Маркетинг в туризме

Туристичне підприємство може проводити стратегічний контроль як власними силами, так і залучати для цього незалежних експертів (аудиторів). Кожен з методів має  свої переваги та недоліки.

Перевагою контролю власними силами (внутрішній аудит) є відсутність додаткових витрат, можливість проведення такого контролю у будь-який час, можливість без боязні використовувати будь-яку внутрішню інформацію. Недоліком є поява ефекту фірмової сліпоти – працівники звикли до своєї фірми і можуть не помічати суттєвих недоліків в маркетинговій діяльності.

Залучення до контролю сторонніх  організацій (зовнішній аудит) ліквідує цей ефект, забезпечує професійний підхід до контролю, вироблення ефективних рекомендацій. Разом з тим, послуги по зовнішньому аудиту обходяться доволі дорого і такі витрати не завжди себе окуповують. Не виключене і розголошення комерційної таємниці.

Таким чином, контроль маркетингової  діяльності туристичних підприємств  є важливим та необхідним моментом у процесі управління маркетингом.

 

 

ЛЕКЦІЯ 3.

ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ

 

1. Туристичні послуги та туристичний продукт.
2. Класифікація турів.
3. Життєвий цикл туристичного продукту
4. Продуктова стратегія туристичного підприємства

 

1. Туристична послуга та туристичний продукт

 

Згідно Закону України “Про туризм”, туристичні послуги – це послуги суб’єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

Подібне визначення дає Владислав Ґаворецкі – відомий польський дослідник туристичної індустрії: туристична послуга – це усяка діяльність, спрямована на задоволення матеріальних та нематеріальних (духовних) потреб туриста.

Туристичні послуги  поділяють на:

1. основні, без яких неможливим є подорожування (проживання, харчування, транспорт);
2. додаткові, які сприяють комфортності подорожування (побутові, торговельні, комунікативні, інформаційні, банківсько-фінансові, медичні. спортивно-оздоровчі, культурні);
3. супутні, які підвищують ефективність подорожі (виробництво і реалізація сувенірів, забезпечення туристичним спорядженням, облаштування пляжів, реставрація пам’яток історії, культури тощо).

Туристичні послуги  у процесі споживання доповнюються туристичними товарами спеціального та загального призначення. До товарів спеціального призначення належать сувеніри, поліграфічна продукція інформаційно-довідкового характеру (карти, схеми, путівники, буклети, листівки), туристичне спорядження, обладнання для відпочинку. Товари загального призначення – це будь-які інші товари, які туристи купують під час подорожі (наприклад, одяг).

Туристичний продукт в Законі України про туризм визначено як комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі.

На думку російського  вченого Валерія Квартальнова, туристичний продукт – це право на тур чи туристичну послугу, призначене для реалізації туристу.

Українська дослідниця проблем туризму Ольга Любіцева вважає, що туристичний продукт – це комплекс туристичних благ, послуг та товарів, представлений у вигляді програми, складеної з урахуванням індивідуальних побажань, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.

Будь-який туристичний  продукт має відповідати наступним вимогам:

• безпека;
• комфортність;
• достатність послуг;
• категоріальна відповідність – всі послуги туру повинні відповідати обраному туристом класові;
• конкурентноздатність.

 

2. Класифікація турів

 

Основним продуктом  споживання ринку туристичних послуг є тур.

У залежності від мотивації туристів тури бувають:

• курортно-лікувальні;
• рекреаційні;
• культурно-пізнавальні;
• спортивні;
• ділові;
• наукові (конгресні),
• релігійні,
• етнічні та інші.

У залежності від організаційних засад тури поділяються на 2 види:

• індивідуальний тур (інклюзив-тур) – передбачає забезпечення подорожування відповідно до побажань туриста;
• комплексний тур (пекидж-тур) – формується туристичною фірмою і включає певний набір стандартних послуг.

За формою організації тури поділяються на:

• організовані;
• самодіяльні.

У залежності від кількості учасників розрізняють:

• груповий;
• індивідуальний тури.

Залежно від сезонності тури бувають

• цілорічні;
• сезонні.

Залежно від терміну подорожування розрізняють тури:

• короткострокові;
• середньострокові;
• довгострокові.

По класу обслуговування тури поділяють на такі види:

• V.I.P. – very important persons;
• люкс-апартамент;
• люкс;
• першого класу;
• туристичний;
• кемпінг.

У залежності від набору послуг розрізняють:

• повний пансіон;
• напівпансіон;
• та ліжко-сніданок.

У залежності від маршруту тури поділяють на:

• лінійні;
• кільцеві.

По засобах долання тури бувають:

• транспортні
• пішохідні.

У залежності від видів транспорту тури поділяють на:

• наземні (автомобілем, автобусом, мотоциклом, велосипедом та на конях);
• водні (річковий, морський та підводний);
• повітряні (літаком, повітряною кулею).

По масштабах тури ділять на:

• внутрішні;
• міжнародні.

