Трудовіе спорі

Організаційно-технічне забезпечення КТС, зокрема надання обладнаного  приміщення, друкарської та іншої  техніки, необхідної літератури, організація  діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка і видача копій рішень тощо, здійснюється власником або уповноваженим  ним органом.

КТС підприємства, установи, організації  має печатку встановленого зразка.

КТС є первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів суддів, прокурорсько-слідчих  працівників, а також працівників  навчальних, наукових та інших установ  прокуратури, які мають класні чини; спорів про дострокове звільнення з  виборної платної посади членів громадських  та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, а також спорів, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах. Останні  спори розглядаються судом відповідно до ст. 232 КЗпП за заявами:

— працівників підприємств, установ, організацій, де КТС не обираються;

— працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав  припинення трудового договору, зміни  дати і формулювання причини звільнення, оплати за час вимушеного прогулу  або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП;

— керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових  осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні  звання, і службових осіб державної  контрольно-ревізійної служби та органів  державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями  та іншими об'єднаннями громадян з  питань звільнення, зміни дати і  формулювання причини звільнення, переведення  на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП;[1]

— власника або уповноваженого ним  органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

— працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке  відповідно до чинного законодавства  попередньо було вирішено власником  або уповноваженим ним органом  і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в  межах наданих їм прав;

— про відмову в прийнятті  на роботу:

— працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

— молодих спеціалістів, які закінчили  вищий навчальний заклад і в установленому  порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

— вагітних жінок, жінок, які мають  дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — при наявності  дитини віком до 14 років;

— виборних працівників після закінчення строку повноважень;

— працівників, яким надане право  повторного прийому на роботу;

— інших осіб, з якими власник  або уповноважений ним орган  відповідно до чинного законодавства  зобов'язаний укласти трудовий договір. П. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p. №9 "Про практику розгляду трудових спорів" передбачено також осіб, які вважають, що їм відмовлено в  укладанні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП.

Працівник може звернутися до КТС  у 3-місячний строк з дня, коли він  дізнався або повинен був дізнатися  про порушення свого права. Власник  або уповноважений ним орган  не може звернутися до КТС. В інтересах  працівника право звернення із заявою до КТС надане прокурору або органу профспілкової організації, членом якої є працівник. У разі пропуску з поважних причин установленого  строку, КТС може його поновити.

КТС зобов'язана розглянути трудовий спір у 10-денний строк з дня подання  заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав  заяву, представників власника або  уповноваженого ним органу. Якщо працівник  відсутній, то спір може бути розглянутий  лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від  його імені може виступати представник  профспілкового органу або, за вибором  працівника, інша особа, в тому числі  адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання  комісії розгляд заяви відкладається  до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення  про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права  знову подати заяву в межах 3-місячного  строку з дня, коли працівник дізнався або повинен бути дізнатися про порушення свого права.

Засідання КТС вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше  ²/₃ обраних до її складу членів. На засіданні ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

КТС приймає рішення більшістю  голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації; прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, і дата розгляду спору; суть спору; прізвища членів комісії, власника або представників  уповноваженого ним органу; результати голосування і мотивоване рішення  комісії. У 3-денний строк копії рішення  вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

У разі незгоди з рішенням КТС  працівник чи власник або уповноважений  ним орган можуть оскаржити її рішення До суду в 10-денний строк  з дня вручення їм виписки з  протоколу засідання комісії  чи його копії. Пропуск вказаного  строку не є підставою відмови  у прийнятті заяви. Визнавши причини  пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. У разі, коли пропущений строк  не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення  КТС.

Власник або уповноважений ним  орган зобов'язаний виконати рішення  КТС у 3-денний строк по закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження. Однак рішення про відновлення  на роботі незаконно переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному  виконанню.

Якщо ж власник або уповноважений  ним орган не виконує рішення  КТС у встановлений строк, комісія  видає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа. У  посвідченні вказуються: найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати його прийняття  і видачі посвідчення; прізвище, ім'я  та по батькові працівника; рішення  по суті спору. Посвідчення засвідчується  підписом голови або заступника голови КТС та печаткою КТС.[6;304]

Відповідно до ст. 349 Цивільно-процесуального кодексу України посвідчення  комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій належить до виконавчих документів. Виконання рішень покладається на державних виконавців. На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше 3-місяч-ного строку, державний виконавець виконує рішення КТС у примусовому  порядку. У разі пропуску працівником  установленого строку з поважних причин, КТС, що видала посвідчення, може поновити цей строк.

