Особенности организации и перспективы развития религиозного туризма

• Діти, школярі, студенти, 11%.

Для глибоко віруючих і віруючих туристів метою відвідування релігійних святинь є молитовне спілкування, праця, збори пожертв на відновлення і розвиток монастиря чи храму. Це так зване паломництво. За релігійними канонами паломницька поїздка повинна тривати не менше 10 днів і найчастіше є приуроченою до релігійних свят. У наш час паломництво може тривати від кількох днів до кількох місяців, за бажанням паломників і / або в залежності від можливостей місць відвідування. Адже в даний час багато церков, соборів і монастирів зруйновані, їх відновлення тільки починається.

Паломницький тур відрізняється  від всіх інших реальною участю паломників у релігійному житті храму чи монастиря, відвідуванням богослужіння, вчиненням молитовного правила вранці і ввечері, перед і після трапези, на початку і кінці шляху, а головне – особистою участю у відновлення і підтримці життя обителі.

Туристи, які цікавляться  релігією намагаються відвідувати храми в православні свята і певні дні (наприклад, дні поминання) або з якихось інших особистих причин. Їм цікаві монастирі, саме життя в монастирях. Вони хочуть поклонитися святим чудотворним іконам і мощам, зробити обмивання у святих джерелах, поставити свічку, подати записку 'про здоров'я / за упокій' рідних і близьких, внести посильний грошовий внесок на відтворення святині, привезти з собою з поїздки ікону, частинку святині, але : провести там, хоч якесь, навіть не дуже тривалий час їм не хотілося б. Побажання цих людей : транспорт максимально комфортний, обов'язково супровід, трансфери, харчування в громадських місцях, частіше за все в ресторанах (в обителі, як виняток, для 'екзотики'), проживання комфортне (1–2 місні номери з усіма зручностями в екологічно красивих і чистих місцях), екскурсійне обслуговування, бажані анімація і додаткові послуги. Ці люди прагнуть поєднати відвідування святих місць з активним відпочинком. Для них цікаво додатково в цій поїздці відвідати природний заповідник (національний парк), просто гарне місце, а також місця виробництва і продажу предметів народних промислів.

Ті, хто не цікавиться релігією їдуть відпочити, змінити обстановку, помилуватися природою та архітектурою, почути фольклор 'глибинки', підвищити свій інтелектуальний рівень, вгамувати одвічну людську спрагу цікавості поспілкуватися з людьми приблизно їх кола, але не пов'язаних з ними ні чим, окрім самої поїздки. Ця категорія хоче отримати всі послуги найкращої якості. І взагалі, чим менше інтерес до самої релігії, тим вище вимоги до комфорту і більше капризів щодо туру. Представники даної групи це чудово розуміють і самі. До цієї ж групи часто відносять дітей, хоча це не цілком коректно.

Дітям, школярам і студентам хотілося б того ж, але, по можливості, все-таки дешевше, з меншим екскурсійним навантаженням і з додаванням у розважальну програму чисто молодіжних елементів (наприклад, дискотеки з молодіжної музикою, ігор, тощо).

3.2. Проблеми та перспективи розвитку релігійного туризму та паломництва

Релігійний туризм є складовою  частиною сучасної індустрії туризму. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної  індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Сьогодні сам «жанр» православного  паломництва передбачає ряд властивих  йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність  розміщення паломників в монастирях. Побутові незручності частково компенсуються  низькою вартістю триразового харчування в монастирській трапезній, що робить сам тур недорогим за вартістю.

Проте розвиток релігійного  туризму в Україні гальмують  ряд інших чинників, які досить низька ціна туру не здатна компенсувати. До таких чинників зокрема належить:

– Недостатній рівень розвинутості безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність  світовим стандартам. Слід пам’ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів  з орієнтацією переважно на невибагливого  туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з  аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць  та низьким рівнем комфортності.

• Стан українських автошляхів. Одним із дійових засобів прискорення розвитку будь-якого виду туризму, в тому числі релігійного і паломницького, є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК).
• Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних релігійних центрів. За кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються.
• Технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденної ужитковості: електронні інформаційні д<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; font-size: 14pt;