Лекции по "Товароведению"

8.Право часткового або повного  припинення проведення експертизи, якщо є факти силового впливу  на експерта, його шантажу, або  спроби підкупу.

9. Право внесення змін і доповнень  до висновку за результатами  експертизи або повної відмови  від нього з обгрунтуванням  причин, які це викликали.

10. Право радитися з іншими  експертами, які беруть участь  у тій же (комплексній) експертизі, до складання загального висновку, за яке несуть рівну відповідальність, і право висловлювати (у тому числі письмово) особисту думку, відмінну від загальної.

 

1.4. Види експертиз

 

У практиці Торгово-промислової палати України розрізняють такі види експертиз: основну (первинну), додаткову, повторну, комплексну та контрольну.

Технологію та документальне оформлення проведення основної (первинної) експертизи буде розглянуто у розділі 3.4.

Специфічними для кожної з них  є мета, умови залучення експерта і документальне оформлення.

Додаткова експертиза призначається у тих випадках, коли експерт із-за незалежних від нього обставин не зміг дати вичерпні відповіді на питання, поставлені перед експертизою. Наприклад, такими обставинами можуть бути: виникнення нових документів, які не були подані експерту первинно; необхідність проведення експертизи якості після первинної експертизи кількості товару тощо. В усіх випадках додаткові експертизи проводяться з тих питань, які не були висвітлені в основній експертизі і відповідно відсутні в актах. Як правило, доручають проведення додаткової експертизи тому ж експерту, що виконував дослідження при первинній експертизі. Результати її оформляють окремим актом, який доповнює акт первинної експертизи з посиланням на номер акта, який він доповнює.

Повторну експертизу призначають за умови, що зацікавленими сторонами, арбітражем, судовими органами, прокурором та ін. під час оцінки висновку з первинної експертизи встановлено, що він:

- є необ'єктивним;

- є помилковим і неточним внаслідок неправильного або неповного проведення експертизи;

- є недостатнім, некомпетентним, некоректним, сумнівним, містить розбіжності з основною частиною акта;

- включає здогадні висновки;

- виходить за межі компетенції експерта;

- протирічить доказам, які мають зацікавлені сторони.

Обов'язковим є призначення повторної  експертизи, якщо виявлені форми неможливості залучення експерта до роботи (див. п. 3), якщо має місце отримання  експертом винагороди безпосередньо  від зацікавлених сторін.

Той, хто вимагає проведення повторної експертизи, повинен у письмовій формі обґрунтувати свої мотиви.

Для цієї експертизи призначається  інший експерт, або експертна  комісія. Об'єктом досліджень виступає тільки той товар, який був доданий експертизі первинно.

Комплексну експертизу призначають для дослідження товару, з якого необхідно одночасно отримати висновок експертів різних галузей науки, техніки і виробництва. Наприклад, для дослідження якості молочних десертів для дитячого харчування доцільно залучити таких спеціалістів: товарознавець, гігієніст з питань дитячого харчування, науковець з питань створення відповідних молочних виробів.

За результатами такої експертизи складається один акт, в якому  кожен з експертів викладає свої методи досліджень об'єкта і робить висновок.

Контрольну експертизу призначають за ініціативою установ, які проводять експертизи, при необхідності перевірки безпосередньо самого експерта. Вони призначаються на будь-якій стадії проведення основної експертизи. За умови невиявлення процесуальних порушень експерт, який здійснює контрольну експертизу, складає лише звіт, а при виявленні -складає акт контрольної експертизи відповідної форми.

                               Тема 2. Роль і функції торгово-промислових палат у

формуванні міжнародної  торгівлі

 

Ключові слова: торгова палата, обов'язкове та добровільне членство, Торгова палата Брюсселя, Союз німецьких торгово-промислових палат, Міжнародна торгова палата, Асоціація Європейських торгово-промислових палат, Українська торгово-промислова палата.

 

2.1. Особливості функціонування торгово-промислових палат у світі

 

Торгово-промислові палати існують  в усіх розвинених країнах. Саме поняття "торгова палата" виникло на Заході (у Франції) ще в XVI столітті і було пов'язане із зародженням некомерційних об'єднань, зборів представників ділового світу з метою розробки єдиних правил у торгівлі та виробництві.

Торгові (або торгово-промислові) палати тісно співпрацюють з органами влади  в галузі формування економічної  політики та соціального партнерства. Беручи активну участь у процесі прийняття законів та інших рішень, вони користуються правом законодавчої ініціативи, направляють за проектами законів свої висновки, беруть участь у роботі уряду, парламенту та його комісій.

Спеціальні закони деяких країн (Австрії, Італії, Німеччини, Франції) містять положення, які визначають порядок створення торгових палат, їх правочинність, основні направлення та сфери діяльності, порядок управління, структуру виконавчих органів, відносини з державними установами.

            Існує два підходи до формування членської бази торгової палати:

обов'язкове членство для визначених спеціальним законом учасників  господарської діяльності;

добровільне членство.

Критерій характеру членства є  досить вагомим моментом, що впливає  практично на всі сторони діяльності торгової палати.

Обов'язкове членство у торгових палатах  встановлено в таких країнах, як Німеччина, Австрія, Франція, Люксембург, Нідерланди, Іспанія, Італія та інших. Воно може встановлюватися державою тільки на підставі закону.

Позитивним такого принципу є те, що до сфери відповідальності палати включається всі без винятку сектори економіки (промисловість, торгівля, банки, страхування, транспорт, послуги та ін.) Таким чином, палата представляє все ділове співтовариство країни або регіону. Це призводить до того, що думки та пропозиції торгової палати мають важливе значення, оскільки виражають збалансовані, узгоджені інтереси усіх секторів економіки. Крім того, обов'язкове членство гарантує тісні контакти у повсякденній роботі з усіма підприємствами регіону.

Незалежність торгових палат від  держави закріплена в законі. Таким  чином, вона забезпечується повною фінансовою самостійністю у формуванні та виконанні  своїх бюджетів, а також свободою прийняття рішень у загальних  інтересах незалежно від окремих  або групових поглядів.

Контроль з боку держави зазвичай здійснюється міністерством економіки  або промисловості і стосується, як правило, розслідувань скарг на діяльність торгових палат (наприклад, стосовно відмови  палати видати сертифікат походження або законності проведених виборів до керівних органів палати), а також правильності створення бюджету та реальності витрат. Разом з тим слід зазначити, що палата У цьому випадку є своєрідною частиною державної ієрархії і підпорядковується урядовим органам, хоча лише в так званій "дорученій сфері діяльності".

Палати з добровільним членством  діють у Великобританії, Канаді, Швеції, Бельгії, Норвегії та Швейцарії  як правило, на основі цивільного законодавства  і реєструються у відповідних  Реєстрах, списках ділової активності. Такі палати, прагнучи до збільшення числа своїх членів, вимушені постійно доводити свою необхідність діловим колам регіону, країни. У іншому випадку ніщо не зможе заставити підприємство платити цій палаті членські внески.

 

2.2. Міжнародні організації торгових палат

 

У світі найбільшими міжнародними об'єднаннями щодо торгових палат  є: Міжнародна торгова палата та Асоціація  Європейських торгово-промислових  палат.

Міжнародна торгова палата (МТП) - авторитетна і найбільша організація  підприємницьких кіл світу. Створена у червні 1919 року в Парижі. Відповідно до Статуту МТП, її основні цілі полягають у тому, щоб захищати інтереси всіх секторів економіки, сприяти діловим контактам, вирішенню міжнародних економічних проблем та кращому взаєморозумінню між діловими колами та організаціями різних країн.

