Розвиток пізнавального туризму в Прикарпатті

Література. Літературні пам'ятники регіону мають більш обмежену в порівнянні з іншими елементами культури привабливість, але все  ж становлять суттєвий туристський  мотив і основу організації різнопланових туристських програм і маршрутів. Літературні твори мають створювати враження про країну та її культуру. Доведено, що наявність або відсутність певного роду літератури в країні вказує на стан її культурної і політичної систем. У розважальні програми для туристів доцільно включати літературні вечори, тим більше, що деякі готелі мають у своєму розпорядженні прекрасно обладнаними бібліотеками. У рамках пізнавального туризму рекомендується організовувати літературні тури по місцях, пов'язаних з іменами авторів та героями відомих літературних творів.

Релігія. Паломництво - найдавніший  вид подорожей, відомий людству  не одне тисячоліття. До 80% об'єктів  туристського показу є культовими, наприклад, у Парижі культові об'єкти складають 44%. Мотивами до паломницьку подорож є духовне прагнення відвідати релігійні центри і святі місця, особливо шановані в конкретній релігії, звершення культових обрядів і т. д. Мотивація відбувається або з приписів релігії (наприклад, кожен мусульманин має здійснити хадж до Мекки), або з релігійних устремлінь і переконань людини. У світі існує ряд видатних за своєю значимістю пам'яток культової архітектури: собор Нотр-Дам де Парі у Франції, собор Святого Петра в Італії та інші, які виступають як найважливіші об'єкти туристського інтересу та залучення туристів усього світу.

Індустрія і бізнес. Рівень індустріального  розвитку регіону є серйозним  мотивом для притягнення певної категорії туристів, особливо іноземних, цікавляться станом економіки іншої  країни, промисловістю, виробленою продукцією і т. п.

Так звані індустріальні тури - прекрасний спосіб розширити відповідний  сегмент туристичного ринку. Турфірмам  слід сприяти організації та проведенню спеціалізованих турів на заводи, фабрики, промислові та інші об'єкти, конкретний перелік яких слід погоджувати з департаментами торгівлі та комерції, готельними підприємствами, сервісними компаніями та іншими організаціями, що мають прямий або непрямий контакт з туристами.

Доцільно використовувати практику організації спеціалізованих групових турів для виробників певного виду продукції в іншу країну з метою ознайомлення з процесом її розробки, виробництва і реалізації. Департаменти комерції деяких країн і різні промислові групи практикують спеціалізовані тури не тільки з метою ознайомлення туристів з потенційними ринками, а й для залучення уваги до певних видів продукції, збільшення попиту, обсягів продажів, налагодження контактів. Яскравий приклад використання торгівлі і бізнесу з метою туризму - Гонконг, де ділова і торгова життя виступає як найважливіший елемент туристських вражень[8].

Агрокультура. Рівень розвитку сільського господарства може привернути увагу  фермерів та виробників сільськогосподарської  продукції, що цікавляться агрокультурою  регіону. Наприклад, Данію як світового лідера в галузі свинарства щорічно відвідують фермери з різних країн. Розташовані поблизу туристичних центрів фермерські господарства, які пропонують місцевих сільгосппродуктів, є важливою ланкою в туристському обслуговуванні.

У програму спеціалізованого туру слід включати різні заходи, під час яких туристові буде цікаво познайомитися з асортиментом продукції, що випускається в цій місцевості продукції, взяти участь у процесі її виробництва, наприклад у збиранні врожаю. Така практика існує на Гаваях, де програмою туру передбачено знайомство туристів з сортами вирощуваних на місцевих плантаціях ананасів та участь у їх зборі.

Освіта. Високий рівень освіти збільшує прагнення людини до знань. Вплив  людей один на одного формує загальносвітової стиль життя, що впливає на розвиток туризму. Жителі однієї країни, як правило, виявляють інтерес до системи освіти іншої країни. Тому установи освіти (коледжі, університети тощо) можуть стати істотними привабливими елементами культури на туристичному ринку. Всесвітньо відомі університети Оксфорд і Кембридж давно стали туристськими визначними пам'ятками і самостійними об'єктами туристського показу. Крім цього система освіти є особливістю туристського потенціалу і може успішно використовуватися як елемент залучення туристичних потоків, зокрема, як основа навчального туризму. Можливість отримання престижної освіти залучає студентів з різних регіонів, що зміцнює сформований і стійкий сегмент споживчого ринку.

