Поняття „контрабанди” та способи її вчинення. Момент закінчення злочин

План:

Вступ.

1. Історичний та міжнародний аспект відповідальності за контрабанду.
2. Особливості об’єкта та предмета злочину, передбаченого ст. 201 КК. Відмежування даного злочину від відповідних адміністративних правопорушень, передбачених статтями 351, 352 Митного кодексу України.
3. Поняття „контрабанди” та способи її вчинення. Момент закінчення злочину.
4. Характеристика суб’єктивних ознак злочину. Кваліфікуючі ознаки контрабанди.

Висновки.

Аналіз судової практики.

Список використаної літератури.

Вступ

 Розбудова демократичного  суспільства в Україні неможлива  без розв'язання відчутної і  складної проблеми - злочинності.  В історичному аспекті складається  така ситуація, що поряд з розвитком  суспільства на Землі розвивалась  його протилежна сторона - злочинність,  про яку немало написано праць.  Напевне, немає жодного політичного  діяча, філософа, соціолога, психолога,  юриста, письменника, навіть фахівця  з галузі природничих наук, які  у різні часи, певним чином  не порушували б цієї пекучої  для людства проблеми.

 Контрабанда як вид  злочинної діяльності відома  з давніх пір. Вона робить  замах на встановлений порядок  у сфері зовнішньої торгівлі, перешкоджає прогресивному розвитку  економічних відносин між державами  і порушує їх державний і  економічний суверенітет. Її небезпека  визначається тим, що в результаті  нелегального ввезення в країну  товарів, що реалізуються потім  за низькими цінами, падає попит  на вітчизняну продукцію, знижується  конкурентоспроможність вітчизняних  товарів, що негативно позначається  на розвитку економіки в цілому.

 Актуальність теми. Недостатня захищеність легітимних економічних відносин стала визначальною причиною кримінальних процесів у сфері господарської діяльності, серед яких контрабанда набула значного поширення.

 За оцінкою Кабінету  Міністрів України, контрабанда  завдає суттєвої шкоди економічним  відносинам у сфері господарської  діяльності нашої держави. Збитків  зазнають інтереси вітчизняного  товаровиробника і порушується  нормальний порядок товаровідносин  на внутрішньому ринку України  та у сфері зовнішньої торгівлі, що, у свою чергу, негативно  позначається на розвитку економічних  відносин між державами, гальмує  входження України до загальносвітового  економічного простору. Нелегальне  ввезення іноземних товарів зменшує  попит на вітчизняну продукцію.  Порушується монополія держави  на експорт та імпорт певних  груп товарів, особливо на ті  з них, що виключені із загального  товарообігу. Крім того, результати  такої злочинної діяльності негативно  впливають на суспільні відносини  у сфері захисту життя та  здоров'я громадян (контрабанда зброї  та боєприпасів, ядерних матеріалів  та речовин), прав громадян у  галузі користування культурними  цінностями, культурним надбанням  нашої держави, іншим інтересам  особи. Незважаючи на зазначені  загрози, контрабанда досі не  дістала належної правової оцінки.

 Наявна конструкція  ст. 201 Кримінального кодексу України  (далі - КК України) є недосконалою. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки  контрабанди мають бути вивчені  більш глибоко, що певною мірою  сприятиме призначенню кримінального  покарання залежно від ступеня  суспільної небезпеки цього злочину  та переміщуваних предметів контрабанди.

 Частину зазначених  проблем намагався розв'язати  Пленум Верховного Суду України  постановою № 8 від 03 червня 2005 р. "Про судову практику у  справах про контрабанду та  порушення митних правил", але  низка проблем все ж залишилася  поза межами уваги вищої судової  інстанції.

 Дослідженню комплексу  проблем, які пов'язані із удосконаленням  кримінально-правових заходів охорони  інтересів держави у сфері  зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) від злочинних посягань, а також аналізу різноманітних  аспектів кримінальної відповідальності  за контрабанду присвячені роботи  таких вітчизняних і зарубіжних  авторів: П.П.Андрушка, О.Ф.Бантишева,  Л.В.Багрій-Шахматова, О.І.Бойка, Б.В.Волженкіна, В.М.Володька, В.О.Владимирова, В.О.Глушкова, О.О.Дудорова, М.П.Карпушина, М.Й.Коржанського, М. А. Кочубея, О.О.Кравченко,  В.І.Курляндського, П.С.Матишевського,  П.П.Михайленка, М.І.Мельника, Ю.Б.Мельникова, А.А.Музики, В.О.Навроцького, С.І.Нікуліна, В.М.Поповича, Л.Ю.Родіної, М.С.Таганцева,  Г.Б.Устинова, М.І.Хавронюка, П.С.Яні  та ін.

 Контрабанда як склад  злочину розглядалась у дослідженнях  С.А.Гадойбоєва, Д.Д.Давітадзе, М.ГІ.Вороніна, Н.В.Качева, В.М.Колдаєва, М.Б.Крупкіна, В.В.Лук'янова, О.М.Омельчука, Ю.І.Сучкова,  Б.І.Тишкевича та ін.

 Не заперечуючи вагомого  внеску вищевказаних вчених, можна  зазначити, що чимало питань  кримінально-правового характеру  вирішуються у доктрині суперечливості, що, в свою чергу, гальмує як  зовнішні, так і внутрішні економічні  процеси, створює вагомі перешкоди  входження нашої держави до  загальносвітових економічних організацій.

 Однак і зарубіжне  законодавство має різні погляди  на питання відповідальності  за контрабанду.

 Наприклад, кримінальне  законодавство Іспанії не передбачає  окремої норми, яка регламентує  відповідальність за контрабанду,  а норми за незаконне переміщення  згідно з предметом злочину  поміщено у відповідні глави  КК цієї країни. Натомість у  КК Болгарії, всі можливі злочинні  дії з незаконного переміщення  товарів, зброї, наркотичних речовин,  їх аналогів та прекурсорів,  сильнодіючих речовин та ін., а  також усі кваліфікуючі ознаки  контрабанди закріплено в одній  статті, окрім ст. 242а "Псевдотранзит". До речі дана норма в КК  Болгарії є чи не єдиним  прикладом прямо передбаченої  кримінальної відповідальність  за так званий "перерваний" транзит.

 Усе-таки удосконалення  національного законодавства має  відбуватися не тільки шляхом  прямого запозичення законодавства  європейських та інших країн,  але й з врахуванням власного  досвіду.

 В ст. 201 КК України,  вивченню якої присвячується  дана робота, слід вказати на  те, що ця стаття є бланкетною. Для розкриття її змісту та  правильної кваліфікації дій осіб, що незаконно переміщують товари та інші предмети через митний кордон України, необхідно звернутися до низки інших нормативних актів, зокрема Митного кодексу України (далі - МК України). Зазначений кодекс містить низку нових і таких, які потребують поглибленого тлумачення понять, що, у свою чергу, впливає на застосування їх у кримінальному законодавстві та призводить до правових колізій.

 Усе вищевикладене  і важливість розв'язання проблеми  соціально-економічних перетворень  на загальнодержавному рівні,  зміцнення внутрішнього ринку  та ЗЕД, захист держави від  злочинних посягань, а також нагальна  потреба вдосконалити кримінальне  законодавство й зумовили вибір  теми роботи.

 Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз кримінального законодавства у сфері боротьби з контрабандою.

 Відповідно до мети  дослідження сформульовано такий  комплекс завдань:

 а) розкрити сутність  і зміст контрабанди як суспільне  небезпечного діянням з урахуванням  новітніх тенденцій у кримінальному  законодавстві України;

 б) охарактеризувати  сутність і зміст контрабанди  як історичного та соціального  явища;

 в) оцінити правоохоронну  ефективність норми, що встановлює  кримінальну відповідальність за  контрабанду;

 г) оцінити співвідношення  та потребу уніфікації норми,  що встановлює кримінальну відповідальність  за контрабанду, із загальноєвропейським  законодавством;

 д) здійснити чітке  відмежування контрабанди від  суміжних злочинів;

 е) розробити пропозиції  щодо вдосконалення кримінального  законодавства України з питань  боротьби з контрабандою.

 Об'єктом дослідження є контрабанда як суспільно небезпечне явище, його історична та соціальна природа і сутність.

 Предмет дослідження - теоретичні положення кримінального права України, статті як КК України, так і КК зарубіжних країн, що встановлюють відповідальність за контрабанду, правозастосовча практика з питань кримінальної відповідальності за контрабанду.

 Методи дослідження. Методологічним фундаментом дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціальних явищ і процесів, взаємодії об'єктів і закономірностей їх відображення, за допомогою якого проаналізовано сучасний стан ефективності дії кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за контрабанду (ст. 201 КК України); обґрунтовано точність результатів, здобутих під час застосування інших методів пізнання; доведено наявність і вивчено причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного предмета.

 Для вирішення завдань  дослідження використовувалися  також загальнонаукові методи, такі  як: історико-правовий, що дозволив  дослідити природу та сутність  контрабанди, особливості історичного  розвитку законодавства щодо  боротьби з контрабандою, виявити  їх історичні й соціальні закономірності  та існуючі нині суперечності; структурно-функціональний, що дозволив  відокремити контрабанду від  інших злочинних посягань, визначити  функції елементів кримінально-правової  норми у правозахисній системі  України; системно-функціональний, що дозволив комплексно дослідити  потребу уніфікації норми, що  встановлює кримінальну відповідальність  за контрабанду з урахуванням  існуючих умов і потреб практики.

 Нормативну базу дослідження  становлять Конституція України,  КК України, МК України, нормативно-правові  акти, що регламентують діяльність  у сфері зовнішньоекономічних  відносин, а також кримінальне  законодавство Болгарії, Російської  Федерації, США, Японії.

 Теоретичною базою  дослідження є праці вітчизняних  і зарубіжних вчених з кримінального  права, криміналістики, кримінології, юридичної психології, соціології, управління, опрацьовуючи які було  застосовано комплексний міжгалузевий  підхід та метод порівняльного  аналізу наукової і методичної  літератури. Вищевказані джерела  стали основою для формування  авторського підходу до розгляду  проблем, пов'язаних із кваліфікацією  контрабанди.

 Наукова новизна одержаних  результатів полягає в тому, що  за характером і змістом розглянутих  питань курсова робота є монографічним  дослідженням в Україні, в якій  проведено комплексний аналіз  контрабанди з позиції історичного  аспекту розвитку даного явища,  формалізовано та визначено терміни  "переміщення" й "товар", що має першочергове значення  для кваліфікації даного діяння, досліджено специфічні зв'язки  контрабанди та існування організованих  форм злочинності, визначено ефективність  норм кримінального та митного  законодавства з питань боротьби  з контрабандою.

 Практичне значення  одержаних результатів. Сформульовані  в курсовій роботі положення,  висновки і пропозиції спрямовано  на забезпечення якісно нового  рівня розкриття, розслідування  та попередження контрабанди.  Більшість положень і рекомендацій  мають прикладний характер і  скеровані на їх використання  при кваліфікації даного виду  злочину.

1.  Історичний та міжнародний аспект відповідальності за контрабанду

Вважається, що контрабанда  виникла разом з митною системою і державою як такою.

Протягом історії контрабанда  мала особливий розвиток в країнах, де або запроваджувались високі митні  тарифи на імпорт деяких груп товарів, як напр., у Британії наприкінці XVIII ст. були встановлені високі мита на алкоголь та предмети розкоші, що сприяло  їх незаконному завезенню з материка, або в тих країнах, де за умов дефіциту якихось груп товарів, встановлені  штучні, санкціоновані державою обмеження  на їх імпорт, як протягом майже всієї  історії існування після Другої світової війни СРСР.[15]

Найчастішими передумовами для виникнення контрабанди є  різниця (іноді дуже значна) цін на окремі товари всередині держави, та поза її межами. Так, з причини єдиної тарифної і цінової політики у  країнах ЄС, ціни на більшість товарів  споживання в Україні у порівнянні з цінами у сусідніх державах—членах  ЄС (Польща, Словаччина, Угорщина тощо) є набагато нижчими, що породжує значні передумови для контрабанди; те саме стосується ситуації з бензином у  Тунісі, внутрішня ціна на який є  в декілька разів вищою, ніж в  сусідніх Алжирі та Лівії, що зумовлює значне ввезення до Тунісу більш дешевого палива контрабандою.

У державах, проти яких запроваджено торгівельне ембарго або діють  інші санкції (зазвичай політичні санкції  тісно пов'язані з економічними — обмеження або заборона на здійснення комерційних і банківських операцій) також набирає обертів контрабанда  та інші негативні економічні явища, як скажімо «чорний ринок» . Напр., після запровадження міжнародного ембарго проти Куби імпорт багатьох товарів до цією держави став контрабандним, те саме сталося у 1990-і роки після  введення санкцій щодо Сербії —  тільки завдяки контрабанді палива і товарів ширвжитку економіка  Сербії не зазнала повного краху. У таких умовах нерідко сама держава  у особі своїх вищих чиновників «покриває» здійснення контрабанди. Ну і вже справжніми «розсадниками» контрабанди є невизнані (сепаратистські) державні формування, як напр., Придністровська  Молдавська Республіка або Південна Осетія, а також нестабільні слабкі держави, у яких правова система, митний контроль є несталими, або  ті, що переживають значні внутрішні  потрясіння (напр., Сомалі).