Проблеми та перспективи впровадження екологічного страхування в Україні

страховими компаніями, державними організаціями й кооперативами. При цьому приватні компанії й державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер для вкладання коштів, які накопичені від страхових внесків. Вони діють на національному й міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних доходів. Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані на задоволення потреб членів кооперативу. Кооперативне страхування контролюється всіма членами кооперативу, а тому розвивається раціонально.Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох років концентрується в Лондоні як світовому

фінансовому центрі. У Лондоні розташовані штабквартири ряду міжнародних страхових організацій,а також деякі структури національного страхового ринку (інститут Лондонських страховиків, інститут дипломованих страховиків та ін.), діяльність яких носить міжнародний характер.

Базова структура Лондонського міжнародногострахового ринку - корпорація "Ллойд" представлена 400 страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб - андеррайтерів, які безпосередньо здійснюють страховий бізнес корпорації. Членство

корпоративної структури "Ллойда" відкрито для всіх громадян (резидентів) Великобританії та іноземців.У багатьох країнах ризик заподіяння шкоди навколишньому середовищу аварійним забрудненням включається до стандартного договору добровільного загального страхування цивільної відповідальності підприємств. Обов'язкове страхування відповідальності за екологічну шкоду існує й здійснюється приватними страховими компаніями в Бельгії. Цей вид страхування прийнято, але не впроваджено в практику в Португалії. Страхові фонди деяких дер-

жав функціонують спільно з фондами багатьох страхових компаній.

На сьогодні в Європі не існує загальноприйнятої системи екологічного страхування. Рівень його розвитку також різний у різних державах. Європейський комітет виділяє чотири основних системи страхування екологічних ризиків [10], які застосовуються в європейських країнах:

1) стара система полісів  загальної відповідальності, яка не робить відмінностей між раптовим (випадковим) та поступовим забрудненням;

2) тотальне виключення забруднення із загальної відповідальності з необов'язковим страхуванням раптового та випадкового збитку;

3) страхування загальної відповідальності, що покриває лише випадкові та раптові забруднення;

4) спеціалізовані страхові поліси з екологічних ризиків, які включають і покриття збитків від поступового забруднення.

У ЄС удосконалюється законодавча база екологічного страхування, створюються системи обов'язкового страхування екологічних ризиків, упроваджується механізм загальної відповідальності зашкоду, заподіяну внаслідок забруднення навколиш-

нього природного середовища. У багатьох країнах спостерігається тенденція переходу від страхування екологічних ризиків у рамках страхування загальної відповідальності до страхування всіх ризиків, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, але тільки в рамках договорів екологічного страхування [11].

На сьогодні у світовій практиці переважають екологічне страхування відповідальності та екологічне майнове страхування. Норма страхування діяльності

певних типів установок, що створюють загрозу для довкілля, із метою гарантування фінансового забезпечення можливої відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням довкілля, міститься і в Законі Німеччини про матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну екологічними правопорушеннями. Страхування потенційної відповідальності за шкоду як наслідок екологічних правопорушень здійснюється також у Бельгії, Великобританії, Нідерландах, Італії,

США, Швейцарії, Японії та в інших країнах світу [2].

Певний досвід екологічного страхування існує і в Російській Федерації. Щорічно в Росії фіксується близько тисячі подій, які визнаються як надзвичайні ситуації зі шкідливими екологічними наслідками. Вони пов'язані з людськими жертвами, спричиняють величезну соціальну та економічну шкоду. Заостанній час процес відшкодування ускладнюється економічними й соціальними кризами, проблемою

загальних неплатежів, що створює умови, подібнідо вітчизняних. Державний бюджет, федеральний чи регіональні екологічні фонди не можуть своєчасно й повністю покрити економічну шкоду, пов'язану із забрудненням навколишнього середовища.У Законі Російської Федерації "Про охорону навколишнього природного середовища" від 19 грудня 1991 (п. 11 ст. 23) зазначається, що на території Російської Федерації здійснюється добровільне державне екологічне страхування підприємств, організацій, а також громадян, об'єктів їх власності й до-

ходів на випадок екологічного та стихійного лиха,аварій, катастроф. Установлення порядку проведення такого страхування покладено на Уряд Російської Федерації. Механізм проведення обов'язкового страхування на сьогодні відсутній, оскільки він повинен бути розроблений у спеціальному законі про страхування відповідальності виробників за шкоду,заподіяну навколишньому середовищу.У Росії екологічне страхування розглядається в основному як страхування відповідальності підприємств - джерел підвищеної екологічної небезпеки та майнових інтересів страховиків у разі аварійного забруднення навколишнього середовища.

