Товарознавча характерстика прянощів

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Февраля 2013 в 12:19, курсовая работа

Краткое описание

У даній курсовій роботі я хочу охарактеризувати основні види прянощів як незамінного товару у нашому повсякденному житті, навести класифікацію прянощів, основні їхні якісні характеристики, нормативну документацію, в якій ставляться вимоги до якості, пакування, маркування та умов зберігання прянощів.
Мета курсової роботи – на основі проведеного аналізу літератури, нормативної документації та інших джерел провести товарознавчу характеристику прянощів.
Завдання курсової роботи є :

Оглавление

Вступ…………………………………………………………………………….3
1 товарознавча характеристика прянощів та їх класифікація…………………………………………………………………5
1.1 Загальна характеристика прянощів………………………………………….5
1.2 Класифікація та коротка характеристика асортименту прянощів…………9
2 ТОВАРОЗНАВЧА Характеристика імбиру…………………………15
2.1 Характеристика харчової цінності імбиру………………………………….15
2.2 Органолептичні та фізичні показники якості імбиру……………………...18
2.3 Використання імбиру у харчуванні та лікуванні людини…………………19
3 Пакування, маркування та зберігання прянощів…………..26
3.1 Пакування у споживчу тару…………………………………………………26
3.2 Маркування транспортної та споживчої тари………………………………29
3.3 Транспортування та зберігання прянощів…………………………………..30
Висновки………………………………………………………………………32
Список використаних джерел………………………………………...33

Файлы: 1 файл

КУрсова товарознавча характеристика прянощів.doc

— 60.05 Кб (Скачать)

 

 

3 Пакування,  маркування та зберігання прянощів

 

Загальні  вимоги до пакування, маркування, транспортування  та зберігання натуральних прянощів встановлено у ГОСТ 28750-90. „Пряности. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение”.

 

3.1 Пакування у споживчу тару

 

Прянощі для  реалізації в роздрібній торгівлі пакують  масою нетто до 100г включно  в:

  • пачки по ГОСТ 12303 з паперу по ГОСТ 7247, картону по ГОСТ 7933, з внутрішнім пакетом з пергаменту по ГОСТ 1341, піл пергаменту по ГОСТ 1760, пергаміну по ГОСТ 2995, комбінованих „термосваривающихся” матеріалів, дозволених МОЗ України для контакту з харчовими продуктами;
  • пакети по ГОСТ 24370 (одинарні) з комбінованих на основі паперу „термосваривающихся” матеріалів і по ГСТ 12302 з комбінованих „термосваривающихся” плівкових матеріалів на основі алюмінієвої фольги, дозволених МОЗ України для контакту з харчовими продуктами;
  • пакети по ГОСТ 24370 (двійні), крім бадьяну, ванілі, кориці в палочках, мускатного горіха і шафрану, зовнішній пакет з паперу по ГОСТ 7247, внутрішній з пергаміну по ГОСТ 1341 або підпергаменту по ГОСТ 1760;
  • банки скляні для сумішей спецій по ТУ 21-РСФСР-40, закупорених пластмасовими кришками по ТУ 18-23-32.

Допускається  за узгодженням з споживачем пакувати прянощі в інші види споживчої  тари, дозволених МОЗ України.

Прянощі для  мережі громадського харчування і промислової  переробки пакують масою нетто  більше 100г до 5кг включно в:

  • пакети по ГОСТ 13502 з мішечного паперу по ГОСТ 2228 з внутрішнім пакетом з пергаменту по ГОСТ 1341 або підпергаменту по ГОСТ 1760;
  • пакети по ГОСТ24370 з комбінованих на основі паперу „термосваривающихся” матеріалів і по ГОСМТ 12302 з комбінованих полімерних матеріалів, дозволених МОЗ України для контакту з харчовими продуктами.
  • мішки паперові чотирьохшарові по ГОСТ 2226.

Допускається  за узгодженням з споживачем пакувати прянощі для промислової переробки  масою нетто до 20кг включно.

Маса нетто  прянощів повинна відповідати вказаній на маркуванні споживчої тари.

Допустимі відхилення маси нетто окремих одиниць споживчої  тари не повинні перевищувати значень, наведених в таблиці.

