Загальна характеристика джерел трудового права

2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ВСП ВАСИЛІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТДАТУ

Кабінет трудового права

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА

Курсова робота

з дисципліни  «Трудове право»

              Виконав:

              Бабич Юрій

              студент П-33 групи

відділення «Правознавство

              Керівник:

              Родіна Тамара Борисівна

              викладач дисципліни

              трудове право

2011

ЗМІСТ

ВСТУП.………………………………………………………………..…………...3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА

1.1 Загальне поняття джерел трудового права.........................................5

1.2 Особливості та способи класифікації джерел трудового права…...9

1.3     Характеристика джерел трудового права за їх ієрархією…....……10

РОЗДІЛ 2 ЕТАПИ СТВОРЕННЯ КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ

2.2 Перший трудовий кодекс 1922 року…………………………….….19

2.3 Радянське трудове законодавство ………………………………......21

2.3 Характеристика діючого Кодексу законів про працю України..….23

РОЗДІЛ 3 ПРОЕКТ НОВОГО ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

3.1 Новий Трудовий кодекс – необхідний етап реформування трудового законодавства України ………………….............................................25

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…....30

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ…………………………………………………….….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...……….35

ВСТУП

Актуальність обраної теми обумовлена ​​тим, що правове регулювання трудових відносин з кожним роком стає все більш складним, насиченим, широко розгорнутим і детально пропрацював. З розвитком ринкової економіки суттєво підвищується роль правового регулювання трудових відносин, що становлять її організаційну основу. При цьому в умовах досить розгалуженої системи діючих нормативних правових актів базисом правового регулювання трудових відносин є Трудовий кодекс, який по праву можна назвати трудової конституцією країни, фундаментом ринкових відносин у сфері праці.

Зараз іде значне відновлення трудового законодавства спричинюючи за собою кількісні і якісні зміни джерел трудового права. Нові форми економічних і соціальних відносин зажадали перегляду і зміни багатьох інститутів трудового права, як науки, перетворивши радянське трудове право в українське трудове право.

                Кодифікація відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку права в цілому і являє собою найбільш радикальний спосіб систематизації законодавства, особливий вид правотворчості. Мета кодифікації полягає в забезпеченні єдиного, впорядкованого нормативного регулювання певного виду відносин, в результаті якого має місце системний розвиток законодавства у певній сфері. Це повною мірою відноситься і до Трудового кодексу України, що об'єднав в собі відповідно до принципу наступності розрізнений нормативний матеріал колишнього законодавства, якщо він відповідав вимогам суспільного розвитку, і новий нормативний матеріал, що дозволяє упорядкувати суспільні відносини, що змінилися після зміною вектора економічного розвитку країни . Однак Трудовий кодекс, є не єдиним, хоча і головним джерелом трудового права.

Об'єктом дослідження є нормативні акти прийняті в сфері трудового права.

Предметом дослідження в даній роботі є джерела трудового права України.
          Метою цієї роботи є дослідження існуючих в даний час джерел трудового права Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені наступні завдання:

- визначити основи трудового законодавства;

- дослідити розвиток трудового законодавства в історії ;

- вивчити чинне трудове законодавство;

При дослідженні питань поставлених у роботі використані наступні методи:
- формальний метод, який дозволив зробити висновок про місце джерел трудового права в системі законодавства України, їх складових, змісту та юридичної сили;

- аналітичний метод, використовувався при виявленні структури джерел, виділенні їх взаємообумовленості впливу один на одного;
- порівняльний метод - зіставлення положень різних джерел трудового права.
              Практична значимість курсової роботи полягає в тому, що її матеріали можна використовувати на лекціях з трудового права та в роботі гуртка.

              На зазначену тему є чимала кількість літератури різних авторів, думки яких були уважно вивчені при написанні роботи, деякі з них покладені в її основу, а саме в даній курсовій роботі проаналізовані наступні джерела трудового права: Кодекс законів про працюУкраїни, деякі положення закону України «Про стан соціальної захищеності інвалідів в Україні», також при написанні курсової роботи були використані статті Маркияна Мальского, Сергія Сільченка, Олега Ярошенка, Острійчука, а також підручники з трудового права Болотіної, Прокопенка, Приходька, Пилипенка та інші.

              Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА

1.1 Загальне поняття джерел трудового права

Теоретичні уявлення про джерела права у формальному (юридичному) розумінні базуються на ідеї форми права. Під джерелом права звичайно розуміють зовнішню форму права, форму встановлення і вирази правових норм, об'єктивувати у документальному вигляді акт правотворчості. Наведені визначення виходять з того, що право може існувати виключно у вигляді правових норм, хоча в даний час все більше число представників теорії права відходять від цієї доктрини. Стосовно до конкретної галузі доречніше говорити не про джерела права (формі права), а про джерела правових норм, що регулюють відповідні суспільні відносини, або про джерела позитивного права.[29]

Але все ж так склалося історично що в сучасності прийнято більше довіряти тим нормам, джерелам права які закріплені документально. На сьогоднішній день існування людини не можливе без здійснення нею трудової діяльності оскільки  саме працевлаштованість людини є джерелом для її існування і тому суспільні відносини, що виникають при використанні праці, потребують правового регулювання, яке здійснюється прийняттям відповідних юридичних норм, що знаходять вираз у формі державних актів органів законодавчої влади, актів вищих органів державного управління, уповноважених видавати такі акти в межах їх компетенції, актів управління конкретних підприємств, установ, організацій за погодженням з трудовими колективами або їх представницькими органами, актів застосування чинного законодавства. Конкретні форми виразу права залежать від ступеня важливості суспільних відносин, що ними регулюються, галузевої незалежності, компетенції органу, що здійснює правотворчість. Це можуть бути закони, укази, постанови, інструкції, накази, інші нормативно-правові акти (такі, як положення, наприклад, про преміювання), правила (такі, як правила внутрішнього трудового розпорядку) тощо.

Про джерела трудового права необхідно говорити в двох аспектах. Перший з них означає формальне прояв джерел трудового права. У формальному розумінні під джерелами трудового права слід розуміти весь масив нормативно-правових актів і норм, спрямованих на регулювання відносин, що складають предмет трудового права. Дійсно, спочатку правовим нормам надається певна форма. Але надання даної форми зовсім не означає, що джерела права гарантована реалізація у відносини, для регулювання яких він створювався. Матеріалізуються джерела трудового права при реалізації в конкретні відносини, перетворюючи їх у категорію правовідносин, тобто відносин, врегульованих нормами права. Сказане дозволяє говорити про матеріальне аспекти джерел трудового права. Вивчення джерел права у матеріальному аспекті припускає розгляд процесу їх реалізації у відносини, що входять в предмет трудового права. Тільки після переходу зазначених відносин у категорію правовідносин можна зробити висновок про матеріальне прояві джерел трудового права.

У звязку з чим джерела трудового права необхідно вивчати не тільки з точки зору що містяться в них правил поведінки. Вивчення процесу реалізації джерел трудового права дозволяє виявити як способи, які не привели норми права у відповідні відносини, так і способи, що забезпечують реалізацію норм трудового права. Розгляд матеріального аспекту джерел трудового права дозволяє виділити норми, застосування яких не викликає ускладнень, а також норми, не подолали шлях від формального до матеріального виразу. Виявлення таких норм дозволяє вдосконалювати або їх зміст, або процес їх реалізації.[4]

Отже, джерела права — це спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх загальнообов’язковість. [18,с.15]

Система юридичних джерел побудована на принципах ієрархії. Вона являє собою порядок розміщення джерел права та законодавства в системі залежно від їх юридичної сили і зводиться до таких принципів:

      відмінності конституційного і законодавчого регулювання;

      пріоритет актів законодавчої влади перед актами виконавчої та судової

влади;

      перевага актів вищих органів у порівнянні з нижчими органами;

      наявність первинних і вторинних актів;

      відповідність локальних актів державно-правовим актам;

      можливість зупинення і скасування неправомірних актів.         

Ієрархія законодавчих джерел базується на підпорядкованості органів, що приймають акти. Саме місце органу в ієрархії державних органів влади й управління визначає місце того чи іншою джерела в системі джерел права.

