Страховий ринок України

Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд Кабінету Міністрів.

Головними напрямками витрачання коштів резервного фонду є :

-                     фінансування витрат, пов’язаних із надзвичайними ситуаціями;

-                     фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних явищ та аварій;

-                     непередбачені витрати, пов’язані з введенням нових законів;

-                     інші заходи, які не могли бути передбаченими під час затвердження державного бюджету.

Отже, страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, а страхова забезпеченість поточної діяльності юридичних і фізичних осіб є їх прерогативою і не може бути повністю перекладена на державу.

Створення колективних страхових фондів грунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Воно дещо дешевше, порівняно з самострахуванням, оскільки засноване на солідарній відповідальності.

Фонди державного соціального страхування

А) Пенсійний фонд.

Головні завдання державного пенсійного страхування: пенсійне забезпечення населення; фінансування програм підтримки пенсіонерів та інвалідів; міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо.

Джерела утворення: обов’язкові внески суб’єктів господарювання і громадян; добровільні внески і пожертвування; інші надходження.

Розмір відрахувань до Пенсійного фонду різний для різних платників.

Б) Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

Джерела утворення:

-                     внески роботодавців у розмірі 2,9 % від величини фонду оплати праці;

-                     страхові платежі найманих працівників (0,25 % якщо сукупний оподатковуваний дохід платника не перевищує 150 грн, та 0,5 % - якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн);

-                     асигнування з бюджету;

-                     благодійні внески;

-                     інші надходження.

Призначення коштів: виплата допомог: по тимчасовій непрацездатності; у зв’язку з вагітністю та пологами; при народженні дитини; по догляду за дитиною до 3 років; на поховання (не у всіх випадках) санаторне - курортне лікування і відпочинок, надання дієтичного харчування; забезпечення поточної діяльності фонду.

В) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Джерела доходів: внески роботодавців у розмірі 2,1 % від величини фонду оплати праці; страхові платежі найманих робітників у розмірі 0,5 % від величини сукупного неоподатковуваного доходу; асигнування з бюджету; благодійні внески; інші надходження.

Призначення коштів: виплата допомог по безробіттю; відшкодування виплат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та перекваліфікацією; виплата матеріальних допомог безробітним та членам їх сімей; дотації роботодавцям для створення робочих місць; виплата допомог на поховання безробітних.

Г) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Джерела доходів:

-                     внески роботодавців (залежно від рівня професійного ризику);

- добровільні внески;

-                     штрафні санкції за порушення законодавства з охорони праці;

-                     інші надходження.

Призначення коштів: фінансування профілактичних заходів по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров’я та працездатності потерпілого; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом; виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання; подання допомоги на поховання осіб, які померли або професійного захворювання.

Розділ 2

Аналіз стану страхового ринку  УкраїнИ

2.1.Аналіз  страхового  ринку України

Страхування – одна  із  галузей  економіки, де  упродовж  останніх   років спостерігається  тенденція  зростання  основних  показників. За  підсумками  2002  року  загальний  розмір  статутного  фонду  усіх  страховиків  зріс  більш  як  учетверо  і  на  1  січня  2003 р. становив  1,394 млрд. грн. Страхові  резерви  зросли  більш  як  у  4,5  рази  і  досягли  2,676 млрд. грн. Загальна  сума  страхових  платежів, одержаних  українськими  страховими   компаніями  протягом  2002  року, дорівнювала  2,934 млрд. грн., що  у  2,5  рази  більше  ніж  у  2006  році. А  загальна  сума  страхових  виплат, сплачених  страховиками  своїм  клієнтам  у  2002  році, становила  360,6 млн. грн., що  перевищило  аналогічний  показник  2006 р.  в  1,1 рази.   [11] .

Національний  страховий  ринок  має  невикористані  резерви. Рівень  покриття  потенційних  ризиків  в  Україні  становить  близько  10 %, тоді  як  у  більшості  розвинених  країн  цей  показник  сягає  90-95 %. Частка  України  на  загальноєвропейському  ринку  страхових  послуг  становить  0,05 %, тоді  як  на  Німеччину  припадає  10,19 %, Великобританію – 5,93 %, а  найактивнішою  країною  щодо  страхових  послуг  є  США, де  частка  ринку  їх  сягає   48,68 %.[11]

Щороку  питома  вага  страхових  платежів  зростає, що  свідчить  про  потенційні  можливості  подальшого  розвитку  національного  ринку  страхових  послуг.

