Киев-как туристическая столица Украины

     Зараз Київ - столиця незалежної України  — є центром її політичного життя. Тут розмішена резиденція Президента України,  парламент (Верховна Рада) і уряд (Кабінет Міністрів), знаходяться штаб-квартири більшості політичних партій і організацій. У місті функціонує багато посольств,  іноземних представництв. 

2. Природно – рекреаційні ресурси

     Економічному  і культурному розвитку Києва  сприяє вигідне географічне положення.

     Київ  простягнувся на 42 км з півночі на південь і на 35 км - зі сходу на захід. Місто знаходиться в центрі Східної Європи, розташовано у середній течії Дніпра, в північній Наддніпрянщині, на межі Полісся і лісостепу. Загальна площа Києва складає 835,6 кв. км (0,14% території України). Забудована площа в межах міста становить 34,1 тис. га. Зелена зона займає в загальних межах міста 56,3 тис. га, в тому числі ліси та площі, вкриті лісами, становлять 36,1 тис. га.

     Кліматичні  ресурси. Київ має винятково вигідне розташування в центрі Європи в межах 50,5" північної широти і 30,6" східної довготи. Природні умови в цьому районі — характерні для межі Полісся і Лісостепу.

     Клімат  помірно-континентальний, із м'якою зимою  і теплим літом. Середньомісячні  температури січня −5,5 °C, липня +19,2 °C. Абсолютний мінімум — −32.2 °C (лютий 1929), абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку у Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна — 440 см [6, с.134].

     Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум —  на серпень (4,8). Середня вологість  повітря — від 64% (травень) до 85% (листопад).

     Ландшафтні  ресурси. Київ розташований на межі двох ландшафтних зон - лісової і лісостепової; своєю північною частиною він заходить на Поліську низовину, південно-західною (правобережною) піднімається на Придніпровську височину, а південно-східною (лівобережною) спирається на Придніпровську низовину. Правобережний Київ (більша частина міста, яка лежить на високому (до 196 метрів над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини і являє собою підвищену лесову рівнину, розчленовану ярами (Бабин, Смородинський, Кмитів, Протасів та ін.), балками, долинами невеликих річок. Правобережна частина розташована на пагорбах серед яких виділяються Щекавиця, Хоревиця, Старокиївська, Печерська, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса, Батиєва гори. Найвищі точки Києва - дніпровські схили на Печерську і Батиєва гора.

     Лівобережна менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів. Останнім часом територія міста збільшується за рахунок освоєння його лівого берега, на якому розташовані житлові масиви: Троєщика, Лозняки, Осокорки.

     Максимальні абсолютні висоти над рівнем моря на території міста досягають 200 м, а відносні перепади висот — 100—120 м.

     Біорізноманіття.  Київ заслужено вважається зеленим містом. У його межах розміщені: 41 територіальне утворення природно-заповідного фонду, зокрема Ботанічний сад ім. академій О. В. Фоміна, Центральний ботанічний сад НАН України, Сиренький дендропарк, Зоопарк і 9 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва; просторі природні і штучні лісопарки і парки, зокрема Пуща-Водиця, Конча-Заспа, Святошинський, національний заповідник «Голосіївський», Центральний (об'єднує 5 парків, розташованих вздовж р. Дніпро), парки Слави, ім. О.Пушкіна, ім. Т.Г. Шевченка, Гідропарк та ін.

     Зелена  зона столиці це близько 70 парків, понад 300 скверів, бульвари, загальною площею 43,6 тис. га. На кожного киянина припадає по 20 кв. м зелених насаджень. Лісопарковий пояс Великого Києва займає 367 кв. км. Київ оточений майже суцільним кільцем лісів, хвойних і листяних. За їх рахунок ми маємо 210 кв. м зелених насаджень на кожного мешканця столиці. Поряд з Осло та Віднем Київ входить до числа найзеленіших столиць Європи. Місто виросло серед лісів і, розростаючись, відвойовувало у них усе нові території. Хоча й досі в межах Києва зберігаються значні масиви лісових насаджень. Разом з тим починаючи з IX ст. тут набуває поширення садівництво. Започаткували його ченці Києво-Печерської Лаври, Видубицького, Кирилівського та інших монастирів. Кияни охоче взялись за нову справу. Е. Лясота, який побував у Києві в 1594 році, звернув увагу на те, що сади тут були посаджені "майже біля кожного будинку".