Трудове право - це своєрідна система юридичних норм, що регулюють суспільно-трудові відносини, складається з безлічі нормативних актів: законів, указів, постанов уряду, різних відомчих актів, а також локальних норм, що діють у конкретних виробничих і невиробничих структурах — підприємствах, об'єднаннях, інститутах, кооперативах, установах тощо. Усі вони повинні бути підлеглі єдиним конституційним принципам громадської організації праці, знаходитися між собою у визначеній субординаційній залежності. [22, c.41]

Джерела – нормативні акти, що відносяться до трудового права України, складають визначену систему, що містить у собі різноманітні за своїм характером, юридичною чинністю і сферою дії нормативні акти. Таку систему звичайно іменують системою трудового законодавства, припускаючи в одних випадках сукупність усіх нормативних актів – джерел трудового права, а в інших – тільки закони про працю. Інакше кажучи, розрізняють поняття джерел трудового права у широкому і вузькому змісті слова. [22, c.102]

Джерела трудового права можуть бути ототожнені з поняттям нормативно-правових актів, що регулюють ринок праці, відносини по організації і застосуванню праці найманих робітників.

Джерело трудового права — це офіційний акт нормотворчості держави або прийнятий з її дозволу; ним встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми, що регулюють відносини, які є предметом трудового права.

Джерела трудового права необхідно відрізняти від правових актів застосування чинного трудового законодавства. Так, рішення місцевого суду щодо трудовому спору — це правовий акт застосування норм трудового законодавства, а не джерело трудового права.

Особливості джерел (форм) трудового права визначаються насамперед специфікою предмета та методу правового регулювання соціально-трудових відносин, сферою дії нормативно-правових актів про працю та наявністю спеціальних функціональних органів, що регулюють соціально-трудові відносини, сприяють реалізації принципу соціального партнерства.

              У джерелах трудового права України відбиті матеріальні умови життя нашого суспільства і з їхньою зміною міняються і джерела трудового права. Нині це відбувається часто, у зв'язку, з чим трудове законодавство швидко обновляється. Зі зміною в дійсний період виробничих відносин, трансформацією форм власності, роздержавленням державних і муніципальних підприємств змінюються трудові відносини в них. Міняється і трудове законодавство, і його джерела в напрямку більшої їхньої відповідності виникаючим ринковим відносинам. Застарілі нормативні акти трудового права скасовуються чи виправляються, доповнюються, а нові з'являються. [22,с.103]

Джерела — нормативні акти, що відносяться до трудового права України, складають визначену систему, що містить у собі різноманітні за своїм характером, юридичною чинністю і сферою дії нормативні акти. Таку систему звичайно іменують системою трудового законодавства.

1.1 Особливості та способи класифікації джерел трудового

Джерела трудового права мають особливості. По-перше, вони видаються на різних рівнях правового регулювання праці: федеральному, регіональному, місцевому та локальному. По-друге, джерела трудового права можуть бути прийняті не тільки державними органами, а й за їх дорученням органами місцевого самоврядування, субєктами трудового права. По-третє, джерела трудового права відображають як загальні, так і спеціальні форми регулювання праці. По-четверте, джерела трудового права можуть застосовуватися не тільки виходячи з доданої їм юридичної сили, але й за принципом відображення в них інтересів працівників. Нормативний акт, який містить додаткові пільги для працівників, застосовується і в тому разі, коли такі пільги відсутні у вищому по юридичній силі нормативному правовому акті. По-пяте, багато джерел трудового права не можуть подолати шлях від формального до матеріального виразу. Причому у правозастосовчій діяльності нормативний правовий акт, який має вищу юридичну силу, замінюється актом, виданим роботодавцем, який не бажає надавати працівникам передбачені в ньому пільги. Наявні способи реалізації норм трудового права повязані з подачею скарги працівника на роботодавця. Далеко не кожен працівник здатний скаржитися на свого роботодавця. У силу чого норми трудового права залишаються без виконання. Сказане дозволяє зробити висновок про те, що норми трудового права повинні мати додаткові способи реалізації, що забезпечують їх перехід від формального до матеріального виразу. Такі способи можуть зявитися лише завдяки створенню Трудового процесуального кодексу який повинен передбачати набагато більше способів захисту трудових прав працівників, ніж дає чинний[3]