Особенности организации и перспективы развития религиозного туризма

 У пізнавальних релігійних турах використовуються наявні елементи туристичної інфраструктури - готелі і т.д., розміщення більш комфортне, вартість турів - дорожча.

Туристи, що вирушають у  поїздки святими місцями і  до релігійних центрів, користуються послугами підприємств і установ громадського харчування. Це можуть бути: ресторани, кафе, закусочні і т.д., монастирські, храмові та інші їдальні і т.д., у яких готується їжа для відвідувачів. Асортимент страв тут відрізняється від пропонованого в кафе і ресторанах. У ряді випадків їжа може бути більш простою, пісною під час посту, вегетаріанською. Прочанам часто подається їжа у визначений час, часто також без можливості вибору страв. Про це необхідно попередити іноземних туристів, як мають специфічні харчові уподобання та режим харчування.

 Туристи, що відправляються в паломницьку й екскурсійну поїздки, використовують різні засоби транспорту для досягнення пункту (пунктів) прибуття. Засобами використовуваного транспорту є: авіаційний, залізничний, автомобільний (автобусний), водний (річковий, морський) та інші його види.

 

 

 

2.2. Основні релігійні центри в Україні

Традиційно релігійні пам’ятники використовувались лише як екскурсійні об’єкти. Зараз відвідування культових споруд набувають риси паломництва. При цьому, значно розширилась кількість об’єктів релігійного паломництва. До матеріальних ресурсів релігійного туризму увійшли не лише культові споруди, але й святі джерела, дерева, скелі, тобто об’єкти природного походження.

До найвідоміших релігійних об’єктів України належать Києво-Печерська лавра та Флорівський монастир у Києві, Почаївська лавра на півночі Тернопільської області, Святогорський монастир у с. Зимне Волинської та Корецький Свято-Троїцький монастир у м. Корець Рівненської областей, Свято-Успенська Патріарша обитель та Свято-Пантелеймонівський монастир в Одесі, Святогорський монастир поблизу м. Слов'яногорськ в Донецькій області, Унівська лавра та Крехівський монастир на Львівщині, Гошівський монастир на Івано-Франківщині та ін.

Українські землі славилися  великою кількістю чудотворних  ікон, які вшановуються у православ'ї  та католицизмі. Зокрема, найбільш відомими є чудодійні ікони Богородиці. На українських етнічних землях знаходилося близько 200 чудотворних ікон Богородиці загальноукраїнського, регіонального і локального значення. Нині багато історично відомих в Україні ікон втрачено, деякі із них є національною гордістю інших народів (наприклад Ченстоховська ікона Божої Матері, яка нині є національною святинею поляків і всесвітньо відомим релігійним об’єктом, чи Владимирська ікона Божої Матері, яка нині знаходиться в Росії). Тільки незначну частину чудотворних ікон чи їх копій в сучасній Україні можна назвати об'єктами релігійного туризму. Чи не найпопулярнішою можна вважати Зарваницьку ікону Божої Матері (знаходиться у с. Зарваниці на Тернопільщині), що є головним центром паломництва греко-католиків в Україні: у дні прощ тут збирається до 5 тис. паломників. [23, c. 50]

Серед нехристиянських конфесій досить широку мережу релігійних центрів мають іудеї-хасиди. Одним із найбільш відомих у світі та найвідомішим в Україні центром паломництва хасидів є могила цадика рабі Нахмана Брацлавського в Умані (Черкаська область.

В Україні діють релігійні  святині й інших нехристиян: мусульман  і караїмів (зокрема в Криму), буддистів (один із найвідоміших в Україні  буддистських храмів знаходиться в  околицях Черкас), кришнаїтів, язичників.

До релігійних об’єктів відносять найвидатніші культові споруди та цвинтарі. Кладовища бувають як загальні, так і поділені за національно-релігійними ознаками: некрокомплекси іудеїв, мусульман, протестантів, менонітів та ін.

Культові споруди (приміщення для проведення богослужінь і  виконання релігійних обрядів) у  православ'ї і греко-католицизмі  називаються церквами, храмами, соборами; у римо-католицизмі - костелами, санктуаріями; в іудаїзмі - синагогами; в ісламі - мечетями тощо. Культові споруди приваблюють  туристів, крім свого видатного релігійного  значення, ще й архітектурою. Із 11897 діючих в Україні культових споруд до пам'яток архітектури було зараховано 3464 споруди (29,1%). Відомі культові споруди - центри релігійного туризму - знаходяться у Києві, Львові, Чернігові, Чернівцях, Одесі, Харкові, Сімферополі, Овручі та в багатьох інших населених пунктах. [23,с.20-25 ]

Хоча найбільше релігійних центрів зосереджено у західній та центральній частинах України, проте в більшій чи меншій кількостях вони наявні у всіх регіонах. Таке розташування релігійних об’єктів дає змогу розвивати релігійний туризм на всій території нашої держави.

Одну з найвизначніших ролей у розвитку релігійного  туризму в Україні відіграє Свято-Успенська  Києво-Печерьська лавра, яка є національною святинею українського народу. Києво-Печерський монастир стає центром паломництва з кінця ХІ ст. Цьому передували канонізація Феодосія, княгині Ольги, Антонія Печерського та інших преподобних Печерського монастиря. Головним храмом Лаври з найдавніших часів був Успенський собор, в якому зберігалась найголовніша його святиня – чудотворна ікона Успіння Божої Матері, що знаходилась над царськими воротами головного престолу. Її було принесено в Київ ще в 1073 р. грецькими майстрами. Наявність зазначених святинь, подвижницька діяльність духовних провідників Лаври, високий духовний та інтелектуальний рівень ченців – все це зробило Києво-Печерську лавру осередком духовності і центром тяжіння до неї православних віруючих з усіх кінців Київської Русі. Після монголо-татарської навали паломництво взагалі припинилося і почало відновлюватись лише з XIV ст., після відкриття мощів у печерах. З відбудовою головних святинь Києва: Успенського, Софійського, Михайлівського соборів, Десятинної церкви, спорудженням нових храмів паломницький потік до Лаври зростає. Києво-Печерська лавра, яка відігравала величезну роль в історії України в поширенні серед народу духовності, християнської моралі, культури, освіти, прискорила також розвиток мандрівництва, який здійснювався у двох напрямах – на Схід, до Святої землі і з усього православного світу до Києва і його знаменитого монастиря – Києво-Печерської лаври.

Окрім Києво-Печерської лаври, до релігійних «перлин» Києва також  відносяться Десятинна церква та Софійський собор.

Києво-Печерська Лавра  та Софія Київська є двома із 6 об’єктами України, включених до Списку пам’яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1990 р. Слід також зауважити, що вони  першими з України увійшли до цього списку.

Також значний потенціал  для розвитку такої специфічної  галузі бізнесу як релігійний туризм містить Житомирщина. На території області знаходяться визначні пам’ятки історії та культури – це Овруцький Св. Василівський храм (окремим фрагментам стін храму нараховується понад 900 років), римо-католицький монастир Кармелітів Босих у м. Бердичеві вважається неперевершеним архітектурним ансамблем на теренах всієї України, Чоповицький православний монастир відомий своїм чудодійним джерелом далеко на межами області, є місцем паломництва віруючих з усієї України.

На Тернопільщині релігійний туризм – окремий потужний напрямок. Відвідання двох святинь світового значення в Почаєві і Зарваниці подія непересічна як для паломника, так і просто мандрівника. У духовному центрі української греко-католицької церкви – Зарваниці після часу заборон тільки недавно відновилися храми, будуються нові, без перебільшення, шедеври церковного мистецтва. Один з них – собор Зарваницької Божої Матері, котра вперше явилася тут 1240 року.

Особливе місце займає Почаївська лавра, яка була заснована  на горі поблизу містечка Новий Почаїв близько 1240 року. З сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. Почаївська лавра - найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні.  Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова. 

Іншим відомим центром  релігійного туризму є Гора Богіт  висотою 417 метрів неподалік села Медобори на межі Тернопільської та Хмельницької областей. Це один з найдавніших культових центрів України. Релігії там змінювали одна одну – з часів скіфів до XIII століття, коли тут остаточно утвердилося православ‘я. Там збереглося язичницьке святилище, де колись височіла статуя бога Свентовита, яку знайшли в 1848 році в річці Збруч. Оригінал її зберігається в музеї м. Кракова (Польща).

Івано-Франківська область  також відома багатою сакральною і духовною спадщиною. Територію  області здавна населяли народи з  різним релігійним віросповіданням. Збережені  церкви, костьоли, синагоги, монастирі  та скити є окрасою області  та передумовою для розвитку релігійного  та паломницького туризму. 
        На сьогодні в області нараховується 50 дерев'яних церков, які охороняються державою. Найдавніші з них — Благовіщенська церква (1587 рік) у місті Коломия, Успенська церква (1623 рік) в селі Пістинь Косівського району, Різдва Богородиці (1678 рік) у селищі Ворохта на Яремчанщині. А в селі Росільна Богородчанського району знаходиться дерев'яна церковця, зведена без жодного цвяха. 
       Найяскравішим зразком дерев'яного будівництва є церква Святого Духа з укріпленнями в місті Рогатин (1676 рік). Іконостас Святодухівської церкви, створений у 1650 році, вважається перлиною українського малярства.

Іншими знаковими об'єктами для розвитку релігійного туризму є:

• Манявський скит, пам'ятка архітектури XVII ст., поблизу с. Манява Богородчанського району. Заснований у 1606 р. Й. Княгиницьким, вихованцем Афонського монастиря. Скит Манявський – аскетичний чоловічий монастир східного обряду (український Афон), визначний осередок духовності, культури і мистецтва України. Зараз це відреставрований ансамбль кам'яних і дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами і бійницями;
• Гошівський монастир отців Василіян і церква Преображення Господнього на Ясній Горі у с. Гошеві Долинського району, заснований у 1570 році. Є місцем паломництва християн з різних країн світу, які йдуть сюди, щоб помолитися чудотворній іконі Божої Матері;
• Монастир XVII ст. у с. Погоня (Тисменицький район);
• Караїмський цвинтар у Галицькому районі;
• Приміщення Музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини у м. Косів.

Унікальні передумови щодо розвитку релігійного туризму як екскурсійного, так і паломницького напрямів має Крим. Серед цих храмових споруд найбільш перспективним для релігійного туризму вважається Собор Св. Володимира, зведений в пам’ять оборони Севастополя 1854-1855 рр. Цей храм є місцем упокоєння чотирьох адміралів: В.Є. Лазарева, В.О. Корнилова, П.С. Нахімова та В.І. Істоміна. Собор є зразком російського зодчества та живопису і побудований за проектом академіка архітектури А.А. Авдєєва.

 Серед культових споруд  паломницького змісту найбільш  цікавими в Криму є монастирі.  Зараз на півострові 9 діючих монастирів, серед яких 8 конфесійно належать до православної і 1 – до вірмено-григоріанської церкви. При цьому серед православних діючих монастирів два жіночих: Свято-Троїцький Параскевський, заснований у 1864 р. архієпископом Олексієм неподалік с. Тополівки Білогірського району та Свято-Георгієвський Катерлезський монастир, заснований наприкінці 18 ст. поблизу м. Керч.

 Серед діючих монастирів Криму найбільш давнім вважається православний Свято-Георгієвський монастир, який побудовано у 891 році на місці язичеської каплиці поблизу сучасної Балаклави. Слід зазначити, що жіночий Свято-Троїцький Параскевський монастир також був заснований поблизу цілющого джерела Св. Параскеви (Чокрак-Саликсу або Джерело живої води). Паломництво до нього відбувається щороку 26 липня – в день Св. Параскеви.

Деякі міста України є  важливими релігійними центрами для іудеїв, а особливо для окремої  течії іудаїзму – хасидизм. Незалежно  від свого місця проживання, щороку хасиди з усього світу здійснюють паломництво до своїх святинь, які  залишилися в Україні. Головними місцями паломництва є Меджибіж й Умань - історичні центри хасидизму. Меджибіж освячений двадцятилітнім перебуванням тут Баал Шема, а в Умані, на околиці містечка, стоїть могила одного з найвизначніших послідовників Бешта, духовного лідера брацлавських хасидів Ребе Нахмана з Брацлава, що помер і був похований 1810 року. Щорічно до Умані злітаються й приїжджають тисячі хасидів, передусім, звісно, брацлавські, патріархи зі своїми синами й онуками, але лише особи чоловічої статі, щоби поклонитися могилі Ребе і відзначити спільно свято Рош-га-Шана – єврейський Новий рік, який зазвичай припадає на вересень - початок жовтня за іудейським місячним календарем. Щороку до Умані приїжджає близько двадцяти тисяч іудейських прочан.

До релігійних центрів  крім матеріальних слід також віднести і духовні ресурси, такі як дива, які творяться в певних місцевостях, укріплюють вірян, а також благодать, яку відчувають віряни під час  знаходження в святому місці. 
З даної точки зору унікальним є Миколаївський храм в с. Кулевча Одеської області, де знаходяться багато святинь, які здатні дивовижно укріплювати віру православних християн. Тут знаходяться мироточтвий хрест, Казанська ікона Божої матері, біля якої на засохлих гілках лілії без води проростають живі квіти, Іверська ікона Божої матері, що кровоточить, Ікона Спаса Нерукотворного, що самооновилася, а також ікони цілителя Пантелеймона і мученика Георгія.

Висновок: У різних регіонах України збереглися історично–культурні памятки християнства, ісламу, іудаїзму, караїзму та інших релігій і етносів. Вони є привабливими культурними і сакральними осередками для українців, євреїв, кримських татар, караїмів, кримчаків, інших вихідців з України та їхніх нащадків, які проживають нині за її межами. Останніми роками ці люди здійснюють приватні і неорганізовані паломницькі поїздки до місць, повязаних з памятними датами, подіями, визначними особистостями їхнього етноконфесійного минулого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ. Перспективи розвитку релігійного туризму в Україні

В даний час в світі все більший розвиток отримують різні види  пізнавального,  у тому числі й релігійного туризму.  Маршрути поїздок віруючих різних конфесій лягли до Ізраїлю,  Греції, Єгипту, Йорданії,  Туреччини, Італії, Індії, Саудівської Аравії, Тибету і інших місць,  що мають релігійну значущість. В цьому розділі ми розглянемо проблеми розвитку релігійного туризму в Україні і визначимо можливі напрямки його розвитку, для того аби Україна приєдналась до цього списку найбільших релігійних центрів світу.

3.1. Сегментація  туристичного ринку

Для створення якісного туристичного продукту, необхідно чітко розмежовувати  потенційних споживачів даного продукту та оцінити їх потреби.

Споживачів релігійного  туризму можна розділити на декілька різних груп:

• Глибоко віруючі, 17%. Вони хотіли б пожити в монастирях тривалий час. Вони прагнуть сюди як діти в отчий будинок після довгої розлуки;
• Віруючі, 24%. Вони також хочуть пожити в монастирях, але не такий тривалий час;

• Цікавляться релігією, 35%. Люди вірять у Бога, але не так суворо ставляться до церковних атрибутів і канонів;
• Не цікавляться релігією, 13%. Люди не цікавляться релігією як такою;