Розвиток пізнавального туризму в Прикарпатті

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Пізнавальний туризм заснований на не припиняючій цікавості  до великого пізнавального потенціалу кожної території, включаючий багато численні пам’ятки історії, архітектури, літератури, археології, а також історичні міста і поселення з включенням до програми перебування туристів та участь у святах, фестивалях, знайомства з живописом, балетом, оперою, по місцях дії відомих літературних творів, по місцях життя відомих людей. Основну роль в таких програмах відіграють екскурсійно – пізнавальні і культурні заходи, спрямовані на задоволення цікавості туристів. Дозвілля на таких турах теж культурно – пізнавального характеру : творчі зустрічі, відео – програми про місце відпочинку, національні свята, відвідування ресторанів з програмою вар’єте та дегустаціями, тощо. Щодо розміщення туристів, то як правило, розміщення готелю бажане ближче до центру міста.

Пізнавальні тури до різних міст, країн з економічної точки зору є дуже вигідними для країни – приймача, бо саме такі тури є майже найдорожчими, і найцікавішими для туристів. Такі тури розраховуються на людей, що люблять та прагнуть чогось нового. Екологічно, тури пізнавального характеру дуже оздоровлюють, але й туристи повинні піклуватись про екологічне становище тієї чи іншої країни. Отже, саме пізнавальні тури є одним з найприбутковіших турів в галузі туризму.

Об’єкт досліджень – пізнавальний туризм.

Предмет досліджень – процес вивчення  туристичної привабливості регіону та характеристика пізнавального туризму.

Мета курсової роботи полягає у вивченні заходів щодо здійснення пізнавальних турів Передкарпатського туристичного регіону.

Курсова робота передбачає виконання таких завдань:

• ознайомитися із туристичним потенціалом регіону;
• дослідити теоретичні засади пізнавального туризму;
• вивчити характерні ознаки стану та перспективи розвитку пізнавального туризму в регіоні;

 Методом виконання  цих завдань є опрацювання  відповідної літератури.

Структурно робота складається з  вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

 

1.1. Особливості пізнавального туризму

Культурне самовираження народу завжди викликає інтерес. Природна допитливість туриста по відношенню до різних куточків світу і населяють їх народів утворюють один з найбільш сильних спонукальних туристських мотивів.

Туризм - найкращий спосіб знайомства з іншою культурою. Гуманітарне  значення туризму полягає у використанні його можливостей для розвитку особистості, її творчого потенціалу, розширення горизонту знань. Прагнення до знання завжди було невід'ємною рисою людини. Поєднання відпочинку з пізнанням життя, історії та культури іншого народу - одне із завдань, яку повною мірою здатний вирішувати туризм. Побачити світ своїми очима, почути, відчути - важливі частини відновлювальної функції туризму, вони несуть в собі великий гуманітарний потенціал. Знайомство з культурою та звичаями іншої країни збагачує духовний світ людини.

Культура є фундаментальною  основою процесу розвитку, збереження, зміцнення незалежності, суверенітету і самобутності народу. Ідентичність шляхів історичної еволюції культури і туризму визначила спільність нових методів підходу до їх подальшого розвитку. У більшості країн світу відбувається процес демократизації культури і туризму, які становлять невід'ємну частину життя суспільства. Самосвідомість і пізнання навколишнього світу, розвиток особистості та досягнення поставлених цілей немислимі без набуття знань у галузі культури.

На конференції в Мехіко (1981 р.) було проголошено два визначення культури. Перше визначення - загального характеру, засноване на культурній антропології і включає все, що створила людина додатково до природи: суспільну думку, господарську діяльність, виробництві, споживання, літературу і мистецтво, спосіб життя і людську гідність.

Друге визначення - спеціалізованого характеру, побудоване на "культурі культури", тобто на моральних, духовних, інтелектуальних і художніх аспектах життя людини.

Культурна спадщина кожного народу становлять не тільки твори художників, архітекторів, музикантів, письменників, праці вчених і т. д., але і нематеріальне  надбання, що включає фольклор, народні  промисли, фестивалі, релігійні ритуали і т. п. [3]

Давно виділився і став самостійним  такий вид туризму, як культурний, чи пізнавальний. Його основою є  історико-культурний потенціал країни, що включає всю соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями  побутової та господарської діяльності. Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку потрібно певна концентрація об'єктів культурної спадщини, серед яких можна виділити:

- Пам'ятники археології;

- Культову і цивільну архітектуру;

- Пам'ятники ландшафтної архітектури;

- Малі та великі історичні  міста;

- Сільські поселення;

- Музеї, театри, виставкові зали  та ін;

- Соціокультурну інфраструктуру;

- Об'єкти етнографії, народні промисли  та ремесла, центри прикладного мистецтва;

- Технічні комплекси і споруди.

