Розвиток пізнавального туризму в Прикарпатті

Область   лежить   у   межах лісостепової зони  і українських Карпат, вона має сприятливі умови для розвитку рекреаційної галузі.

Територію області пересікає 8950 річок, що належать до басейнів Дніпра, Дністра і Західного Бугу. Тут  багато невеликих озер.

Область має 400 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі заповідник Розточчя.

В числі курортних  та оздоровчих ресурсів Львівщини ліси,  мальовничі  гірські  і  передгірські ландшафти,  мінеральні води, лікувальні грязі, озокерит.

Прикарпатський курорт Шкло, який існує з 1576 р., є найстарішим в Україні.

Великий Любінь уперше згадується на початку XIII. В XVII ст. тут було споруджено замок, пізніше перебудований на палац.

Селище Моршин відоме з 1482 р. В XVI ст. тут були дві соляні шахти. Про лікувальні властивості місцевої соляної ропи стало відомо набагато пізніше. В 1875 р. до Мор-шина було прокладено залізницю, а в 1877 р. німецький купець Б. Штіллер відкрив тут курорт. Пізніше поблизу від Моршина були виявлені мінеральні джерела. У 1880 р. видали перші брошури — проспекти, які розповідали про новий курорт. Напередодні першої світової війни його називали в числі найкращих європейських курортів.

Моршин — бальнеологічний  курорт, який базується на мінеральних  джерелах, лікувальних грязях, запасах  озокериту. Тут лікуються переважно захворювання органів травлення.

Унікальним курортом є Трускавець, розташований у гірській долині на висоті 350-400 м над рівнем моря. Оточений лісами, курорт відзначається м'яким кліматом з відсутністю різких температурних коливань, характерних для гірських місцевостей. Чисте повітря, цілющі мінеральні джерела створюють винятково сприятливі умови для відпочинку і оздоровлення.

У місті функціонує 20 санаторіїв, 21 пансіонат, готелі загальною  місткістю понад 14 тис. місць. Курорт має 2 бювети з мінеральною водою, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеолікарні. Лікувальний профіль курорту — захворювання печінки, жовчних шляхів, нирок, порушення процесів обміну речовин.

Курорт Східниця також  розвивався як центр видобутку нафти. В період пізнього Середньовіччя тут стояв замок, па місці якого пізніше було споруджено костьол. На сьогодні збереглися лише земляні укріплення.

Місцева вода типу «Нафтуся»  має не менш цілющі властивості, ніж трускавецька.

В області діє 47 готелів, 4 мотелі, один готельно-офісний центр, 2 кемпінги. До послуг туристів у Львові «Гранд готель», «Дністер», «Жорж», «Замок Лева», «Львів», «Карпати», «Тустань» та ін.

В області діє 14 музеїв. Створено 5 державних заповідників: історико-архітектурні у Львові і Жовкві, історико-культурні — «Нагуєвичі» і «Тустань», музей-заповідник «Олеський замок». У Львові діє найстарішій в Україні музей народної архітектури. Історичний центр Львова внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [22].

Львівській області  належить провідне місце в Україні за кількістю, різноманітністю і мірою збереження архітектурної спадщини, яка представлена об'єктами в історичному діапазоні — від періоду Київської Русі до середини XX ст. На державному обліку перебуває 3659 пам'яток архітектури.

Львів займає територію  155  кв.  км, чисельність населення — 830 тис. чол.

Поселення на місці нинішнього Львова виникло в середині V ст. уздовж берега р. Полтва, біля підніжжя Замкової гори, на перетині давніх торговельних шляхів. Данило Галицький побудував на цьому місці фортецю і назвав її ім'ям свого старшого сина Лева. За іншою версією, засновником міста був сам княжич Лен. Галицьке-Волинський літопис містить першу згадку про Львів, що відноситься до 1256 року.

До нашого часу зберігся лише один із храмів давнього Львова - Миколаївська церква, споруджена в період між 1264 і 1340 рр.

Перші документальні  відомості про церкву Св. Онуфрія  відносяться до ХШ ст. Кам'яна споруда, зведена в XVI ст.. добудовувалась   і   перебудовувалась   протягом   століть.   У XVII ст. церква і монастир були обнесені оборонними мурами. При монастирі в кінці XVI — на початку XVII ст. діяла друкарня, в якій працював Іван Федоров.

Найдавніша частина  Львова — княже місто — включає  замкову гору і посад. На його території  зберігся костьол  Марії Сніжної, споруджений у XIV ст. німецькою громадою. В ході реставраційних робіт 1889-1892 рр. був дещо видозмінений.

У середині XIII ст. на головній торговельній площі посаду (сучасна  назва — площа Старий Ринок) зведено  костьол Іоана Хрестителя.

Магдебурзьке право, надане місту в 1356 р., сприяли його розвитку.