Отримала розвиток тенденція використання установ освіти в туристських цілях: організація та проведення конференцій, ділових зустрічей, семінарів на базі коледжів, університетів та інших навчальних закладів.

Наука. Науковий потенціал може виступати  спонукальним мотивом для відвідування регіону, особливо тими, хто безпосередньо зайнятий наукою чи пов'язаний з цією областю діяльності. Туристські організації можуть надавати різні послуги науковим товариствам (проведення зустрічей, семінарів, заходів, що забезпечують отримання наукової інформації, відвідування наукових об'єктів та ін). У вік науково-технічної революції наукові комплекси є важливим ресурсом пізнавального туризму.

До числа найбільш популярних наукових об'єктів слід віднести спеціалізовані музеї та виставки, планетарії, а  також атомні станції, космічні центри, заповідники, акванаріуми і т. д. Екскурсії на наукові об'єкти можуть бути організовані як для фахівців у конкретній галузі знань, так і для масових туристів. Наприклад, космічний Центр управління польотами імені Джона Кеннеді у Флориді щорічно привертає величезну кількість туристів і пропонує освітню та наукову інформацію навіть недосвідченим в цій області знань туристам.

Національна кухня. Національна кухня  складає важливий елемент культури регіону. Туристи люблять пробувати  національні страви тієї країни, по якій подорожують. Наприклад, майже всі туристи, які відвідують вперше Росію, бажають покуштувати борщ і пельмені. Деякі ресторани, пропонуючи іноземним туристам національні страви, пояснюють, з яких продуктів і як вони приготовані. Особливий інтерес у туристів викликають кафе, ресторани, трактири, оформлення яких гармонує з пропонованим меню, наприклад ресторан, що спеціалізується на стравах російської кухні, оформлений в національних традиціях з елементами фольклору.

Туристи вважають харчування важливим елементом поїздки, тому особливості національної кухні, асортимент страв, їх якість обов'язково залишать слід у спогадах не лише про відпочинок, але й про країну[7].

Таким чином, культура регіону здатна викликати у потенційних туристів найсильніший спонукальний мотив до подорожі. Тому збереження культурної спадщини та її раціональне використання мають визначальне значення для сталого залучення туристичних потоків і збереження популярності конкретного туристського спрямування

 

1.3. Охорона та використання культурно-історичної та природної спадщини в туризмі

Провідну роль в координації  і стандартизації світової культурної і туристичної діяльності відіграють ЮНЕСКО та СОТ. Проведені цими міжнародними організаціями генеральні асамблеї, конференції та інші заходи, в яких беруть участь представники культури і туризму провідних країн світу, є дієвим механізмом міжнародного співробітництва, а прийняті ними рішення - основою для розробки практичних рекомендацій на національному рівні.

Особливої уваги заслуговують конвенції та рекомендації ЮНЕСКО з охорони культурної, історичної та природної спадщини, що підкреслюють важливість його збереження для подальшого розвитку туризму. У рамках Всесвітньої конференції, що визначила світову політику в галузі культури, прийняті рекомендації про шляхи розвитку туризму на основі охорони і використання культурної, історичної та природної спадщини. Принципи співробітництва в галузях культури та туризму знайшли своє відображення в деклараціях, прийнятих в Манілі (1980 р.) і Мехіко (1981 р.).

Пам'ятники історії, культури і природи  є національним надбанням країни. Освоєння території для туристичних  цілей вимагає дбайливого підходу  за принципом: "Збережи - встанови - не нашкодь"[18].

Багато регіонів багаті такими унікальними  історичними територіями, як стародавні міста, садибні і палацово-паркові ансамблі, комплекси культової архітектури, історичні будівлі, історико-культурні пам'ятки та ін Вони не повинні залишатися застиглими утвореннями. При організації унікальних територій слід поєднувати традиційні форми діяльності, історично сформували ці території, з інноваційними видами, до числа яких відноситься і туризм. Причому нові види діяльності повинні доповнювати, а не придушувати сформовані господарські, соціокультурні та природні процеси.

При розвитку туристської інфраструктури важливо не порушувати історичний вигляд території. Кожен знову створюваний  туристський центр (об'єкт) повинен  відповідати національним особливостям і традиціям і одночасно мати свій неповторний вигляд. Створення природно-історичних парків має сприяти порятунку найцінніших пам'яток культури і історії як цілісних архітектурно-ландшафтних і культурних комплексів. Необхідно здійснювати охорону і відновлення пам'яток культури та історії рукотворного, природного і традиційного ландшафтів, які також розглядаються як вічні історичні цінності, національне надбання[16].

При відродженні культурно-історичних комплексів можна застосовувати  ансамблевий принцип і індивідуальне  проектування об'єктів.

Культурне, історичне та природна спадщина прийнято ділити на наступні категорії:

- Надбання, що використовується  в основному туристами (фестивалі,  подання, пам'ятники і т. д.);

- Надбання змішаного користування (менш значні історичні пам'ятники  і музеї, театри, заповідники тощо);

- Надбання, що використовується в основному місцевим населенням (цивільні споруди, культові об'єкти, кінотеатри, бібліотеки та ін.)

Для забезпечення дієвого співробітництва  різних організацій у галузі культури і туризму необхідна взаємна  інформованість про основні напрямки спільної роботи. Політика туристського розвитку повинна відображати наступні основні аспекти:

- Підготовку переліку туристських  ресурсів, причому особливої уваги  заслуговують класифікація культурного,  історичного, природної спадщини  і визначення найбільш важливих об'єктів для розвитку туризму;

- Визначення основних туристських  регіонів і місць туристичного  призначення, а також забезпечення  відповідних заходів з охорони  місцевих культурних, історичних  та природних пам'яток;

- Використання в цілях туризму національного надбання, що включає штучні і природні, матеріальні і нематеріальні об'єкти, а також творчість місцевого населення (мистецтво, ремесла, фольклор);

- Проведення заходів, спрямованих  на виховання місцевого населення  і туристів у дусі поваги до культурних цінностей регіону[14].

Невід'ємною частиною процесу поступового  затвердження нової концепції розвитку культури і туризму має стати  створення нових форм культурного  туризму. Це обумовлює необхідність трансформування вже відомих  форм туризму в міру того, як його роль в житті суспільства стає все більш значущою. Трансформація туризму включає в себе зміну пропозиції і попиту. Економічне, соціальне та культурний розвиток суспільства впливає на туристський попит (збільшення числа поїздок ділових та вихідного дня, екскурсій).

Прикладом нового підходу до розвитку традиційних форм туризму є рекомендації щодо підвищення рівня культурного  змісту туру шляхом включення до його програми знайомства з місцевими  визначними пам'ятками, навіть якщо мова йде про організацію короткостроковій екскурсії або спеціалізованому турі.

Східним Мічиганським університетом  туризму і подорожей розроблена концепція адекватного туризму, що грунтується на збереженні та використанні національної спадщини і традицій місцевості. Відповідно до цієї концепції адекватним називають туризм, що базується на унікальних ресурсах місцевості, активно сприяє збереженню та раціональному використанню її культурного, історичного та природної спадщини.

Кожен регіон має унікальною спадщиною. Для визначення бази, необхідної для розвитку адекватного туризму в регіоні, слід відповісти на питання: "Якими ресурсами (спадщиною) унікальна конкретна місцевість щодо інших територій?" і "Яким чином ресурси (спадщина) конкретної місцевості можуть бути використані з метою туризму?".

Виділяють чотири принципи адекватного  туризму:

1) активне сприяння у збереженні  спадщини місцевості-культурного,  історичного та природного;

2) підкреслення і виділення унікальності  спадщини місцевості щодо інших  регіонів;

3) створення у місцевого населення почуття гордості і відповідальності за унікальну спадщину;

4) розробка програми розвитку  туризму на основі використання  унікальної спадщини місцевості.

Туризм не тільки приносить доходи регіону, але дає місцевому населенню  підставу пишатися своїм унікальним спадщиною і надає можливості ділитися ним із туристами .. Якщо суспільство буде це враховувати, то зможе створити систему раціонального використання унікальних ресурсів для туризму.

Успішний розвиток туризму, а отже, масове залучення потенційних туристів залежить від дій, спрямованих на збереження культурних, історичних і природних ресурсів місцевості. Реалізація програми з використання історико-культурного та природного потенціалу регіону з метою туризму вирішить одну з найважливіших його проблем - проблему сезонного коливання попиту - шляхом пропозиції різноманітних форм міжсезонного туризму, які передбачають використання елементів культури.

 

 

 

 

Розділ 2. Туристичний потенціал ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО регіону як вагомий фактор для активізації пізнавального туризму.

 

1. Туристичні ресурси Львівської області

Львівська область розташована на крайньому заході країни,   на   її   кордоні   з   Польщею.   Площа  області  становить 21,8 тис. кв. км (3,6% території країни).