     Перший  з відомих культурних парків Києва  був закладений у 1631 р. Петром Могилою  в його митрополичому дворі у Голосієві; перша літописна згадка про нього як про володіння Києво-Печерської Лаври відноситься до 1541 р.

     В 1957 р. на базі Голосіївського лісового масиву було закладено парк, названий ім'ям М. Рильського. Популярним місцем відпочинку киян є також територія Національного виставкового центру в межах Голосіївського лісопарку.

     В 1741 р. навколо палацу був розбитий Царський парк. Закладена в 1912 році Петровська алея, над якою було перекинуто Чортів міст, поділила парк на два: Царський і Купецький. Сьогодні вони зливаються в суцільний масив Центрального парку, що розкинувся на високому правому березі Дніпра, тягнеться уздовж найдавнішої частини міста і охоплює цілий ряд парків і скверів: Центральний ботанічний сад НАН України з заповідною зоною Видубицького монастиря, Наводницький парк (поруч з мостом ім. Є. Патона), парк "Володимирська гірка", закладений у середині XIX ст. Нинішній парк Слави був заснований як Аносовський (Комендантський) сквер у 1895 р. В 60-і роки XIX ст. був створений університетський сад, відомий нині як парк ім. Тараса Шевченка. З 1900 р. існує в Києві Пушкінський парк.

     Ряд парків на лівому березі об'єднано в  загальноміський парковий комплекс - Дніпровський парк. Центральною його частиною є Труханів острів, де планується створити центр дозвілля з ресторанами, кафе, казино, готелями, яхт-клубами, пляжами, місцями, облаштованими для рибалки. Улюбленим місцем відпочинку киян і гостей міста є гідропарк. Ще до війни це було одне з густонаселених передмість - Передмостова, або Микільська, слобідка. Тут у Миколаївській церкві (праворуч від метро) 25 квітня 1910 року вінчались відомі поети Микола Гумільов і Анна Ахматова.

     Дніпровський  парк охоплює також Долобецький  острів, урочища Муромець і Чорторий. У парку Дружби народів в урочищі  Чорторий планується створити комплекс тенісних кортів, поля для гольфу, облаштувати місця для рибалки.

     На  півночі міста, в лісовому масиві Пуща-Водиця площею 30 тис. га, розташована  дачно-курортна зона і парк з цією самою назвою. Ще один рекреаційно-оздоровчий центр - лісопаркова зона Конча-Заспа - розміщується на південній околиці Києва.

     Один  із найбільших у Європі Київський  зоопарк заснований у 1908 р.

     В межах міста розташована 41 природно-заповідна  територія, до якої, зокрема, належать два ботанічних сади. В 1839 р. був закладений Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна як науково-дослідна база університету Св. Володимира. Тут на площі в 22,5 га посаджено близько 10 тисяч видів, форм і сортів рослин, зібраних з усього світу. В оранжерейному комплексі, побудованому в 1849 p., росте близько 3 тисяч нидів тропічних і субтропічних рослин. У 1936 р. в районі Видубичів і Звіринця на площі в 200 га був закладений Центральний ботанічний сад НАН України. Сьогодні його колекція налічує майже 13 тис. видів і сортів рослин з усіх континентів земної кулі. Вони сформовані в окремі ботаніко-географічні ділянки: "Крим", "Кавказ", "Степи України", "Карпати" та ін. Тут є також камінний сад, розарій, дендрарій, пальмарій і т. ін.

     Київ  оточений практично безперервним кільцем  лісів, де розміщені дачно-курортні місцевості: Боярка, Буча, Ворзель, Ірпінь, Клавдієво, Конча-Заспа та інші.

     Площа зеленої зони 43,6 тис. га., що складає  в розрахунку на одного жителя 168 кв. м.

     Рослинність Києва налічує понад 250 різновидів дерев і кущів, у тому числі широко відомі київські каштани і пірамідальні тополі.

     У лісопарках міста, особливо в багаторічних лісах, ще гніздиться ряд диких видів  птахів, першу чергу хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди летючих мишей. Більшість  цих видів занесено до Червоної книги України.

     Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років  розташовувався військовий об'єкт, завдяки  чому (за даними співробітників Інституту  зоології) до останнього часу збереглись види, занесені до Червоної книги — чорний аполон, махаон, голуб'янка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечорниця. У межах міста ще зустрічаються поселення бобрів, відносно нещодавно ще зустрічалась видра (можливо вона мешкає в межах міста і зараз).