 

Таблиця 3.1 - Допустимі відхилення маси нетто у прянощів

Маса нетто одиниці споживчої  тари , г

Допустимі відхилення, %

До 1 включно

Більше 1 до 5 включно

« 5 « 10 «

« 10 « 25 «

« 25 « 50 «

« 50 « 100 «

« 100 « 1000 «

« 1000 « 5000 «

« 5000 « 20000 «

±10,0

±6,0

±5,0

±4,5

±4,0

±3,0

±1,0

±0,5

±0,25


 

Пакування в  транспортну тару

Пачки і пакети з прянощами пакують в:

  • ящики з гофрованого картону по ГОСТ 13511, ГОСТ 13512, ГОСТ 13516 з вкладками з гофрованого картону;
  • ящики дерев’яні багатооборотні по ГОСТ 9396;
  • ящики дощаті для продукції харчової промисловості по ГОСТ 13360;
  • ящики дерев’яні багатооборотні для продукції харчової промисловості по ГОСТ 11354.

Маса нетто  повинна бути не більше 20кг.

Скляні банки  з прянощами пакують в ящики  з гофрованого картону по ГОСТ 13511, ГОСТ 13512, ГОСТ 13516 з поздовжніми  і поперечними перегородками (решітками).

Паперові  мішки з прянощами пакують  в тканинні мішки по ГОСТ 8516, ГОСТ 19317.

Для внутрішньозаводських перевозом допускається не пакувати чотирьохшарові паперові мішки з прянощами в транспортну тару.

Дерев’яні і дощаті ящики повинні бути вистелені  всередині обгортковим папером  по ГОСТ 8273.

Допускається  використовувати поворотної тари. Поворотна  тара, яка раніше була використана  для продукції в скляних банках, може застосовуватися повторно тільки для прянощів, упакованих в скляну тару.

Прянощі, що транспортуються в прямому повідомленні –залізничним транспортом дрібними партіями, водним транспортом, в змішаному  повідомленні – залізничним і  водним, а також ті, що відвантажуються на склади тривалого зберігання, пакують в щільні дощаті або деревяні ящики з обтяжкою стальною стрічкою шириною 15-200мм о ГОСТ 3560 або м’яким (відпаленим) дротом діаметром 1,2-2,0мм по ГОСТ 32825. Допускається скріпляти ящики кутниками з стальних смужок по ГОСТ 2364.

Ящики з гофрованого  картону повинні бути обклеєні клейовою стрічкою на паперовій основі по ГОСТ 18251 шириною не менше 70мм або зшиті  металічними скобами.

Допускається  використання поліетиленової стрічки  з липкти шаром по ГОСТ 20477, стрічок  шириною70-100мм, нарізаних з мішечного  паперу по ГОСТ2228, і інших клейових стрічок, дозволених МОЗ України  для харчової промисловості.

Прянощі в  скляних банках допускається формувати  для групової упаковки в поліетиленову  термоусадкову плівку по ГОСТ 25951 масою  нетто не більше 20кг.

Тканинні  мішки повинні бути зашиті нитками  по ГОСТ 6309, шпагатом по ГОСТ 17308 або  іншими видами ниток.

 

3.2 Маркування транспортної та споживчої тари

 

Маркування  повинне бути нанесена безпосередньо  на споживчу тару або на етикетку і  повинна містити:

  • назву підприємства-виробника, його поштову адресу, і товарний знак;
  • назву продукції;
  • масу нетто;
  • склад продукції (для сумішей);
  • спосіб споживання (для сумішей);
  • дату виготовлення і номер зміни;
  • термін зберігання, якщо він наведений в нормативно-технічній документації на продукцію;
  • позначення нормативно-технічної документації на продукцію без наведення року її реєстрації;
  • напис :”Зберігати в сухому, прохолодному і темному місці” і інші додаткові відомості по нормативно-технічній документації на конкретний вид продукції.

Допускається  за погодженням зі споживачем заміняти написи „дата виготовлення і номер  зміни”, „термін зберігання” на „використати до...”

Етикетка  повинна бути цілою, чистою, наклеєною  без зморшок і перекосів. Клей, що використовується для наклеювання  етикеток, повинен бути на з полівінілацетатної дисперсії по ГОСТ 18992, кукурудзяного  крохмалю по ГОСТ 7697, картопляного крохмалю по ГОСТ 7699 або декстрину по ГОСТ 6034.

Фарби, що застосовуються при маркуванні, повинні бути стійкими, не мазатись, без запаху і повинні  бути дозволені для харчової промисловості  МОЗ України .

На транспорту тару повинні бути нанесені маніпуляцій  ні знаки „Боїться сирості” для  прянощів, упакованих в пакети і  пачки, і „Обережно, делікатне” для  прянощів, упакованих в скляні банки.

