Контрольно наглядова діяльність за дотриманням законодавства про працю)

        Попередній нагляд і контроль сприяє попередженню порушень трудового законодавства і здійснюється переважно при застосуванні умов праці, що здійснюються роботодавцем спільно, чи за погодженням, чи з урахуванням думки виборного профспілкового органу або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу. У процесі попереднього нагляду та контролю перевіряється законність і доцільність рішення роботодавця .

        Поточний нагляд і контроль спрямований на попередження порушення трудового законодавства, виявлення допущених порушень і  прийняття необхідних заходів щодо їх усунення.

        Подальший нагляд і  контроль здійснюється при вирішенні  трудових спорів, виявленні вже допущених  порушень трудового законодавства. Цей нагляд і контроль має на меті не тільки виявити допущені порушення  трудового законодавства, а й поновити права працівників. Потрібно наголосити, що нині існує багато прихованих порушень чинного трудового законодавства працівників. 

        1.2. Органи нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю та їх компетенція

        Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які у своїй діяльності не залежать від власника або уповноваженого ним органу.

        Основна роль у забезпеченні нагляду і контролю за дотриманням  законодавства про працю належить Міністерству праці та соціальної політики. Воно, зокрема, здійснює комплексне управління охороною праці та державний нагляд за дотриманням вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; забезпечує розвиток соціально-трудових відносин, захист прав працюючих громадян через встановлення відповідних стандартів охорони й умов праці та нагляду за їх дотриманням роботодавцями.

        Державний контроль за дотриманням законодавства про  працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності здійснює безпосередньо Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики.

        Державна інспекція  праці Міністерства праці здійснює державний контроль за дотриманням  законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від .форм власності.

        Державна інспекція  складається з головної державної  інспекції праці, що є структурним  підрозділом центрального апарату  Мінпраці, та територіальних державних  інспекцій праці в областях, містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

        Територіальні інспекції  мають у своєму складі районних, міських (у містах обласного підпорядкування) державних інспекторів праці. У містах з населенням понад 500 тис. чоловік може створюватися структурний підрозділ територіальної інспекції. Територіальні інспекції провадять свою діяльність під керівництвом головної інспекції.

        Керівником державної  інспекції є Головний державний  інспектор праці — заступник  Міністра праці. Керівником територіальної інспекції є Головний державний  інспектор праці області, міст Києва  та Севастополя.

        Керівники територіальних інспекцій та їхні заступники призначаються на посаду та звільняються з посади головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням начальників управлінь праці та зайнятості населення області, управлінь праці та зайнятості міст Києва і Севастополя, погодженим з Головним державним інспектором праці — заступником Міністра праці.

        Працівники територіальних інспекцій призначаються на посаду і звільняються з посади начальниками управлінь праці та зайнятості населення  обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням Головного державного інспектора праці області, міст Києва та Севастополя.

        Державна інспекція  у своїй діяльності керується  Конституцією України, Конституційним договором між Верховною Радою України та Президентом України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про неї та наказами Міністерства праці [20].

        Територіальні інспекції  керуються також розпорядженнями  голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

        Державна інспекція  здійснює контроль за дотриманням законодавства про працю з таких основних питань:

• про трудовий договір і ведення трудових книжок; про робочий час і час відпочинку; про оплату праці, гарантії та компенсації;
• про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;
• про трудові відносини в разі банкрутства та приватизації підприємств;
• про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;
• про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;
• про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;
• про виплату працівникам допомоги з фонду державного соціального страхування.

        Свою діяльність державна інспекція здійснює у взаємодії  з органами державного управління охороною праці, податковою інспекцією, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об’єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

        Державна інспекція  контролює виконання законодавства  про працю проведенням перевірок  підприємств: планових; за дорученням Головного державного інспектора праці, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також за пропозицією правоохоронних органів, податкової інспекції, органів місцевого самоврядування, профспілкових та інших об’єднань громадян [8].

