловживання службовим становищем з боку службової особи митного органу є способом вчинення ним контрабанди.       [10, c. 568]

Суб’єктом контрабанди може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа  без громадянства, яка досягла 16-ти років та є осудною. Однак на практиці, у зв’язку з тим, що Митний кодекс України знає поняття «декларант», «експрес-перевізник», «перевізник», а також тому, що у переміщенні предметів через митний кордон беруть участь декілька осіб, виникають труднощі із визначенням особи, відповідальної, за незаконне переміщення. Наприклад, громадянин України А. купив на території іноземної держави товари і вважає перевозити їх не самостійно, а шляхом ви наймання для переміщення товарів через митний кордон України водія-власника транспортного засобу Б. Такому Б. він передає товар і супровідні документи. Б. представляє при перетинанні кордону декларацію, де неправильно вказано найменування та кількість товару[9].

Для правильного розуміння  суб’єкта контрабанди та розв’язання  даного прикладу, звернемося до ст. 1 Митного  кодексу України.

Декларант – юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Експрес-перевізник – транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного законодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких вантажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача.