Особенности организации и перспективы развития религиозного туризма

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ І. Поняття, історичні аспекти розвитку релігійного туризму та паломництва в Україні………………………………………………………………6 Поняття та види релігійного туризму………………………………………6 Особливості паломництва…………...………………………………………9 Розвиток релігійного туризму та паломництва…………………….……..12 Розділ ІІ. Особливості організації релігійних турів на прикладі туристичної фірми «Окраїна» та характеристика основних релігійних центрів в Україні......17 2.1.  Аналіз пропозиції  релігійних турів в турфірмі «Окраїна»…………..…..17 2.2.  Особливості організації турів релігійної спрямованості ………...……....20 Основні релігійні центри в Україні…………………………………….….25 Розділ ІІІ. Перспективи розвитку релігійного туризму в Україні………………32 Сегментація туристичного ринку………………………………………....32 Проблеми та перспективи розвитку релігійного туризму та паломництв………………………………………………………………...34 Висновки та пропозиції…………………………………………………………….40 Список використаної літератури………………………………………………......43 Додатки…………………………………………………………………………...….45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Туризм займає важливе  місце в економіці України. Адже туризм – це своєрідна візитна  картка країни, що знайомить широку громадськість з економічним станом держави, розвитком національної культури, історією, традиціями та духовним потенціалом нації.

Туризм в Україні є досить розгалуженою системою, одним із структурних елементів якої є релігійний туризм.

 Релігія – це феномен духовного життя, світоглядна основа, що відбивається в ідеалах, уявленнях, морально-етичних нормах та інших формах опредмечування історичного досвіду людства, які виконують регулятивну роль у життєдіяльності людини, формують її ставлення до навколишнього світу, спрямовують соціальну активність і поведінку. Тому незаперечною є роль релігійних уявлень у формуванні будь-якої національної культури.

Під релігійним туризмом слід розуміти види діяльності, пов'язані  з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, що знаходяться  за межами звичного для них середовища.

Подорож з релігійними  цілями ― найдавніший вид туризму, що має глибокі історичні корені. Одними з перших туристів безсумнівно  були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості  щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб  відвідати Святу Землю, Ватикан, Мекку, монастирі та інші святі місця.

Паломництво має місце  і зараз. Багато віруючих їдуть до Єрусалиму вклонитися Гробу Господньому. Прихильники ісламу їдуть до Мекки. В Україні туристи прагнуть відвідати багато релігійних центрів, серед яких Києво-Печерська лавра, Почаївська лавра та ін.

Необхідно зазначити,  що релігійний туризм відіграє велику роль в системі міжнародного і внутрішнього туризму. Люди відправляються в паломницькі та екскурсійні поїздки по святих місцях і релігійним центрам. Вони прагнуть взяти участь у релігійних церемоніях та помолитися.

Релігійні туристи і в  першу чергу прочани відправляються в подорож, коли в них виникає  потреба зробити щось більше, ніж  звичайні культові дії в умовах звичайного середовища їх проживання. Люди відправляються в поїздки по святим місцям з різними  мотивами: помолитися, вирішити особисті проблеми, знайти собі відповідну релігію  і духовну школу. Об'єктами відвідань  релігійних туристів є святі місця  та центри релігій. При міжнародних  поїздках туристу слід пройти митні, валютні, візові та інші формальності. На українському ринку туризму вже  сформувались фірми, що займаються практичною організацією паломницьких поїздок  і екскурсантів і спеціалізуються  на наданні послуг в області релігійного  туризму.

Останніми роками суттєво зросла кількість  паломницьких поїздок, пов’язаних із визначними подіями етноконфесійного життя релігійних спільнот України.                   

Мечеті та могили провідних ісламських діячів постають об’єктами відвідувань, осередками сакральної культури кримських  татар, культурно-історичними пам’ятками ісламської культури в Україні. Здійснення хаджу пов’язано з не менш важливим релігійним святом.       

