Охрана труда

інструктаж,  вноситься  запис  до  журналу  реєстрації  інструктажів  з

питань  охорони  праці.  При  цьому  обов'язкові підписи як того,  кого

інструктували,  так і того, хто  інструктував.  Сторінки журналу 

реєстрації  інструктажів  повинні  бути пронумеровані, журнали

прошнуровані  і скріплені печаткою.У разівиконанняробіт, що потребують

оформлення  наряду-допуску,цільовийінструктажреєструєтьсявцьому

наряді-допуску,  а  в  журналі  реєстраціїінструктажів - не

обов'язково.  

Перелік професій та посад працівників, які звільняються відпервинного,

повторного та позапланового інструктажів, затверджується керівником

підприємства за  узгодженням  з державним інспектором по нагляду за

охороною праці.  До цього переліку можуть  бути зараховані  працівники,

участь  у  виробничому процесіякихнепов'язаназбезпосереднім 

обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів  та  інструментів,

збереженням  або  переробкою  сировини,  матеріалів  тощо. 

.

     51 Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично допустимих концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними документами: для робочих місць визначається гранично допустима концентрація в робочій зоні - ГДКрз (ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71); в атмосфері повітря населеного пункту - максимально разові ГДКмр (найбільш висока, зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд (середня за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно-безпечні рівні впливу – УЗУВШИ (список ГДК забруднюючих речовин №3086-84 з доповненнями, ДСП 201-97). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (Сфакт ≤1).

     ГДКрз – це концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі упродовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати  захворювань чи відхилень стану  здоров'я, що виявляються сучасними  методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

     По  ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи небезпеки:

1. надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз - менш 0,1 мг/м3 у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );
2. високо небезпечні – ГДКрз - 0,1¸1,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500-5000 мг/м3);
3. помірковано небезпечні - ГДКрз-0,1¸10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 5000¸50000 мг/м3);
4. мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі > 50000 мг/м3).

     У таблиці приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких інгредієнтів, що знаходяться у виробничому  повітряному середовищі й в атмосфері  населених пунктів.

     Таблиця Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин 
 

     * Канцероген – речовина, що сприяє  появі злоякісних новоутворень  у різних органах.

     У виробничих умовах часто має місце  комбінована дія шкідливих речовин. У більшості випадків дія шкідливих речовин сумується (адитивна дія). Однак, можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої (потенцююча дія), або можливий ефект комбінованої дії менше очікуваного (антагоністична дія).

     Якщо  в повітрі присутні кілька речовин, що мають ефектом сумації (однонапрямленої дії), то якість повітря буде відповідати встановленим нормативам за умови, що:

     С1/ГДК1 + С2/ГДК2 +С3/ГДК3 + …+Сn/ГДКn ≤1.

     Ефектом сумації володіють сірчистий  газ і двооксид азоту, фенол і  сірчистий газ і ін. Донедавна  ГДК хімічних речовин оцінювали  як максимально разові. Перевищення  їх навіть протягом короткого часу заборонялося. Останнім часом для  речовин (мідь, ртуть, свинець і ін.), що мають кумулятивні властивості (здатність накопичуватися в організмі), для гігієнічного контролю введена друга величина – середньозмінна концентрація. Наприклад, допустима середньозмінна концентрація свинцю складає 0,005 мг/м3.

     Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих  часточок 0,1-200 мкм) на організм людини залежить не тільки від хімічного  складу, але й розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних властивостей. Найбільшу небезпеку являють частки розміром 1-2 мкм, тому що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження так само показують, що електрозаряджений пил у 2-3 рази інтенсивніше осідає в організмі в порівнянні з нейтральним по заряду пилом.

     Гігієністи  за характером дії на організм виділяють  специфічну групу пилу – пил фіброгенних  речовин. Особливість дії такого пилу на організм полягає в тому, що при попаданні у легені такий  абразивний нерозчинний пил спричинює  утворення в легеневій тканині  фіброзних вузлів – ділянок затверділої  легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично  не піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх спричинила (сілікоз – пил з вмістом SiО2 , антрокоз – пил вугілля, азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин, пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу (каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т.д.) можуть викликати алергічні реакції і захворювання легень - бронхіальну астму.

     61 Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.

     Задачею вентиляції є забезпечення чистоти  повітря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. За способом переміщення повітря розрізняють системи природної і механічної вентиляції.

     Якщо  система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то вона називається припливною, якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною. Можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція. В окремих випадках для скорочення експлуатаційних витрат на нагрівання повітря застосовують системи вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого повітря підмішується повітря, вилучене із приміщення).

     По  місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою. При загальнообмінній вентиляції необхідні параметри повітря підтримуються у всьому об’ємі приміщення. Таку систему доцільно застосовувати, коли шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому приміщенню. Якщо робочі місця мають фіксоване розташування, то з економічних міркувань можна організувати оздоровлення повітряного середовища тільки в місцях перебування людей (наприклад, душировання робочих місць у гарячих цехах). Витрати на повітрообмін значно скорочуються, якщо уловлювати шкідливі речовини в місцях їхнього виділення, не допускаючи поширення по приміщенню. З цієї метою поруч із зоною утворення шкідливості встановлюють пристрої забору повітря (витяжки, панелі, що всмоктують, всмоктувачі). Така вентиляція називається місцевою.

