Соціальні послуги громадянам похилого віку та інвалідам

ВСТУП

Актуальність моєї курсової роботи зумовлена, перш за все, тим, що в сучасному світі поступово зростає частка людей похилого віку та інвалідів у складі населення, подібні тенденції характерні і для нашої країни. Їхній дохід значно нижче середнього, а потреби в медичному та соціальному обслуговуванні набагато вище.

Інвалідність і старість - це не тільки проблема особистості, а й держави і суспільства в цілому. Ця категорія громадян гостро потребує не тільки в соціальному захисті, а й у розумінні їхніх проблем з боку оточуючих людей, яке буде виражатися не в елементарній жалості, а в людському співчутті та рівне ставлення до них як співгромадянам.

Розвитку соціального обслуговування літніх і інвалідів віддається в нашій країні з кожним роком все більше значення, воно розглядається як вкрай необхідне доповнення до грошових виплат, значно підвищує ефективність всієї державної системи соціального забезпечення.

Держава, забезпечуючи соціальну захищеність інвалідів і літніх громадян, покликане створювати їм необхідні умови для індивідуального розвитку, реалізації творчих і виробничих можливостей і здібностей шляхом врахування їхніх потреб. Сьогодні даний коло осіб відносяться до найбільш соціально незахищеним категоріям населення.

У першому розділі курсової роботи розкрито сутність та значення соціального захисту та надання соціальних послуг інвалідам. Визначені критерії інвалідності та порядок здійснення матеріального, соціально-побутового і медичного забезпечення інвалідів. У данному розділі зазнечен порядок працевлаштування і професійна підготовка інвалідів,та їх освіта.

У другому розділі висвітлено загальну характеристику правового  регулювання соціальних послуг особам похилого віку.

Можливість задоволення  потреб літньої людини та інваліда стає реальною і тоді, коли він наділений  юридичним правом вимагати від відповідного компетентного органу надання того чи іншого блага, а даний орган юридично зобов'язаний таке благо надати. Метою дослідження є розгляд надання соціальних послуг інвалідів та людей похилого віку, для досягнення чого поставлені такі завдання:

1. уточнити поняття соціальні послуги інвалідів та осіб похилого віку;  
2. розглянути інвалідів і літніх громадян як суб'єктів соціального обслуговування;  
3. розкрити права інвалідів і людей похилого віку у сфері соціального обслуговування;  
4. виявити основні проблеми соціального обслуговування інвалідів та осіб похилого віку;

Об'єкт дослідження - норми права, спрямовані на соціальне обслуговування та надання соціальних послуг інвалідам та особам похилого віку.

Предмет дослідження –  соціальні послуги інвалідів  та осіб похилого віку.

Метод дослідження - вивчення та дослідження спеціальної наукової літератури, нормативно-правових актів, судової практики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 РОЗДІЛ. Загальна  характеристика послуг, які надаються  інвалідам

Невід'ємним елементом  державної системи соціального  забезпечення в Україні виступає соціальне обслуговування людей  похилого віку та інвалідів, яке включає  різні види соціальних послуг, спрямованих  на задоволення особливих потреб даної категорії осіб.

Соціальні   послуги   -   комплекс   правових,   економічних, психологічних,  освітніх,  медичних,  реабілітаційних   та   інших заходів,  спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів,  які перебувають  у  складних   життєвих   обставинах   та   потребують сторонньої  допомоги  (далі  -  особи,  що  потребують  соціальних послуг),  з метою поліпшення або відтворення  їх  життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Соціальні послуги надаються  всім громадянам похилого віку та інвалідам  незалежно від статті, раси, національності, мови, походження, майнового стану, місця проживання, відношення до релігії, переконань.

Соціальне забезпечення здійснюється згідно рішення органів соціального  захисту населення в підвідомчих  їм закладах або по договорах, заключених органами соціального захисту із закладами соціального обслуговування інших норм власності.