        Державна інспекція  відповідно до покладених на неї завдань:

        а) контролює дотримання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

        б) вносить на розгляд  власника (керівника) підприємства або  уповноваженого ним органу, органів  державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення та попередження порушень законодавства про працю, а в необхідних випадках доводить їх до відома органів прокуратури;

        в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи  про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю;

        г) сприяє організації  правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів і проведенню роз’яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

        д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань дотримання законодавства про працю. При цьому посадові особи державної інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю.

        Головна інспекція  крім зазначених функцій:

        а) визначає головні  напрями та пріоритети діяльності територіальних інспекцій, порядок подання ними звітності, подає їм необхідну організаційну і методичну допомогу, вивчає практику та узагальнює досвід їхньої роботи;

        б) скасовує необґрунтовані рішення територіальних інспекцій щодо порушень законодавства про працю, розглядає скарги на дії працівників державної інспекції;

        в) узагальнює встановлену  звітність територіальних інспекцій  про їхню діяльність і готує зведені  доповіді про діяльність державної інспекції;

        г) аналізує дотримання законодавства про працю, готує  пропозиції щодо його удосконалення.

        Головний державний  інспектор праці — заступник Міністра праці керує діяльністю головної та територіальних інспекцій, несе персональну відповідальність за виконання покладених на інспекцію завдань і здійснення нею своїх функцій, у межах своїх повноважень видає накази, обов’язкові для виконання.

        Посадовим особам державної  інспекції надається право:

        а) безперешкодно  відвідувати підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;

        б) ознайомлюватися  з документами та одержувати від  міністерств, інших центральних  і місцевих органів державної  виконавчої влади та органів місцевого  самоврядування, підприємств копії  наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку й звітності та інформацію з питань дотримання законодавства про працю, інші документи й відомості, потрібні для виконання інспекцією своїх завдань;

        в) у разі виявлення  порушень законодавства про працю  надавати власникові (керівникові) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їхнє усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов’язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

        г) ставити перед  власниками (керівниками) підприємств  або уповноваженими ними органами питання про накладання стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення [9].

        Посадові особи  державної інспекції зобов’язані:

• забезпечувати якісне проведення перевірок щодо дотримання законодавства про працю, об’єктивність їхніх результатів;
• подавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників;
• зберігати державну, службову та комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;
• проводити роботу з роз’яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

        Дії працівників  державної інспекції можуть бути оскаржені до вищої посадової  службової особи або до вищого органу державної інспекції та до суду в порядку, встановленому законодавством.

        Головна та територіальні  інспекції утримуються за рахунок передбачених для цієї мети бюджетних коштів.

        Розглянуті органи державної влади є інститутами  інфраструктури на ринку праці. Крім них до інститутів інфраструктури належать: пенсійний фонд; відділи (управління) праці та соціальної політики в областях і містах; Комітет по нагляду за охороною праці; Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори; фонд соціального страхування; міграційні служби; комерційні кадрові агентства — нове явище в сфері обслуговування кадрової роботи в Україні, — які виникли внаслідок виокремлення функцій добору провідного персоналу (керівників і спеціалістів) в особливий ряд інфраструктурних організацій; державний фонд сприяння підприємництву; фонди милосердя; центри підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

        Мінпраці України  здійснює комплексне управління охороною праці та державного нагляду за дотриманням  вимог щодо безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища.

        Міністерство праці  та соціальної політики України виконує  такі функції:

• здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізовує державну політику в цій галузі, за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та профспілок розробляє національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
• забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці.

        Повноваження щодо державного нагляду за ядерною та радіаційною безпекою визначені ст. 25 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р.

        Для вдосконалення  державного регулювання у сфері  ядерної та радіаційної безпеки, а також у зв'язку з прийняттям Україною зобов'язань щодо виконання вимог Конвенції про ядерну безпеку та Об'єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та безпеку поводження з радіоактивними відходами Указом Президента України "Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки" від 5 грудня 2000 р. утворено Державний комітет ядерного регулювання України. Він є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом на базі Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою і Департаменту ядерного регулювання Міністерства екології та природних ресурсів України. На цей Комітет покладені функції здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, виконання інших функцій національного регулюючого органу з ядерної та радіаційної безпеки, визначених Конвенцією про ядерну безпеку та Об'єднаною конвенцією про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та безпеку поводження з радіоактивними відходами