Розвиток пізнавального туризму в Прикарпатті

У Зваричі, передмісті Дрогобича, поблизу від старих солеварень стоїть дерев'яна церква Воздвиження чесного хреста,  збудована в 1613 р. В інтер'єрі зберігся настінний живопис ХУІІ-ХУШ ст.

У Дрогобичі уцілів оборонний  монастир кармелітів, заснований наприкінці XVII ст. Один із монастирських храмів, перетворений на греко-католицьку церкву Св. Трійці, функціонує й сьогодні.

У Дрогобичі народився  Юрій  Котермак  -  професор Краківського, ректор Болонського університетів.

В селі Нагуєвичі (до 1240 р. - Сольне, пізніше - Башево, або Дешево) народився І. Франко. Тут діє його музей-садиба.  При в'їзді в село починається  «стежка  Івана Франка» — художньо-меморіальний комплекс роботи студентів і викладачів Львівської академії мистецтв.

В селищі Підкамінь зберігся ансамбль домініканського монастиря (XVII—XVIII ст.), який складається з Вознесенського костьолу (1612-1695), келій, оборонних стін з воротами, дзвіницею і баштами. Пам'ятка барокової архітектури — каплиця Параскеви П'ятниці (1739-1741).

В селі Оброшине розташований палацовий комплекс 1730 р., до якого входять палац, службові приміщення, огорожа з воротами і парк. Цей палац був літньою резиденцією львівського римо-католицького архієпископа.

Перші згадки про замок, розташований на околиці села Свірж, відносяться до XV ст., хоча від тих часів залишились лише фрагменти мурів, зведені в XVI—XVII ст.. На території прилеглого парку зберігся костьол (1541 р.).

Старовинний Самбір (попередні назви — Погонич, І Іоний Самбір, Нове Місто) багатий на пам'ятки фортифікаційного будівництва. Тут збереглися фрагменти земляного валу, костьол бернардинців з келіями (1751 р.), церква Різдва Богородиці (1728 р)., що була оточена оборонним муром, костьол (XVI—XVII ст.) з бійницями. В кінці XVIII — на початку XIX ст. були перебудовані ратуша (XVII ст.), оборонний двір, міський і цеховий арсенали. домініканський монастир (1406 р.), монастир бригідок   та єзуїтський монастир (1680 р.).

У селі Червоне (колишня  назва — Ляцьке) зберігся палацовий  комплекс XVIII — першої половини XIX ст., збудований у стилі ампір[22].

 

2. 2. Туристичні ресурси Івано-Франківської області

Івано-Франківська область  розташована на заході країни, в  межах Передкарпаття 1.1 Українських  Карпат. Південні райони області межують .І Румунією. Площа області 13,9 тис. кв. км (2,4% території України). Національній склад населення однорідний: українці складають 96,3% під його загальної чисельності. В гірських районах виділяються етнічні групи — гуцули і бойки.

Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Річки в основному  гірські. Озера  нечисленні.

В області налічується 366 територій і об'єктів природно заповідного фонду, в тому числі перший в Україні національний парк  — Карпатський, розташований біля верхів'я Пруту.

 Серед природних  рекреаційних ресурсів області  - сприятливий клімат, джерела мінеральних вод і запаси лікувальних грязей. Кліматичні курорти (Косів, Ворохта, ІІІешори Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.

Мінеральні води області  різноманітні за своїм хімічним складом: у гірській частині — хлоридно-натрієві (Верхо¬винський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу «Нафтуся» (район Шешорів); у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.); на рівнинних територіях — йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче). Родовища лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському і Долинському районах.

В області є 18 готелів. Туристів приймають готель «Верховина», туристські бази «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Гуцульщина» (Яремча), «Карпатські  зорі» (Косів), «Сріблясті водоспади» (с. Шешори), «Смерічка» (с. Люча), «Гірська» (с. Яблуниця). Турбази «Гірська» і «Гуцульщина» і туристський готель «Верховина» обладнані лижнобуксирувальними підйомниками[22].

Селище Ворохта є  центром підготовки збірних команд України із зимових видів спорту.

В с. Ворохта є збудований у XVIII ст. найменший з усіх гуцульських  храмів. Традиційними стали міжрегіональні гуцульські фестивалі і міжнародні фольклорні фестивалі в Коломиї, міжобласні фестивалі («Покутські візерунки») в Городенці, фестивалі сучасної української пісні («Золотий тік») у Бурштині.

В області діє 11 музеїв із 6 відділами.

Івано-Франківський краєзнавчий  музей створено в 1939 р. як історико-краєзнавчий  на основі фондів Покутського музею  в Станіславі, Жаб'ївського музею  «Гуцульщина» та окремих приватних колекцій. Його зібрання налічує близько 120 тис. експонатів, серед яких — археологічні знахідки, природнича, нумізматична колекції, твори живопису, скульптури, іконопису, національний одяг, вишивка, художні вироби з металу, шкіри, зразки художнього різьблення, побутові предмети, документи. Музей розташований V приміщенні колишньої міської ратуші.

Музей має кілька філіалів: літературний музей ІІрикарпаття, літературно-меморіальний музей І. Франка (с. Криворівня),   історико-архітектурний   музей  «Скит   Манявський»    (с.    Маняви),    літературно-меморіальний    музей Л. Мартовича (Торговиця).

В  с. Криворівня  щоліта  в   період з   1900   по   1914 рік  відпочивав І. Франко. Сюди двічі  в (1910 і 1911 рр ) приїздив М. Коцюбинський, якого ці місця надихнули на створення повісті «Тіні забутих предків».

У сусідньому селі Красноїлів Г. Хоткевич у 1906 р.  заснував самодіяльний гуцульський театр. Режисером театру був також Лесь Курбас.

На   запрошення   Г. Хоткевича    Криворівню відвідали  К. Станіславський і В. Немирович-Данченко.

Поблизу с. Манява на вузькій  терасі між горою Вознесінкою  і крутим берегом гірської річки  Батерс (Скитець) розташований комплекс споруд монастиря-скиту, заснованого  в 1611 р. В XVII ст. сформувався ансамбль споруд, від якого до наших днів дійшли фрагменти мурів,  в'їзна башта, дзвіниця,   оборонна   башта,   висока  башта   («Скарбниця»), руїни трапезної, монастирських келій, ще однієї в'їзної башти.

Пам'яткою природи  є Манявський водоспад.

Музей   народного   мистецтва    Гуцульщини   і   Покуття   імені Й. Кобринського засновано в Коломиї в 1926 р. Його фонди налічують понад 20 тис. одиниць. В експозиції представлені такі види народного мистецтва, як художня обробка дерева, металу, шкіри, а також гончарні, ткацькі вироби, вишивка,   національний  одяг,  писанки,  живопис.   Інтерес представляє, зокрема, техніка іконопису на склі.

В області зареєстровано 3477 пам'яток історії і культури. Архітектурна спадщина включає 1359 пам'яток.

В м. Галич у 1994 р. створено національний заповідник «Давній   Галич»   на   базі   комплексу   пам'яток   давньоукраїнської історії і культури. Він    включає    Галицьке    городище   X—XIII  ст.   в   с. Крилос,    храм   Св. Пантелеймона в с. Шевченкове — унікальну пам'ятку архітектури XII-XI11 ст. Церква Св. Пантелеймона споруджена близько 1200 р. В середині XIV ст. вона була передана католикам і відтоді відома як костьол Св. Станіслава. Храм неодноразово зазнавав руйнувань. У 1926 р. його частково відремонтували, а в 1997-1998 рр. пам'ятка була відреставрована, набувши свого початкового вигляду. Біля храму стоїть дзвіниця (1611 р.). В місті також збереглися церкви Різдва Христового і Успенська, митрополичі палати, фундаменти Успенського собору, відомого з літописів, руїни замку (XIV-XVII ст.).

На території заповідника  розташовані також музей історії  давнього Галича і музей народної архітектури і побуту.

Івано-Франківськ (до 1962 р. — Станіслав, названий так на честь  його власника С. Потоцького) збудований на місці с. Заболотів. Стару міську фортецю було розібрано і на її місці споруджено єзуїтський костьол (1788-1812 рр.). Серед архітектурних пам'яток міста — Костьол Пресвятої Діви Марії (1669-1703), розташований в історичному центрі Івано-Франківська. Під будівлею містилась родова усипальниця Потоцьких. Зберігся в місті також замок Потоцьких кінця XVII ст.

У 1677 р. місцева вірменська громада одержала право на внутрішнє  самоврядування. У зв'язку з цим  у місті було створено два магістрати: українсько-польський і вірменський. Тривала російсько-турецька війна зруйнувала торговельні зв'язки краю з дунайськими князівствами, в результаті чого в 1769 р. більшість вірменських купців переселилася за Карпати, і вірменська громада втратила своє самоврядування. В місті збереглась вірменська церква XVIII ст.

В містечку Богородчани  розташований ансамбль домініканського  монастиря, який включає костьол (1742-1761) і палати з келіями (1762).

В с. Гошів зберігся монастир Св. Василія Великого. Він був  заснований близько 1570 р. південніше від  того місця, де стоїть тепер, і перенесений на нову ділянку в 1780 р. В минулому він був широко відомий у Галичині своєю чудотворною іконою.

В   Рогатині  серед  пам'яток  оборонного  будівництва  церква Різдва Богородиці (XIV—XV ст.) і  міські стіни з брамою XIV—XVII ст., а також Миколаївський костьол (XV п.)

У селищі Рожнятин частково зберігся замок Конєцпольських, серйозно пошкоджений у 1649-1650 рр. і відбудований у 1758 р. Будівля оточена великим  парком.

Історичною  пам'яткою  містечка  Пнів  є руїни  замку, спорудженого у другій половині XVI ст[22].

 

 

 

 

2.3.Туристичні  ресурси Чернівецької області

Чернівецька область охоплює історичну територію Північної Буковини і Хотинського повіту Бесарабії. Вона розташована в межах Передкарпаття і   східної частини Карпат. На півдні область межує з Румунією, її площа — 8,1 тис. кв. км  (1,3% території країни).

Область має густу  річкову мережу. Тут налічується  близько 4,5 тис. річок, які належать до басейнів Дунаю і Дністра.

Курортними зонами є  Вижницький і Путильський райони, де наявні значні лісові масиви і джерела мінеральних вод: гідрокарбонатні (Путильський, Сторожинецький, Глибоцький райони), хлоридні (Путильський,  Вижницький,  Сторожинецький,   Глибоцький,   Сокирянський   райони),   сульфатні (Новоселицький, Заставнівський райони), залізисті   (Вижницький, Хотинський, Сокирянський райони), сірководневі (с. Щербинці Новоселицького району, Брусниця Кіцманського, Путильський район).

Родовища лікувальних  грязей відомі у Глибоцькому, Сторожинецькому, Вижницькому районах.

На території області в районі сіл Нагоряни, Грушівці і  Бабин зводиться мальовниче скелясте Товтрове пасмо, що простяглося від Львівської області через західне Поділля аж до кордону між Молдовою і Румунією.

В області налічується 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду,   в тому числі   національний   природний парк   «Вижницький»,   8 пам'яток природи (в їх числі печери  Буковинка,  Піонерка,  Попелюшка,  Баламутівська, Сторожинецький дендропарк).

Карстова печера Попелюшка  розташована на межі України і  Молдови. Вхід до неї знаходиться з боку с. Подвірного в Чернівецькій області. Довжина підземних ходів — 80 км

В Чернівецькій області  є 19 готелів.

На державному обліку перебуває 738 пам'яток.

В області є 5 музеів і 4 відділи і філіали. Чернівецьким краєзнавчий музей - один з найстаріших в Україні. В 1877 11 його колекція була передана Чернівецькому університеті у З 1893 р. до початку Першої світової війни він функціонував як крайовий музей. Нині в його фондах налічується 83 тис. експонатів.

Музей має два відділи — історичний музей у м. Хотин і краєзнавчий музей    у м. Кіцмань,   а   також філії  -  літературно-меморіальні  музеї  Ю. Федьковича  та  О. Кобилянської.

В Чернівцях діють музей народної архітектури і побуту,  картинна галерея,  виставковий зал. Цікавим є музей майстра української народної творчості Г. Гараса у м. Вашківцях.

Найдавнішими пам'ятками, що збереглися сьогодні в Чернівцях, є чотири дерев'яні храми в  передмістях Роша, Каличанка, Клокучка і в центрі міста. Остання —  церква Св. Миколая (1607) — належить до храмів «хатнього типу», які за своїм зовнішнім виглядом та інтер'єром майже нічим не відрізняються від звичайної хати. Класичними зразками цього типу церков є також Миколаївська церква в селі Поляни (1648) і Троїцька (1774) в Чернівцях.

Комплекс резиденції буковинських митрополитів розташований   на   високому   пагорбі   в   історичному   центрі Чернівців. Висотні акценти ансамблю — семінарська церква і дзвіниця монастирського корпусу — є головними містобудівними домінантами. Споруди зведені на місці давньої резиденції архієпископа, яка поступово занепала і в 1794 р. була розібрана. Нова резиденція споруджена за проектом чеського архітектора Й. Главки в 1864-1882 рр. Комплекс включає три двоповерхові корпуси і ландшафтний парк, закладений у 1876-1878 рр. У 1944 р. в резиденції розмістились   музей   та   філологічний   факультет   Чернівецького університету, а в 1956 р. весь комплекс переданий у розпорядження університету.

Головна споруда комплексу  — палац митрополита з парадним Мармуровим залом.

У семінарському корпусі  розміщувалась духовна семінарія, а згодом — теологічний факультет  Чернівецького університету, відкритого в 1875 р.

Монастирський корпус початкове  призначався для ченців, згодом у  ньому стали діяти школа псаломщиків, бурса і цех, який виробляв свічки.

На східній околиці  Чернівців, що має назву Гореча, на високому пагорбі серед лісу зведена  церква Різдва Богородиці (Георгіївська). Велику мистецьку цінність має розпис в інтер'єрі храму. Горечанський монастир ліквідовано австрійською владою в 1786 році, а церква стала функціонувати як парафіяльна.