Охрана труда

     - максимально можливе використання негорючих та важкогорючих матеріалів замість горючих;

     - максимально можливе за умови технології та будівництва обмеження маси та об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечні способи їх розміщення;

     - ізоляція горючого середовища (використання ізольованих відсіків, камер, кабін, тощо);

     - підтримання безпечної концентрації середовища відповідно до норм і правил безпеки;

     - достатня концентрація флегматизатора в повітрі захищуваного об'єму (його складової частини);

     - підтримання відповідних значень температур та тиску середовища, за яких поширення полум'я виключається,

     - максимальна механізація та автоматизація технологічних процесів, пов’язаних з обертанням та використанням горючих речовин;

     - установка та розміщення пожежонебезпечного устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках;

     - застосування пристроїв захисту устаткування з горючими речовинами від пошкоджень та аварій, встановлення пристроїв, що відключають, відсікають, тощо;

     - видаленням пожежонебезпечних відходів виробництва;

• заміною легкозаймистих та горючих рідин на пожежобезпечні технічні миючі засоби.

     Найбільш  радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є  заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі.

     Проте горючі речовини, матеріали, вироби з  них реально присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, а їх повна заміна практично неможлива.

     Тому  попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього  джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло чи екзотермічний процес, які здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до температури, коли швидкість тепловиділення ініційованого нагрівом процесу окислення перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції.

     До  основних груп джерел запалювання відносять: відкритий вогонь, розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв електричної енергії, тепловий прояв механічної енергії, тепловий прояв хімічної реакції, тепловий прояв сонячної, ядерної енергії та інші джерела запалювання.

     Попередження  утворення в горючому середовищі джерел запалювання може забезпечуватись наступними засобами або їх комбінаціями:

• використанням машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

     - використання швидкодійних засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;

     - улаштування блискавкозахисту і захисного заземлення будівель, споруд та устаткування;

     - використання технологічних процесів і устаткування, що задовольняє вимогам статичної іскробезпеки;

     - підтримання температури нагріву поверхні машин, устаткування, пристроїв, речовин і матеріалів, які можуть увійти в контакт з горючим середовищем, нижче гранично допустимої, яка не повинна перевищувати 80% температури самозаймання горючого середовища;

     - виключення можливості появлення іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, яка дорівнює або вище мінімальної енергії запалювання;

     - використання інструменту, при роботі якого з легкозаймистими речовинами та горючими газами не виникає іскор;

     - ліквідація умов теплового, хімічного, мікробіологічного самозаймання речовин та матеріалів, що обертаються, виробів і конструкцій, виключення їх контакту з відкритим полум'ям;

     - зменшення розміру горючого середовища, яке є визначальним, нижче гранично допустимого за горючістю;

• усунення контакту з повітрям пірофорних речовин;

     - виконання вимог чинних стандартів, норм та правил пожежної безпеки;

     - використання електроустаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та категоріям вибухонебезпечних сумішів.

     Система протипожежного та противибухового  захисту

     Система протипожежного та противибухового  захисту спрямована на створення  умов обмеження розповсюдження і  розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення  та ліквідацію пожежі, на захист людей  та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних факторів пожеж і вибухів.

     Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується:

     - потрібною вогнестійкістю будівель та споруд;

• використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень;
• використанням антипіренів і вогнегасних сумішів;
• улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;
• улаштуванням протипожежних перешкод;
• встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та поверховості будівель та споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;

     - улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;

     - використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі;

     - використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні;

     - локалізацією пожежі вогнегасними речовинами, автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

     Пожежна небезпека будівель та споруд, а  також здатність до поширення  пожежі визначається кількістю та властивостями  матеріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеню вогнестійкості та горючості матеріалів з яких вони зроблені. Залежно від матеріалу виготовлення основні будівельні конструкції поділяють на кам’яні, залізобетонні, металеві, дерев’яні, а також такі ,що вміщують полімерні матеріали.

     Горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельними конструкціями характеризуються їх вогнестійкістю.

