Порядок умов укладення колективного договору

переговори може надаватись й іншим представницьким  органам, наприклад раді

трудового колективу, страйковому комітету, якщо трудовий колектив висловився

за надання  їм таких повноважень. Такі повноваження надаються загальними

зборами трудового  колективу або конференцією його  членів шляхом голосування.

Якщо на підприємстві є кілька професійних спілок чи інших  об'єднань або

інших уповноважених  колективом представницьких організацій, усі вони повинні

сформувати спільний представницький орган для ведення  переговорів і укладення

колективного  договору.

У разі, коли профспілкові та інші представницькі організації не досягли згоди

і не створили спільний орган або не  досягнуто згоди  в роботі спільного

органу, загальні збори трудового колективу вирішують, кому надати переважне

право на  ведення  переговорів і укладення колективного договору.

Не допускається ведення переговорів і укладення  колективних договорів від

імені працівників  організаціями або органами, які  створені чи фінансуються

власниками або  їх уповноваженими органами, політичними  партіями, радами

підприємства.

Для ведення  переговорів будь-яка із сторін не раніше як за  три місяці до

закінчення строку дії колективного договору або  у  строк, визначений діючим

колективним договором, письмово  повідомляє іншу сторону  про початок

переговорів. Інша сторона протягом семи днів повинна  розпочати переговори.

Ухилення осіб, які представляють власників  або уповноважених ними органів  чи

профспілки, або  інших уповноважених  трудовим колективом органів від участі в

переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, умисне

порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або

незабезпечення  роботи комісій з представників  сторін тягне за собою

накладення штрафу в десять  мінімальних розмірів заробітної плати.

Власник або  уповноважена ним особа повинна  вести переговори з представниками

трудового колективу  у визначений  час і у встановленому  місці. Він не повинен

ухилятися від  цього обов'язку, наприклад брати  участь у переговорах без

бажання досягти  угоди, затягувати переговори, відмовлятися від пред'явлення

будь-яких контрпропозицій тим вимогам, що заявили представники трудового

колективу.

Обов'язок вести  переговори не створює обов'язку погоджуватись  з усіма

вимогами іншої  сторони. На переговорах жодна  із сторін не має будь-якої

переваги. Тому предметом переговорів може бути все, що не суперечить чинному

законодавству  і входить до кола інтересів трудового  колективу.

Відповідно до ст. 14 КЗпІІ колективний договір  може укладатися в структурних

підрозділах підприємства. Іх укладенню  також передують  колективні

переговори. Для успішного їх проведення необхідне чітке розмежування

компетенції сторін на  всіх рівнях переговорів, визначення сфери дії і міри

норм та  положень загального колективного договору на підприємстві  в цілому.

Для ведення  переговорів і підготовки проектів колективного договору

утворюється робоча комісія з представників сторін,  наділених відповідними

повноваженнями. Крім представницьких сторін до участі в переговорах можуть

залучатися також  спеціалісти, експерти, запрошені за домовленістю сторін.

Повноваження  членів комісії встановлюються відповідними рішеннями сторін, які

ведуть переговори. Ці рішення оформляються наказами, розпорядженнями,

постановами тощо.  Ними визначаються статус і права  членів комісії, порядок

їх  діяльності, встановлюються певні гарантії на час проведення  переговорів.

Мінімальні гарантії членів комісії визначені ст. 12 Закону  України «Про

колективні договори і угоди». Передбачено, що  особи, які беруть участь в

переговорах як представники сторін,  а також  спеціалісти, запрошені для

участі в роботі комісій, на  період переговорів  і підготовки проекту

колективного  договору  звільняються від основної роботи із збереженням

середньомісячного заробітку та включенням цього часу до трудового стажу. Всі

витрати, пов'язані  з участю у переговорах і підготовкою проекту,

компенсуються в порядку, передбаченому законодавством про працю або

колективним договором.

Практика проведення переговорів не може бути стандартизованою. Навіть за

умови законодавчого  урегулювання окремих питань існують відмінності,

обумовлені низкою чинників: рівнем організації виробництва, його технологією,

рівнем об'єднаності  трудящих тощо. Тому порядок ведення  переговорів з  питань

розробки, укладення  або внесення змін до колективного договору визначається

самими сторонами і оформляється  протоколами.