При відвідуванні іншої країни туристи  сприймають в цілому культурні комплекси, складовою частиною яких є природа. Атрактивність культурних комплексів визначається їх художньої та історичною цінністю, модою і доступністю по відношенню до місць попиту.

Особливості культури різних регіонів світу все частіше спонукають людей проводити відпустку в  подорожі. Об'єкти, відвідувані туристами, сприяють їх духовному збагаченню, розширенню кругозору. Культура є одним  з основних елементів туристського інтересу.

Пізнавальний туризм охоплює всі  аспекти подорожі, за допомогою якого  людина дізнається про життя, культуру, звичаї іншого народу. Туризм, таким  чином, є важливим засобом створення  культурних зв'язків та міжнародної співпраці. Розвиток культурних факторів всередині регіону є засобом розширення ресурсів для залучення туристичних потоків. У багатьох країнах туризм може бути включений в так звану політику культурних відносин.

Рівень культурного розвитку може бути використаний також для створення сприятливого іміджу конкретного регіону на туристичному ринку. Елементи і фактори культури можуть бути каналами розподілу інформації про туристичні можливості місцевості. Успіх розвитку туризму залежить не тільки від матеріально-технічної бази, що відповідає загальноприйнятим стандартам і вимогам, але й від унікальності національної культурної спадщини.

Об'єкти національної культурної спадщини повинні бути представлені розумно  і творчо. Науково-технічний прогрес  зробив свою справу: продукція однієї країни практично не відрізняється від аналогічної продукції іншої країни. У культурі однаковість неприпустимо. Регіон, який бажає стати популярним туристським напрямком, повинен володіти унікальними культурними комплексами і пропонувати їх на туристичний ринок.

Оцінка культурних комплексів для  туристичних цілей може проводитися  двома основними методами:

1) ранжируванням культурних комплексів  за їх місцем у світовій  та вітчизняній культурі;

2) необхідним і достатнім часом  для огляду визначних пам'яток, що дозволяє порівнювати різні території за перспективністю історико-культурного потенціалу для туризму.

Ці методи багато в чому суб'єктивні: культурні комплекси, що високо оцінюються фахівцями, не завжди викликають адекватну  реакцію у туристів. Необхідна і достатня час для огляду об'єктів певною мірою визначається їх доступністю і побудовою екскурсійних маршрутів. Нарешті, уявлення про цінності культурних комплексів залежить від рівня освіти, національних особливостей туристів. У більшості випадків інтерес до об'єктів культури визначається модою[10].

Важливою характеристикою культурного  комплексу є стабільність його відповідності  ціннісним критеріям, сформованим  у населення. Цей фактор пов'язаний з довго тимчасовістю інтересу туристів до конкретного культурному об'єкту. Зберігається стабільність інтересу туристів до таких об'єктів світової культурної спадщини, як єгипетські піраміди, антична архітектура та ін.. Разом з тим ряд об'єктів, наприклад ленінські місця, найбільш відвідувані в радянський період в Росії, втратив свою привабливість зі зміною ідеологічних установок у суспільстві. Тому одним з основних завдань організаторів туризму є не лише створення культурного комплексу для туризму, але й збереження його на досить тривалий історичний період.

Незважаючи на те що практично будь-яку інформацію можна отримати з друкованих періодичних видань, художньої літератури та інших джерел, не старіє стара істина: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути". Тому регіон, зацікавлений в залученні туристів, повинен розумно планувати і розвивати спеціальні програми і заходи, що сприяють підвищенню інтересу до його культури, поширювати інформацію про своє культурний потенціал в розрахунку на залучення потенційних туристів[4].

 

1.2. Роль елементів культури в формуванні туристичного інтересу

Різні області діяльності здатні викликати  сильний мотив до подорожі й інтерес  до туристського напрямку. Важливими  змінними, що впливають на привабливість  туристського спрямування для різних груп і категорій туристів, є його культурні і соціальні характеристики . Найбільший інтерес у туристів викликають такі елементи культури народу, як мистецтво, наука, релігія, історія та ін

Образотворче мистецтво - один з  важливих елементів культури, здатний  сформувати переконливий мотив до туристської подорожі. Його повсюдне посилення пов'язано з тенденцією виставляти на відомих курортах (в приміщеннях готелів) твори національного образотворчого мистецтва з метою ознайомлення туристів з культурою регіону.

Також популярні фестивалі, широко представляють різноманітні види та елементи національного образотворчого мистецтва. Наприклад, характерною особливістю единбурзького фестивалю, який регулярно проходить в Шотландії, є те, що він знайомить не тільки з творами місцевих художників, але і з творчістю місцевих композиторів, фольклором та іншими - всім, що викликає інтерес у туристів[12].

Музика і танці. Музичний потенціал  регіону є одним з привабливих  елементів культури. У деяких "країнах  музика виступає як основний чинник залучення  туристів. Відомі музичні фестивалі щорічно збирають тисячі учасників. Багато курортні готелі знайомлять своїх гостей з національною музикою під час вечірніх розважальних програм, на фольклорних вечорах і концертах. Аудіоплівки із записами національної музики, продаж яких поширена в більшості туристичних центрів, служать прекрасним засобом знайомства туристів з культурою народу.

Етнічні танці - характерний елемент  національної культури. Практично кожен  регіон має свій національний танець. Знайомство туристів з танцями може відбуватися на спеціальних шоу, фольклорних вечорах, під час розважальних програм. Яскравими прикладами танцю як виразника національної культури є танці народів Африки, полінезійські, японський танець "кабукі", російський балет та ін

Народні промисли. Регіон, що приймає туристів, повинен пропонувати їм широкий асортимент сувенірів, виконаних (фабричним або кустарним способом) місцевими майстрами та ремісниками. Сувеніри - хороша пам'ять про країну. Однак слід пам'ятати, що пам'ятний сувенір, виготовлений не в країні відвідування, а в іншій, втрачає для туриста свою значимість і сприймається як підробка [14].

Всі види сувенірної продукції, а також  інші необхідні туристу товари (туристське спорядження, пляжні аксесуари) повинні  бути доступні і продаватися у  зручно розташованих магазинах та інших торгових точках. Мотиви купівлі та вільної витрати грошей досить сильні під час подорожі, і тому туристські товари повинні виготовлятися в асортименті, що користується особливим попитом у туристів. У деяких туристських центрах створюються спеціальні магазинчики в національному стилі, де місцеві майстри виготовляють вироби безпосередньо у присутності покупців. Ця форма торгівлі сувенірною продукцією є своєрідною пам'яткою регіону і викликає чималий інтерес у туристів.

Історія. Культурний потенціал регіону виражений в його історичній спадщині. Більшість туристських напрямків дбайливо ставиться до своєї історії як фактору залучення туристичних потоків. Наявність унікальних історичних об'єктів може зумовити успішний розвиток туризму в регіоні. Знайомство з історією та історичними об'єктами - найсильніший спонукальний туристський мотив.

Історична спадщина регіону потребує просування на туристичний ринок. Тому національні туристські організації  повинні займатися поширенням інформації про історичний потенціал місцевості. У числі цікавих нововведень у сфері презентації історичної спадщини та залучення туристів можна виділити спеціальні світлозвукові шоу-програми, які поширені в Європі та країнах Середземномор'я. Специфіка таких шоу полягає в особливому відтворенні окремих сторінок історії з використанням різних спец ефектів[4].

Доцільно проводити культурні  заходи (фольклорні, фестивальні та ін), традиційні для місць туристичного призначення і здатні зацікавити туристів з різних куточків світу.

Неабияка великомасштабна акція  культурного характеру була організована в Сінгапурі з нагоди початку  третього тисячоліття. Найсенсаційніший азіатський свято "Mille-nia Mania" був  розрахований на тривалий період - з  червня 1999 р. по серпень 2000 р. Туристи брали участь у фантастичних заходах, фестивалях, розважальних шоу, що роблять зміну тисячоліть незабутньою. Свято здійснювався відповідно до розробленого Управлінням з туризму Сінгапуру планом "Tourism XXI", який передбачає значне розширення району Чайнатауна (Chinatown), проект реставрації якого оцінений майже в 57 млрд дол США. Згідно з проектом Чайнатаун протягом трьох років повинен перетворитися в самий жвавий район Сінгапуру, що відображає його історичне минуле. Управління з туризму розробило план спеціальних, властивих тільки Чайнатаун, заходів: святкування Нового року за китайським календарем, виконання "танцю лева", змагань з ушу та ін Поряд з Чайнатау-ном з'являться етнічні зони, наприклад "маленька Індія". Очікується, що свято тисячоліття перетворить місто з пересічного туристського напряму в столицю туризму XXI століття.