В Україні порядок екологічного страхування регулюється Конституцією України (від 28 червня 1996 р.) та понад 10 законами та підзаконними актами, а саме: Законами України "Про страхування" (від 4 жовтня 2001 р.), "Про охорону навколишнього природного середовища" (від 25 червня 1991 р.), Постановами Кабінету Міністрів України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядернушкоду" та ін. На розгляд Верховної Ради України виносилися проекти Законів "Про обов'язкове екологічне страхування", "Про екологічне страхування" та ін.

Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" закладено правові основи запровадження екологічного страхування. У ст. 49 зазначено, що "в Україні здійснюється добровільне і обов'язкове державне страхування громадян і їх

майна, майна і прибутків підприємств, установ і організацій у разі збитку, заподіяного внаслідок забруднення навколишнього природного середовища

і погіршення якості природних ресурсів" [12].

Незважаючи на значну, на перший погляд, кількість законодавчих актів, які мали б створювати передумови для становлення цього виду страхування, екологічне страхування в Україні поки що не розвивається. Серед основних причин такого ста-

новища можна назвати те, що норми цивільного та страхового законодавства повною мірою не відображають специфіку відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища та соціальнуспрямованість екологічного страхування, яке не може зводитись лише до окремого виду підприємницької діяльності.Сутність екологічного страхування полягає в тому,що воно є, по-перше, гарантом права осіб, які зазнали шкоди внаслідок аварії на потенційно небез-

печному об'єкті, на отримання компенсації за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну. По-друге,засобом захисту майнових інтересів власників промислових об'єктів - джерела підвищеної небезпеки- через висування їм претензій особами, які постраждали внаслідок аварії. По-третє, засобом запобігання банкрутству підприємств у разі великої аварії й водночас одним із джерел фінансування заходів

із гарантування безпеки. По-четверте, екологічне страхування сприяє запобіганню аваріям, підвищенню безпеки потенційно небезпечних об'єктів (аудиторські перевірки, превентивні заходи, фінансування виробництва безпечної та екологічно чистої технології з фонду екологічного страхування і т. ін.) [5].

Екологічне страхування може здійснюватися в добровільній та обов'язковій формі. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком та страхувальником.Обов'язковим є страхування підприємств, внесених до затвердженого законодавством переліку екологічно небезпечних об'єктів. Із цією метою створюється банк даних про небезпечні для навколишнього  середовища підприємства та виробництва.На сучасному етапі розвитку української еконо-

міки найбільш прийнятною є обов'язкова форма екологічного страхування, оскільки підприємства не мають достатньо ресурсів для здійснення страхування за рахунок власного прибутку.

В Україні послуги екологічного страхування надають такі страхові організації: страхова компанія "Кредо-Класик", страхова компанія "ІНГО Україна",НАСК "Оранта", ВАТ УСК "Дженералі Гарант" та ін.

Перелік видів екологічного страхування в Україні традиційними назвати важко, ураховуючи їх частку на страховому ринку, кількість та рівень страхових компаній, що пропонують на ринку відповідний страховий продукт.

Екологічні фонди страхових компаній можуть формуватися за рахунок внесків страхувальників і забезпечувати їх страховий захист при постійних та одиничних випадках забруднення навколишнього середовища, а також економічне стимулювання екологічно безпечних виробництв.

Слід зазначити, що зарубіжні страховики відносять екологічне страхування до найскладніших видів страхових операцій. В Україні тільки розпочався процес формування ринку екологічних страхових послуг, страховики поки що не мають достатнього досвіду як зі страхування відповідальності, так і зі страхування ризиків, пов'язаних із діяльністю промислових підприємств [13].

Таким чином, аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду показує, що екологічне страхування - особливий, найбільш складний вид страхування, що має свою специфіку (взаємозв'язок із правовим механізмом, залучення експертів-екологів для здійснення екологічного аудиту страхувальників).

 

 

                                                      Література

1. Василишин Х. Р. Теоретико-методичні засади екологічного страхування в Україні / Х. Р. Василишин // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.7. - С. 46-53.

2. Луцишин Г. М. Становлення екологічного страхування /Г. М. Луцишин // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. Вип. 20.14. - С. 99-102.

3. Василишин Х. Р. Особливості правового регулювання екологічного страхування в Україні / Х. Р. Василишин // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.9. - С. 154-161.

4. Бублик М. І. Аналіз проблем і механізмів розвитку ринку екологічного страхування / М. І. Бублик // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.5. - С. 59-63.

5. Василишин Х. Р. Формування ринку послуг екологічного страхування в Україні / Х. Р. Василишин, І. А. Дубовіч // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.7. - С. 65-72.

6. Сафранов Т. А. Екологічні основи природокористування / Т. А. Сафранов. - Львів : Новий Світ-2000, 2003. - 248 с.

7. Галушкіна Т. П. Економіка природокористування /Т. П. Галушкіна. - Харків : Бурун Книга, 2009. - 480 с.

8. Базилевич В. Д. Страхова справа / В. Д. Базилевич,К. С. Базилевич. - К. : Знання, 2008. - 351 с.

9. Екологічне страхування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ueic.com.ua/services/ecologi.

10. Проценко О. Л. Страхування екологічних ризиків у європейській практиці / О. Л. Проценко // Вісник Черкаського університету. - 2008. - Вип. 362. - С. 195-201. - (Серія "Педагогічні науки").

11. Барабашин И. В. Проблемы законодательного обеспечения развития экологического страхования в России /И. В. Барабашин // Экономика природопользования. Обзорная информация. - М. : ВИНИТИ, 2005. - Вып. 3. - С. 8-

12. Про охорону навколишнього природного середовища:Закон України № 1264-XII вiд 25.06.1991 [Електронний ресурс].- Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

 

                                                         Висновок

На мою думку для розвитку розвитку ринку екологічного страхування в Україні необхідно:

- вдосконалити законодавчу базу екологічного страхування, прийнявши, у першу чергу,Закон України "Про екологічне страхування";

- розробити та затвердити Концепцію розвитку екологічного страхування в Україні;

- пріоритетним напрямом у розвитку екологічного страхування має стати обов'язкове страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки при заподіянні шкоди третім особам у результаті аварійного забруднення навколишнього середовища;

- створити Національний фонд екологічного страхування та Національний пул екологічного страхування;

- важливим є розроблення та впровадження методик проведення оцінки ризиків, зумовлених експлуатацією екологічно небезпечних об'єктів, методів обчислення страхових тарифів відповідно до визначеного рівня ризику;

- необхідно сприяти розвитку міжнародної співпраці в галузі екологічного страхування, фінансувати цільові програми та проекти такого співробітництва тощо.

 

Стаття №2

«Екологічне страхування та проблеми його розвитку в Україні»

Україна перебуває на шляху до ринкової економіки, на шляху до такої системи при якій кожна людина мала б право займатися тією діяльністю, яка їй подобається. Економічні перетворення, що мають місце у нашій країні, відбуваються не на належному рівні, але поступово рухаються вперед. На перший погляд начебто все добре, все йде своєю чергою, але, придивившись, видно, що не все так добре, як хотілося б. Екстенсивний шлях розвитку економіки, що цілеспрямовано розвивався в Україні з 30-х років XX сторіччя і який панує по теперішній час, неминуче повинен породити екологічну кризу. Прямі втрати, пов'язані з техногенними аваріями і хронічними захворюваннями від забруднення навколишнього середовища, складають в Україні 4-6% валового національного продукту. На частку цих чинників припадає 15- 25% випадків передчасної смертності. Щорічно спостерігається значна кількість аварійних забруднень.