2.3. Судовий порядок розгляду спорів

Найважливішою юридичною гарантією  прав і свобод людини та громадянина  є судовий захист. У районних (міських) судах розглядаються трудові  спори за заявами: 1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, якщо вони не згодні з рішенням КТС підприємства, установи, організації (підрозділу); 2) прокурора, якщо він вважає, що рішення  КТС суперечить чинному законодавству.

Спори, перелічені в ст. 232 КЗпП, підлягають безпосередньому розгляду в районних (міських) судах.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору  безпосередньо до районного (міського) суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був  дізнатися про порушення свого  права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня  вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення  з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік  з дня виявлення заподіяної працівником  шкоди. Цей строк застосовується і при зверненні до суду вищестоячого органу або прокурора.

У разі пропуску з поважних причин вказаних строків районний (міський) суд може їх поновити.

Таким чином, у КЗпП зберігається порядок  розгляду трудових спорів судами безпосередньо  або після їх попереднього розгляду комісією з трудових спорів, і не враховано положення Конституції  України про судовий захист прав і свобод.

Конституцією України розширено  можливості судового захисту прав і  свобод, в тому числі й трудових. Згідно зі ст. 55 Конституції України  усі права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Цією статтею закріплено одну з найважливіших  гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Вона відповідає зобов'язанням  України, що виникли, зокрема, у зв'язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні  права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та ін., які  згідно зі ст. 9 Конституції є частиною національного законодавства України.

Офіційно тлумачачи цю норму, Конституційний Суд України в своєму рішенні  зазначив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України  треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у  здійсненні правосуддя, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права, свободи порушено або порушуються, створено або створюються  перешкоди для їх реалізації або  мають місце інші ущемлення прав та свобод (див. [5;468]).

Раніше майже усі індивідуальні  трудові спори спочатку розглядалися в КТС. Недодержання попереднього позасудового порядку було підставою для відмови  в прийнятті позовної заяви суддею згідно з п. 2а ст. 136 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Якщо суд  першої інстанції при призначенні  справи до слухання і розгляду по суті встановлював, що не додержано попереднім позасудовим порядком, то відповідно до п. 1 ст. 229 ЦПК залишав заяву  без розгляду.

У випадках порушення закону судом  першої інстанції суд касаційної або наглядної інстанції, в силу наданих йому законом повноважень (п. З ст. 311, п. З ст. 337 ЦПК), скасовував постановлені судом першої інстанції  рішення, залишаючи позов без розгляду, з роз'ясненням позивачу права звертання до КТС, а потім до суду. Законодавець спростив цю процедуру, надавши громадянам можливість безпосередньо звертатися до суду для захисту не тільки прав, закріплених у статтях 43, 44, 45 Конституції України, а й інших трудових прав, передбачених законодавством про працю. Якщо громадянин, на свій вибір, звернувся за попереднім позасудовим вирішенням вимоги (наприклад, до КТС за вирішенням підвідомчого їй трудового спору), то подальше вирішення вимоги проводиться з додержанням правил обраного ним порядку (ст. 228 КЗпП).

Однак відмова суду в прийнятті  позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий  захист, яке, згідно з ст. 64 Конституції, не може бути обмежене.

На розвиток положень ч. 2 ст. 124 Конституції  про поширення судового захисту, їх офіційного тлумачення Конституційним Судом Верховний Суд України  в п. 2 постанови Пленуму від 30 травня 1997 p. №7 "Про посилення  судового захисту прав та свобод людини і громадянина" роз'яснив судам, що вони не вправі з часу введення в  дію Конституції відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті  до судового розгляду заяв і звернень. При цьому він звернув увагу  на те, що коло прав та свобод людини і  громадянина, закріплених Конституцією, не є вичерпним .

Тому у випадках, коли районні  суди помилково відмовляли у прийнятті  позовних заяв щодо індивідуальних трудових спорів після введення в дію Конституції, рекомендуючи позивачам звертатися до КТС для попереднього їх розв'язання, суд вищестоячої інстанції (касаційної і в порядку нагляду) правильно  скасовував ухвали районних судів, направляючи  позови до тих же судів для розгляду по суті заявлених вимог.

Проходження попередніх позасудових  процедур не є обмеженням права на судовий захист, передбаченого ст. 55 Конституції. Звертатися чи не звертатися до цих процедур є правом, а не обов'язком зацікавленої особи і  не додержання їх не може бути підставою для відмови у прийнятті заяви або для скасування рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 p. №15 внесено  зміни і доповнення до п. З постанови  Пленуму Верховного Суду України  від 6 листопада 1992 p. №9, в якому зазначається, що за загальним правилом індивідуальні  трудові спори вирішуються судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах.