Страховий ринок

    Отже, взаємне страхування — це проведення страхувальниками, що мають схожі майнові інтереси та ризики в господарському житті, діяльності зі створення й управління страховим фондом у специфічній формі товариств взаємного страхування, які функціонують на безприбутковій основі.

    На  історичній сцені взаємне страхування  виникло в транспортному страхуванні та страхуванні життя. Перший вид відносили до страхування «гуртового», яке сьогодні називають страхуванням юридичних осіб, другий — до так званого роздрібного страхування.

    В Україні громадяни та юридичні особи  з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених чинним національним законодавством.

    Товариство взаємного страхування є юридичною особою — страховиком, створеною відповідно до Закону України «Про страхування» з метою страхування ризиків членів цього товариства. Члени товариства взаємного страхування є учасниками товариства.

    Страхувальниками  товариства взаємного страхування  можуть бути члени товариства —  юридичні та дієздатні фізичні особи, якщо це передбачено його установчими документами.

    Відповідальністю  товариства взаємного страхування  є зобов'язання щодо виплати страхових  сум і страхових відшкодувань членам цього товариства у разі настання страхових випадків. Загальні зобов'язання товариства взаємного страхування визначають як суму зобов'язань щодо страхових ризиків усіх членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними. Відповідно до цього, страховою сумою є сума, в межах якої проводять виплати у разі настання страхових випадків для кожного із членів товариства.

    Страховим платежем (внеском, премією) члена товариства є кошти, внесені ним до товариства взаємного страхування у розмірах, визначених керівним органом товариства як плата за страхування своїх страхових ризиків у цьому товаристві. Сплата страхового платежу відбувається за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні члена товариства, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Страховий платіж члена товариства на кожну конкретну дату може не відповідати страховому ризику цього члена, за умови, що сума загальних внесків усіх членів товариства забезпечує можливість створення необхідних страхових резервів, які відповідають загальним зобов'язанням товариства взаємного страхування.

    Рішення про розмір та терміни сплати страхового внеску кожного окремого члена товариства визначають у порядку, визначеному керівним органом товариства взаємного страхування, і залежно від фінансового становища кожного члена товариства відповідно до умов, визначених в укладеному між членами товариства та товариством взаємного страхування договорі.

    Кожний  член товариства взаємного страхування, незалежно від суми страхового внеску, за умови виконання у повному  обсязі всіх зобов'язань перед товариством, має право повністю отримати потрібне страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

    Члени товариства укладають з товариством  взаємного страхування договір  страхування, в якому об'єкти страхування, страхові суми, порядок їх виплати  та порядок внесення страхових платежів визначають з урахуванням особливостей кожного члена товариства. У разі виходу одного зі страхувальників зі складу цього товариства або його ліквідації договір між іншими його членами не втрачає чинності.

    Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страхування отримують сертифікат, порядок видачі якого визначає уповноважений орган.

    Товариство  взаємного страхування розробляє  правила страхування і включає  їх до договору, формує загальні страхові резерви для виплати з них  майбутніх страхових сум і страхових відшкодувань за зобов'язаннями всіх його членів. Після виплати страхової суми або страхового відшкодування розмір резерву повинен бути відновлений і відповідати страховим зобов'язанням.

    Умови виходу з товариства взаємного страхування  передбачені у його установчих документах. 

4. Інститут аварійного  комісара 

    Аварійний комісар — особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків .

    Згідно  з кваліфікаційними вимогами аварійний  комісар повинен:

    — мати вищу освіту і бути бакалавром, спеціалістом або магістром відповідного напряму діяльності;

• мати спеціальну кваліфікацію (володіти знаннями для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків), підтверджену сертифікатом навчального закладу, який готує аварійних комісарів відповідно до ліцензії Міністерства освіти і науки на право провадження освітньої діяльності;
• мати стаж практичної діяльності за спеціальністю не менше, ніж три роки.

    Кожні три роки аварійний комісар повинен проходити атестацію як експерт певної спеціальності.

    Підготовку, перепідготовку та атестацію аварійних комісарів проводять навчальні заклади, які мають спеціальну ліцензію Міністерства освіти і науки на підготовку аварійних комісарів.

    Діяльність  аварійного комісара щодо з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків провадиться на підставі договору зі страховиком.

    Аварійний комісар, відповідно до договору зі страховиком, має право:

1. визначати форми і методи виконання зобов'язань на підставі законодавства й умов договору;
2. з дозволу особи або органу, які проводять розслідування, знайомитися з матеріалами слідства, бути присутнім під час проведення слідчих дій і порушувати клопотання стосовно обставин і причин настання страхового випадку;
3. отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від сторін, причетних до настання страхового випадку;
4. надавати на запити Міністерства фінансів, а також слідчих органів інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду.