 

3. Життєвий  цикл туристичного продукту

 

Життєвий цикл туристичного продукту і пов’язані з ним фази продуктової  політики майже не відрізняються від продуктової політики на ринку товарів. Разом з тим, певні особливості мають місце через нематеріальний характер туристичних послуг та специфіку їх споживання.

Туристичний продукт, подібно  до всіх інших товарів, переживає  відповідні фази свого життєвого циклу:

1. Фаза впровадження;
2. Фаза розвитку;
3. Фаза зрілості;
4. Фаза старіння.

Розглянемо особливості фаз  життєвого циклу на прикладі туристичного продукту, який передбачає відпочинок у ще неосвоєній туристичній місцевості.

У фазі впровадження перевагами такого туристичного продукту є новизна вражень, але відсутність мережі додаткових послуг. Такий продукт призначений для людей, яким набридли шумні переповнені курорти і які не примхливі до можливих незручностей.

З часом туристична місцевість починає наповнюватись об’єктами інфраструктури – ресторани, дискотеки, казино, інші розважальні та культурні заклади сприяють і вимагають удосконалення умов проживання, якості харчування. Мова йде про фазу розвитку.

Рекламні кампанії, приватна інформація сприяють припливу щораз більшої кількості туристів. Потенційні можливості туристичної місцевості використовуються максимально, тому пов’язані з нею туристичні продукти переходять у фазу зрілості. Місцеві влади починають вдаватися до планування, координації та контролю туристичного руху, піддаються стандартизації туристичні послуги.

Головною передумовою фази старіння є зменшення туристичних прибуттів. Подальша пропозиція туристичного продукту починає приносити споживачам більше роздратування, ніж користі. Це вимагає повного оновлення структури туристичного продукту.

Перебіг зазначених фаз  життєвого циклу туристичного продукту залежить від наступних чинників:

• природні особливості території;
• можливості залучення капіталів;
• структура туристичного руху;
• мода.

На життєвий цикл туристичного продукту також здійснюють опосередкований вплив такі фактори, як політична нестабільність в країні, забруднення навколишнього середовища, інвестиційна політика держави тощо. Можливим є також перебіг життєвого циклу туристичного продукту, коли відсутніми є окремі фази. Наприклад, упущення фази розвитку  в туристичного продукту, який передбачав відвідання Діснейленду у Флориді, США. Популярність Діснейленду зросла настільки швидко, що фази розвитку не було, а туристичний продукт перейшов відразу у фазу зрілості.

Від особливостей фази життєвого  циклу туристичного продукту у значній  мірі залежить вибір каналів його розповсюдження.

 

4. Продуктова  стратегія туристичного підприємства

 

Для здійснення успішної діяльності на ринку туристичних послуг потрібна добре продумана та сформована продуктова стратегія. Стратегічні рішення по продукту є основними в рамках загальної маркетингової стратегії туристичного підприємства. Це пов’язано з тим, що туристичний продукт є ефективним засобом впливу на ринок, основною проблемою підприємства і разом з тим, джерелом прибутків. Крім того, продукт завжди є центральним елементом комплексу маркетингу.

Як відзначив відомий  американський маркетолог С. Маджаро: “Якщо товар не в змозі задовольнити покупця та його потреби, то ніякі додаткові затрати і зусилля, пов’язані з використанням інших елементів маркетингу, не зможуть покращити позиції підприємства на ринку”.

Робота з туристичним  продуктом та розробка продуктової  стратегії мають велике значення у діяльності туристичного підприємства. Нові чи покращені турпродукти, позитивно сприйняті клієнтами, здатні на деякий час забезпечити фірмі переваги перед конкурентами.

Продуктова  стратегія – це розробка напрямків оптимізації продуктового ряду і визначення такого асортименту продуктів, який найбільше підходитиме для успішної роботи на туристичному ринку і зможе забезпечити ефективність діяльності туристичної фірми в цілому.

Відсутність сформованої  продуктової стратегії призводить до нестійкості структури пропозиції, сильного впливу випадкових факторів та втрати конкурентних позицій. З іншої сторони, якісна та добре продумана продуктова стратегія дозволить оптимізувати процес оновлення туристичної пропозиції та послужить орієнтиром керівництву фірми для подальшої діяльності.

Продуктова стратегія розробляється на перспективу і передбачає вирішення принципових завдань, пов’язаних з:

• оптимізацією структури пропонованих продуктів на різних стадіях їх життєвого циклу;
• розробкою та впровадженням на ринок продуктів-новинок.

Таким чином, маркетингова продуктова стратегія туристичного підприємства відіграє дуже важливу роль в діяльності туристичної фірми, дозволяючи контролювати процеси розробки туристичних продуктів та їх впровадження на ринок.

 

 

ЛЕКЦІЯ 4

РИНОК ТУРИСТИЧНИХ  ПОСЛУГ

 

1. Поняття, чинники формування та види ринку туристичних послуг.
2. Територіальні структури туристичного ринку.
3. Попит і пропозиція на туристичному ринку.
4. Умови та можливості виходу на туристичний ринок.