41
ВСТУП
Кожна доба змушує людей, яким поталанило жити в цей час, пристосовуватися до певних умов, вирішувати якісь специфічні завдання, мислити визначеними категоріями. Однак людські цінності не є підвладні часові. Ми, як і тисячоліття тому, радіємо, сумуємо, прагнемо зробити кар’єру, налагодити сімейне життя, якнайповніше реалізувати себе. Й одним із найголовніших почуттів, що допомагають нам крокувати звивистою стежкою життя, є впевненість. Без неї важко здійснити бодай частину власних мрій, не кажучи вже про цілковите задоволення своїх прагнень.
Сучасний світ із його шаленими темпами розвитку породжує все більше сумнівів і вагань. Ми з острахом дивимося в майбутнє, адже так важко спрогнозувати, що ж чекає на нас завтра. Втім, західний світ давно вже знайшов спосіб забезпечити собі впевненість у майбутньому. Варто просто застрахуватися.
Економічні та соціальні перетворення в Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі. Формування економіки, процеси роздержавлення і приватизації, зростання конкуренції приводять до переорієнтації та розвитку системи захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті стихійного лиха, нещасного випадку та інших ризикових обставин. У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати систему і механізм нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримки тих, хто постраждав і поніс певні втрати.
Страховий ринок в Україні розвинутий недостатньо.
В державі на сьогодні функціонує понад 330 страхових компаній. Серед них найбільш відомі НАСК "Оранта", АСК "Вексель", "Остра-Київ", „Скайд-Вест”, страхова група „ТАС”, „Еталон” та ін. Незважаючи на молодий вік українського страхового ринку, спостерігається постійне зростання обсягів наданих страхових послуг. Так, наприклад, в 2002 р. страхові платежі зросли у 2,5 рази порівняно з 2006 р. й становили 2,934 млрд. грн.
Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що розвинута страхова справа сприяє розвитку підприємництва та вирішенню багатьох соціальних проблем.
Страхування – об’єктивно необхідний атрибут ринкової економіки, ступінь його розвитку свідчить про зрілість ринкових відносин. Однією з найважливіших передумов розвитку страхової справи є розвиток і стан законодавчої бази, яка регламентує і регулює цей вид діяльності в цілому, так і окремі її напрямки.
Слід зазначити, що державна політика в галузі страхування потребує вдосконалення через подальший розвиток нормативної бази, інтеграцію України в міжнародні структури в галузі страхування, забезпечення оптимального співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням, залучення страхового ринку до вирішення соціальних питань тощо.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ – як
необхідного інструменту розвитку економіки
1.1. Сутність страхування, його основні функції
Людям природно притаманне прагнення захиститися від небезпеки втрати життя, здоров’я, житла, харчів тощо. Потреба в захисті дуже близька до первинних (фізіологічних) запитів. Протягом усього історичного шляху розвитку суспільне виробництво стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб’єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.
Стихійне лихо являє собою випадок, спричинений руйнівною дією сил природи, охоплює здебільшого немалу територію і призводить до значних матеріальних збитків або загибелі чи втрати здоров’я багатьох людей.
Нещасні випадки – це такі події, котрі через несприятливий збіг обставин
призводять до загибелі або втрати здоров'я окремих людей. Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків становить сутність ризику.
До страхових ризиків відносять лише такі випадки небезпеки, появу яких можна прогнозувати й оцінювати на підставі історичного досвіду та за допомогою математичних і статистичних методів. Такий ризик має бути теоретично можливий, але його настання точно не визначене ні в часі, ні в просторі і не залежить від волевиявлення жодної зацікавленої особи. За умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист".
Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними втрат.
Слово "страхування" увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах : "insurance" – в англійській, "versicherungs" – у німецькій. В основі його слова "securus" і "sine cura", які означають "безтурботний". Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування" : "Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)".[1]
Страхування є системою економічних відносин між конкретними суб’єктами господарювання, де з одного боку виступають страхувальники, а з іншого – страховики. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає превентивного спрямування захисту. З урахуванням сказаного можна дати таке визначення поняття "страхування" :
Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях, які конкретизують зміст цієї категорії в сучасних умовах її застосування.
1.Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором із страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (виплату страхових сум).
2. Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страховиком створюється система страхових резервів. Нагромадження і використання таких резервів є характерним для страхової діяльності.
3. Функція заощадження коштів. На першому місці в більшості країн світу за обсягами страхових премій є особисте страхування. При цьому виплати, пов’язані із втратою життя і здоров’я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решту являють собою заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.
4. Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики і страхувальники, зацікавлені у зменшенні наслідків страхових подій. З цією метою застосовують правову і фінансову превенції. До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються позбавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшкодувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об’єктів. Превентивна функція має й інший аспект свого виявлення. Частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів.
1.2. Класифікація страхування
Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація.
Класифікацію за об’єктами з виокремленням галузей, підгалузей і видів
страхування можна вважати класичним підходом у теорії і практиці вітчизняного страхування. Закон України "Про страхування" визначає, що об’єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:
1) пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією
страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
2) пов’язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).[1]
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов’язкове.
Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі вони затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору
страхування визначаються виключно за згодою сторін.
В обов’язковому страхуванні страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, перелік страхових подій, винятки з них, максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми, рівень страхового забезпечення і інші суттєві моменти. Згідно із Законом "Про страхування" форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Принцип обов’язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.
У Законі України "Про страхування" наведений перелік видів обов’язкового страхування, які здійснюються в нашій країні. Це:
медичне страхування; державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори; державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;
державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів; державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури;
державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;
державне особисте страхування службових осіб державної контрольно - ревізійної служби в Україні;
державне особисте страхування службових осіб державних податкових
інспекцій; державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;
особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю; державне страхування спортсменів вищих категорій; державне страхування працівників державної лісової охорони; страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; страхування життя і здоров'я суддів; державне страхування донорів крові та (або) її компонентів;
особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;
страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;
страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;
страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;
страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; страхування авіаційних суден; обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах;
страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту ; державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового і начальницького складу та працівників кримінально-виконавчої системи [12].
Види страхування
Особисте страхування
У найзагальнішому плані особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту. Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеню ризику життя у
зв’язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів.