Особенности организации и перспективы развития религиозного туризма

Зазвичай виділяють декілька видів паломництва, що класифікуються за різними ознаками:

1) за сезонністю – цілорічні паломництва, а також приурочені до різних релігійних свят;

2) за місцерозташуванням об'єкту паломництва – внутрішні (в межах державних кордонів) і зарубіжні паломницькі тури;

3) за ознакою обов'язковості – добровільні і обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво хадж є обов'язковим для кожного правовірного).

Паломництво пов'язане з відвідинами певних місць, що є святими. Це можуть бути монастирі, храми, природні об'єкти – гори, річки, озера, гаї, печери. Часто паломництво буває приуроченим до певних свят. Паломники звичайно висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення. Вони зупиняються на нічліг в келіях монастирів, на території ашрамів, в палаткових містечках (під час хаджу, наприклад), можуть ночувати в храмах на підлозі або прямо на вулиці. Вибір їжі зазвичай невеликий і вона скромніша. [22, c. 79-81]

Одним з важливих аспектів паломницьких поїздок є їх духовно–просвітницька  складова. При відвідинах святих місць  люди дізнаються про історію і  духовні традиції монастирів і храмів, особливості богослужіння, святих і  подвижників благочестя, чиє життя  і діяльність була пов'язана зі святинями, що входять у паломницький маршрут. Прочани мають можливість поговорити з мешканцями монастирів, деякі з  них знаходять тут собі духовних наставників. Паломництво відіграє також важливу загальноосвітню  роль.

Україна є багато релігійною країною, у якій вже протягом кількох  тисячоліть співіснують різні релігії. (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Розподіл населення України  за релігійними напрямами

№	Релігія	Кількість осіб
1.	Православ’я	20 млн.
2.	Католицизм	5 млн. 752 тис.
3.	Протестантизм	125 тис. 457
4.	Іслам	500 тис. – 2 млн.

 

 

 

Православ’я.

Православ'я сповідають більшість  вірян України і переважна більшість в центральних, східних і південних регіонах країни. Православ'я на Україні бере свій початок з Хрещення Русі в 988, яке привело до утворення Київської митрополії.

Православ’я в Україні представляють такі церкви:

• Українська Автокефальна Православна Церква;
• Українська Автокефальна Православна Церква Канонічна;
• Українська Православна Церква — Київський Патріархат;
• Українська Православна Церква (Московський Патріархат).

Католицизм.

Кількість католиків на Україні оцінюється у 5-6 мільйонів чоловік. За даними сайту catholic-hierarchy.org, у 2011 році кількість католиків країни складала 5 мільйони 725 тисяч чоловік, тобто приблизно 7,3 % населення. З них близько 5,4 мільйонів складають грекокатоліки, 500—800 тисяч католики латинського обряду.

Протестантизм.

Протестантські напрями  в Україні є неоднорідними, вони поділяються на дві групи. 
Перша група — це різноманітні церкви і течії, вчення яких сформувалося на грунті західного протестантизму, що відколовся від католицької церкви. До них належать баптисти, євангелісти, п'ятидесятники, меноніти, адвентисти, єговісти та ін. Друга група — церкви і секти, віровчення яких склалося на грунті православ'я, вони відкололися від православної церкви. До них належать старообрядці, молокани, хлисти, духобори, істинно православна церква, православні християни та ін. Найпоширеніші в Україні — протестантські конфесії західного спрямування. Інші не набули значного поширення.

Іслам.

Іслам - найбільш поширена релігія  серед кримських татар. На початок 2012 г. в Україні було зареєстровано більше 1 500 организацій даного напрямку. Точных даних щодо кількості мусульман в Україні немає, але вона варіює від 500 тисяч до 2 мільйонів осіб.

Відповідно до таблиці 1.1 домінуючим релігійним напрямком в Україні є християнство, на яке припадає майже 95% віруючих, з них 54,5% - православні, 18,6% - католики. Саме для православ’я та католицизму в християнстві характерною є традиція паломництва – місія поклоніння святим місцям задля спасіння душі шляхом особистого відвідування сакральних місць. Сакральними (священними) в християнстві вважаються місця, пов’язані з діяннями святих, чудесами, подіями, які впливали на становлення релігії. Сакральність певних місць формується історично протягом значного часу (іноді кілька тисяч років) і закріпляється духовною функцією даного місця. [24]

Християнське паломництво  є одним з найдавніших видів  подорожей, відомих з літописних джерел ще ІV ст. н. е. Українське християнське паломництво відоме за джерелами з ХІ ст., зазнаючи злетів та спадів, незважаючи на значні утиски соціалістичної доби, зберігалося саме завдяки тій визначній ролі, яка надається подорожі до Святих місць. Паломницька традиція є тим об’єктивним підґрунтям, на якому розвивається зараз і поступово набирає поширення релігійний туризм в Україні.