    Аварійний комісар, відповідно до договору зі страховиком, зобов'язаний:

1. кваліфіковано, неупереджено, об'єктивно і в зазначений термін виконувати свої зобов'язання;
2. не розголошувати жодної інформації про об'єкт страхування без згоди на це страховика і страхувальника.

    Аварійний комісар не може з'ясовувати обставини  і причини настання страхового випадку  та визначати розмір збитків:

    1) на замовлення осіб, з якими  він знаходиться у прямих родинних  стосунках або перебуває у  службовій чи іншій залежності від них;

2. на об'єктах, до яких аварійний комісар має особистий майновий інтерес;
3. за договорами із суб'єктами, в яких він є засновником, має паї, акції або бере участь в управлінні ними.

    У договорі зі страховиком на виконання  робіт зі з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків можуть передбачатися додаткові права та обов'язки, які не суперечать законодавству.

    Аварійний комісар, відповідно до договорів зі страховиком, може залучатися до справи за бажанням страховика або страхувальника.

    Підставою для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). З'ясування обставин і причин настання страхового випадку проводиться на підставі заяви страховика (страхувальника), наданих ним матеріалів, а також матеріалів і документів, які аварійний комісар має право вимагати.

    У заяві в обов'язковому порядку  зазначають:

• дату і місце настання страхового випадку;
• відомості про настання страхового випадку;
• дату і місце страхування, номер полісу;
• завдання, яке повинен виконати аварійний комісар;
• дату і місце складання заяви;
• перелік матеріалів, що додаються.

    У разі потреби аварійний комісар  може робити запити про відомості, пов'язані  зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій, які володіють інформацією про обставини страхового випадку, та отримувати пояснення у письмовій формі про причини і розмір заподіяної шкоди від фізичних осіб, причетних до цього страхового випадку.

    В окремих випадках для з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру заподіяної шкоди аварійний комісар проводить або організовує проведення необхідної експертизи.

    На  підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат.

    Аварійний сертифікат — це документ, в якому зазначають обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. У ньому зазначають достовірні дані, які підтверджують об'єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

    Аварійний комісар, який складає аварійний  сертифікат, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому.

    Аварійний сертифікат підписується аварійним комісаром, який з'ясовував обставини і причини настання страхового випадку, і завіряється штампом. Складається у двох примірниках, один з яких видають страховикові (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара. Зібрані матеріали (довідки, акти експертиз, малюнки, схеми тощо) видають як додаток до аварійного сертифіката.

    У разі потреби аварійний комісар  складає рапорт, в якому детально описує обставини та причини настання страхового випадку. 

5. Об'єднання страховиків 

    Страховики  можуть утворювати спілки, асоціації  та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України.

    Об'єднання  страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після державної реєстрації.

5.1. Авіаційне страхове  бюро

    Авіаційне страхове бюро є юридичною особою, яка діє на підставі Положення «Про авіаційне страхове бюро» та установчого договору, погодженого з Міністерством фінансів України та державною авіаційною адміністрацією. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді (арбітражному та третейському), виконувати будь-які дії відповідно до угод, що не суперечить законодавству України, Положенню «Про авіаційне страхове бюро» та установчому договору.

    Повне найменування Бюро — Авіаційне страхове бюро, скорочено АСБ. Бюро має печатку зі своєю повною назвою, штампи, бланки, товарний знак.

    Бюро  розміщено у Києві, його юридична адреса визначається засновниками бюро.

    У вирішенні питань Бюро керується  чинним законодавством, Положенням та установчим договором.

    Фінансування  діяльності Бюро здійснюється за рахунок вступних і членських внесків членів Бюро та інших надходжень, не заборонених законодавством.

    Бюро  створюється страховиками, які мають  дозвіл (ліцензію) на проведення обов'язкового авіаційного страхування та зареєстровані  в Державній авіаційній адміністрації відповідно до Указу Президента України від 15 січня 1998 р. №17 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки авіації України», орган управління яких прийняв рішення про вступ до Бюро за умови виконання вимог Положення «Про авіаційне страхове бюро».

    Бюро  може бути ліквідованим тільки після  вибуття з нього всіх членів.

    Бюро  підлягає державній реєстрації у  Київській міській держадміністрації. Для державної реєстрації президент  Бюро або голова загальних зборів, який тимчасово виконує обов'язки президента, подає Київській міській держадміністрації заяву про державну реєстрацію та установчий договір.