Згідно із Статутом Міжнародної  торгової палати членство у цій організації  має декілька градацій:

- зі статусом національного  комітету, який представляє підприємців  з усіх головних економічних  секторів країни та за умови, що керівництво країни дотримується ринкових принципів управління економікою;

- зі статусом "прямого члена", який діє на національному,  регіональному, місцевому, галузевому  рівнях як промислові, торгові,  транспортні союзи або об'єднання,  торгові палати, банківські та страхові установи, окремі компанії.

Різниця у статусах національного  комітету та "прямого члена" полягає  головним чином у тому, що комітети ширше представлені в організаційній структурі Міжнародної торгової палати й тому більше впливають на прийняття рішень її керівних органів. При цьому вони сплачують значно більше, ніж "прямі члени" фінансові внески до бюджету Організації.

Органи МТП - Конгрес (скликається  раз у три роки), Рада (у складі представників усіх національних комітетів  та певного числа "прямих членів") на чолі з Президентом МТП, Виконавчий комітет (у складі представників найвпливовіших національних комітетів). Фінансовий комітет, Міжнародний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.

Автономними органами Міжнародної  торгової палати є: Міжнародний арбітражний суд, Всесвітня промислова рада з питань навколишнього середовища, Інститут міжнародного ділового права та практики, Бюро щодо питань боротьби з шахрайством та економічними злочинами, а також Міжнародне бюро торгових палат (МБТП).

 

2.3. Торгово-промислові  палати України та країн СНД

 

Інститути торгово-промислових палат (ТПП) існують практично у кожній країні співдружності Правовою основою  створення та функціонування торгових палат країн СНД є законодавчі  акти та статути, які визначають порядок створення, правочинність, основні напрямки та сфери діяльності, управління, структури виконавчих органів тощо.

Наприклад, такими нормативними документами  у Росії є Закон Російської Федерації від 7 липня 1993 року № 5340-1 "Про торгово-промислові палати у Російській Федерації" та статути палат.

ТПП країн співдружності  мають статус недержавних, самостійних, некомерційних (безприбуткових) громадських  організацій, які об'єднують на добровільній підставі підприємства та підприємців  усіх форм власності.

Проте, не дивлячись на добровільний принцип, членами палат є велика кількість підприємств та підприємців  усіх типів бізнесової діяльності, серед яких індустріальні, фінансові  та комерційні структури.

З числа членів ТПП у них створюються  постійні, галузеві, консультативні комітети. їх головне завдання полягає у тому, щоб на стадії розробки проектів законів, президентських декретів, урядових рішень з економічних, виробничих, соціальних проблем, висловлювати свою думку, вносити конкретні та аргументовані пропозиції, узгоджуючи їх з досвідом підприємців, які володіють конкретними знаннями реального життя тощо.

Загальні закони розвитку ринкової економіки визначають ідентичність функцій та завдань, що виконуються  і вирішуються торгово-промисловими палатами країн СНД. Їх можна класифікувати таким чином:

- формування зовнішньо-економічної політики, сприяння встановленню ділового співробітництва, правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;

- експертиза, сертифікація та патентно-ліцензійна діяльність;

- міжнародний арбітраж;

- реклама і просування вітчизняної продукції за кордоном та іноземних товарів на внутрішньому ринку, видавнича та перекладацька діяльність;

- організація навчання і підготовки кадрів та фахівців;

- виконання інших функцій, що віднесені до їх компетенції Міжнародним правом та торговельними традиціями.

Одним з головних напрямків діяльності ТПП є сприяння встановленню ділового співробітництва як між місцевими  діловими колами, так і з іноземними партнерами. З метою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків вони виступають ініціаторами створення змішаних торгових палат, рад, відкривають свої представництва за кордоном, а також іноземні - на території своєї країни.

 

Діяльність торгово-промислових  палат в Україні грунтується  на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати" від 2 грудня 1997 року, який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади їх створення, встановлює організаційно-правові форми і напрямки діяльності, а також принципи взаємовідносин з державою. Відповідно до Закону торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного об'єднання їх засновників, який полягає у праві входити або не входити до її складу.