     Важливу роль в збереженні біорізноманіття  міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення  останніх в період перельотів та зимівель. Причому не рідко це рідкісні види. Так, в період весняної міграції, навпроти житлового масиву Оболонь в 1994 році спостерігались скупчення гоголя до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі, декілька років тому, зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх гніздиться не більше 20 пар та зимує до 200 особин). Значну цінність мають малі річки та природні ділянки заплав.

     Водні ресурси. Київ розташований на обох берегах Дніпра в його середній течії, нижче впадіння в нього лівої притоки - Десни. Ширина Дніпра в межах міста - 400-600 м, середня глибина - 6-12 м. Довжина Києва  вздовж берега — понад 20 км.

     Певні особливості і різноманітність  природних умов Києва пов'язані  з йога розташуванням, на берегах  найбільшої водної артерії держави — Дніпра, в середній його течії, де річка створює численні протоки (Русанівка, Десенка), затоки (Матвіївська, Гавань), заплавні озера (Біле, Василівське, Воздвиженське, Видубицьке, Довге, Іординське, Клебанське, Кляшторне, Лукаво, Радуйка, Святище, Синяково, Три Тоні, Вузьке, Улупка, Чернече), піщані пляжі (найкращі серед яких — на Трухановім острові). На території міста протікають малі річки Либідь, Сирець, Віта, Горенка, Нивка.

     Дніпро  утворює численні протоки (Русанівська), затоки (Матвіївська, Старик), заплавні озера (Радунка, Тельбин). Уздовж його берегів простягаються піщані пляжі (найкращі з них - на Трухановому острові). Через територію Києва протікають Либідь, Сирець, Горенка, Нивка та інші річки.

     Дніпро  поділяє місто на правобережну і  лівобережну частини, площа яких становить відповідно 507 і 313 кв. км.

     1.3. Культурно – історичні ресурси 

     Історія міста. Історія Києва сягає в глибину віків. Київська земля зберігає археологічні сліди перебування людини - від мисливців кам'яного віку до скіфських, готських, слов'янських та інших племен. На території Києва виявлені поселення високорозвиненої трипільської культури (датовані 3 тис. до н. е.), а також археологічні знахідки зарубінецької та черняхівської культур.

     Київ  було засновано, як стверджують археологи, наприкінці V — першій половині VI століттях (останнім часом ці дані піддаються сумніву).

     Свідчення про заснування Києва зустрічаються  в Велесовій книзі в таких  дощечках: 4-г, 73, 15-б, 2-б та ін.

     За  переказами, проповідуючи християнське віровчення, апостол Андрій Первозваний піднявся на один із пагорбів на правому березі річки Дніпро і передрік виникнення "міста великого". Давньоруський літописець Нестор у "Повісті временних літ" розповів про заснування міста трьома братами, вихідцями із племені полян - Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю. На честь старшого брата місто назвали Києвом. Відтоді минуло п'ятнадцять століть. За період багатовікової історії міста були часи злетів і падінь, успіхів і поразок, руйнувань і відроджень.

     Розвиток  Києва як міста пов'язаний з еволюцією давньої феодальної держави — Київської Русі. Історичні документи свідчать, що Київ був центром розвитку Русі і це завжди, відігравало провідну роль у розвитку слов'янства.

     Київ  почав бурхливо розвиватися під  час князювання Володимира Святославича (980—1015). У 988 р. з Києва розпочалося грандіозне хрещення Київської Русі, що зміцнило єдність держави та її вплив на міжнародній арені.

     Відтоді християнство стало офіційною релігією ранньофеодальної держави давніх слов'ян, що призвело до розвитку політичних, культурних і династичних зв'язків із Візантійською імперією, Болгарією та іншими державами Європи і Близького Сходу.

     З 1019 р. протягом кількох десятиріч  престол у Києві; належав князю  Ярославу (Мудрому), який сприяв розвитку культури й освіти. Ярослав мав родинні зв'язки з багатьма монархіями Європи, його донька Анна стала королевою Франції. ролевою Франції. На честь перемоги над печенігами Ярослав спорудив у 1031 р. величний, Софійський собор, а в 1051 р. — Печерську лавру, що стала центром утвердження християнства на Русі. Обидва комплекси і зараз є окрасою Києва.