Львів перетворюється на одне з найбільш впорядкованих них  міст Європи. В його архітектурі  поєднуються стилі  і традиції місцевої і західноєвропейської  культури.

Забудова сучасного  центру Львова склалася в загальних рисах у XVI—XVIII ст., хоча основа його планування закладена ще в XIV—XV ст. Територія, що була огорожена міськими мурами, в плані являє собою неправильний квадрат розміром 600x600 м. Сіткою вузьких вулиць він поділений на прямокутні квартали.

Площа Ринок забудовувалась за зразком середньовічних західноєвропейських міст і виникла як центр, навколо якого зосереджувалось торговельне і громадське життя. Від площі відходить 8 вулиць. Ансамбль площі створюють 44 кам'яні будинки, розташовані по її периметру, з ратушею в центрі.

В числі споруд, що представляють  особливий архітектурний інтерес, - будинок №2, що належав флорентійському купцеві Р. Бандінеллі, який заснував тут перший львівський поштамт.

У чорній кам'яниці (будинку  №4, названому так у кінці XIX ст., після перефарбування головного фасаду в чорний колір) одним із його власників, купцем Я. Лоренцовичем, у XVI ст. було відкрито тут одну з перших у місті аптек.

Будинок грецького купця К. Корнякта під №6 (так звана Королівська кам'яниця) споруджений у 1590 р.

Будинок неодноразово перебудовувався. Після придбання його в 1909 р. міським магістратом тут створено історичний музей.

Палац Любомирських (будинок №10) на рубежі XVIII— XIX ст. був резиденцією  галицьких намісників. З 1979 р. тут містяться фонди Львівського музею етнографії та художніх промислів.

Будинок ратуші у стилі класицизму споруджений у XIX ст. на місці ратуші XVI ст.

Неподалік від площі Ринок, на вулиці Руській, розташований ансамбль, який включає церкву Успенія Богородиці, каплицю Трьох святителів і вежу Корнякта. Перші згадки про цю церкву датовані 1399 р. Кошти на відновлення храму, знищеного в середині XVI ст. пожежею, були зібрані серед міського населення.

Вежа висотою 66 м, споруджена на кошти  купця Корнякта, служила дзвіницею і водночас спостережним пунктом. Вона й сьогодні залишається архітектурним символом міста.

Каплиця Трьох святителів з двору  прилягає до західної стіни дзвіниці. Під час ремонтно-реставраційних робіт v 1847 р. вона була з'єднана з Успенською церквою.

Латинський собор розміщений у  прилеглому до плоїш Ринок   кварталі.   В   інтер'єрі   костьолу   багато   цінних   пам'яток скульптура і різьба, фресковий розпис, вітражі. На зовнішніх стінах висять пам'яткові кулі з облог Львова 1672 р. турки ми, 1919 р. — Українською Галицькою Армією.

Цвинтар навколо Латинського костьолу з XVI ст. до 1765 р. був місцем поховання  багатих львів'ян. Після заборони поховань у центрі міста більшість  усипальниць і надгробних пам'ятників  було знесено. Залишилися дві старовинні каплиці багатих міщанських родин — Боїмів (Бойміп) і Кампіанів. Обидві споруджені в кінці XVI — на початку XVII ст.

Ансамбль   бернардинського   монастиря   (1600-1630) включає Костьол  Св. Андрія із скульптурами XVIII ст., ротонду. Монастирські будівлі оточені оборонними мурами  і бійницями.

Костьол єзуїтів (1610-1630) — є однією з найбільших культових споруд міста, поруч з якою розташований три  по верховий будинок колишньої єзуїтської колегії (заснована п 1638 р.).

Одним із найстаріших у Львові є Вірменський собор. Тут зберігся ансамбль споруд, що формувався протягом кількох століть. До нього входять Вірменський собор (1363 р.), вежа-дзвіниця (1571 р.),  декоративна колона з фігурою Св. Христофора (1726 р.), будинок колишнього вірменського банку (XVII ст.), палац вірменських архієпископів (XVII— XVIII ст.), бенедектинський жіночий монастир (XVII ст.).

Центром комплексу є один із найстаріших  храмів старого міста — церква Св. Марії, що була головним храмом новоствореної єпархії всіх вірмен Русі і Валахії. В її архітектурі поєднані риси вірменського і місцевого зодчества. При соборі на початку XVII ст. діяла одна з найдавніших вірменських друкарень.

На Вірменській вулиці зберігся будинок, прикрашений рельєфами  на тему пір року і зображеннями знаків зодіаку (XIX ст.).

Середньовічне місто було оточене  двома рядами мурів, валом і ровом. Від його оборонних споруд залишилися фрагменти зовнішнього муру і Королівський арсенал (1639-1646).