     Вогнестійкість  конструкції - це здатність конструкції  зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована  характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій називається  ступенем вогнестійкості.

     Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних  конструкцій та меж поширення  вогню по них.

     Межа  вогнестійкості конструкції - показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого  випробування за стандартного температурного режиму до втрати несучої здатності, цілісності або теплоізолювальної здатності.

     Межа  поширення вогню по будівельних  конструкціях - це розмір пошкодження зони зразка в площині конструкцій від межі зони нагрівання перпендикулярно її до найбільш віддаленої точки пошкодження.

     Відповідно  до СниП 2.01.02-85 за вогнестійкістю усі  будівлі та споруди діляться на вісім ступенів - 1, 2, 3, 3а, 3в, 4, 4а, 5.

     До  конструкцій 1-го ступеню вогнестійкості відносяться будівлі з несучими конструкціями та конструкціями огородження із природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону із застосуванням листових та плитових негорючих матеріалів. Будівлі 2-го ступеню вогнестійкості, такі самі, але у їх покриттях допускається застосовувати незахищені стальні конструкції.

     Ступінь вогнестійкості 3 - будівлі з несучими конструкціями та конструкціями огорожі з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону. Для перекриття допускається використання дерев’яних конструкцій, захищених штукатуркою, вогнетривкими листовими або плитовими матеріалами. До елементів покриття не висуваються вимоги щодо меж вогнестійкості та розповсюдження вогню, при цьому елементи покриття горища із деревини підлягає вогнезахисній обробці.

     Перевірка відповідності будівельних конструкцій вимогам пожежної безпеки здійснюється у відповідності до вимог СНиП і ДБН.

     Одним з найпоширеніших у будівництві  заходів для запобігання можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди є протипожежні відстані, які, крім того, створюють сприятливі умови для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони. Потрібні величини протипожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92. Цим документом регламентуються протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств, відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будівель до виробничих будинків, промислових підприємств, сільськогосподарських будівель і споруд. Чинними будівельними нормами встановлюються відстані між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств, протипожежні відстані від житлових і громадських будинків до трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену, складів з горючими речовинами. Згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, тимчасові споруди, кіоски, ларьки тощо, повинні розміщатися на відстані не менш ніж 10 м від інших будівель та споруд. Протипожежні відстані не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів та устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будівель, споруд, індивідуальних гаражів.

     Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення, створюють протипожежні перешкоди. Протипожежна перешкода - це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості і перешкоджає поширенню вогню. Вогнестійкість протипожежної перешкоди визначається вогнестійкістю її елементів, до яких належать огороджувальні частини, конструкції, що забезпечують стійкість перешкоди, елементи опори та вузли кріплення. Тому межі вогнестійкості вказаних вище елементів не повинні бути меншими, ніж потрібні межі вогнестійкості огороджувальної частини протипожежної перешкоди. До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани, гребні тощо.

     Вертикальні перешкоди, що розділяють будівлю за висотою, називають протипожежними стінами, а об’єм будинку (споруди), виділений протипожежними стінами - пожежним відсіком. Якщо вертикальна перешкода відділяє одне приміщення від іншого в межах поверху ,то її іменують протипожежною перегородкою, а приміщення, що розділяють, називають секціями. Протипожежні двері, вікна, ворота, люки, клапани тощо служать для захисту дверних та віконних прорізів, а також отворів для прокладання технологічних комунікацій. Гребні, козирки, діафрагми, пояси обмежують розповсюдження пожежі по поверхнях конструкцій, по рідині, що розлита, та інших горючих матеріалах. За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій їх рятування у разі пожежі. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі вогнестійкості приведені в СНиП 2.01.02-85. У цьому ж документі, відповідних розділах ДБН та інших нормативних актах визначені поняття, сутність межі використання, кількісні параметри решти способів та засобів попередження розповсюдження і розвитку пожежі. 

     21 Інструктажі з охорони праці

     Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, і при подальшій  роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

     За  характером і часом проведення інструктажі  з питань охорони праці поділяються  на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.