Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

                                                                                                             стр.

 

Вступ……………………………………………………………………. 3

 

1.Поняття та правова характеристика матеріальної

 відповідальності сторін трудового договору ……………………….    5

1.1Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності……..    5

1.2 Критерії розмежування матеріальної  відповідальності по 

трудовому праву від майнової відповідальності по цивільному

 праву…………………………………………………………………..     11

 

2. Види матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду ……...      15

2.1 Обмежена матеріальна відповідальність……………………….  .     15

2.2 Повна матеріальна  відповідальність   …………………………..      18

 

3. Відшкодування шкоди………………………………………………       23

3.1 Порядок визначення розміру шкоди……………………………        23

3.2 Порядок покриття шкоди, заподіяної  роботодавцю

 працівником…………………………………………………………         25

3.3 Матеріальна відповідальність  роботодавця за

 шкоду, заподіяну працівникові…………………………………….         28

 

Висновок……………………………………………………………….     33

 

Список використаних джерел………………………………………..       35

 

 

 

ВСТУП

 

 

Проголошення України  демократичною, соціальною та правовою державою, найвищою соціальною цінністю якої є людина, вимагає реформування чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.

      Однією з важливих галузей права і законодавства, які потребують свого реформування, є трудове. Підготовка проекту нового Трудового кодексу України вимагає розробки концепції побудови Кодексу в цілому і кожного з його розділів (інститутів) зокрема. Це в свою чергу вимагає розробки концепції розвитку як трудових правовідносин взагалі, так і кожного із видів трудового право відношення.

       Одним з таких важливих інститутів і є інститут матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

       Слід зазначити, що питання матеріальної відповідальності сторін трудового договору завжди знаходились у центрі уваги вчених правознавців як колишнього Радянського Союзу, так і незалежної України.

Дослідженням матеріальної відповідальності сторін трудового договору займались вітчизняні й іноземні учені: О.А. Абрамова, С.О. Іванов,               С.С. Каринський, Л.О. Сироватська, М.Й. Бару, О.Т. Барабаш,                    Є.С. Белінський, В.С. Венедиктов, Г.С. Гончарова, Д.О. Карпенко,             А.Р. Мацюк, З.К. Симорот, В.М. Скобєлкін, П.Р. Стависький,                       О.І. Процевський, В.І. Прокопенко,   Н.М. Хуторян та інші.

 Незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми матеріальної відподальності сторін трудового договору не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися.  Донині залишається спірним питання щодо поняття матеріальної відповідальності. Як відомо, думок багато, а істина одна. Завдання полягає в тому, щоб знайти цю істину.  У чинному Кодексі законів про працю України (далі КЗпП України) детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності роботодавця розпорошені по всьому КЗпП України і не врегульовані в ньому в окремій главі. Також чекають свого нового вирішення питання щодо розмірів і порядку відшкодування сторонами заподіяної шкоди, врегулювання строків позовної давності з питань матеріальної відповідальності та ін.

       Актуальним залишається на сьогодні і дослідження підстави матеріальної відповідальності в трудовому праві, якою традиційно вважається майнове трудове правопорушення.

       Все вищезазначене свідчить про необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

          Мета цієї курсової роботи  полягає в аналізі чинного законодавства, яке регулює матеріальну відповідальність сторін трудового договору.

          Досягнення зазначеної мети можливе через розкриття поставлених завдань:

1. Дослідження поняття, підстав та умов матеріальної відповідальності сторін трудового договору;
2. З’ясуванні відмінності матеріальної відповідальності по трудовому праву від майнової відповідальності по цивільному праві;
3. Вивченні видів матеріальної відповідальності;
4. Розкритті порядку відшкодування шкоди.

   Об’єктом дослідження є матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

          Основними джерелами в процесі  написання курсової роботи стали  нормативно-правові акти, наукова та періодична література.

 

 

 

 

1.ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВА  ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТОРІН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

1.1 ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ  ТА УМОВИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 

 

У перехідний до ринкових відносин період для держави правильне розуміння відповідальності вельми важливе в соціальному, юридичному, та політичному сенсі. Воно має важливе значення для наукової розробки проблеми прав особи, суб’єктивних прав, для вдосконалення законодавства в цій області, для підвищення відповідальності державних органів і посадових осіб і всіх громадян за доручену ним справу.