У Міському арсеналі (XV—XVI ст.), що був  споруджений на кошти міщан, тут діє музей, де експонується колекція холодної і вогнепальної зброї із 32 країн світу (з 1981 р.).

На оборонному валу побудована Порохова вежа (1554-1556).

На Святоюрській горі в центрі Львова підноситься ансамбль собору Св. Юрія-Змієборця.

Однією з кращих барокових споруд міста є домініканський костьол (1745 р.).

В кінці XIX ст. у Львівській політехниці  створено архітектурний факультет, що позначилось на розвитку галицької архітектури.

Для одного із найстаріших  технічних вузів України Львівського політехнічного  інституту,  наступника Львівської  політехнічної школи (1844 р.), в 1873-1878 рр. було споруджено спеціальне приміщення.

Львівський університет  з 1920 р. функціонує в приміщенні Галицького крайового сейму (1877-1881 рр.), що  є першою урядовою спорудою в Україні.  Будинок розташований  навпроти  найстарішого  в місті парку (XVI ст.).

В 1891 р. споруджено будинок  Галицької ощадної каси, прикрашений  скульптурою «статуї Свободи» (нині — музей етнографії і художніх промислів).

Театр опери і балету (1897-1900) має пишно декорований  фасад із численними скульптурами.

У 1904 р. зведено будинок  промислового музею (зараз Національний музей).

Серед історичних пам'яток міста — Личаківське кладовище, яке існувало вже у XVI ст. Багато надгробних пам'ятників має значну мистецьку цінність. Тут поховані видатні львів'яни: Іван Франко, Соломія Крушельницька, М. Шаткевич та ін.

У Львові  багато зелених  насаджень.  До  найкращих міських  парків належить Високий замок, створений  у XIX ст. навколо залишків княжого замку.

За горою Лева розкинувся історико-ландшафтний парк «Знесіння», на території якого розташований музей народ ної архітектури  і побуту.  Перший експонат — дерев'яну  церкву — привезли сюди в 1930 р.

У верхній частині  Стрийського парку (1879 р.) збереглось кілька будівель, споруджених у 1894 р. з нагоди про ведення в місті крайової виставки.

Ще один міський парк — Залізна Вода.

У Львові діють 9 театрів, філармонія, органний зал, цирк. У місті  функціонує 24 музеї. Одним із найстаріших  І найбільших музеїв України є  Львівський історичний музей. розміщений у чотирьох будівлях на площі Ринок.

Місто Золочів уперше згадується близько 1443 р. З 1634 р. замком-фортецею володів Я. Собеський — батько майбутнього польського короля Яна III.

Серед пам'яток Золочева — оборонний двір (за іншим припущенням  — арсенал), датований XIV ст.

У селищі Одеське уцілів найстаріший в Україні замок. У документах 1327 р. Олесько згадується як володіння князя Болеслава-Юрія П Тройденовича.

Сьогодні в музеї-заповіднику  «Одеський замок» розміщується відділ Львівської картинної галереї, де експонуються твори  живопису,  скульптури, декоративно  вжиткового мистецтва Х-ХУІІІ ст.

В Олеську зберігся також  готичний костьол 1481 р.

У селі Підгірці в 1635-1640 рр. на місці давніх укріплені, споруджено   замок   за   проектом   французького   інженера Г.  Боплана  на замовлення коронного гетьмана С.  Конєцпольського. Він є центральною спорудою великого  архітектурного  ансамблю,  що включає парк із   парковими спорудами XVII—XVIII ст. і костьол Св. Іосифа (1766 р.).

В Підгірцях збереглась пам'ятка дерев'яного зодчества церква XVIII ст.

Поморянський замок  споруджений у першій половиш XVI ст. на місці дерев'яної фортеці XV ст.

Місто Жовква (в 1368-1560 рр. — Винники; в 1951-1991 рр. — Нестеров).

Серед архітектурних  пам'яток міста виділяється костьол Св. Лаврентія, (1606 р.), в якому поховані Жолкевські, Собеські і Даниловичі. Тут збереглись надгробні пам'ятники з червоного, чорного і білого мармуру.

В місті уціліли також  замок (1594 р.), домініканський монастир-фортеця  з келіями (1653 р.) і стінами (1655 р.), Троїцька церква Василіанського монастиря (1612 р.) із дзвіницею, синагога (1692 р.). Церква Різдва на Винниках (1705) і Троїцька (1720) церква є зразками місцевого дерев'яного зодчества.

У Жовкві, за версією І. Крип'якевича, народився і навчався в місцевій братській школі Б.Хмельницький.

Цінні архітектурні пам'ятки збереглися в Дрогобичі. Місто виникло приблизно в середині XIII ст. як укріплена фортеця. Костьол Св. Варфоломія зведено на місці давнього замку в період з 1392 р. до початку XV ст.