Соціальні послуги надаються  винятково із згоди людей, що їх потребують. Законодавством України передбачаються різні форми соціального обслуговування, в тому числі: соціальне обслуговування дома (включаючи соціально-медичне  обслуговування); напівстаціонарне або  стаціонарне соціальне обслуговування в інтернатах, пансіонатах та інших  закладах соціального обслуговування; нагальне соціальне обслуговування (як правило, в невідкладних ситуаціях, – організація харчування, забезпечення одягом, взуттям, ночівлею); соціально-консультативна допомога.

Вперше у вітчизняному законодавстві сформульовано поняття  такого соціально-значущої обставини  як складна життєва обставина. Складні   життєві   обставини   -  обставини,  що  об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи,  наслідки яких вона  не може  подолати  самостійно. Причинами її виникнення можуть бути самі різні обставини: інвалідність,  часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я,  самотність, сирітство,   безпритульність,   відсутність   житла   або роботи, насильство,  обставини, спричинені наслідками від торгівлі людьми, зневажливе    ставлення    та    негативні   стосунки   в   сім'ї, малозабезпеченість,  психологічний чи  психічний розлад, стихійне лихо,  катастрофа  тощо. Соціальні послуги  можуть  надаватися  як  за  плату,  так  і безоплатно [20].

Безоплатні соціальні  послуги  державними   та   комунальними суб'єктами    в   обсягах,   визначених   державними   стандартами соціального обслуговування, надаються:

- громадянам, які не здатні  до самообслуговування у  зв'язку  з похилим  віком,  хворобою,  інвалідністю  і  не мають  рідних,  які повинні забезпечити  їм догляд і допомогу;

-  громадянам, які знаходяться  у складній  життєвій  ситуації  у зв'язку   з   безробіттям   і  зареєстровані  в  державній   службі зайнятості  як  такі,  що  шукають  роботу,   стихійними   лихами, катастрофами,  які  є   біженцями внаслідок збройних  та міжетнічних конфліктів,  якщо  середньомісячний сукупний дохід  цих  осіб  нижче встановленого  прожиткового мінімуму;

- дітям та молоді, які  знаходяться у складній життєвій  ситуації у зв'язку з інвалідністю,  хворобою,  сирітством, безпритульністю,  малозабезпеченістю, конфліктами і  жорстоким ставленням у сім'ї.

Платні соціальні послуги  надаються:

- громадянам, які  не  здатні до самообслуговування  у зв'язку з похилим віком,  хворобою, інвалідністю і мають  рідних, які повинні забезпечити  їм догляд і допомогу;

- громадянам, які  перебувають  у складних життєвих обставинах  у зв'язку  з  безробіттям   і  зареєстровані   в   державній   службі зайнятості  як  такі,  що  шукають роботу,  у зв'язку із стихійним лихом,  катастрофою, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб вище встановленого прожиткового мінімуму;

- іншим громадянам,  іноземцям   та  особам без громадянства,  у тому  числі  біженцям,  які  проживають  в  Україні   на   законних підставах   та   перебувають   у   складних  життєвих  обставинах,потребують  сторонньої допомоги і мають   можливість  оплачувати  ці послуги.

Для  отримання  платних  соціальних  послуг,  що надаються  державними та комунальними підприємствами,  установами і закладами соціального  обслуговування,  особа, яка їх потребує, звертається з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади  або  органу місцевого самоврядування.

Обслуговування інвалідів  здійснюється за плату відповідно до тарифів на платні послуги, які затверджуються директором тер центру[9].

Відділенням соціальної допомоги вдома територіального центру надаються  такі соціально-побутові послуги: придбання  та доставка продовольчих та промислових  товарів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються, допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, оформлення документів на субсидію по оплаті житлово-комунальних  послуг, оплата платежів тощо.

На підставі заяви, карти  індивідуальних потреб у соціальному  обслуговуванні та медичного висновку укладається договір між громадянином та територіальним центром, в якому  зазначаються види, зміст та обсяг  послуг, що надаються за плату з  розрахунком їх вартості, обумовлюється  періодичність, строки надання соціальних послуг, інші умови.