     У виробничих приміщеннях, у яких можливо  раптове надходження великої  кількості шкідливих речовин, передбачається влаштування аварійної вентиляції.

     При проектуванні вентиляції необхідно  дотримувати ряду вимог:

1. Обсяг припливу повітря Lп у приміщення повинний відповідати обсягу витяжки Lв .Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15%. Можлива організація повітрообміну, коли обсяг припливного повітря більше обсягу повітря, що видаляється. При цьому в приміщенні створюється надлишковий тиск у порівнянні з атмосферним, що виключає інфільтрацію забруднюючих речовин у дане приміщення. Така організація вентиляції здійснюється у виробництвах, що пред'являють підвищені вимоги до чистоти повітряного середовища (наприклад, виробництво електронного устаткування). Для виключення витоків із приміщень з підвищеним рівнем забруднення обсяг повітря, що видаляється з них, повинен перевищувати обсяг повітря, що надходить. У такому приміщенні створюється незначне зниження тиску в порівнянні з тиском у зовнішньому середовищі.
2. При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Якщо щільність шкідливих газів нижче щільності повітря, то видалення забрудненого повітря виконується з верхньої частини приміщення, при видаленні шкідливих речовин із щільністю більшою - з нижньої зони.
3. Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрація, пожежовибухонебезпечність).
4. Система вентиляції повинна бути надійної в експлуатації і економічною.

     Визначення  необхідного повітрообміну при  загальнообмінній вентиляції. Відповідно до санітарних норм усі виробничі і допоміжні приміщення повинні вентилюватися. Необхідний повітрообмін (кількість повітря, що подається чи видаляється з приміщення) в одиницю часу (L, м3/год) може бути визначений різними методами в залежності від конкретних умов.

1. При нормальному мікрокліматі і відсутності шкідливих речовин повітрообмін може бути визначений по формулі:

     L = n*L' ,

     де n – число працюючих;

     L' – витрата повітря на одного  працюючого, прийнята у залежності  від об’єму приміщення, що приходиться  на одного працюючого V', м3 (при  V' <20 м3 L' = 30 м3/год; при V' =20...40 м3 L'= 20 м3/год; при L' > 40 м3 і при  наявності природної вентиляції  повітрообмін не розраховують); при  відсутності природної вентиляції (герметичні кабіни) L' = 60 м3/год).

2. При виділенні шкідливих речовин з приміщення необхідний повітрообмін визначається, виходячи з їхнього розведення до допустимих концентрацій. Розрахунок повітрообміну проводиться виходячи з балансу утворюваних у приміщення шкідливі речовини і речовин, що видаляються з нього, по формулі:

     L = Gшр/( Свид – Спр),

     де Gшр – маса шкідливих речовин, що виділяються у приміщенні за одиницю  часу, мг/год;

     Свид  і Спр – концентрація шкідливих  речовин, у повітрі що видаляються, і у припливному повітрі (Свид≤Сгдк , Спр≤0,3Сгдк).

3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається з умов асиміляції тепла і обсяг припливного повітря визначається по формулі:

     L = Qнад /(ρпр * cп*(tвид – tпр));

     де Qнад – надлишкові тепловиділення, ккал/год, (Qнад = Qсум – Qвид , де Qсум  – сумарне надходження тепла, Qвид – кількість тепла, що видаляється  за рахунок тепловтрат);

     ρпр - щільність припливного повітря, кг/м3 ;

     cп  - теплоємність повітря, ккал/(кг*град), (теплоємність сухого повітря  0,24ккал/(кг*град);

     tвид  і tпр – температура повітря,  що видаляється, і припливного  повітря ,ºC.

4. Для орієнтованого визначення повітрообміну (L, м3/год) застосовується розрахунок по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну (К) показує, скількох разів за годину міняється повітря у всьому об’ємі приміщення (V, м3):

     L=К*V ,

     де  К – коефіцієнт кратності повітрообміну (К=1...10).

     111 Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єкта

     Основні принципи аналізу і класифікації об’єктів за їх вибухопожежонебезпекою

     Оцінка  вибухопожежонебезпеки об’єкта  здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру  технологічних процесів і пожежонебезпечних  властивостей речовин, що в них застосовуються з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і  пожеж та їх наслідків.

     Таким чином, методика аналізу вибухопожежонебезпеки  зводиться до виявлення і оцінки потенційних та наявних джерел запалювання, умов формування горючого середовища, умов виникнення контакту джерел запалювання  та горючого середовища, умов та причин поширення вогню в разі виникнення пожежі або вибуху, наявності та масштабів імовірної пожежі, загрози  життю і здоров’ю людей, навколишньому  середовищу, матеріальним цінностям.