 

3. Розвиток релігійного туризму та паломництва

Паломництво перших християн пролягали, головним чином, у двох напрямках – до Єрусалиму та до Риму. Перше місто пов’язане із життям Ісуса Христа, а друге – з діяльністю апостолів Петра і Павла. Ще більше паломництво розгорнулося після того, як імператор Константин зняв заборону з християнства, а його мати Олена відшукала Хрест Господній. [9, с. 101]

Після хрещення Русі звичай паломництва прийнявся і в нас. До нас дійшли письмові описи прощ, здійснених першими українськими паломниками. Однією з таких літературних пам’яток є «Паломник монаха Данила». Данило в 1106-1108 роках відвідав Єрусалим і прожив там 16 місяців. Цей твір має вигляд щоденника, де описано дні подорожі. Маючи достатньо грошей, Данило зміг подбати про провідників, і тому побачив усі святі місця. Діставши дозвіл від правителя, він поставив світильник на могилі Ісуса Христа і довго молився там за землі руські. Пізніше цей опис стає своєрідним підручником для паломників.

Прочани, або, як їх ще називали на Русі, – мандрівники, були в пошані, діставали їжу і захист у монастирях. Біля Константинополя був монастир Богородиці, який давав русинам-странникам, що йшли чи повертались з Єрусалима, нічліг. Центрами паломництва стають сам Константинопіль – Царгород, монастирська республіка на горі Афон, а також місто Барі в Італії, де зберігались мощі Св. Миколая. Не минали наші прочани і Риму, з яким Русь мала офіційні стосунки. [9, c. 115]

З часом прочани заохочувались до українських святинь. А таких було доволі багато. Найбільше шанували Печерський монастир. Із запровадженням християнства на Русі поширився в нас культ Матері Божої. У 1037 році князь Ярослав Мудрий посвятив Русь Пречистій Діві Марії. Тому у великій пошані були ікони Матері Божої, а особливо ікона Богородиці Пирогощої в Києві та ікона Богородиці у Вишгороді (обидві привезені з Греції). Останню в 1155 році забрав Андрій Боголюбський до Суздаля. В Галичині славилась Звенигородська ікона Богородиці.

Протягом багатьох століть Київ приймав найбільше  паломників. Незважаючи на занепад  міста як столиці і економічного центру, все ж зберігся його статус духовного осередку українських земель.

У Галицько-Волинському  князівстві великим релігійним центром стала Зарваниця, село над Стрипою, відоме як центр паломництва з XIII століття. Тут відбулась поява Матері Божої і почало бити джерело цілющої води. Тому люди йшли туди, щоб віддати шану Богородиці і просити у неї прощення та оздоровлення. Потік людей до Зарваниці зріс, коли у 1740 році тут побожному чоловікові з’явився сам Спаситель на іконі Розп’яття.

Трохи північніше лежить Почаївська Гора, на якій 17 квітня 1198 року вперше об’явилася Пречиста Діва. Друга її поява датується 1261 роком, коли на скелі залишився слід її ноги. Незабаром тут постав монастир, а коло нього містечко Почаїв. Свою назву воно взяло від слова «Поча-Діва», тому воно спочатку так і називалося - Почадів, а вже з часом змінилося на Почаїв. У 1559 році грецький митрополит Неофіт подарував опікунці монастиря Ганні Гойській ікону Матері Божої, а у 1597 році вона передала її Почаївському монастирю для церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Навколо цієї ікони почали діятися чудеса, які з 1661 року почали описувати. Слава про них поширювалась далеко, ваблячи сюди тисячі паломників.

У червні 1770 року єпископ Луцька Сильвестер прибув до Почаєва, щоб особисто дослідити правдивість чудес, а вже через 10 днів після прибуття повідомив Апостольську Столицю про правдивість усіх чудес. Декретом від травня 1773 року Рим доручив луцькому владиці коронувати ікону. У цьому ж році розпочали будівництво собору Лаври, який існує дотепер. [9, c. 118-119]

Із занепадом  української княжої держави зазнало деякого спаду і релігійне життя народу. Особливо цей спад став відчутним у XVI столітті. Церква потребувала реформ. Зміни сталися у другій половині цього століття, коли активну діяльність розгорнули церковні братства.

Великі зрушення відбулися після Берестейської  унії, яка розбудила духовне життя. Активізувались монастирі – основні центри паломництва. В 1617 році митрополит Рурський реформував уніатське чернецтво. Нові монаші устави дозволяють монахам вже більше займатись місіонерською діяльністю. Саме в цей час засновано монастир у Крехові і відновлено в Жировицях. В останньому була ікона Божої Матері, яка славилась своїми чудами. І сюди йшли українці з Підляшшя і Полісся.

По всій українській землі  розкидані паломницькі центри. Ці місця притягували велику кількість прочан, які йшли молитись Пречистій Діві і просити в неї заступництва. Деякі прощі стають настільки масовими й відомими, що туди люди йшли за десятки і сотні кілометрів. Слава Пресвятої Богородиці на схилах Високого Бескиду гомоніла вже в княжі часи, бо саме тут постали перші монастирі в Карпатах.

Місто Старий Самбір належить до найстарших міст Галичини. У середині XVI століття тут була збудована церква. У 1727 роді до неї завітала Божа Матір і через свій образ плакала 25 тижнів. Місцевий парох був свідком цього чуда. Чутка про нього поширилась, і прочани йшли до церкви на поклін Небесній Заступниці.

Славною на цілу Галичину і Волинь була й залишається  ікона Божої Матері в Кристинополі (Червоноград). Ще до II світової війни сюди йшли люди в надії на ласку Божу й оздоровлення.

Пізніше почалося паломництво до села Грушева, що на Львівщині. На рубежі ХVІІІ і XIX ст. з дупла старої верби коло села створилась криничка чистої води, яка стає відомою своєю чудодійністю. Люди йшли сюди і дбали про криницю. Владі це не подобалось і вона знищила її в 1840 році. Незабаром в селі лютувала епідемія холери. Люди прийняли це як знак кари і відновили криницю зі зрубаної верби. А потім купили капличку і поставили її так, що криниця опинилась в ній всередині. Тут було поміщено старий образ, на якому криницю з усіх боків обступили каліки, а на горі, над усіма підносилась Пречиста Діва. В 1939 році каплиця була закрита. Аж 26 квітня 1987 році в першу річницю Чорнобиля з’явилась Пресвята Покровительниця в чорній одежі і так появлялась аж до Вознесіння. Не зважаючи на заборону влади, сюди йшли люди зі всієї Галичини. Прочани прибували навіть з Австрії.

Починаючи з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна  стає батьківщиною різних протестантських  течій – лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом – баптизму, адвентизму, пятидесятництва, свідків Єгови, а  сьогодні – різних харизматичних  течій, неорелігій. Ще раніше на українській  землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну  конфесійну карту України. Сьогодні тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.

Висновок: Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. Собори, мечеті, культові музеї і духовні центри – це туристичні об'єкти, які мають все зростаючий попит. Пам'ятники релігії, історії і культури представляють істотне мотивування відвідин того або іншого регіону або міста України.

Україна — перша східнослов'янська держава, на території якої проповідувалося  християнство. Будучи вже в 10 сторіччі розгалуженою системою віровчення, християнство як релігія в Україні знайшло  сприятливий суспільний, державний  і етнічний ґрунт. Найбільш потужні  християнські церкви в Україні –  Українська правoславна церквa Московського патріархату і Українськa православна церква Київськoго патріархату. Значним впливом в західних регіонах України користуються Українська греко-католицька і Українська римсько-католицька церкви. Вірмен, які живуть в Україні, об'єднує Вірмено-григоріанська церква. Є серед громадян, прибічників релігійного життя в Україні і представники протестантських християнських конфесій: баптисти, лютерани, адвентисти, кальвіністи та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ. Особливості організації релігійних турів на прикладі туристичної фірми «Окраїна»та характеристика основних релігійних центрів в Україні