Особливості доказування у справах за протокольною фомою досудової підготовки матеріалів

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2012 в 11:12, курсовая работа

Краткое описание

Конституція України проголосила, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України).

Оглавление

ВСТУП
РОЗДІЛ I ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ: СУТНІСТЬ ТА ЮРИДИЧНА ПРИРОДА
1.1. Підстави диференціації кримінального процесу України. Юридична природа протокольної форми досудової підготовки матеріалів
1.2. Суть і значення кримінально-процесуального доказування
РОЗДІЛ II ОСОБЛИВОСТІ ЗБИРАННЯ, ПЕРЕВІРКИ ТА ОЦІНКИ ДОКАЗІВ ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ ТА ПРОКУРОРОМ
2.1. Особливості збирання доказів органом дізнання
2.2. Особливості перевірки та оцінки доказів органом дізнання та прокурором
РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРИ ПРОТОКОЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ НА ДОСУДОВОМУ ЕТАПІ
3.1. Особливості доказування у стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею
3.2 Особливості доказування у стадії судового розгляду
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Файлы: 1 файл

ВСТУП.doc45.doc

— 236.00 Кб (Скачать)

Спрощене і прискорене провадження у кримінальних справах неминуче пов’язане із спрощенням процесуальних гарантій всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кримінальної справи, забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального процесу. Тому законодавець, допустивши по чітко і вичерпно визначених злочинах, які не являють великої суспільної небезпеки, прискорене і спрощене провадження у вигляді протокольної форми досудової підготовки матеріалів, і, враховуючи трагічні наслідки спрощення процесуальної форми у 30-50-ті роки ХХ століття, забороняє вводити спрощене провадження навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.

У розділі I ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ: СУТНІСТЬ ТА ЮРИДИЧНА ПРИРОДА визначається, що кримінально-процесуальна форма – це визначена кримінально-процесуальним правом і регламентована законом система процесуальних правил, послідовність стадій кримінального процесу та сукупність процесуальних вимог, що ставляться до учасників судочинства.

Процесуальна форма встановлює способи та строки здійснення процесуальних дій, пов’язаних із збиранням, дослідженням та оцінкою доказів, порядок прийняття і оформлення рішень і засади найбільш доцільної процедури здійснення повноважень учасників кримінального судочинства.

Підставами диференціації кримінально-процесуальних форми є:
а) кримінально-правова (ступінь суспільної небезпечності злочину);
б) кримінально-процесуальні (ступінь складності з’ясування фактичних обставин справи; наявність певних властивостей у особи, відносно якої ведеться провадження, або у особи, яка постраждала від злочину; суспільна значущість справи).

Зазначені підстави диференціації можуть бути використані лише для розмежування основних проваджень за ступенем складності процесуальних форм у цілому, і за необхідності заміни в конкретних випадках одного виду провадження іншим. При цьому повинна допускатися заміна лише менш складного провадження більш складним, але не навпаки.

Слід виключити протокольне провадження у справах, хоч і не складних (з точки зору встановлення фактичних обставин), але «громіздких», в яких необхідний великий обсяг матеріалів, і відповідно більше часу піде на їх підготовку.

Предмет і межі доказування у протокольному досудовому провадженні значно ширші, ніж у стадії порушення кримінальної справи.

Це обумовлено юридичною природою протокольної форми досудової підготовки матеріалів, як особливого виду досудового провадження поряд з досудовим розслідуванням у формі досудового слідства і дізнання.

Під час досудового провадження у протокольній формі процес доказування має всі свої елементи: збирання, перевірку і оцінку доказів та їх процесуальних джерел з урахуванням специфіки кожного з цих елементів, що визначається, зокрема обмеженими можливостями протокольної форми у проведенні слідчих дій.

У розділі II ОСОБЛИВОСТІ ЗБИРАННЯ, ПЕРЕВІРКИ ТА ОЦІНКИ ДОКАЗІВ ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ ТА ПРОКУРОРОМ для забезпечення можливості використання отриманих предметів і документів як доказів, необхідно, на мій погляд, закріпити в законі порядок прийняття цих об’єктів.

Таким чином, збирання доказів як елемент процесуального доказування існує і в досудовому провадженні, яке здійснюється в протокольній формі. Його зміст складають огляд місця події, а також сукупність інших процесуальних дій, які дають можливість органу дізнання з’ясувати обставини вчинення злочину і особу, яка його вчинила.