На кожну  одиницю транспортної тари наносять маркування, що містить:

  • назву підприємства-виробника, його поштову адресу ;
  • назву продукції;
  • назву споживчої тари;
  • кількість одиниць споживчої тари;
  • дату виготовлення і номер зміни;
  • термін зберігання, якщо він наведений в маркуванні споживчої тари;
  • позначення нормативно-технічної документації на продукцію без наведення року її реєстрації;
  • номер укладальника.

Допускається  номер укладальника вказувати на окремому ярлику, вкладеному в кожну  одиницю транспортної тари.

Написи „дата  виготовлення і номер зміни”, „термін  зберігання” заміняють на „використати до...”, якщо даний напис приведений в маркуванні споживчої тари.

 

3.3 Транспортування та зберігання прянощів

 

Прянощі транспортують  всіма видами транспорту в критих транспортних засобах у відповідності  з правилами перевозом вантажів, що діють на даному виді транспорту.

Не допускається транспортувати прянощі разом з  хімікатами і різко пахучими продуктами і матеріалами.

 

Прянощі зберігають в сухих, чистих складських приміщеннях, що добре вентилюються, не заражених  шкідниками, при температурі не вище 200С і відносній вологості не більше 75%.

При зберіганні ящики з прянощами встановлюють на стелажі і піддони штабелями, по висоті не більше восьми ящиків. Відстань між штабелями, а також штабелями  і стінами повинна бути не менше 0,7м.

Не допускається:

  • укладати прянощі поблизу водопровідних і каналізаційних труб, опалювальних приладів;
  • провітрювати складські приміщення в сиру погоду і зразу після дощу;
  • зберігати прянощі разом з хімікатами і різко пахучими продуктами або матеріалами.

Термін зберігання прянощів встановлюють в нормативно-технічній  документації на продукцію конкретного  виду.

 

Висновки

 

Провівши  огляд літературних та нормативних  джерел з обраної теми та користуючись власними спостереженнями, хочу зазначити, що переоцінити важливість для нашого життя присутність пряних рослин дуже важко. Свою історію застосування при приготуванні та споживанні продуктів  харчування ці рослини розпочали  ще з первісних часів. Число пряних рослин дуже велике, тому в даній  курсовій роботі наведено характеристики одних з найпоширеніших.

Прянощі –продукти  рослинного походження, що містять  велику кількість ароматичних або  специфічних смакових речовин. Самостійного значення в харчуванні вони не мають. Їх використовують в дуже малих кількостях для надання різноманітним стравам  і виробам своєрідного смаку  і аромату. Подразнюючи закінчення смакових і нюхових нервів, вони активізують через центральну нервову  систему діяльність травних залоз і тим самим сприяють швидкому і повному засвоєнню їжі.

Вивчаючи  нормативно-технічну документацію, я  впевнився, що до якості прянощів ставляться досить жорсткі вимоги і завдання товарознавця вміти дослідити якість прянощів, виявити дефекти, щоб запобігти  попадання на ринок неякісного товару.

Прогресивний  розвиток технологій, вимоги часу та необхідність виготовляти товар, що користується підвищеним попитом, змушує виробників прянощів постійно працювати над  розробкою нових видів продукції, щоб забезпечити своє стабільне  фінансове становище на ринку  товарів та надати населенню прянощі  та суміші з них з високими смаковими  якостями.

 

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Книга кулінарії - П.В. Абатуров, Л. С. Акулов, А.А. Ананьєв, В.М. Ануфрієв і т.д. 2008. – 394с.

2.Гришко Е.С. и др. Продовольственные товары. Учебник для проф.-техн. училищ. – М.: «Экономика», 1992р.

3.Коробкина З.В., Страхова С.А. Товароведение и экспертиза вкусовых товаров. – М.: КолосС, 2003. – 352с.

4.Підручник товарознавство продовольчих товарів - Є.С. Гришко, Т.Р. Парфентьєва, В.І. Баришніков. 2005. – 416с.

5.Підручник товарознавство продовольчих товарів - В.І. Теплов, В.Є. Боря, Н.М. Білецька, Ю.М. Скоробогатова, С.В. Мамонова 2009. – 511с.

6. Товароведение продовольственных товаров. Учебник для торг.-экон. фак. вузов. – М.: «Экономика», 1999р.

7. ГОСТ 29046 – 91 „Имбирь. Технические условия”.

8. ГОСТ 28875 – 90 „Пряности. Приемка и методы анализа”.

9. ГОСТ 28750-90. „Пряности. Упаковка, маркировка, транспортирование и хранение”.


Информация о работе Товарознавча характерстика прянощів