  Для отримання   платних   соціальних   послуг,  що  надаються юридичними особами (крім  державних  та  комунальних  підприємств, установ   і  закладів  соціального  обслуговування)  та  фізичними особами,  особа,  яка їх потребує,  звертається до них з письмовою або усною заявою.

Інвалідом  є  особа  зі  стійким розладом функцій  організму,   що   при  взаємодії  із  зовнішнім  середовищем  може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана  створити  умови  для  реалізації  нею  прав нарівні з іншими громадянами  та забезпечити її соціальний захист [3].

   У разі коли особа,  яка потребує соціальних послуг,  за віком або за станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність  їх  надання,  таке  рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування.

У постанові Кабінету Міністрів  України від 14 січня 2004 р. N 12 закріплено перелік платних соціальних послуг,до них відносяться :

1. Ведення домашнього  господарства.

2. Придбання і доставка  продовольчих, промислових та  господарських  товарів, медикаментів, книг і  періодичних видань.

3. Організація харчування.

4. Надання послуги з  використання ліжко-місця у закладах (установах), що надають соціальні  послуги.

5. Надання у користування  м'якого та твердого інвентарю.

6. Транспортні послуги.

7. Перукарські послуги.

8. Прання білизни та  одягу.

9. Надання послуг із  забезпечення технічними та іншими  засобами реабілітації і здійснення  їх ремонту.

10. Пошиття і ремонт  одягу та взуття.

11. Надання послуг з  виконання ремонтних робіт.

12. Надання допомоги у  користуванні послугами зв'язку.

13. Надання допомоги у  проведенні сільськогосподарських  робіт, у  тому числі з  використанням сільськогосподарської  техніки, догляд за свійськими  тваринами.

14. Надання допомоги в  оплаті комунальних послуг та  здійсненні інших платежів.

15. Надання допомоги в  оформленні документів та написанні   листів.

16. Організація консультування  з питань законодавства (оформлення  правових документів, адвокатські  та нотаріальні послуги).

17. Представництво інтересів  в органах державної влади,  установах, підприємствах та організаціях.

18. Освітні послуги.

19. Організація надання  послуг спеціалістами-дефектологами.

20. Організація дозвілля.

21. Організація надання  послуг з психодіагностики, психологічної  корекції та психологічної реабілітації.

22. Здійснення профілактичних  та санітарно-гігієнічних заходів  за місцем проживання (перебування).

23. Забезпечення супроводження.

24. Організація надання  консультацій лікарями за місцем  проживання (перебування).

25. Допомога у працевлаштуванні (крім роботи за кордоном) [9].

Діяльність у сфері надання соціальних послуггромадянам похилого віку та інвалідів будується на принципах:

- адресності та індивідуального  підходу; 

- доступності та відкритості; 

- добровільності вибору   отримання   чи  відмови   від  надання 

- соціальних послуг;

-  гуманності;

- комплексності; 

- максимальної ефективності    використання    бюджетних     та 

- позабюджетних коштів  суб'єктами, що надають соціальні  послуги; 

- законності;

- соціальної справедливості;

- забезпечення конфіденційності    суб'єктами,    які   надають  послуги,  дотримання ними стандартів  якості,  відповідальності  за  дотримання етичних і правових  норм.

Основними формами надання  соціальних  послуг  є  матеріальна  допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога   надається  особам,  що  знаходяться  у складній життєвій ситуації,  у  вигляді  грошової  або  натуральної  допомоги:  продуктів  харчування,  засобів  санітарії  і особистої  гігієни,  засобів  догляду  за  дітьми,  одягу,  взуття  та  інших предметів   першої  необхідності,  палива,  а  також  технічних  і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування    здійснюється    шляхом    надання соціальних послуг:

    - за місцем проживання особи (вдома);

    - у стаціонарних  інтернатних установах та закладах;

    - у реабілітаційних  установах та закладах;

    - в установах  та закладах денного перебування;