Україна постає країною самобутньої культури, історії, традицій. Українська духовно-культурна спадщина, закарбована в пам’ятках сакральної культури, демонструє, у що вірили, чим жили, у чому вбачали розраду, спасіння і свій шлях до Бога багато поколінь українських євреїв, вірмен, німців, угорців, греків, а також, кримських татар, караїмів, кримчаків.  А все те, що становить основу їхньої духовності, що зафіксовано в кірхах, костелах, мечетях, кенасах, синагогах, храмах, монастирях України, потребує на сьогодні свого українського прочитання. Звичайно, що розділена з минулого між різними політичними і культурними впливами сучасна Україна, постаючи складним і неоднозначним «культурним текстом», потребує нових комунікативних засобів для порозуміння і освоєння. Одним із таких досить дієвих чинників може стати релігійний туризм.

Актуальність  теми. На міжнародному ринку туризму цей вид починає розвиватися все швидше. Але незважаючи на те, що останнім часом релігійний туризм набуває виликої популярності серед туристів, про деякі його форми нам й досі мало чого відомо.

Предмет роботи ― розвиток релігійного туризму в Україні.

Об’єкт курсової роботи – проблеми і можливі перспективи розвитку релігійного і паломницького туризму в Україні.

Основна мета даної роботи полягає в розгляді особливостей організації та перспектив розвитку релігійного туризму (основних його різновидів).

Методи дослідження. При написанні курсової роботи було використано такі методи дослідження, як огляд літературних джерел та  аналіз історії розвитку і сучасного стану релігійного туризму в Україні.

При написанні роботи було використано літературні джерела іноземних та вітчизняних авторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І. Поняття, історичні аспекти розвитку релігійного туризму та паломництва в Україні

В Україні здавна приймали паломників в її святих місцях. І  українські паломники відвідували  святі місця в далеких від  неї землях. Це не був туризм у  сучасному розумінні цього поліфункціонального  явища. Але в ньому вже були закладені комунікативні, інформативні, інтегративні, соціальні та інші функції  туризму. На українській землі, як засвідчують  давні літописи і хроніки, побувало багато подорожуючих зі Сходу і Заходу. Їх приваблювала краса української  природи, шляхетність душі українського народу, духовна величність Києво–Печерської і Почаївської лавр, Київської  Софії, культурних і сакральних памяток  інших регіонів України.

1. Поняття та види релігійного туризму

Релігійний туризм належить до найдавніших видів туризму. Його витоки сягають часів формування основних світових релігій. "Релігійний туризм, - зазначає московський дослідник Т. Христов, - це люди, які виїжджають за межі традиційного середовища проживання на термін не більше року для відвідування святих місць і центрів релігій". [14, с.201]

У релігійному туризмі  прийнято виокремлювати два напрями  діяльності - релігійний, пов'язаний з участю у подіях релігійного життя, що здійснюють за допомогою екскурсій, і паломницький, як подорож з метою відвідування святинь і святих місць.

Термін "релігійний туризм" відображає, передусім релігійно-пізнавальні аспекти або лише пізнавальні, а "паломницький туризм" пов'язаний з мандрівкою виключно з релігійною метою. [16, с. 86-89]

Релігійно-паломницький туризм, за класифікацією А. Кузишина, поділяють на:

• за кількістю учасників і їх сімейного стану

• індивідуальний,
• сімейний 
• груповий

• за тривалістю подорожі

• одноденний,
• короткотривалий (2-3 дні),
• тривалий (до 15 днів),
• довготривалий (понад 15 днів)

• за геопросторовою ознакою релігійно-паломницький туризм розподіляють на

• локальний,
• регіональний,
• світовий (міжнародний).

Локальному релігійно-паломницькому туризму зазвичай притаманні одноденні подорожі, регіональному - короткотривалі, а світовому (міжнародному) - тривалі та довготривалі.

Паломники менше уваги приділяють якості обслуговування на об'єктах розміщення та харчування. Вони переважно зацікавлені у відвідуванні монастирів, храмів, а також освячених місць, які визнаються святими (джерела, ріки, печери, гори та ін).

Екскурсійно-пізнавальні  тури, що здійснюють у межах релігійного  туризму, відрізняються від паломницького  терміном перебування і не обов'язковістю  відвідування лише релігійних святинь. Релігійні об'єкти (собори, мечеті, культові музеї, духовні центри) - лише частина  екскурсійних програм. Екскурсія для  паломників має другорядне значення.

Також у сучасному релігійному  туризмі можна виділити такі напрями:

• власне релігійний – паломництво (відвідання святих місць з метою поклоніння реліквіям) і місіонерство (здійснення подорожей з метою пропаганди того чи іншого віровчення);
• релігієзнавчий (не тільки для віруючих) – пізнавальні (ознайомлення з релігійними пам’ятками, історією релігії, культурою) та наукові (для богословів, істориків, релігієзнавців) поїздки.

Релігієзнавчий туризм має  особливе значення для розвитку внутрішнього туризму в Україні, оскільки викликає великий інтерес з боку не лише віруючих, а й інших верств населення. Адже цілком закономірним наслідком  тривалого панування в суспільстві  атеїстичних ідей та ідеологічних приписів в оцінці релігійних явищ, антирелігійної пропаганди і порушення конституційного  принципу свободи совісті є посилена увага до тих явищ, які довгий час перебували під забороною.

Релігієзнавчий туризм виконує  ряд важливих функцій, серед яких пізнавальна, естетична, виховна. Пам’ятки церковної історії і культури є засобом утвердження національної свідомості і самосвідомості, відтворення  історичної пам’яті, виховання патріотизму, розвитку естетичних і художніх смаків.

Згідно іншої класифікації, релігійний туризм поділяється на:

• паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями;
• езотеричний - метою його є розширення традиційного релігійного світосприйняття, і відповідно з цією метою ведеться філософський пошук в процесі подорожі;
• релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості - відвідання місць пов'язаних з історією релігій;
• сакральний – різновид релігійного туризму, де турист під час відвідування певних місць створює, відновлює або підкреслює зв'язок з уявним потойбічним. Сакральне в широкому сенсі - це все, що має відношення до Божественного, релігійного, небесного, потойбічного, ірраціонального, містичного, те, що відрізняється від повсякденних речей, понять, явищ.

 

 

 

 

 

 

2. Особливості паломництва

Різновидом релігійного туризму є паломницький туризм. Цей різновид туризму є сукупністю поїздок представників різних релігій з паломницькою метою.

Слово «паломництво» походить від слова «пальма» - паломники-християни, що здійснювали поїздки на Святу  Землю в Середньовіччя, привозили  звідти пальмову гілку. Паломництво ми можемо розуміти як подорож людей, яку вони здійснюють для поклоніння святим місцям.

До здійснення паломництва  людей спонукає багато різних мотивів. Це бажання зцілитися від фізичних або духовних недуг, помолитися за рідних і близьких, знайти благодать, набратися  сил, тощо. Паломництво може бути обумовлено також прагненням висловити подяку вищим силам за блага, послані ними, проявити відданість вірі, випробувати власні наміри і здібність до подвижництва, знайти сенс життя.

Психологічні особливості  паломників дуже різнопланові. Паломник в більшості випадків - глибоко  релігійна людина з системою цінностей, що вже склалася. Він готовий на якийсь час поступитися звичному способу життя: колом спілкування, задоволенням, харчуванням для досягнення своїх духовних і етичних цілей. [19, c.30]

У індуїзмі, православ'ї і  католицизмі, і в інших конфесіях  розвинуті піші паломництва, особливо по вже існуючих маршрутах. Люди відправляються в паломництва, коли для них недостатньо ритуальних дій в місцях звичного середовища їхнього проживання. Вони їдуть або йдуть в святі місця, значущіші для них.