Інститут матеріальної відповідальності – один з найважливіших в трудовому праві. Його дослідження почалося вже досить давно. В даний час є думка про необхідність подальшої розробки і детального та поширеного закріплення норм інституту матеріальної відповідальності в нормативно-правових актах.

На сьогодні матеріальна  відповідальність регулюється такими нормативними актами:

1. Главою ІХ Кодексу законів про працю України;
2. Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»;
3. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»;
4. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;
5. Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність»;

При застосуванні зазначених нормативно-правових актів слід керуватися також Постановами Пленуму Верховного Суду України.

Важливим питанням трудового  права та трудової відповідальності є питання про визначення поняття  матеріальної відповідальності. Трудове  законодавство України, зокрема, Кодекс Законів про працю України, не дає легітимного визначення матеріальної відповідальності.

Проте наука трудового  права виробила цілий ряд категорій, що розкриває дане поняття, виходячи з положень загальної теорії права.

Л.А. Сироватська визначає відповідальність як обов’язок правопорушника відповісти за здійснене ним правопорушення перед суспільством і державою і понести, зазнати дії тих санкцій, які застосовує до нього відповідний орган держави.¹ Таке визначення дійсно поширене в науці трудового права. Але на думку Ю.В. Ткалич воно не зовсім точне, бо обов’язок правопорушника відповісти за здійснене ним правопорушення і при цьому ще і зазнати дії санкцій – це вже два обов’язки, при чому вони мають одне і теж смислове значення.²

Сучасні українські дослідники трудового права під матеріальною відповідальністю розуміють обов’язок однієї сторони трудового договору – працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну унаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов’язків у встановленому законом порядку і розмірах.

В.І. Щербина визначає матеріальну відповідальність в трудовому праві України як передбачену нормами трудового законодавства необхідність для однієї із сторін трудових правовідносин відшкодувати матеріальну шкоду (а в деяких випадках і моральну), заподіяну іншій стороні унаслідок неналежного виконання своїх трудових обов’язків.³

Розвиток матеріальної відповідальності в трудовому праві  повинен проходити не тільки завдяки нормам про покарання сторін трудових правовідносин, тобто не тільки за допомогою негативної відповідальності. Діюче законодавство повинно співпадати з рівнем громадського розвитку, виконувати свою виховну та виправну функції, що має привести до більш сумлінного ставлення особи до права. Якщо в цьому аспекті характеризувати відповідальність саме в трудовому праві, то такі норми будуть постійно спонукати працівників та власників до старанного виконання своїх трудових обов’язків.

Підтримуючи думку Ю.В. Ткалич, в новому трудовому кодексі України необхідно закріпити окремий розділ, який має регулювати матеріальну відповідальність як працівників, так і роботодавців. Логічним з цього приводу буде така назва зазначеного розділу – «Матеріальна відповідальність сторін трудового договору».

В даному розділі дати визначення матеріальній відповідальності в окремій статті, якій надати таку назву: «Понятття матеріальної відповідальності». В цій статті визначити її наступним  чином: «Матеріальна відповідальність – це добровільне чи примусове відшкодування стороною трудового договору шкоди за збиткок, завданий іншій стороні майновим або немайновим, протиправним, винним невиконанням або неналежним виконанням своїх трудових обов’язків внаслідок дії чи бездіяльності в порядку і розмірі, визначеному законодавством.⁴

Виходячи із змісту ст. 130 КЗпП України, матеріальна відповідальність може бути покладена на винну сторону незалежно від притягнення ЇЇ до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Але при цьому повинні бути дотримані підстави і умови покладення матеріальної відповідальності.

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.

Елементи трудового  майнового правопорушення, які утворюють  його склад, одночасно розглядаються  як умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Це такі умови.

1.Наявність прямої дійсної шкоди. Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.⁵

Норма ст. 130 КЗпП України, яка передбачає відшкодування тільки прямої дійсної шкоди, є суттєвою гарантією. Не підлягають відшкодуванню неодержані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння.

2.Протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків). Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. До протиправних дій власника (уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо.

3.Причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння.

4.Вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов'язково встановлена. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну матеріальну відповідальність. Тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну матеріальну відповідальність або отримали матеріальні цінності за разовим дорученням. Такі працівники вважаються винними, доки самі не доведуть свою невинність у виникненні шкоди.