Але в усіх випадках при проведенні колективних переговорів  сторони повинні

дотримуватись принципів соціального  партнерства, взаємної довіри і поваги,

розмежування  прав, обов'язків і відповідальності сторін; обов'язковості

ведення колективних  переговорів і широкої участі трудящих у формуванні

колективного  договору; рівноправності сторін у  внесенні пропозицій;

обов'язкового врахування норм і положень, які передбачені  Генеральною і

галузевими угодами; урахування реальних можливостей матеріального,

виробничого і  фінансового забезпечення зобов'язань, що приймаються.

Технічна підготовленість  колективних переговорів залежить  від того, чи

завчасно власник  або уповноважена ним особа забезпечить  представників

трудового колективу  інформацією з питань, що обговорюються на переговорах.

Чим більша сукупність питань, які обговорюються, тим складніше  проходять

переговори, перш ніж сторони досягнуть спільної згоди. Інформація, необхідна

для успішного  проведення переговорів, повинна відноситись до соціально-

економічного  стану підприємства, оплати праці, обсягу прибутку та його

розподілу, інших  питань, що входять до змісту колективного договору і є

предметом переговорів.

Якщо поширення  частини цієї інформації може завдати  шкоди підприємству, її

надання може бути обумовлено зобов'язанням вважати  її певною мірою

конфіденційною, і учасники переговорів не мають  права її розголошувати.

Надання інформації може визначатися угодою, укладеною сторонами, які ведуть

переговори, а  в разі відсутності угоди –  за домовленістю  сторін. Ненадання

особами, які  представляють власників або  уповноважених ними органів чи

профспілки або  іншим уповноваженим трудовим колективом органам, представникам

трудових колективів інформації, необхідної для ведення  колективних

переговорів, становить  собою адміністративне правопорушення і може призвести

до накладення штрафу в п'ять  мінімальних розмірів заробітної плати.

Законом не передбачається обмеження тривалості колективних переговорів.

Сторони можуть за домовленістю самі визначити строки початку і закінчення

переговорів і  обумовлювати їх в регламенті проведення переговорів. Відповідно

до ч. 6  ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» сторони

можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз,

отримання необхідних даних для вироблення відповідних  рішень і пошуку

компромісів.

Переговори можуть також перериватися, якщо сторони  не  дійшли згоди при

обговоренні конкретних пропозицій. У таких  випадках складається протокол

розбіжностей, до якого заносяться зміст розбіжностей та пропозиції сторін про

заходи, що необхідно  провести, причин, через які не можна  прийняти  рішення.

В протоколі  обумовлюються також строки відновлення переговорів.

Для вирішення  розбіжностей, що виникають в ході переговорів, після складення

протоколу розбіжностей сторонами протягом трьох днів після  складення

протоколу створюється  примирна комісія. Вона складається  з одинакової

кількості представників сторін для підготовки рекомендацій щодо вироблення

рішення, яке  б задовольнило обидві сторони.

Внаслідок переговорів  сторони переконуються, що колективний  договір – це

засіб досягнення компромісу, який неможливий без поступок. Переговори саме і

полягають у  тому,  щоб схилити іншу сторону  до результату, якого необхідно

досягги.

У разі недосягнення згоди на підставі пропозиції примирної  комісії сторони

можуть звернутися до посередника, який у  термін до семи днів повинен

розглянути протокол розбіжностей  і винести рекомендації щодо суті спору.

Посередник визначається сторонами за їх спільним вибором. Це може бути

нейтральна особа  з високим рівнем кваліфікації в  галузі тих питань, з яких

виникли розбіжності. Ця особа повинна користуватися  довірою обох сторін.

Якщо внаслідок  роботи примирної комісії чи посередника  не вирішено

розбіжностей  і не досягнуто згоди між сторонами  переговорів, профспілки або

інші уповноважені працівниками  органи можуть використовувати  такі засоби

впливу, як проведення зборів, мітингів, пікетування, демонстрацій аж до

страйку.

Якщо ж колективні переговори закінчилися успішно  і робоча комісія сформувала

проект колективного договору, то він  передається на обговорення трудового

колективу. Процес обговорення може проходити в різних формах: на зборах

структурних підрозділів, окремих цехових профспілкових  організацій  і

профгруп, шляхом тиражування і розповсюдження проекту  серед працюючих.

Після такого обговорення  робоча комісія збирає, узагальнює і розглядає

пропозиції, висловлені в ході обговорення,  приймає рішення щодо доцільності

і можливості їх реалізації  та вносить відповідні зміни і доповнення до

проекту колективного договору. З пропозицій, що не можуть бути прийняті,

готуються обгрунтування  та інформація.

Доопрацьований проект колективного договору виноситься на загальні збори чи