На мій погляд, ототожнення понять дослідження доказів і їх перевірки не зовсім вірне. Видається, що дослідження доказів – це одержання відповідним суб’єктом інформації, яка міститься в них, (фактичних даних), її сприйняття (прийом) і опрацювання. Найпростішим способом дослідження доказів є безпосереднє сприйняття суб’єктом інформації (одержання показань).

На відміну від дослідження, перевірка доказів – це діяльність, спрямована на підтвердження або спростування інформації, яка міститься в них. Перевірити доказ означає проаналізувати зміст даних, на основі яких можна судити про його достовірність і допустимість. Докази можуть бути перевірені також за допомогою процесуальних дій чи оперативно-розшукових заходів.

Особливістю оцінки доказів у протокольному провадженні є те, що оцінка доказів, що передує порушенню кримінальної справи, не є остаточною, правильність зробленого висновку перевіряється прокурором, а також у суді, особливістю ж перевірки доказів є те, що вона за чинним законодавством не може провадитися за допомогою слідчих дій, за винятком огляду місця події.

У розділі III ОСОБЛИВОСТІ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРИ ПРОТОКОЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ НА ДОСУДОВОМУ  ЕТАПІ початком стадії попереднього розгляду справи суддею є надходження матеріалів протокольного провадження, в яких протокол затверджено начальником органу дізнання, а прокурором порушено кримінальну справу і складено обвинувальний висновок.

Завершальним моментом будь-якої стадії кримінального судочинства є винесення певного правозастосовчого акту, який за допомогою вирішення спеціальних завдань забезпечує реалізацію у відповідному обсязі конкретних норм кримінального закону.

У стадії попереднього розгляду справи суддею процес доказування у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів характеризується обмеженими можливостями збирання нових доказів і перевірки наявних у матеріалах кримінальної справи, а змістом оцінки доказів суддею є визначення їх належності, допустимості і достатності для призначення справи до розгляду в судовому засіданні; достовірність доказів буде визначена вже в судовому засіданні.

В стадії судового розгляду, за умови безпосереднього дослідження в судовому засіданні, доказове значення зберігається за фактичними даними, які є в протоколі огляду місця події, заявах та повідомленнях про злочини, інших документах отриманих при досудовій підготовці матеріалів. Більш стислими є строки, протягом яких справи даної категорії мають бути розглянуті судом (стаття 431 КПК України).

 

 

 

 

 

Список використаної літератури :

1.                  Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: 2005. – 264 с.

2.                  Конституція України.  // http. rada. gov. ua

3.                  Басай В.Д. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики: Навчальний посібник для підготовки магістрів-правознавців. / Міністерство освіти і науки України. - Івано-Франківськ.: "Плай", 2002. - 349 с.

4.                  Галкин В.М. Средства доказывания в советском уголовном процессе. - М., 1967. - С.31-33.

5.                  Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 576 с.

6.                  Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: підручник. – К.: 2006. - 704 с.

7.                  Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій: навчальний посібник. – К.: 2005. - 456 с.

8.                  Міхєєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: 1999. – 536 с.

9.                  Рыжаков А.П. Уголовний процес: Учебник для вузов. – М.: 1999.

10. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – К.: 2003. – 1120 с.

11. Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. Загальна частина: Підручник. – К.: 2005. – 152 с.

12. Зінон Котик. Поняття, зміст і обов'язок доказування // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - №11. – С. 86-92.

13. І.Давимука. Допустимість доказів у кримінальному процесі // Право України. – 2002. - №12. – С.125-129

14. Костін М.І. Доказування і сучасна модель кримінального судочинства // Економіка, фінанси, право. – 2003. - №4. – С.36-39

15. О.Астапенко. Допустимість доказів при їх оцінці у ході кримінально-процесуального доказування // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №10. – С. 144-146.

16. О.Бугаков. Співвідношення оперативно-розшукових матеріалів і доказів у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №7. – С.120-124.

17. О.Куценко. Правила перевірки допустимості доказів у кримінальному судочинстві // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №5. – С. 81-84

18. О.Степанов. Належність як один із критеріїв оцінки доказів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №5. – С. 110-112.

19. О.Чучукало. Істина як мета доказування // Підприємництво, господарство  і право. – 2001. - №9. – С. 76-79.

20. С.Сівочек. Аналіз поняття доказу в кримінальному процесі України //Право України. – 2001. - №9. – С.77-79.

21. С.Стахівський. Оцінка доказів та їх процесуальних джерел у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №6. – С.135-138.

22. Ю.Чорноус. Місце та значення слідчих дій у процесі доказування по кримінальній справі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №4. –С.117-121.

 

 



Информация о работе Особливості доказування у справах за протокольною фомою досудової підготовки матеріалів