На  сьогоднішній  день  в  Україні  існує  багато  чинників, які  гальмують  розвиток  страхування, наприклад:

1)                недосконалість  страхового  законодавства;

2)                фінансово-економічна  нестабільність  країни;

3)                відсутність  державної  цілеспрямованої  політики  щодо  розвитку  страхування  та  низьку  страхову  культуру  населення;

4)                недостатнє  використання  страховими  компаніями  інвестиційних  можливостей  через  брак  надійності  інвестицій.

Україна  залишається  чи  не  єдиною  країною  у  Східній  Європі  та  СНД, яка  не  має  належних  механізмів  державної  підтримки  страхування  та  фінансування  експорту, частка  якого  в  українському  ВВП  становить  понад  60 %. [11].

Динаміку  показників  діяльності  страхових  компаній  подано  в  таблиці. (див. додаток А)

Розвиток  ринкових  відносин  та  розширення  кола  майнової  відповідальності  підприємців  передбачають  розробку  новітніх  видів  страхових  продуктів: страхування  відповідальності  роботодавців; цивільної  відповідальності  підприємств – джерел  підвищеної  небезпеки; виробників  і  продавців  товарів; ділової  відповідальності; ядерної  відповідальності  тощо. Зростає  актуальність  страхування  економічних  ризиків, що  виникають  унаслідок  недотримання  фінансових  та  кредитних  зобов’язань.

До  числа  специфічних  проблем  функціонування  національного  страхового  ринку (після  низького  рівня  платоспроможності  самих  підприємств  і  громадян) належить  низький  рівень  капіталізації  більшості  компаній, недостатність  страхових  резервів. Це  не  дає  змоги  збільшувати  власне  утримання  й  підвищувати  обсяги  відповідальності  страховиків, а  це, в  свою  чергу, призводить  до  переливання  коштів  з  українського  страхового  ринку  на  розвиненіші  іноземні. З  метою  прискорення  процесу  капіталізації  страхових  компаній  доцільно  звільняти  від  оподаткування  частину  їхнього  прибутку, що  спрямовується  в  резерви.

Отже, аналіз  стану  страхування  в  Україні  переконує, що, незважаючи  на  порівняно  високі  темпи  розвитку  страхової  галузі, рівень  страхового  захисту  залишається  низьким  і  недостатнім  для  гарантування  як  безпеки  підприємницької  діяльності, так  і  соціального  захисту  громадян. Реальної  системи  страхового  захисту, яка  відповідала  б  сучасним  вимогам, не  створено.

Проблема  полягає  не  лише  в  пропозиції  страхових  послуг, не  менш  актуальним  є  питання  платоспроможності  страхувальників. В  Україні, за  даними  Міністерства  фінансів  України, понад  41 %   громадян  живе  за  межею  бідності, при  цьому  10 млн.  домогосподарств  оцінюють  своє  матеріальне  становище  як  таке, що  змушує  їх  постійно  відмовлятися  від  предметів  першої  необхідності, крім  харчування. [15] Таким  чином, першочерговою  умовою  виникнення  реального  попиту  на  страхові  продукти  є  підвищення  доходів  населення.

2.2.  Аналіз медичне  страхування на Україні

   На  початку  2004 року  в  Парламенті  не  був  прийнятий  закон  “Про  обов’язкове  медичне  страхування”, а  йому  на  зміну  прийшов  проект  закону  “Про  фінансування  охорони  здоров’я  та  медичне  страхування”.

   Новий  закон  має  на  меті  залучити  додаткові  кошти  за  рахунок  обов’язкових  і  добровільних  страхових  внесків. При  цьому  бюджет  фінансування  залишиться  на  тому  ж  рівні, але  держава  чітко  визначатиме  перелік  програм, на  які  підуть  кошти. Те, що  залишилося, повинно  оплачуватися  за  рахунок  страхових  полісів – обов’язкових  і  добровільних. Таким  чином, держава  конкретизує  свої  зобов’язання  перед  суспільством, отримує  можливість  легалізувати  ринкові  відносини  в  медицині, розмеживши  поняття  “медицинська  допомога”  та  “медицинська  послуга”, та  зберігши  при  цьому  соціальні  гарантії, переклавши  частину  навантаження  на  ситему  обов’язкового  медичного  страхування.

Новий  законопроект  пропонує  створення  державної  страхової  медичної  компанії  і, як  можливий  варіант, надання  приватним  страховикам  права  здійснювати  обов’язкове  медичне  страхування.

Інша  суттєва  пропозиція – застрахована  особа  сама  внесків  не  сплачує. Сплачують  внески : роботодавці, за  рахунок  нарахувань  на  заробітну  плату; місцеві  бюджети  за  рахунок  податку  на  прибуток, плати  за  ліцензії, патенти  і  т. д.; Пенсійний  фонд  і  фонди  загальнообов’язкового  соціального  страхування; громадяни будуть  сплачувати  за  іждивенців, так  як  іждивенці  страхових  внесків  не  сплачують.

Згідно  нового  закону  лікарні  та  поліклініки  повинні  отримати  статус  юридичної  особи, а  разом  з  тим  і  право  купляти  медикаменти, матеріали  для  перев’язки, спецобладнання  на  умовах  тендера, надавати  медичні  послуги, що  виходять  за  межі  державної  програми  медичної  допомоги  за  гроші, та  сплачувати  гонорари  персоналу  за  рахунок  надходжень  від  медичних  страховок. [13] Реальний  ефект  від  обов’язкового  медичного  страхування  пацієнти  відчують  не  менше  ніж  через  рік  після  його  введення, адже  деградувавша  медицина, виснажена  за  роки  “жебрацтва”  не  зможе  вилікуватися  за  1-2  місяці. Тому  й  ефект  від  введення  закону (якщо  таке  матиме  місце) буде  не відразу  помітним.

2.3.Аналіз страхування  фінансових та  кредитних  ризиків

Про  страхування  фінансових  ризиків  поки  що  пишуть  мало. Але  така  послуга  досить  корисна, хоча  одні  вважають  її  ефективним  засобом  забезпечення  зобов’язань, інші – просто  марною  тратою  грошей. Чим  воно  є  насправді?

Страхування  фінансових  ризиків  в  структурі  галузевого  ринку  займає  поки  що  незначну  частину. На  першому  місці – страхування  банківських  і  споживацьких  кредитів, а  випадки  страхування  ризиків  неплатежів  і  фінансових  витрат  по  господарським  договорам – просто  рідкісні. За  оцінками  спеціалістів, страхових  компаній, здатних  взяти  на  себе  великі  фінансові  ризики, на  ринку  не  більше  п’яти. [16]

Практика  показує, що  страховики  неохоче  беруться  за  цей  вид  страхування, оскільки  ризики  в  ньому  більш  високі, а  витрати  на  всебічний  аналіз  платоспроможності  партнерів  не  лише  дорогі, але  й  трудоємні.

За  договором  страхування  фінансових  ризиків  застрахувати  можна  угоди: купівлі-продажу, обміну, постачання, перевезення, лізингу, комісії, підряду, товарного  кредиту, надання  послуг, виконання  робіт  і  т. д.

Об’єктом  страхування  може  бути : невиконання  зобов’язань  за  угодою  внаслідок  форс-мажор; ризик  невиконання  фінансових  зобов’язань  самим  страховиком  або  його  партнерами, а  також  банкрутства.

Зараз  страхові  компанії  не  страхують  фінансові  ризики, якщо  вони  не  впевнені  в  тому, що  “відіб’ють”  свої  гроші  у  недобросовісного  контрагента. Тому  відмова  СК  від  страхування  конкретної  угоди  має  наштовхнути  на  роздуми  про  можливий  контракт. До  того  ж, наявність  страховки  дисциплінує  партнера, оскільки  у  випадку  порушення  умов  угоди  йому  доведеться  відповідати  не  перед  своїм  партнером, а  перед  страхувальником (до  речі, якщо  підприємство  не  хоче  псувати  відносини  з  потрібним  партнером, але  хоче  щоб  до  нього  відносилися  з  повагою – страхування  дуже  допомагає).

Сергій  Кирилюк, замісник  голови  правління  СК “Українська  страхова  компанія”  висловлюється  так : “При  страхуванні  фінансових  ризиків  для  кредиторів  економічна  вигода  зрозуміла - вони  за  невелику  платню  отримують  впевненість  у  тому, що  зобов’язання  буде  виконано. Економічна  вигода  для  позичальника – це  просто  умови  поставки, т.т.  постачальник  не  хоче  працювати  без  гарантії, а  банківська  гарантія, наприклад, коштує  дорожче… Що ж стосується  законопроекту  “Про  державну  підтримку  страхування  та  кредитування  експорту”, на  мій  погляд, він  досить  сирий. Будь-яке  регулювання  ринку  не  призведе  ні  до  чого  доброго” [16].

Як  кажуть  досвідчені  страхувальники, що  займаються  фінризиками, відмовляти  клієнтам  доводиться  майже  в  99  випадках  зі  100. Причини – сумніви  в  фінансовому  стані  клієнта, його  репутації  та  законності  самої  угоди. Сучасний  страхувальник  не  візьметься  до  справи, якщо  не  пере4конається, що  угода  реальна, відповідає  майновому  стану  сторін  і  “вкладається”  в  їх  бізнес. Крім  того, в  сучасних  умовах, в  сфері  фінризиків  можливі  й  шахрайство, і  спроби  порушення  контракту, і  зговір  партнерів  і  т.п.