Розвиток пізнавального туризму в Прикарпатті

• проїзд залізницею

• вхідні квитки в музеї

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Культурна спадщина кожного народу становлять не тільки твори художників, архітекторів, музикантів, письменників, праці вчених і т. д., але і нематеріальне  надбання, що включає фольклор, народні промисли, фестивалі, релігійні ритуали і т. п.

Давно виділився і став самостійним  такий вид туризму, як культурний, чи пізнавальний. Його основою є  історико-культурний потенціал країни, що включає всю соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової та господарської діяльності. Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку потрібно певна концентрація об'єктів культурної спадщини, серед яких можна виділити:

- Пам'ятники археології;

- Культову і цивільну архітектуру;

- Пам'ятники ландшафтної архітектури;

- Малі та великі історичні  міста;

- Сільські поселення;

- Музеї, театри, виставкові зали  та ін;

- Соціокультурну інфраструктуру;

- Об'єкти етнографії, народні промисли та ремесла, центри прикладного мистецтва;

- Технічні комплекси і споруди.

Незважаючи на те що практично будь-яку  інформацію можна отримати з друкованих періодичних видань, художньої літератури та інших джерел, не старіє стара  істина: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути". Тому регіон, зацікавлений в залученні туристів, повинен розумно планувати і розвивати спеціальні програми і заходи, що сприяють підвищенню інтересу до його культури, поширювати інформацію про своє культурний потенціал в розрахунку на залучення потенційних туристів.

Різні області діяльності здатні викликати  сильний мотив до подорожі й інтерес  до туристського напрямку. Важливими  змінними, що впливають на привабливість  туристського спрямування для різних груп і категорій туристів, є його культурні і соціальні характеристики . Найбільший інтерес у туристів викликають такі елементи культури народу, як мистецтво, наука, релігія, історія та ін

Образотворче мистецтво - один з  важливих елементів культури, здатний  сформувати переконливий мотив до туристської подорожі. Його повсюдне посилення пов'язано з тенденцією виставляти на відомих курортах (в приміщеннях готелів) твори національного образотворчого мистецтва з метою ознайомлення туристів з культурою регіону.

Також популярні фестивалі, широко представляють різноманітні види та елементи національного образотворчого мистецтва. Наприклад, характерною особливістю единбурзького фестивалю, який регулярно проходить в Шотландії, є те, що він знайомить не тільки з творами місцевих художників, але і з творчістю місцевих композиторів, фольклором та іншими - всім, що викликає інтерес у туристів.

Таким чином, культура регіону здатна викликати у потенційних туристів найсильніший спонукальний мотив до подорожі. Тому збереження культурної спадщини та її раціональне використання мають визначальне значення для сталого залучення туристичних потоків і збереження популярності конкретного туристського спрямування

Провідну роль в координації  і стандартизації світової культурної і туристичної діяльності відіграють ЮНЕСКО та СОТ. Проведені цими міжнародними організаціями генеральні асамблеї, конференції та інші заходи, в яких беруть участь представники культури і туризму провідних країн світу, є дієвим механізмом міжнародного співробітництва, а прийняті ними рішення - основою для розробки практичних рекомендацій на національному рівні.

Успішний розвиток туризму, а отже, масове залучення потенційних туристів залежить від дій, спрямованих на збереження культурних, історичних і  природних ресурсів місцевості. Реалізація програми з використання історико-культурного та природного потенціалу регіону з метою туризму вирішить одну з найважливіших його проблем - проблему сезонного коливання попиту - шляхом пропозиції різноманітних форм міжсезонного туризму, які передбачають використання елементів культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про туризм. Закон України від 15.09.95. № 324/95-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №31.- Ст. 241.– С. 705-717.
2. Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18.11.2003//Відомості Верховної Ради України. – 2003 . - №32. - Ст.172
3. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року № 583 //Правове регулювання туристичної діяльності в Україні: Збірник нормативно-правових актів / Під заг. ред. проф. В. К. Федорченка; Київ, ун-т туризму, економіки і права. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.32-40.
4. Абуков А.Х. Туризм на новом этапе: социальные аспекты развития туризма в СССР. – М.: Профиздат, 1983. – 294 с.
5. Ажнакін А.Е. Алушта. Почерк-путеводитель. - С.: Крым, 1965.
6. Альбов С.В. Мінеральні джерела Криму. - С.: Кримиздат, 1980.
7. Альперович В.О. Лікувальні грязі. –Харьків: Наукова думка, 1930.
8. Бублейников Ф.Д. Печери. –М.: Госкультпросветиздат, 1953.
9. Буньков Ю.А. Масандра. Путівник.-С.: Крим, 1970.
10. Голубнича С.М. Основи екскурсійної справи: Навч. посібник (рос. мовою) / Донецьк. ін-т турист. бізнесу. - Донецьк, 2003. – 236 с.
11. Грачова Л., Попович С. Туризм в Україні на зламі тисячоліть // Материалы ІІІ Междунар. научно-практ. конф. – Славяногорск, 1999. – 392 с.
12. Дворниченко В.В. Развитие туризма в СССР в 1917–1983гг. - М.: Турист, 1985. - 86 с.
13. Забалдіна Ю.Б. Закономірності формування та розвитку регіональних ринків //Туристично-краєзнавчі дослідження: Збірник наукових статей. - Випуск 6. - К., 2005. - 473 с. - С. 390-397.
14. Зінченко В.А. Молодіжний міжнародний туризм в Україні (70-80-ті роки XX ст.) – К.: Інститут історії України HAH України, 2002. - 58 с.
15. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги- ХХІ, 2003. – 300 с.
16. Крачило М.П., Король О.Д. Функції та завдання туристичного маркетингу //Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 178-193.
17. Лозинська М.Ю. Сегментація ринку туристичних послуг //Вісник НУ "Львівська Політехніка" "Логістика". – 2004. - №499. - С. 183-191.
18. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг. - К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.
19. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навч . посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.
20. Науменко Г.П. Проблеми розвитку внутрішнього туризму в Україні / Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти. – К., 2002. – 160 с.
21. Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, технології, досвід // За загальною редакцією Биковскої О.В., Петрочко Ж.В., Яременка О.О. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2004. – 208с.
22. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. - К.: Альт прес, 2007. - 352 с.
23. Скоробогатова Т.Н. Проблемы и перспективы развития туризма в Украине //ФИС. - 1997. - №3. – С. 24-26.
24. Устименко Л. Туризм і світогляд//Краєзнавство. Географія. Туризм. - № 2 (103). - 1999. - С. 4.
25. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. Навч. посіб. – К.: Виша шк., 2002. – 300 с.
26. Чагайда І.М., Грибанова С.В. Екскурсознавство: Навчальний посібник. – К., 2004. – 240 с.